Рішення № 140219582, 29.09.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1076/26

Провадження № 2/350/900/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Максиміва І.В.,

з участю секретаря судового засідання Гумінського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 7997921 від 27.01.2025 в розмірі 36120 грн., та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 27.01.2025 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 7997921, що підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». На виконання вимог вказаного Закону відповідачка здійснила реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, заповнила електронну заявку на отримання споживчого кредиту, пройшла верифікацію із використанням системи BankID НБУ, після чого на мобільний номер телефону відповідачки, що був зазначений нею у анкеті в особистому кабінеті, було надіслано одноразовий ідентифікатор 190922 для підписання кредитного договору, тобто було укладено договір у вигляді електронного документа згідно вимог ст. 639 ЦК України. Відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит в сумі 12 000 грн. строком на 355 днів зі стандартною процентною ставкою у розмірі 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту, що застосовується у межах строку кредитування, комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 36 960 грн. та нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), комісія за надання кредиту складає 3 000 грн. та нараховується за ставкою 25,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Додатково умовами договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 грн. за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежів триває більше двох днів.

ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного договору шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , яку вона вказала при оформленні кредиту, однак остання передбачених графіком платежів не здійснила.

27 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-16/25, у відповідності до якого до останнього перейшло право вимоги повернення коштів за вказаним вище договором кредиту, що укладений з ОСОБА_1 . Станом на дату відступлення позивач визначив заборгованість за договором № 7997921 у сумі 36 120 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн., заборгованость по комісії за надання кредиту у розмірі 3000 грн., заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 15 120 грн. та заборгованості за штрафом у розмірі 6 000 грн.

Оскільки відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконує та кошти добровільно не повертає, виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Відповідачка ОСОБА_1 направила суду відзив на позовну заяву (а.с. 30-38), в якому вказала що позовні вимоги визнає частково в частині стягнення з неї тіла кредиту. Щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 6000 грн., вважає, що то така вимога позивача не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до п. 61 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часкове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Що стосується вимог позивача про стягнення з неї комісії за надання та за обслуговування кредиту в загальному розмірі 18 120 грн., відповідачка вважає, що в їх задоволенні теж слід відмовити, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 статті ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. А згідно ч. 2 ст. 8 зазначеного закону, до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Також відповідачка просила врахувати її складні сімейні обставини які істотно впливають на її матеріальне становище та можливість своєчасно виконання грошових зобов`язань. А саме те, що на її утриманні та фактичному догляді перебуває її мати, яка являється особою з інвалідністю та має проблеми зі здоров`ям.

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.07.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, до позовної заяви долучила клопотання про розгляд даної справи за відсутності представника позивача, вказавши, що позовні вимоги вони підтримують в повному обсязі та не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. В поданому відповідачкою відзиві на позов не зазначено клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 27.01.2025 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит, згідно якого товариство надало відповідачці кредит в розмірі 12 000 грн. шляхом перерахунку на банківську картку № НОМЕР_1 , строком на 355 днів (до 17.01.2026 року), що підтверджується Анкетою-заявою на кредит № 7997921, договором про споживчий кредит № 7997921 від 27.01.2025 року, додатками до цього договору графіком платежів та заявою на отримання кредиту № 7997921, паспортом споживчого кредиту №7997921 від 27.01.2025 року, підписаними ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.

Факт укладення договору визнається відповідачкою.

Згідно платіжного доручення № 146920747 від 27.01.2025 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 12 000 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що 27.01.2025 року відповідачка підписала електронний договір про споживчий кредит шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та отримала від ТзОВ «Мілоан» кредитні кошти в сумі 12 000 грн. на свій картковий рахунок.

ТзОВ «Мілоан» надало відповідачці можливість користуватися кредитними коштами, однак остання не дотрималася своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки та сплати процентів за користування коштами і на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов`язань.

Як встановлено з договору факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025 року, акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді до вказаного договору факторингу, платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 10108 від 30.06.2025 року на суму 5 117 061,87 грн. та Реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025 року, право вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору № 7997921 від 27.01.2025 року ТзОВ «Мілоан» відступило ТзОВ «Свеа Фінанс» на суму заборгованості 36 120 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором споживчого кредиту № 7997921 від 27.01.2025 року вбачається, що борг ОСОБА_1 по даному договору станом на дату відступлення прав вимоги (27.06.2025 року) становить 36 120 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 12 000 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту 3000 грн, заборгованість по комісії за обслуговування кредиту 15 120 грн. та 6 000,00 грн. заборгованості за штрафом. Розрахунок містить послідовні нарахування за кожний розрахунковий період; платежі відповідачки у ньому відсутні.

Наявність неповернутого тіла кредиту в сумі 12000 грн підтверджена договором, документом про видачу коштів і розрахунком заборгованості. Доказів повернення цієї суми відповідачка не надала, тому вимога в цій частині обґрунтована.

Що стосується вимоги ТзОВ «Свеа Фінанс» про стягнення з відповідачки 6 000 грн. штрафних санкцій, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з тих підстав, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Оскільки штрафні санкції за даним кредитним договором нараховані в період дії на території України воєнного стану, то відповідачка ОСОБА_1 звільняється від обов`язку його сплати на користь ТзОВ «Свеа Фінанс».

Що стосується вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення з відповідачки 15120 грн. комісії за обслуговування кредиту, то суд зазначає наступне.

Комісія за обслуговування кредиту за договором становить 14 % від суми кредиту за кожний розрахунковий період та включає цілодобове відображення в особистому кабінеті інформації про заборгованість, графік і суму платежу, оновлення цієї інформації, нагадування, повідомлення про зарахування платежів, можливість сформувати реквізити для оплати та отримати консультацію.

Частини перша і друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» надають споживачу право безоплатно одержувати інформацію про поточний розмір заборгованості, здійснені платежі та інші відомості щодо виконання договору. Відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умова договору про оплатність інформації щодо стану кредитної заборгованості, яку споживач має право одержувати безоплатно, є нікчемною, а банк не вправі стягувати плату за дії, які він здійснює на власну користь або для обліку кредитної заборгованості.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №172/410/21 не змінює висновку суду. У цій справі правомірність комісії оцінювалася з урахуванням конкретного переліку самостійних додаткових послуг. Натомість у договорі з відповідачкою основний зміст періодичної комісії становлять автоматизований облік боргу, надання інформації про його стан, забезпечення технічної можливості погашення та інші дії, необхідні кредитодавцю для супроводження власної фінансової послуги. Позивач не довів фактичного надання відповідачці окремих, замовлених нею додаткових послуг на суму 15 120 грн.

Тому вимога про стягнення 15 120 грн комісії за обслуговування кредиту задоволенню не підлягає.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 істотно порушила умови укладеного кредитного договору, своєчасно кредит не погашала та не повернула позичені кошти, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення і з неї на користь ТзОВ «Свеа Фінанс» слід стягнути 12 000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 3000 грн. заборгованості по комісії за надання кредиту за договором про споживчий кредит № 7997921 від 27.01.2025 року, відмовивши в решті позову.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 595 від 29.06.2026, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1105,65 (15000х2662,40/36120) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 141, 258, 259, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 7997921 від 27.01.2025 року в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч ) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1105 (одну тисячу сто п`ять) гривень 65 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 37616221, номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_2 , МФО 300528 .

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Максимів І.В.