Рішення № 140229005, 01.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/88/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа № 908/1798/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/1798/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНРОЗРОБКА» (11555, Житомирська область, Коростенський район, село Поліське, вул. Молодіжна, буд. 8)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР» (70050, Запорізька область, Запорізький район, селище Кам`яне, вул. Зелена, буд. 30)

про стягнення грошової суми.

Процесуальні дії по справі.

27.07.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №2082/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 24.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНРОЗРОБКА» до відповідача Приватного акціонерного товариства «ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР» про стягнення суми 550 030,75 грн, яка складається з: 386 811,69 грн інфляційні втрати та 163219,06 грн 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.07.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №908/1798/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1798/26, присвоєно справі номер провадження 6/88/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1798/26. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.(ч. 7 ст. 6 ГПК України).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/1798/26 від 03.08.2026 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 03.08.2026 о 12 год. 05 хв. (позивач) та о 12 год. 08 хв. (відповідач), про що свідчать довідки про доставку електронних листів.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 02.09.2026 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 01.10.2026.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність у відповідача заборгованості в сумі 4 796 695,52 грн за виконані у 2021 -2022 роках буровибухові роботи, яка стягнута рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.01.2026 по справі №908/3005/25. Вказане судове рішення постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026 залишено без змін. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценком А.Ю. від 12.03.2026 відкрито виконавче провадження №80496810 з примусового виконання наказу від 02.03.2026 у справі №908/3005/25. Грошові зобов`язання відповідачем ані в добровільному порядку, ані в примусовому, не виконані, у зв`язку з чим позивач керуючись положеннями ст.ст. 549, 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з ПрАТ «ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР» 386 811,69 грн інфляційні втрати за період прострочення з червня 2025 р. по червень 2026 р. та 163219,06 грн 3% річних за період прострочення з 05.06.2025 по 23.07.2026. Правові підстави позову: ст. ст. 530, 625, ЦК України.

У відзиві, який надійшов до суду 17.08.2026 (вх. №17798/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 14.08.2026), відповідач заперечив проти позову. Обґрунтовуючи заперечення зауважив на неправильності визначення позивачем початку дати прострочення виконання грошового зобов`язання (з 05.06.2025). Вважає, що бездіяльність самого Позивача (не пред`явлення протягом 2021 -2022 років грошової вимоги до відповідача) виключає покладення на Відповідача негативних наслідків щодо прострочення виконання зобов`язань. За доводами Відповідача, обізнаність останнього про вимогу щодо сплати боргу за матеріалами справи №908/3005/25 фіксується 21.10.2025 датою подання відповідачем відзиву у зазначеній справі. Отже, грошове зобов`язання підлягало виконанню до 28.10.2025 включно, а прострочення починається відповідно з 29.10.2025. Просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив від 21.08.2026 (вх. №18229/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 20.08.2026), позивач акцентує увагу, що у рішеннях судів у справі № 908/3005/25 не міститься висновку щодо об`єктивної необізнаності АТ «Янцівський гранітний кар`єр». Судами у справі установлено, що ТОВ «Гранрозробка» направляло на адресу АТ «Янцівський гранітний кар`єр» лист вих. № 541 від 13.05.2025 з вимогою оплати виконані роботи, при цьому ризик настання наслідків, пов`язаних із неотриманням даного листа, направленого на належну адресу АТ «Янцівський гранітний кар`єр», покладається саме на АТ «Янцівський гранітний кар`єр».

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання до суду заперечень на відповідь на відзив.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.01.2026 року господарським судом Запорізької області було ухвалено рішення у справі №908/3005/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНРОЗРОБКА» до відповідача Приватного акціонерного товариства «ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР». Суд ухвалив стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНРОЗРОБКА» 4 796 695 грн 52 коп. заборгованості за виконані у 2021 - 2022 роках буровибухові роботи та 57 560 грн 36 коп. судових витрат на сплату судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026 рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2026 у справі №908/3005/25 залишено без змін.

02.03.2026 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2025 у справі №908/3005/25 видано наказ про примусове стягнення.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. від 12.03.2026 відкрито виконавче провадження №80496810 з примусового виконання наказу від 02.03.2026 у справі №908/3005/25 про стягнення з ПрАТ «ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР» на користь ТОВ «ГРАНРОЗРОБКА» 4 796 695 грн 52 коп. заборгованості за виконані у 2021 - 2022 роках буровибухові роботи та 57 560 грн 36 коп. судових витрат на сплату судового збору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 3 ст. 75 ГПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2026 року у справі №908/3005/25 набрало законної сили, таке судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені в ньому факти повторного доведення не потребують.

Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2026, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026, встановлено, що між позивачем та відповідачем у 2021-2022 роках мали місце оформлені у спрощений спосіб правовідносини щодо виконання підрядних робіт по здійсненню позивачем буровибухових робіт на кар`єрі АТ «Янцівський гранітний кар`єр».

Господарським судом під час розгляду справи №908/3005/25 встановлено, що до 31.12.2020 правовідносини сторін регулювалися умовами Договору підряду на виконання буровибухових робіт № 30-04/20 БВР від 30.04.2020, строк дії якого відповідно до умов п. 9.1 закінчився 31.12.2020.

Разом із тим, правовідносини сторін щодо проведення буровибухових робіт продовжилися та протягом 2021-2022 років позивач за замовленнями відповідача на території АТ «ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР» здійснив буровибухові роботи на кар`єрі відповідача (14 масових вибухів), за результатами проведення яких було оформлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 12 541 008,54 грн.

За виконані у 2021-2022 році буровибухові роботи АТ «ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР» розрахувалося частково. Неоплаченими залишилися Акти здачі приймання робіт (надання послуг) № 491 від 13.10.2021 на суму 1 102 030,74 грн. (не оплачений частково), № 519 ввід 28.10.2021 за буровибухові роботи на суму 1 028 514,00 грн., № 549 від 04.11.2021 за буровибухові роботи на суму 456 228,00 грн., № 649 від 17.12.2021 за буровибухові роботи на суму 1 443 084,72 грн. та № 41 від 10.02.2022 за буровибухові роботи на суму 1 739 406,90 грн.

Загалом заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 796 695,52 грн.

Господарський суд під час розгляду справи №908/3005/26 установив, що спірні Акти здачі приймання робіт (надання послуг) з виконання буровибухових робіт направлялися позивачем відповідачу простою кореспонденцією разом з рахунками на оплату, що підтверджується журналами обліку вихідної кореспонденції ТОВ «ГРАНРОЗРОБКА»:

- 11.11.2021 направлено Акт № 491 від 13.10.2021, рахунок № 552 від 13.10.2021 (зареєстровано за вих. № 1181 від 11.11.2021 у журналі вихідної кореспонденції за 2021 рік);

- 08.12.2021 направлено Акт № 549 від 04.11.2021, рахунок № 583 від 28.10.2021 (зареєстровано за вих. № 2111 від 08.12.2021 у журналі вихідної кореспонденції за 2021 рік);

- 20.01.2022 направлено Акт № 649 від 17.12.2021, рахунок № 721 від 17.12.2021 (зареєстровано за вих. № 77 від 20.01.2022 у журналі вихідної кореспонденції за 2022 рік);

- 02.05.2022 направлено Акт № 41 від 10.02.2022, рахунок № 48 від 10.02.2022 (зареєстровано за вих. № 233 від 02.05.2022 у журналі вихідної кореспонденції за 2022 рік);

- 21.06.2022 направлено (повторно) Акт № 549 від 04.11.2021 (зареєстровано за вих. № 270 від 21.06.2022 у журналі вихідної кореспонденції за 2022 рік);

- 16.05.2023 направлено (повторно) Акти № 491 від 13.10.2021, № 549 від 04.11.2021, № 649 від 17.12.2021, № 41 від 10.02.2022 (зареєстровано за вих. № 416 від 16.05.2023 у журналі вихідної кореспонденції за 2023 рік).

Крім того, спірні Акти направлялися також рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення. Зокрема, у супровідних листах вих. № 541 від 13.05.2025, вих. № 1025 від 09.09.2025 ТОВ «ГРАНРОЗРОБКА» наполягало на невідкладному підписанні Актів та оплаті у повному обсязі боргу за виконані роботи.

Лист вих. № 541 від 13.05.2025 не отриманий відповідачем і повернутий ТОВ «ГРАНРОЗРОБКА» оператором поштового зв`язку «Укрпошта» без вручення адресату з відміткою: «За закінченням терміну зберігання», лист вих. № 1025 від 09.09.2025 з 13.09.2025 по теперішній час знаходиться у поштовому відділенні селище Кам`яне, Запорізький район, Запорізька область і також не отриманий відповідачем, що підтверджується інформацією з офіційного сайту оператором поштового зв`язку «Укрпошта» про трекінг поштових відправлень.

Таким чином, Господарський суд Запорізької області у справі №908/3005/25 визнав доведеною наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи в розмірі 4 796 695 грн 52 коп.

Відповідно до наявного в матеріалах справи трекінгу АТ «Укрпошта», направлений відповідачеві лист вих. № 541 від 13.05.2025 (поштове відправлення №1150200293105) не був вручений адресату у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання, 29.05.2025 поштове відправлення повернуто відправникові.

Доказів погашення заборгованості, розмір якої встановлений в рішенні Господарського суду Запорізької області від 15.01.2026 №908/3005/25, суду не надано.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати виконаних підрядних робіт, Позивач, керуючись приписами ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 05.06.2025 по 23.07.2026, інфляційні втрати за період з червня 2025 р. по червень 2026 р.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом порушених прав з позовом про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (частина 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п.4.31 Постанови Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання із наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.

Як убачається з обставин справи, відповідач грошове зобов`язання перед позивачем за виконані буровибухові роботи у період 2021-2022 років на суму 4 796 695,52 грн, що встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/3005/25 від 15.01.2026, яке набрало законної сили, не виконав.

Відтак, ураховуючи порушення відповідачем господарського зобов`язання з оплати за виконані буровибухові роботи, наявні правові підстави для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи №908/3005/25 судом не розглядались позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати.

Відтак, заявлені у справі № 908/1798/26 суми 3% річних, що нараховані на суму основного боргу за період прострочення з 05.06.2025 по 23.07.2026 та інфляційних втрат за період червень 2025 р. червень 2026 р., не охоплені рішенням суду у справі № 908/3005/25.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача суму трьох процентів річних за період з 05.06.2025 по 23.07.2026 на суму основного боргу в розмірі 4 796 695,52 грн та інфляційні втрати за період з червня 2025 р. по червень 2026 р.

Як установлено у рішенні Господарського суду Запорізької області від 15.01.2026 у справі №908/3005/25, між позивачем та відповідачем у 2021-2022 роках правовідносини щодо виконання підрядних робіт по здійсненню позивачем буровибухових робіт на кар`єрі АТ «Янцівський гранітний кар`єр» оформлені у спрощений спосіб. Тобто сторонами не був погоджений строк оплати виконаних позивачем робіт.

Також у вказаному рішенні судом установлено, що 13.05.2025 позивачем на адресу відповідача був направлений лист вих. № 541 з вимогою про невідкладну оплату виконаних робіт. Зазначений лист (вих. № 541 від 13.05.2025) не отриманий відповідачем і 29.05.2025 повернутий ТОВ «Гранрозробка» оператором поштового зв`язку «Укрпошта» без вручення адресату з відміткою: «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пункту 101, 102 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 виснувала, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такої позиції послідовно дотримується Верховний Суд на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини» (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції вимоги №541 від 13.05.2025, надісланої за належною адресою та яка повернулася позивачеві у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання відповідачем пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (29.05.2025), вважається днем вручення відповідачу вимоги №541 від 13.05.2025.

З огляду на наведене, відповідач зобов`язання щодо повної оплати виконаних позивачем підрядних робіт повинен був здійснити у строк до 05.06.2025 (29.05.2025 + 7 днів).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

У наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, який виконано позивачем правильно, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з червня 2025 р. по червень 2026 р. в сумі 386811,69 грн.

Стосовно наданого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 163219,06 грн за загальний період з 05.06.2025 по 23.07.2026 суд зазначає про неправильність визначення позивачем дати початку порушення строку виконання відповідачем грошового зобов`язання з огляду на таке.

За висновком суду, вимога №541 від 13.05.2026 вважається належним чином врученою відповідачеві 29.05.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

З огляду на наведені норми, останнім днем строку виконання відповідачем грошового зобов`язання є 05.06.2025, відтак прострочення виконання починається з 06.06.2025.

Відповідно до перерахунку, здійсненого судом, правомірним є стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 06.06.2025 по 23.07.2026 у розмірі 162 824,82 грн. В цій частині позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних суд задовольняє. В іншій частині вимог про стягнення 394,24 грн суд відмовляє.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до частини 4 ст. 129 ГПК України.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6595,64 грн. В іншій частині витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР» (70050, Запорізька область, Запорізький район, селище Кам`яне, вул. Зелена, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 05467607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНРОЗРОБКА» (11555, Житомирська область, Коростенський район, село Поліське, вул. Молодіжна, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 39215133) суму інфляційних втрат в розмірі 386 811,69 грн (триста вісімдесят шість тисяч вісімсот одинадцять гривень 69 коп.), 3% річних в розмірі 162 824,82 грн (сто шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 82 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР» (70050, Запорізька область, Запорізький район, селище Кам`яне, вул. Зелена, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 05467607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНРОЗРОБКА» (11555, Житомирська область, Коростенський район, село Поліське, вул. Молодіжна, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 39215133) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 6595,64 грн (шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 64 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 01.10.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько