Ухвала суду № 140229383, 01.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

01.10.2026Справа № 910/7074/26Суддя Н.Плотницька, розглянувши

позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" (03039, м. Київ, проспект 40-Річчя Жовтня, будинок 54)

про визнання недійсними рішення та статуту

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" про:

- визнання недійсними рішення загальних (парафіяльних) зборів Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" (ідентифікаційний код юридичної особи 22881343), оформлені протоколом № 1 від 15.02.2026.

- визнання недійсною нову редакцію Статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафія Вознесіння Господнього Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) у Голосіївському районі міста Києва" (ідентифікаційний код юридичної особи 22881343), прийняту рішенням загальних (парафіяльних) зборів, оформлених протоколом № 1 від 15.02.2026 та затверджену Епіфанієм Митрополитом Київським і всієї України Керуючим Київською єпархією Української православної церкви (Православної Церкви України) 17.02.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведення загальних зборів (парафіяльних зборів) та ухвалення ними рішення про зміну канонічного підпорядкування релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" здійснювалось без дотримання вимог чинного законодавства та з порушенням статуту цієї організації, а тому затверджений ними статут релігійної організації "Релігійна громада парафія Вознесіння Господнього Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) у Голосіївському районі міста Києва" є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з позовною заявою, ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 задоволено самовідвід судді Алєєвої І.В. від розгляду справи № 910/7074/26 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" про визнання недійсним рішення та статуту, матеріали судової справи № 910/7074/26 передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026, справу № 910/7074/26, передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 відкрито провадження у справі № 910/7074/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.07.2026.

22.06.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду.

08.07.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

08.07.2026 до Господарського суду міста Києва від Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист про неможливість виконання ухвали суду.

20.07.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 14.09.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 витребувано у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) реєстраційну справу Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" (ідентифікаційний код 22881343).

07.08.2026 до Господарського суду міста Києва від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли матеріали реєстраційної справи.

20.08.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

07.09.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.09.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання.

В підготовчому засіданні 14.09.2026, суд, без оформлення окремого документа, постановив: відмовити у задоволенні клопотання позивача про надання списків осіб з додатку № 1 та додатку № 2 до протоколу загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української Православної Церкви у Голосіївському районі м. Києва", про що занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2026 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 28.09.2026.

25.09.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 28.09.2026 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.10.2026.

Разом з тим, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За приписами статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус судді" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі "Мироненко і Мартиненко проти України" (заява № 4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 в справі "Білуха проти України" та від 28.10.1998 в справі "Ветштайн проти Швейцарії" зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

З численної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи навіть тоді, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до положень Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява № 7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 (Заява № 21722/11) зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії" від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, № 86). Насамкінець, концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).

Принцип об`єктивності судді є обов`язковою умовою належного виконання ним своїх посадових обов`язків. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію розумного спостерігача. У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (по різним причинам) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади, тому судді належить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні фактори, зокрема такі, як заінтересованість у вирішенні конкретної справи.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра господарському суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Як вже зазначалось, відповідно до Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, що схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до статті 9 Кодексу суддівської етики, суддя під час здійснення правосуддя повинен не допускати дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного та соціального походження, майнового стану, стану здоров`я, місця проживання, мовних та інших ознак і не дозволяти цього іншим.

Згідно пункту 5.1. Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, що схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, суддя має усвідомлювати і уявляти собі різнорідність суспільства та різницю, що випливає з багатьох джерел, включаючи, поміж інших, расову належність, колір шкіри, стать, релігію, національне походження, касту, непрацездатність, вік, сімейний стан, сексуальну орієнтацію, соціально-економічний стан та інші подібні причини ("підстави, що не стосуються справи").

Відповідно до пунктів 27, 28 Висновку № 3 (2002) від 19.11.2002 "Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності", судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може тільки тоді функціонувати належним чином, коли судді не втрачають відчуття реальності. Більш того, судді, будучи громадянами, мають основоположні права та свободи, які захищені, зокрема, Європейською конвенцією з прав людини (свобода думки, релігійна свобода тощо). Таким чином, вони повинні загалом вільно займатися позапрофесійною діяльністю на свій розсуд. Тим не менше, така діяльність може становити загрозу їхній неупередженості та іноді навіть їхній незалежності. Тому необхідно знайти розумний баланс між ступенем участі суддів у житті суспільства та необхідністю бути й виглядати такими, що є безсторонніми та незалежними при виконанні своїх функцій.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що при підготовці справи до розгляду було виявлено обставини, що перешкоджають неупередженому та об`єктивному розгляду справи, з огляду на положення статей 35, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України, суд з метою усунення будь-яких сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді Плотницької Н.Б., у провадженні якої перебуває справа, суддя Плотницька Н.Б., вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду справи № 910/7074/26 за вказаним позовом та передати дану справу уповноваженій особі апарату суду для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

Керуючись статтями 32, 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Самовідвід судді Плотницької Н.Б. від розгляду справи № 910/7074/26 за позовом ОСОБА_1 з вимогами до Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" про визнання недійсними рішення та статуту про визнання недійсним рішення та статуту, задовольнити.

2. Матеріали справи № 910/7074/26 за позовом ОСОБА_1 з вимогами до Релігійної організації "Релігійна громада Вознесіння Господнього Української православної церкви у Голосіївському районі м. Києва" про визнання недійсними рішення та статуту про визнання недійсним рішення та статуту, передати уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. Плотницька