Рішення № 140229413, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2026Справа № 915/523/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС КАРГО ЮА" (45201, Волинська обл., Луцький р-н, м. Ківерці, вул. Романа Шухевича, 90, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 45434901)

до Фізичної особи-підприємця Перепьолкіної Юлії Вікторівни (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення185 011, 83 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Тростянчук Т.В.

від відповідача: Полєтаєв І.О., Перепьолкіна Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС КАРГО ЮА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Перепьолкіної Юлії Вікторівни (далі - відповідач) про стягнення 185 011, 83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, зокрема, про укладання між ФОП Перепьолкіною Юлією Вікторівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС КАРГО ЮА" Заявки-Договору № 03 від 12.01.2026, на підставі якої у сторін виникли господарські правовідносини щодо надання транспортних послуг. При цьому, за даними позивача, на час звернення до суду ФОП Перепьолкіна Юлія Вікторівна своїх зобов`язань не виконала, та не оплатила надані транспортні послуги.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2026 №915/523/26 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС КАРГО ЮА" до Фізичної особи-підприємця Перепьолкіної Юлії Вікторівни про стягнення 185 011, 83 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва, за місцем фактичного проживання фізичної особи.

Зокрема, Господарським судом Миколаївської області зазначено, що за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Перепьолкіної Юлії Вікторівни є АДРЕСА_1 . В той же час, згідно із відповіддю № 2728966 від 12.05.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери Перепьолкіна Юлія Вікторівна має діючу зареєстровану довідку ВПО, якою зафіксовано фактичну адресу проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код 3397113505.

08.06.2025 вказана справа надійшла до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи №915/523/26 між суддями, вказану позовну заяву передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 915/523/26 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

22.06.2026 (зареєстровано 23.06.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що позивач, як перевізник надав для перевезення несправний транспортний засіб; послуга перевезення вантажу не була надана позивачем у відповідності до умов укладеного договору з відповідачем; позивач не інформував відповідача про можливу затримку доставки вантажу, що спричинило збитки клієнту - Компанії "Hrymms Expo" та може призвести до збитків у відповідача; транспортний засіб позивача прибув до м. Барселона (Іспанія) під вивантаження значно пізніше встановленого терміну, а більша частина вантажу була доставлена самостійно Компанією "Hrymms Expo" із Франції (з місця, де знаходився поламаний транспортний засіб позивача) до м. Барселона власними силами та за власні кошти; в місці доставки позивач не надав Компанії "Hrymms Expo" міжнародну товарно-транспортну накладну №1501 для підписання, для складання та зазначенні в ній претензій та зауважень до наданих послуг, а водій позивача самовільно поставив відмітку в графі 24 Вантаж одержано і надав цей документ на підтвердження наданих послуг; міжнародна товарно-транспортна накладна №1501 не містить відмітки Компанії "Hrymms Expo" про прийняття вантажу; відповідач не прийняла надані послуги, оскільки має до наданих позивачем послуг зауваження та претензії; здача вантажу одержувачу не підтверджена належним і допустимим доказом; міжнародна товарно-транспортна накладна №1501 не містить штампу або печатки одержувача вантажу; документ містить описку в даті в графі 24.

01.07.2026 (зареєстровано 02.07.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній також просив суд поновити строк на її подання та додаткових доказів, де наголосив, що печатка не є обов`язковим реквізитом вантажної накладної, при цьому відповідач не надає жодних доказів на підтвердження самовільного проставлення відмітки у графі 24 CMR, як і доказів, що вантаж не доставлено вантажоодержувачу згідно з CMR №1501; порушення строку перевезення вантажу тягне за собою наслідки для перевізника у вигляді сплати штрафу, а не звільнення експедитора від обов`язку з оплати послуг.

05.07.2026 (зареєстровано 06.07.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач також просила поновити їй строк для подання додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 розгляд справи №915/523/26 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначити на 15.07.2026.

06.07.2026 (зареєстровано 07.07.2026) Товариством з обмеженою відповідальністю " Експрес Карго ЮА" через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано пояснення.

У судовому засіданні суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача, поновити строк на подачу відповіді на відзив та долучити до матеріалів справи/ задовольнити клопотання відповідача, поновити строк на подачу заперечення на відповідь на відзив та долучити до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.07.2026 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 12.08.2026.

06.07.2026 (зареєстровано 07.07.2026) Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Карго ЮА" через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано пояснення надані у відповідності до ч. 2 ст. 42 ГПК України.

У судовому засіданні 12.08.2026 судом оголошено перерву до 02.09.2026.

20.08.2026 (зареєстровано 24.08.2026) позивачем засобами поштового зв`язку надіслано додаткові докази.

01.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС КАРГО ЮА" подано заперечення щодо задоволення клопотання відповідача про поновлення строку на долучення доказів, приєднання до матеріалів справи доказів та призначення почеркознавчої експертизи.

02.09.2026 на електронну пошту Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про відкладення слухання справи.

02.09.2026 до відділу діловодства суду представник відповідача подав клопотання про долучення доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи, у якому просив суд поновити йому пропущений процесуальний строк на долучення доказів та призначити у справі судову почеркознавчу експертизу.

У судовому засіданні від 02.09.2026 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача про відкладення та відкласти судове засідання на 23.09.2026.

У судовому засіданні 23.09.2026 суд на місці ухвалив залишити без розгляду клопотання відповідача про долучення доказів та призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

При цьому частиною 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Згідно з приписами статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Позаяк, відповідач, не обґрунтувала неможливість подання нових доказів разом з відзивом, і не подавала заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з метою призначення у справі судової експертизи, суд дійшов висновку про залишення без розгляду вказаного клопотання.

У судовому засіданні 23.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу відповідач та її представник проти задоволення позовних вимог заперечили, просили відмовити.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 23.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

12.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС КАРГО ЮА" (далі - перевізник) та Фізичною особою-підприємцем Перепьолкіною Юлією Вікторівною (далі - експедитор) підписано заявку-договір №03 від 12.01.2026 (далі - заявка-договір), на здійснення транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якої перевізник зобов`язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом: Дніпро/України - Ландсберг/Німеччина - Барселона/Іспанія із терміном доставки - до 24.01.2026, а експедитор сплатити суму фрахту 3600 євро, по курсу НБУ на день завантаження у строк до 5 банківських днів.

З наявної у матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної (CMT) №1501 вбачається, що вантаж був доставлений позивачем в місце призначення 28.01.2026.

Перевізником були надіслані експедитору наступні документи: рахунок на оплату від 28.01.2026 №14 на 180 954, 00 грн без ПДВ; акт наданих послуг від 28.01.2026 №14 щодо вантажного перевезення м. Дніпро (Україна) - м. Ландсберг (Німеччина) - м. Барселона (Іспанія) а/в ДАФ НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , на суму 180 954, 00 грн та міжнародна товарно-транспортна накладна №1501, які були вручені відповідачу 14.02.2026, і сам факт отримання пакету документів (копій документів) останньою не заперечується.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання за договором належним чином, однак відповідач, в порушення своїх зобов`язань за договором, оплату наданих послуг в сумі 180 954, 00 грн не здійснила, у зв`язку з чим і виникла заявлена до стягнення заборгованість.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 076, 22 грн інфляційних втрат та 981, 61 грн 3% річних за період з 23.02.2026 по 29.04.2026.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що під час перевезення транспортний засіб з вантажем зламався, та водій ТОВ "ЕКСПРЕС КАРГО ЮА" зміг доїхати лише до Франції, при цьому про вказані обставини відповідач дізналася лише після 24.01.2026. У зв`язку з викладеним Компанія "Hrymms Expo" (вантажоодержувач) була вимушена організувати перевантаження вантажу зі зламаного транспортного засобу позивача та доставити вантаж до м. Барселона самостійно.

Поряд з цим відповідач стверджує, що надіслана їй міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №1501 не містить штампу або печатки одержувача вантажу; водій позивача самовільно поставив відмітку в графі 24 "Вантаж одержано" і надав цей документ на підтвердження наданих послуг, крім того, вказаний документ містить описку в цій графі.

При цьому транспортний засіб позивача прибув до м. Барселона (Іспанія) під вивантаження значно пізніше встановленого терміну, а більша частина вантажу була доставлена Компанією "Hrymms Expo" із Франції (з місця, де знаходився поламаний транспортний засіб позивача) до м. Барселона власними силами та за власні кошти.

Враховуючи наведене вище, Фізична особа-підприємець Перепьолкіна Юлія Вікторівна просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Також відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності за вищевказаними вимогами.

У відповіді на відзив позивач вказує на те, що печатка не є обов`язковим реквізитом вантажної накладної, при цьому відповідач не надає жодних доказів на підтвердження самовільного проставлення відмітки у графі 24 CMR, як і доказів, що вантаж не доставлено вантажоодержувачу згідно з CMR №1501; порушення строку перевезення вантажу тягне за собою наслідки для перевізника у вигляді сплати штрафу, а не звільнення експедитора від обов`язку з оплати послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення, а відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України №57-V від 01.08.2006, передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №1501 вбачається, що позивачем, як перевізником, здійснено перевезення вантажу за узгодженим сторонами міжнародним сполученням.

Водночас, суд не враховує заперечення відповідача, що частина вантажу була доставлена не позивачем, а вантажоодержувачем самостійно, оскільки міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) №1501 містить підпис на печатку вантажоодержувача (примірник, наданий позивачем), водночас належних доказів передання частини вантажу під час його перевезення матеріали справи не містять.

При цьому, в статті 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, враховуючи факт підписання вантажоодержувачем міжнародної товарно-транспортної накладної та відсутність належних доказів того, що вантаж не був доставлений у повному обсязі за місцем призначення, суд дійшов висновку, що послуги з перевезення вантажу, хоча з порушенням строку, проте фактично надані позивачем.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що послуга з перевезення - це безпосередньо сама доставка вантажу, який довірений перевізнику іншою особою (відправником) до певного визначеного пункту призначення і за надання такої послуги, яка вважається виконаною після доставки вантажу в пункт призначення, встановлюється провізна плата.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами заявки-договору №03 від 12.01.2026 визначено, що сума фрахту становить 3 600 євро, по курсу НБУ на день завантаження, безготівкова оплата по оригіналам до 5 банківських днів.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, та змісту заявки-договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу на момент розгляду справи настав.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем послуг з перевезення, підтверджений матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 180 953, 64 грн (3 600 х 50,2649 грн (офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 15.01.2026 (день завантаження)).

У той же час суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Так, позивач зазначає, що відповідач, в порушення своїх зобов`язань за заявкою-договором, не здійснила оплату наданих послуг протягом 5 банківських з днів з дня отримання оригіналів перевізних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надіслано відповідачу пакет документів, серед яких: рахунок на оплату від 28.01.2026 №14; акт наданих послуг від 28.01.2026 №14 та міжнародну товарно-транспортну накладну №1501, які отримані останньою 14.02.2026, про що свідчить відмітка в експрес-накладній №59001573156841.

Однак, дослідивши зміст примірника міжнародної товарно-транспортної накладної №1501, який отриманий відповідачем 14.02.2026, суд встановив, що такий містить описки в графі "Вантаж одержано", зокрема щодо дати одержання вантажу.

Статтею 6 Конвенції закріплено реквізити, які має містить вантажна накладна, зокрема: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача, та визначено, що сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

З огляду на відсутність доказів отримання відповідачем оригіналу CMR №1501, який би містив всі належні реквізити, суд дійшов висновку про відступіть у неї обов`язку з оплати послуг перевезення вантажу станом на період нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

У відповідності до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти.

Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами виникли у 2026 році, станом на дату звернення до суду із даним позовом строк позовної давності в один рік не сплив, отже у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за вищезазначеними вимогами.

Як вже зазначалося, відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Перепьолкіної Юлії Вікторівни (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС КАРГО ЮА" (45201, Волинська обл., Луцький р-н, м. Ківерці, вул. Романа Шухевича, 90, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 45434901) заборгованість у розмірі 180 953 грн 64 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 255 грн 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.10.2026.

Суддя Л. Г. Пукшин