Рішення № 140245811, 23.09.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1942/25

Номер провадження 2/350/276/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Видойник І.П.,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - адвоката Данилюк Г.Й. (в режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, -

установив:

Стислий виклад позиції позивача

Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - адвокат Данилюк Г.Й. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 10 332,71 грн, яка складається з 8 751,81 грн основної заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.10.2023 року по 31.12.2025 року, 361,80 грн пені, 297,13 грн трьох відсотків річних та 921,97 грн інфляційних втрат. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а також у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити у рішенні суду про нарахування трьох відсотків річних до моменту повного виконання відповідачем рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що відповідно до постанови НКРЕКП №1769 від 29 вересня 2023 року з 01 жовтня 2023 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з розподілу природного газу, зокрема на території Івано-Франківської області, у зв`язку з чим з цієї дати є Оператором газорозподільної системи, який надає споживачам відповідної території послуги з розподілу природного газу.

Представниця позивача вказала, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підключений до газорозподільної системи.

Відповідно до проектної та виконавчо-технічної документації на газопостачання зазначеного житлового будинку замовником газифікації був ОСОБА_1 09 листопада 2004 року внутрішньобудинковий та ввідний газопроводи будинку введено в експлуатацію, приєднано до газорозподільної мережі та здійснено пуск природного газу. 18 листопада 2004 року на об`єкті встановлено та введено в експлуатацію газовий лічильник.

Об`єкту газопостачання присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 та ЕІС-код 56ХМ16Е10430329V. На об`єкті встановлено газове обладнання - котел-колонку та газову плиту.

Представниця позивача також зазначила, що відповідно до інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є одноосібним власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке набув на підставі свідоцтва про право на спадщину №107, виданого 26 лютого 2025 року.

Посилаючись на положення Кодексу газорозподільних систем та Типового договору розподілу природного газу, представниця позивача зазначила, що договір розподілу природного газу є публічним договором приєднання, а фактом приєднання споживача до його умов є вчинення ним дій, які свідчать про бажання укласти такий договір, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За твердженням представниці позивача, ОСОБА_1 фактично користується природним газом та послугами з його розподілу до вказаного житлового будинку.

На підтвердження фактичного споживання природного газу представниця позивача послалася на дані інформаційної платформи Оператора ГТС, маршрутні листи контролера, фотографії показників газового лічильника та інші документи.

Зокрема, станом на 30 вересня 2023 року показник газового лічильника за особовим рахунком № НОМЕР_1 становив 1829 куб. м; 20 травня 2024 року контролером зафіксовано показник 3480 куб. м; 21 серпня 2024 року - 5477 куб. м.

Крім того, представниця позивача зазначила, що ОСОБА_1 передавав показники газового лічильника через особистий кабінет постачальнику ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Зокрема, станом на 01 квітня 2025 року передано показник 5111 куб. м, 05 травня 2025 року - 5270 куб. м, 01 червня 2025 року - 5380 куб. м, 02 вересня 2025 року - 5492 куб. м, 30 вересня 2025 року - 5530 куб. м, 01 листопада 2025 року - 5725 куб. м, 01 грудня 2025 року - 5955 куб. м.

Представниця позивача вважала, що фактичне споживання відповідачем природного газу свідчить про акцептування ним умов Типового договору розподілу природного газу.

Також зазначила, що відповідачу неодноразово направлялися листи з пропозицією звернутися до центру обслуговування клієнтів Оператора ГРМ для підписання заяви-приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу та підтвердження наміру подальшого користування відповідними послугами, однак відповідач до Оператора ГРМ не звернувся та продовжував користуватися природним газом.

Представниця позивача зазначила, що розрахунок вартості послуг з розподілу природного газу здійснюється виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача та тарифу, встановленого НКРЕКП для відповідного Оператора ГРМ.

Річна замовлена потужність об`єкта ОСОБА_1 на 2023 календарний рік становила 1899,96 куб. м, на 2024 рік - 1776,06 куб. м, а на 2025 рік - 1670,00 куб. м. Виходячи із зазначених обсягів та встановленого тарифу, місячна вартість послуги з розподілу природного газу становила відповідно 353,39 грн, 330,35 грн та 310,62 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної та повної оплати послуг з розподілу природного газу, станом на 29 грудня 2025 року за період з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 8 751,81 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем також нараховано 361,80 грн пені, 297,13 грн трьох відсотків річних та 921,97 грн інфляційних втрат.

З огляду на викладене представниця позивача просила позов задовольнити.

Стислий виклад позиції відповідача

06 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на відсутність, на його переконання, правових підстав для стягнення з нього заборгованості за послуги з розподілу природного газу. Нарахування плати за розподіл природного газу є неправомірним, а дії позивача щодо стягнення такої плати - незаконними. Просив позов залишити без розгляду, по суті позовних вимог відмовити у повному обсязі. Судові витрати залишити за позивачем.

Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності належних повноважень у представника позивача адвоката Данилюк Г.Й.

У зв`язку з припиненням повноважень судді Сокирко Л.М. та проведенням повторного автоматизованого розподілу справи, ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2026 року цивільну справу №350/1942/25 прийнято до провадження судді Пулика М.В. та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 02 липня 2026 року про повернення або залишення без розгляду позовної заяви та клопотання від 12 серпня 2026 року про закриття провадження у справі відмовлено.

15 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 повторно подав клопотання про закриття провадження у справі, у якому знову посилався на відсутність у Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» статусу юридичної особи та на неналежність, на його переконання, повноважень представника позивача.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2026 року у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено. Суд повторно встановив, що позивачем у справі є саме ТОВ «Газорозподільні мережі України», яке діє в особі Івано-Франківської філії, а повноваження адвоката Данилюк Г.Й. були належним чином підтверджені та вже перевірялися судом у межах цієї справи.

Пояснення учасників справи у судовому засіданні

Представниця позивача адвокат Данилюк Г.Й. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Пояснила, що відповідач протягом тривалого часу не виконує обов`язку щодо оплати фактично наданих йому послуг з розподілу природного газу, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, що й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього обов`язку сплачувати вартість послуг з розподілу природного газу є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки відповідач фактично користується природним газом та послугами з його розподілу до належного йому об`єкта газопостачання.

Також представниця позивача заперечила доводи відповідача щодо відсутності у неї належних повноважень на представництво інтересів позивача, зазначивши, що її повноваження підтверджені у встановленому законом порядку відповідними документами, наявними у матеріалах справи, та вже перевірялися судом під час її розгляду.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свої заперечення проти позову та просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Пояснив, що не вважає себе зобов`язаним сплачувати кошти за послуги з розподілу природного газу, оскільки газопровід від газорозподільної мережі до його житлового будинку був прокладений за власні кошти мешканців вулиці, у тому числі за його кошти. Вважає, що за таких обставин нарахування йому плати за розподіл природного газу є неправомірним, а дії позивача щодо стягнення такої плати - незаконними.

Крім того, відповідач заперечував належність повноважень представника позивача адвоката Данилюк Г.Й., посилаючись на те, що Івано-Франківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» не є юридичною особою. Наявні у матеріалах справи документи, на його переконання, не підтверджують належним чином повноважень адвоката Данилюк Г.Й. на представництво інтересів позивача у цій справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з 01 жовтня 2023 року здійснює діяльність з розподілу природного газу на території Івано-Франківської області.

Об`єкт газоспоживання ОСОБА_1 розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до проектної та виконавчо-технічної документації на газопостачання зазначеного житлового будинку замовником газифікації був ОСОБА_1 09 листопада 2004 року внутрішньобудинковий та ввідний газопроводи будинку введено в експлуатацію та здійснено пуск газу. 18 листопада 2004 року на об`єкті встановлено та введено в експлуатацію газовий лічильник.

Об`єкту газоспоживання присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 та ЕІС-код 56ХМ16Е10430329V. На об`єкті встановлено котел-колонку та газову плиту.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 30 вересня 2023 року показник лічильника за особовим рахунком № НОМЕР_1 становив 1829 куб. м; 20 травня 2024 року зафіксовано показник 3480 куб. м; 21 серпня 2024 року - 5477 куб. м.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості та нарахувань (а.с. 98-122), за період з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 нараховано заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 8 751,81 грн. На суму простроченої заборгованості позивачем також нараховано: 361,80 грн пені; 297,13 грн трьох процентів річних; 921,97 грн інфляційних втрат. Загальний розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості становить 10 332,71 грн.

Отже, спір між сторонами виник у зв`язку з нарахуванням позивачем плати за послуги з розподілу природного газу за вказаним об`єктом газоспоживання та несплатою відповідачем нарахованих сум у визначеному позивачем розмірі.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, висновки суду

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 1-4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу та здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 6 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оцінці обраного позивачем способу захисту необхідно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу або групі однотипних доказів, які містяться у справі, та мотивує їх врахування або відхилення.

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та які правовідносини сторін випливають із установлених обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30 вересня 2015 року, а також Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30 вересня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона зобов`язується надавати другій стороні відповідні ресурси, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є, зокрема, оператор газорозподільної системи та споживач.

Розподіл природного газу є господарською діяльністю, що підлягає ліцензуванню та пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але не включає постачання природного газу.

Побутовим споживачем є споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до газорозподільної мережі для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу.

За змістом пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до або через газорозподільну систему, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, для здійснення санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи та можливості забезпечення постачання природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням положень статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Положеннями статей 641, 642 ЦК України передбачено можливість укладення договору шляхом прийняття пропозиції його укласти, при цьому вчинення особою відповідних дій, які засвідчують її бажання укласти договір, є прийняттям такої пропозиції.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Водночас відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, тобто акцептуванням договору, є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти такий договір, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Аналогічні положення містяться у пункті 1.3 Типового договору розподілу природного газу.

Отже, нормативне регулювання не пов`язує виникнення правовідносин з розподілу природного газу виключно з фактом особистого підписання споживачем заяви-приєднання.

Акцепт Типового договору може бути підтверджений також іншими діями споживача, прямо визначеними Кодексом газорозподільних систем, серед яких законодавець окремо називає документально підтверджене споживання природного газу.

Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду. Так, Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2023 року у справі №339/221/20 зазначив, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є вчинення ним будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти відповідний договір, зокрема сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 14 вересня 2022 року у справі №717/341/21. Верховний Суд виходить із того, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувалися, а сама по собі відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати фактично отриманих послуг.

Судом встановлено, що фактичне споживання ОСОБА_1 природного газу, зміна показників газового лічильника, наявність особового рахунку та фактичне користування послугами з розподілу природного газу підтверджують існування договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору. Тому суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що між ним та Оператором ГРМ відсутній договір розподілу природного газу, а укладений ним у 2004 році договір про газопостачання виключає необхідність укладення договору розподілу. Відповідно до проектної та виконавчо-технічної документації замовником газифікації зазначеного житлового будинку був ОСОБА_1 .

Матеріали справи містять відомості про фактичне споживання природного газу за вказаним об`єктом у спірний період. Станом на 30 вересня 2023 року показник газового лічильника становив 1829 куб. м, 20 травня 2024 року контролером зафіксовано показник 3480 куб. м, а 21 серпня 2024 року - 5477 куб. м.

Наведене у своїй сукупності свідчить про фактичне споживання природного газу через підключений до газорозподільної системи об`єкт відповідача та, відповідно, про фактичне користування послугами з розподілу природного газу.

Відтак суд доходить висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин з розподілу природного газу, оформлених шляхом приєднання споживача до умов Типового договору розподілу природного газу.

При цьому суд окремо оцінює доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він не повинен сплачувати вартість послуг з розподілу природного газу, оскільки газопровід від газорозподільної мережі до його житлового будинку прокладався за власні кошти мешканців вулиці, у тому числі за його кошти.

Такі доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем та Типового договору розподілу природного газу послугою з розподілу природного газу є не будівництво газопроводу та не відшкодування вартості спорудження відповідної мережі.

Предметом договору розподілу природного газу є забезпечення Оператором ГРМ цілодобового доступу об`єкта споживача до газорозподільної системи та можливості переміщення природного газу цією системою з метою його фізичної доставки до об`єкта споживача.

Відповідно до пункту 2.1 Типового договору розподілу природного газу Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Таким чином, обставина участі споживача або інших мешканців у фінансуванні прокладення певної ділянки газопроводу сама по собі не припиняє і не змінює передбаченого законом обов`язку сплачувати вартість послуги з розподілу природного газу, якщо об`єкт споживача залишається підключеним до газорозподільної системи і через неї здійснюється фактичне споживання природного газу.

Матеріалами справи підтверджено, що об`єкт ОСОБА_1 не від`єднаний від газорозподільної системи, а показники встановленого на об`єкті лічильника природного газу протягом спірного періоду змінювалися.

Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність належних повноважень у представника позивача адвоката Данилюк Г.Й., суд зазначає таке.

Це питання неодноразово було предметом окремого процесуального розгляду у межах цієї цивільної справи. Доводи ОСОБА_1 щодо неналежності повноважень представника позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та вже отримали відповідну процесуальну оцінку суду.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 6.1 Типового договору розподілу природного газу оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, установленим Регулятором для відповідного Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу побутовим споживачем здійснюється в порядку та строки, визначені Типовим договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за послуги з розподілу природного газу становить 8 751,81 грн.

Судом досліджено наданий позивачем розрахунок заборгованості та документи, на підставі яких його здійснено.

Розрахунок містить період нарахувань, відомості про особовий рахунок споживача, нараховані суми та загальний залишок заборгованості.

Відповідач, заперечуючи проти самого обов`язку сплачувати вартість послуг з розподілу природного газу, конкретних заперечень щодо арифметичного розрахунку суми 8 751,81 грн, застосованих у відповідні періоди тарифів чи конкретних щомісячних нарахувань не навів.

Власного контррозрахунку заборгованості ОСОБА_1 суду не подав.

Доказів повної або часткової сплати заявленої до стягнення основної заборгованості за спірний період матеріали справи не містять.

За таких обставин, оцінивши наданий позивачем розрахунок разом з іншими доказами у справі, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення основної заборгованості за послуги з розподілу природного газу у розмірі 8 751,81 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

За своєю правовою природою вони виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, які належали до сплати кредитору.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку на суму простроченої основної заборгованості нараховано 361,80 грн пені, 297,13 грн трьох процентів річних та 921,97 грн інфляційних втрат.

Суд перевірив наведений позивачем розрахунок у межах заявлених позовних вимог.

Відповідачем власного контррозрахунку зазначених сум суду не надано, конкретних арифметичних помилок у їх обчисленні не зазначено.

З огляду на встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 361,80 грн пені, 297,13 грн трьох процентів річних та 921,97 грн інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 10 332,71 грн, з яких: 8 751,81 грн - заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу; 361,80 грн - пеня; 297,13 грн - три проценти річних; 921,97 грн - інфляційні втрати.

Стосовно вимоги позивача про зазначення у рішенні суду в порядку частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України про нарахування трьох процентів річних на суму основного боргу до моменту повного виконання відповідачем рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини десятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються проценти або пеня, може зазначити у рішенні про нарахування відповідних процентів або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Частиною одинадцятою статті 265 ЦПК України передбачено, що остаточна сума процентів або пені у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом або особою, яка здійснює примусове виконання рішення суду, а відповідні дії чи рішення можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Наведеним положенням процесуального закону кореспондують положення статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими визначено порядок дій виконавця у випадку, коли виконавчий документ містить вказівку про нарахування процентів або пені до моменту виконання рішення.

Отже, положення частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України передбачають спеціальний процесуальний механізм, який дає суду можливість при вирішенні спору про стягнення грошового боргу поширити нарахування визначених законом або договором процентів чи пені на період після ухвалення судового рішення - до моменту його фактичного виконання.

При цьому зі змісту частини десятої статті 265 ЦПК України вбачається, що застосування такого механізму є правом суду, оскільки законодавцем використано формулювання «суд може зазначити», а не його безумовним обов`язком у кожній справі про стягнення грошової заборгованості.

У цій справі позивачем заявлено та судом перевірено конкретний розмір трьох процентів річних, нарахованих за визначений позивачем період прострочення, а саме 297,13 грн, які підлягають стягненню з відповідача разом із сумою основної заборгованості.

Водночас позивач, заявляючи вимогу про подальше нарахування трьох процентів річних до моменту повного виконання рішення суду, не навів окремого обґрунтування необхідності застосування у цій справі передбаченого частинами десятою та одинадцятою статті 265 ЦПК України механізму, крім самого посилання на зазначені положення процесуального закону.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, змісту заявлених позовних вимог, встановлених у справі обставин та того, що судом уже визначено і стягується конкретна сума трьох процентів річних за допущене відповідачем прострочення грошового зобов`язання, суд не вбачає достатніх підстав для застосування у цій справі положень частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України щодо подальшого нарахування трьох процентів річних після ухвалення рішення суду.

За таких обставин вимога позивача про зазначення у рішенні суду про нарахування трьох процентів річних на суму основної заборгованості до моменту повного виконання відповідачем рішення суду задоволенню не підлягає.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази кожний окремо та в їх сукупності, врахувавши доводи і заперечення учасників справи, встановлені фактичні обставини та наведене правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Судом задоволено заявлені позивачем майнові вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 10 332,71 грн, яка складається з 8 751,81 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 361,80 грн пені, 297,13 грн трьох процентів річних та 921,97 грн інфляційних втрат.

Відмовлено лише у задоволенні вимоги про подальше нарахування трьох процентів річних на суму основної заборгованості до моменту повного виконання рішення суду.

З огляду на те, що заявлені позивачем майнові вимоги, які становили ціну позову та з яких визначався розмір судового збору, задоволено у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 44907200, юридична адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 45371501, адреса: 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 20, заборгованість у загальному розмірі 10 332 (десять тисяч триста тридцять дві) гривні 71 копійка, яка складається з: 8 751,81 грн - заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2025 року; 361,80 грн - пені; 297,13 грн - трьох процентів річних; 921,97 грн - інфляційних втрат, з перерахуванням на рахунок: АТ «Ощадбанк», р/р НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 45371501, МФО 336503.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 44907200, в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 45371501, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору, з перерахуванням на рахунок: АТ «Ощадбанк», р/р НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ 45371501, МФО 336503.

У задоволенні позовної вимоги про нарахування трьох процентів річних на суму основної заборгованості до моменту повного виконання рішення суду - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 44907200, юридична адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 45371501, адреса: 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 20.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 30.09.2026.

Суддя: