Рішення № 140228670, 30.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 вересня 2026 року Справа № 903/439/26

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши справу

за позовом: заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради та Західного офісу Держаудитслужби

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД»

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 38695,33 грн,

за участі представників-учасників справи:

від позивача-1: н/з;

від позивача-2: н/з;

від відповідача: Іванов А.В., адвокат, ордер серії АР№1264280 від 12.09.2025;

прокурор: Гудков М.В., прокурор відділу, службове посвідчення №071757 від 01.03.2023.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС,

Суть спору: 06.05.2026 до Господарського суду Волинської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради та Західного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» у якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 13.06.2025 до договору про постачання електричної енергії споживачу №315 від 14.04.2025, укладеного між Виконавчим комітетом Луцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (процедура закупівлі: UA-2025-04-01-013327-а);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО ТРЕЙД» на користь Виконавчого комітету Луцької міської ради в дохід місцевого бюджету 38695,33 грн.

При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що спірна додаткова угода до договору про постачання електричної енергії споживачу №315 від 14.04.2025 укладена з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підп. 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, безпідставно змінено істотні умови договору та не дотримано процедуру її укладення, належним чином не обґрунтовано коливання ціни на електроенергію на ринку після укладення первісного договору або первісної додаткової угоди, змінено ціну товару після його передачі (споживання покупцем), збільшено ціну товару більше як на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, тому на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) просить визнати її недійсною. Додатково зазначають, що збільшення сторонами вартості одиниці предмету закупівлі за відсутності визначених законом умов, призвело до безпідставного отримання коштів, які підлягають поверненню в сумі 38695,33 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.06.2026. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати прокурору, позивачам, докази чого подати суду. Запропоновано прокурору, позивачам подати суду: відповіді на відзиви та наявні докази в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповідей на відзиви з додатками надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду; відповідачу заперечення на відповідь прокурора, позивачів, протягом 5-ти днів з дня отримання відповідей на відзиви з доказами надіслання прокурору, позивачам.

25.06.2026 через систему Електронний суд надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

Ухвалою суду від 26.05.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ задоволено. Постановлено подальші судові засідання за участю директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД Жука Романа Євстахійовича по справі № 903/439/26 проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

25.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому просять суд відмовити у позові. При цьому зазначають, що позивач-1 самостійно, без примусу, погодив підвищення ціни, підписавши додаткові угоду №1 від 13.06.2025. Позивач-1 прийняв електричну енергію за цими угодами без зауважень, а також здійснив оплату за поставлений товар, тим самим своїми діями підтвердив дійсність угод (схвалення правочину). Відповідач належним чином виконував свої зобов`язання по Договору і продовжував постачати електричну енергію Позивачу-1 у травні червні 2025 р. до моменту укладення оскаржуваної Додаткової угоди №1 до Договору собі у збиток. Відповідач обгрунтовує необхідність зміни ціни документами, а саме скріншот з сайту АТ «Оператор Ринку, експертний висновок Харківської ТПП, копії актів купівлі-продаж електричної енергії та розрахунок. Доводи прокуратури про невідповідність цін грунтуються на маніпулятивному порівнянні та нерозумінні ним структури ціноутворення. Наведене твердження прокурора, що «закупівля товару відбулася за ціною вище ринкової» є помилковим та не доводить недійсність оспорюваної угоди. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України у лютому 2025р. становила 6,04208 грн. без ПДВ, у березні 2025р.- 5,47383 грн. без ПДВ, у квітні 2025р.- 4,61122 грн. без ПДВ, спостерігалася тенденція до зниження ціни. Тому в момент укладання Договору в кінці квітня, сторони точно не могли передбачити різке зростання ціни у травні-червні 2025. Крім того, заперечують щодо представництва прокурором інтересів позивачів та зазначають, що до позовної заяви надано листування з Виконавчим комітетом Луцької міської ради, Західним офісом Держаудитслужби, однак це жодним чином не доводить порушення чинного законодавства з боку відповідача, а фактично є втручанням в господарську діяльність відповідача та здійснення відповідного тиску. Таким чином, в даному випадку, вважають, що у прокурора відсутні повноваження представляти інтереси позивачів.

28.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача-2 надійшли письмові пояснення у яких просить суд, зокрема розгляд справи у всіх підготовчих засіданнях проводити без їх участі. Дані пояснення долучені до матеріалів справи.

29.05.2026 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. При цьому зазначають, що ціна, узгоджена сторонами, значно перевищувала середньозважену ціну на ринку електроенергії, зокрема в червні 2025 року (місяць укладення додаткової угоди №1) на понад 20 %, а у вересні 2025 року на понад 27%. У зв`язку із зазначеним, твердження відповідача щодо необхідності підвищення договірної ціни з посиланням на подекадне порівняння цін на РДН в ОЕС України (з 14.04.2025 по 23.04.2025 (4606,03 грн/МВт*год), з 01.05.2025 по 10.05.2025 (4994,98 грн/МВт*год) не заслуговує на увагу, оскільки середньозважені ціни у зазначені періоди були нижчими ніж первинна ціна за одиницю товару за умовами укладеного договору (5306,99 грн/МВт*год). Факт загального підвищення ринкової ціни у конкретному місяці не є беззаперечною та достатньою підставою для її підвищення сторонами договору, без доведення конкретного періоду коливання, відсотку зміни ціни, зв`язку між коливанням та відсотком зміни ціни за договором. Жодними документами постачальника не обґрунтовано для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, тобто чому таке підвищення цін на ринку зумовило неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, не наведено будь-яких причин, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, а також, постачальником не доведено, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Зазначені обставини спростовують виникнення ситуації, за якої внаслідок істотної зміни обставин (суттєвого збільшення ціни товару на ринку, тощо) укладений договір про закупівлю став вочевидь невигідним/збитковим для постачальника товару - ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД», а тому підстави для укладення додаткової угоди №1 від 13.06.2025 були відсутні. У відзиві на позов відповідачем вказано, що аналіз прокуратури, заснований на цінах РДН не може бути покладений в основу висновку про недійсність додаткової угоди, оскільки ціна на РДН є лише одним із сегментів ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Відповідачем не надано відомостей, які б підтверджували, що ним здійснювалась закупівля електроенергії для задоволення потреб Замовника на інших сегментах ринку, за виключенням РДН. У відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Луцькою окружною прокуратурою на адресу Виконавчого комітету Луцької міської ради, Західного офісу Держаудитслужби скеровувались відповідні листи №53-7866вих-25 від 03.12.2025 та №53-1142вих-26 від 23.02.2026, якими повідомлено про наявність порушень при укладанні Виконавчим комітетом Луцької міської ради додаткових угод до Договору постачання електричної енергії. Разом з тим, у зв`язку із відсутністю відповідного реагування вказаними суб`єктами на зазначені прокурором порушення, у прокурора виникло не тільки право, але й обов`язок відреагувати на існуючий факт порушення інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду з цим позовом. Дана відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.

03.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання у якому просить суд відкласти на іншу дату у зв`язку з тим, що останній перебуватиме у відрядженні за кордоном. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

09.06.2026 через систему «Електронний суд» від позивача-1 надійшла заява у якій просить суд судове засідання без участі його представника. Проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечує.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відзив на позовну заяву відповідача від 25.05.2026 залишено без руху та запропоновано відповідачу протягом п`яти днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки(подати докази надіслання відзиву до електронного кабінету учасників справи), попередивши, що у випадку невиконання даної ухвали вказані відзив не може бути досліджений судом під час розгляду справи та справа буде розглянута за наявними у ній матеріалами. Повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 08.07.2026.

15.06.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшла заява до якої на вимогу ухвали суду від 09.06.2026 долучив докази надіслання відзиву з додатками учасникам справи.

26.06.2026 через систему Електронний суд надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (адвоката Іванова А.В.) про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

Ухвалою суду від 06.07.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ задоволено. Постановлено подальші судові засідання за участю представника (адвоката) Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» Іванова Артема Валерійовича по справі проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

08.07.2026 суд на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження до 11.08.2026, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в межах цього строку на 11.08.2026.

04.08.2026 через систему «Електронний суд» від Виконавчого комітету Луцької міської ради надійшла заява у якій просить суд справу розглянути за відсутності його представника. Дана заява долучена до матеріалів справи.

04.08.2026 через систему Електронний суд надійшла заява від директора Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

Ухвалою суду від 07.08.2026 заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ задоволено. Постановлено подальші судові засідання за участю директора Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД Жук О.Є. по справі № 903/439/26 проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

11.08.2026 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 10.08.2026) через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання у якому просить суд постановити ухвалу про повернення на стадію підготовчого засідання по справі. Позовну заяву заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради та Західного офісу Держаудитслужби до ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 38695,33 грн залишити без розгляду. При цьому, об`єктивну необхідність повернення до стадії підготовчого провадження обґрунтовує необхідністю залишення позовної заяви без розгляду згідно з п.п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України. Відповідач зазначає про відсутність у прокурора підстав для звернення з позовом в інтересах держави не на самій лише підставі визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" (втрата чинності яких передбачена на майбутнє - з 01.01.2027), а й з урахуванням положень частин 6, 7 ст. 11 ГПК , які наділять суд самостійним правом не застосовувати закон, який суперечить Конституції України, незалежно від наявності чи відсутності відповідного висновку Конституційного Суду України. При цьому, посилається на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р (II)/2025.

11.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання у якому просить суд відкласти розгляд у зв`язку з поганим самопочуттям останнього та записом до лікаря.

Згідно акту про неналежне функціонування системи відеоконференцзв`язку, при розгляді 11.08.2026 справи №903/439/26 були виявлені обставини, що випливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи документообігу Господарського суду Волинської області, а саме було знеструмлено електромережу суду, що в свою чергу призвело до унеможливлення проведення судового засідання по справі №903/439/26, яке було призначене на 11.08.2026 на 16:00 год.

Ухвалою суду від 11.08.2026 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 25.08.2026.

14.08.2026 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 13.08.2026) через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого засідання та залишення позову без розгляду у якому просить відмовити у його задоволенні. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.08.2026 повідомлено учасників справи про те, що у судовому засіданні 25.08.2026 оголошено перерву у зв`язку із надходженням на адресу суду повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Волинської області. Повідомити учасників справи, що судове засідання відбудеться 02.09.2026.

Ухвалою суду від 02.09.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» про повернення на стадію підготовчого провадження відмовлено. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» про залишення позову без розгляду залишено без розгляду. Повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 02.09.2026.

02.09.2026 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 23.09.2026.

22.09.2026 через систему «Електронний суд» від Західного офісу Держаудитслужби надійшло клопотання у якому просять суд розгляд справи проводити за їх відсутності. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.09.2026 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 30.09.2026.

30.09.2026 представники позивачів не прибули у судове засідання, хоча належно були повідомлені про час та місце розгляду справи.

30.09.2026 прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог та просив суд відмовити у позові.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

установив:

Виконавчим комітетом Луцької міської ради проведено закупівлю № UA-2025-04-01-013327-a з предметом: «Електрична енергія», за результатами якої з ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №315 від 14.04.2025 на загальну суму 1601400 грн, в т.ч. ПДВ 266900 гривень (далі Договір).

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію, з розподілом, Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Строк (термін) поставки товару: з 16 квітня 2025 року по 31 грудня 2025 року (п.3.1. Договору), кількість товару 170000 кВт*год (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору, ціна за одиницю товару визначається у Додатку 2 до Договору. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до Договору.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що ціна за одиницю товару за цим Договором може змінюватися з дотриманням Сторонами норм, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей, що оформлюються додатковою угодою, у порядку, визначеному у Додатку 3 до цього Договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.5.5. Договору).

Згідно з Додатком № 2 до Договору, ціна електричної енергії як товару (кВт/ год) становить 5,30699 грн/кВт*год без ПДВ, а ціна електричної енергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) 9,42 грн/кВт*год.

Додатком №3 до Договору, зокрема п.6 визначено, що істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктом 19 Особливостей, зокрема: Погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

У разі коливання ціни товару на ринку, зацікавлена сторона ініціює внесення змін у договір щодо зміни ціни за одиницю товару на той відсоток коливання, що відбувся. Факт коливання ціни електричної енергії на ринку підтверджується даними АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ», зокрема розміщеними на офіційному сайті https://www.oree.com.ua та/або довідкою(ми) або листом(ми) або іншим(и) документом(ами) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів) або документів) відповідних органів або установ або організацій, які можуть надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, в тому числі довідки, цінові довідки, експертні висновки будь-якої торгово промислової палати.

Довідки складаються з використанням інформації, оприлюдненої АТ «Оператор ринку» на своєму офіційному веб-сайті (https://www.oree.com.ua) про результати торгів на ринку «на добу наперед» за 10 днів місяця/20 днів місяця/ місяць, відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та/або інформації з інших офіційних джерел.

До розрахунку відсотку коливання ціни приймається середньозважена ціна за одиницю товару на РДН за відповідний період: десять днів/двадцять днів/місяць, що передує місяцю підняття ціни з попереднім (суміжним) місяцем.

Станом на момент підписання договору про закупівлю від 14.04.2025 сторонами погоджені істотні умови - предмет, кількість, ціна, строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ЦК України та положень Закону України «Про публічні закупівлі».

У подальшому між сторонами підписано додаткову угоду №1 від 13.06.2025, згідно якої, ціна електроенергії (як товару у складі договірної ціни) зросла із 5,30699 грн до 5,74853 грн за 1 кВт/год без урахування суми ПДВ (або на 8,31 % від ціни за договором). Ціна за одиницю товару (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) за додатковою угодою зросла до 9,949850 грн/ кВт*год, або на 5,62 % відповідно по первинної ціни, зазначеної у договорі.

Також прокурор доводить, що згідно наданих Виконавчим комітетом актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних інструкцій встановлено, що ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» на виконання Договору поставлено 132718 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1288898,89 грн (детальна таблиця наявна у матеріалах справи).

Закон України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), згідно його преамбули, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/ пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно із пунктом 2 частини п`ятої цієї ж статті істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

З метою запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника, законодавець зазначив у статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» про можливість сторін договору змінити його умови шляхом збільшення ціни за одиницю товару, враховуючи при цьому інтереси покупця та запобігаючи безпідставному й необґрунтованому збільшенню ціни товару.

Отже, для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Водночас, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102 IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України (п. 3-7 розд. Х Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (Особливості в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, тобто регулюють здійснення публічних закупівель у визначений період.

Відповідно до п. 3 Особливостей, замовники що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Пунктом 17 Особливостей передбачено, що договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 укладається відповідно до Цивільного і Господарського цих особливостей кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п`ятої , сьомої дев`ятої статті 41 Закону та цих особливостей.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей (в редакції на момент укладення спірної додаткової угоди №1), істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі №927/56/23 вказує на те, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.

За наведених обставин, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

При цьому, кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін та повинні містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 42.4 постанови Верховного суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, постанова Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього.

Тобто збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, має бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до Договору, а в разі наступних змін між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.

Така позиція відображена в постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 , від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 16.02.2021 у справі № 910/6790/18.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, п.5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, постанова Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22).

Якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар коливалась на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), то можна говорити про наявність підстав для внесення змін до договору.

Слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 вказав, що перемога у тендері (закупівля за бюджетні кошти) та укладення договору з певною ціною та її подальше підвищення внаслідок так званого коливання є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

При цьому, сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За наведених обставин, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Так, прокурор доводить, що аналізуючи підстави внесення змін до договору шляхом підписання оспорюваної додаткової угоди №1 встановлено, що такі зміни відбулися за відсутності законодавчо визначених підстав.

Суд встановив, що після підписання договору відповідач ініціював, а замовник погодився збільшити вартість закуповуваної електричної енергії. Зокрема, сторонами правочину 13.06.2025 укладено спірну угоду №1, за умовами якої ціна електроенергії (як товару у складі договірної ціни) зросла із 5,30699 грн до 5,74853 грн за 1 кВт/год без ПДВ - на 8,3 відсотків.

За інформацією АТ «Оператор ринку» (вебсайт «www.oree.com.ua»), середньозважену ціну електричної енергії на РДН у квітні 2025 року (місяць, у якому укладено правочин) визначено у розмірі 4611,22 грн за 1 МВт/год, а ціни на такий товар, що сформувалася вже у травні та червні 2025 року, становили 4638,31 грн та 4783,04 грн за 1 МВт/ год відповідно.

Отже, у період травня-червня 2025 року (в порівнянні з квітнем цього ж року) дійсно фіксувалося певне здорожчання вартості електричної енергії на РДН, яке не було значним, а саме менше одного відсотка у травні та 3,7 відсотка у червні 2025 року, що явно не пропорційно збільшенню ціни товару за додатковою угодою від 13.06.2025 №1.

Водночас, вартість електроенергії (як товару у складі договірної ціни) сторонами при укладенні правочину визначено в розмірі 5,30699 грн за 1 кВт/год без ПДВ, що вище за ринкові ціни товару станом на квітень-червень 2025 року.

Так, ціна на електричну енергію (як товару у складі договірної ціни) за договором перевищувала середньозважену ціну у квітні 2025 року на 15,09 % (5,30699 грн за 1 кВт/год та 4,61122 грн за 1 кВт/год відповідно), а відповідна ціна у травні на 14,41 % (5,30699 грн за 1 кВт/год та 4,63831грн за 1 кВт/год відповідно) та на 10,95 % більше від середньозваженої ціни у червні 2025 року (місяць укладення додаткової угоди №1).

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі №927/56/23 зазначив, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для укладення вказаної додаткової угоди №1 став лист ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» від 13.06.2025 №13/06-473Ю, відповідно до якого зазначено про зростання ціни на електричну енергію за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 та за період з 01.06.2025 по 10.06.2025 на РДН на 8,32%, що підтверджується експертним висновком Харківської ТПП №540/25 від 13.06.2025.

Разом з тим, на думку суду, експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №540/25 від 13.06.2025, з наведеними порівняльними даними за квітень та травень 2025 року, щодо рівня середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) в ОЕС згідно з інформацією АТ «Оператор ринку», не може виступати в якості належного підтвердження коливання ціни на електричну енергію на ринку та не може бути достатнім обґрунтуванням необхідності внесення змін до договору про закупівлю електроенергії в частині збільшення вартості ціни.

Відповідно до п.6.2 Додатку №3 до Договору, до розрахунку відсотку коливання ціни приймається середньозважена ціна за одиницю товару на РДН за відповідний період: десять днів/двадцять днів/місяць, що передує місяцю підняття ціни з попереднім (суміжним) місяцем.

Водночас, надані відповідачем документи (інформація ДП «Оператор ринку» та експертний висновок торгово-промислової палати) за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру, а відтак не можуть слугувати належним доказом факту коливання ціни на електричну енергію, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, зокрема аналізу вартості ціни у відповідності до п.6.2 Додатку №3 до Договору, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку у відповідні періоди, узгоджені в договорі, не підтверджують неможливості виконання договору за первісною ціною та не обґрунтовують необхідність її зміни згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підп. 2 п.19 Особливостей.

Верховний Суд неодноразово вказував, що сам по собі факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору (як приклад, постанова Касаційного господарського суду від 10.09.2024 у справі №918/703/23). Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції.

За інформацією АТ «Оператор ринку» (вебсайту «www.oree.com.ua»), середньозважена ціна електричної енергії на РДН у квітні 2025 року (місяць, у якому укладено договір) становила 4611,22 грн за 1 МВт/год, а ціни на такий товар, що сформувалися у наступні місяці після укладення договору про закупівлю, становили: травень - 4638,31 грн за 1 МВт/год; червень 4783,04 грн за 1 МВт/год; липень - 5247,4 грн за 1 МВт/год; серпень - 5420,05 грн за 1 МВт/год; вересень 4521,85 грн за 1 МВт/год.

З наведеного вбачається, що середньозважені ціни на електричну енергію лише у серпні 2025 року на 2,1 % перевищували ціну, яку зафіксовано на час проведення закупівлі та укладення договору.

розрахунковий період 2025 рокуціна електричної енергії за договором (за одну кВт/год без ПДВ)середньозважена ціна на РДН (за одну кВт/год без ПДВ)різниця (договірної ціни в порівнянні із ринковою)квітень5,30699 грн4,61122 грн+15,09%травень5,30699 грн4,63831 грн+14,42%червень5,74853 грн4,78304 грн+20,18%липень5,74853 грн5,24740 грн+9,55%серпень5,74853 грн5,42005 грн+6,06%вересень5,74853 грн4,52185 грн+27,13%

Разом з тим, метою здійснення господарської діяльності є отримання прибутку. При цьому, до принципів здійснення публічних закупівель віднесено, зокрема, максимальну економію, ефективність та пропорційність.

Як вбачається з наведеної інформації АТ «Оператор ринку», середньозважена ціна електроенергії за період постачання Відповідачем електроенергії у 2025 році (квітень-вересень) на РДН жодного разу не перевищувала ціну, визначену договором та додатковою угодою №1.

Крім того, ціна, узгоджена сторонами, значно перевищувала середньозважену ціну на ринку електроенергії, зокрема в червні 2025 року (місяць укладення додаткової угоди №1) на понад 20 %, а у вересні 2025 року на понад 27%.

Наведене (закупівля товару за ціною вище ринкової) не відповідає зазначеним принципам здійснення публічних закупівель.

За висновками Верховного Суду (для прикладу, постанова від 16.02.2023 у справі №903/383/22), будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору.

При укладенні додаткової угоди №1, діючи усупереч вимогам п.5.3. Договору, постачальник не навів належних обґрунтувань збільшення ціни, а також не надав передбаченого умовами Договору належного документального підтвердження коливання ціни на ринку.

Відповідно, при укладенні оспорюваної додаткової угоди порушено принципи здійснення публічних закупівель, визначених ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема максимальної економії, ефективності, прозорості, добросовісної конкуренції, фактично нівелювавши результати конкурентної процедури та досягнутої замовником економії при обранні переможця даної закупівлі.

Факт загального підвищення ринкової ціни у конкретному місяці не є достатньою підставою для її підвищення сторонами договору, без доведення конкретного періоду коливання, відсотку зміни ціни, зв`язку між коливанням та відсотком зміни ціни за договором.

За наведених обставин, оскільки відповідач не навів належних обґрунтувань збільшення ціни, а також не надав передбаченого умовами Договору належного документального підтвердження коливання ціни на ринку, суд дійшов висновку, що спірна додаткова угода, укладена з порушенням вимог ст. 41 Закону та п. 19 Особливостей, а відтак з огляду на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, підлягає до задоволення позовна вимога прокурора про визнання недійсною додаткову угоду №1 від 13.06.2025 до договору про постачання електричної енергії споживачу №315 від 14.04.2025, укладеною між Виконавчим комітетом Луцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД».

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України , положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Отже, оскільки вищевказана додаткова угода визнається недійсною, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами Договору про постачання електричної енергії споживачу №315 від 14.04.2025, а саме 9,42 грн з ПДВ.

Здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за ціною, визначеною за умовами Договору, Виконавчий комітет Луцької міської ради повинен був сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 132 718 кВт*год кошти у розмірі 1250203,56 грн з ПДВ (132718*9,42).

Враховуючи наведене, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено замовником за постачання електричної енергії по ціні, з врахуванням додаткової угоди №1, та сумою за товар по ціні, визначеною договором, становить 38695,33 грн (1288898,89-1250203,56).

Отже, кошти, отримані ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» у сумі 38695,33 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а відтак відповідач зобов`язаний їх повернути до бюджету, що у відповідності до приписів ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Щодо заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву, з огляду на відсутність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в даній справі, суд зазначає таке.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на їх захист, у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо відповідний захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді, при цьому до звернення з позовом прокурор зобов`язаний попередньо повідомити про це відповідний суб`єкт владних повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати, у чому полягає порушення таких інтересів, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.5 ст.53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, передбачене Конституцією України представництво прокурором інтересів держави має субсидіарний характер та покликане забезпечити судовий захист таких інтересів у випадках, коли компетентний суб`єкт, якому державою надано відповідні повноваження, самостійно такого захисту не здійснює або здійснює його неналежним чином.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала, що бездіяльність компетентного органу має місце тоді, коли такий орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їх захисту, однак протягом розумного строку не звернувся до суду з відповідним позовом. Звернення прокурора до компетентного органу до подання позову фактично надає такому органу можливість відреагувати на ймовірне порушення інтересів держави шляхом самостійного звернення до суду, проведення перевірки, вчинення інших передбачених законом дій або надання мотивованого повідомлення про відсутність підстав для вжиття відповідних заходів.

У категорії спорів щодо правочинів, укладених у межах публічних закупівель, визначальним для встановлення належного позивача є те, який саме суб`єкт має безпосередній інтерес у захисті публічних фінансових ресурсів та належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі", що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.03.2025 у справі № 924/524/24.

Водночас закон не покладає на прокурора обов`язку звертатися до суду в інтересах усіх органів, які потенційно можуть здійснювати захист інтересів держави у відповідних правовідносинах, оскільки належним є визначення позивачем компетентного органу, який має безпосередній інтерес у вирішенні спору, що відповідає правовій позиції Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у тій частині, в якій вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Мотивуючи наведений висновок, Конституційний Суд України виходив, зокрема, з оцінного характеру понять "не здійснює" та "неналежним чином здійснює", відсутності в законі чітко встановлених критеріїв визначення відповідних випадків та, як наслідок, надмірної дискреції прокурора і суду під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.

Водночас правові наслідки встановленої неконституційності Конституційний Суд України визначив безпосередньо у резолютивній частині зазначеного Рішення, встановивши, що відповідні приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", визнані неконституційними, втрачають чинність з 01.01.2027.

Крім того, пунктом 4 резолютивної частини Рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України окремо встановив, що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності визнаних неконституційними приписів абз. 1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Аналогічне розуміння темпоральної дії Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 відображене Великою Палатою Верховного Суду в пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, у якому, звернувши увагу на визнання відповідних положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними, Велика Палата водночас прямо відтворила застереження Конституційного Суду про непоширення його Рішення на правовідносини щодо представництва, які виникли під час чинності цих приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таким чином, визнання окремих приписів ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними саме по собі не є тотожним їх негайній втраті чинності з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України. Вирішуючи питання про наслідки встановленої неконституційності, Конституційний Суд України скористався наданим йому Конституцією України повноваженням визначити інший момент втрати чинності відповідними положеннями закону та прямо відтермінував його до 01.01.2027.

Відтак до настання визначеного Конституційним Судом України моменту втрати чинності відповідні приписи формально залишаються складовою чинного законодавчого регулювання, а оцінка правовідносин, які виникли в цей період, не може здійснюватися без врахування встановленого самим Конституційним Судом темпорального режиму дії його Рішення.

Суд при цьому враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25, в якій за обставин тієї справи суд касаційної інстанції погодився з висновком про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, зокрема, з огляду на те, що звернення прокурора до компетентних органів та подання позову відбулися після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 та з урахуванням положень ч.ч. 6, 7 ст. 11 ГПК України.

Разом з тим наведений висновок підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин справи, в якій його сформульовано та не усуває необхідності врахування правових наслідків, безпосередньо визначених Конституційним Судом України у резолютивній частині Рішення № 6-р(ІІ)/2025, а також правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18.

При цьому положення ч. 6 ст.11 ГПК України, за змістом яких суд у разі висновку про суперечність закону Конституції України не застосовує такий закон, не можуть тлумачитися відокремлено від положень Конституції України про юридичну силу та обов`язковість рішень Конституційного Суду України і застосовуватися у спосіб, який фактично змінює визначений самим Конституційним Судом момент втрати чинності положеннями закону, конституційність яких уже була предметом конституційного контролю.

Інше тлумачення фактично означало б надання суду загальної юрисдикції можливості самостійно змінити встановлені Конституційним Судом України темпоральні наслідки його рішення та прирівняти дату визнання норми неконституційною до дати втрати нею чинності всупереч прямій вказівці пункту 3 резолютивної частини Рішення № 6-р(ІІ)/2025.

Тому сам по собі факт ухвалення 03.12.2025 рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2025, за умови що визнані неконституційними приписи відповідно до прямо визначеного Конституційним Судом порядку втрачають чинність лише з 01.01.2027, не є безумовною та самодостатньою підставою для висновку про відсутність у прокурора представницьких повноважень у кожній справі, розпочатій до вказаної дати, а вирішення такого питання потребує оцінки конкретних обставин виникнення відповідних правовідносин, характеру інтересу держави, статусу компетентного органу та фактичної поведінки цього органу щодо захисту відповідного інтересу.

При цьому, суд звертає увагу, що зазначене Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі, які виникли під час чинності окремих приписів абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру", визнаних неконституційними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.09.2026 у справі № 916/694/25.

Як вбачається з матеріалів справи, Луцька окружна прокуратура листом від 03.12.2025 № 53/7866вих-25 повідомила Виконавчий комітет Луцької міської ради про виявлені ознаки порушення законодавства під час укладення додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії та наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів. Крім того, у листі прокуратура просить повідомити чи вживалися Виконавчим комітетом Луцької міської ради заходи цивільно-правового характеру для усунення порушень, викладених у даному листі та чи має намір Виконавчий комітет міської ради вживати такі заходи.

У відповідь на вказаний лист Виконавчим комітетом було надано відповідь №1..-21/539/2026 від 26.01.2026 у якому, зокрема зазначили, що підстав для вжиття заходів цивільно-правового характеру Виконавчим комітетом Луцької міської ради не вбачається.

Крім того, Луцькою окружною прокуратурою відповідний лист №53-1142вих26 від 23.02.2026 був надісланий на адресу західного офісу Держаудитслужби та Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області у якому просить повідомити чи вживалися ними заходи цивільно-правового характеру для усунення порушень, викладених у даному листі або ж причини невжиття таких заходів.

У відповідь на вказаний лист Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області надіслало лист №130317-17/619-2026 від 06.03.2026 у якому зокрема зазначили, що в Управління відсутні правові підстави для звернення з позовною заявою. Крім того, профінформували, що план проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на 1 квартал поточного року сформований з повною завантаженістю, проведення контрольного заходу не заплановано.

Отже, у цій справі має місце не лише оцінка прокурором пасивної поведінки компетентного органу чи суб`єктивний висновок про недостатню ефективність вжитих ним заходів. Позивачі, будучи безпосередньо повідомленими про конкретне порушення та можливість повернення надмірно сплачених бюджетних коштів, самі повідомили прокурора про відсутність можливості звернутися до суду, тобто фактично підтвердили, що самостійного судового захисту відповідних майнових інтересів не здійснюватиме.

Така фактична ситуація істотно відрізняється від випадків, коли прокурор на власний розсуд оцінює діяльність компетентного органу як недостатню або неналежну, що, власне, було одним із ключових застережень Конституційного Суду України щодо невизначеності меж прокурорської дискреції, тоді як у цій справі нездійснення судового захисту підтверджене безпосередньою відповіддю самого компетентного органу, а тому встановлення відповідної обставини ґрунтується не на припущенні чи суб`єктивній оцінці прокурора, а на конкретних фактичних даних.

Крім того, прокурор не підміняє позивачів у здійсненні їх поточної діяльності та не втручається в реалізацію нею дискреційних владних повноважень, а реалізує передбачений законом процесуальний механізм захисту майнового інтересу держави у зв`язку з прямо висловленою цим органом неможливістю самостійно звернутися за судовим захистом.

Порушення інтересів держави прокурор обґрунтував укладенням Виконавчим комітетом Луцької міської ради додаткової угоди всупереч вимогам законодавства про публічні закупівлі.

Забезпечення законності у сфері публічних закупівель, дотримання принципів максимальної економії та ефективності використання бюджетних коштів, а також повернення коштів, надмірно сплачених внаслідок порушення встановленої законом процедури, становлять суспільний та державний інтерес, який за наведених обставин потребував судового захисту.

В цьому випадку прокурором не здійснено довільного розширення змісту конституційної функції представництва інтересів держави та не підмінено компетентний орган у реалізації ним власних повноважень, натомість матеріалами справи підтверджено конкретне порушення майнового інтересу держави, наявність належного компетентного органу, його обізнаність із таким порушенням та прямо повідомлену ним неможливість самостійно забезпечити судовий захист відповідного інтересу.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 з врахуванням встановленого ним самим порядку втрати чинності відповідними приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а також висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.09.2026 у справі № 916/694/25 не дає підстав для автоматичного висновку про відсутність у прокурора повноважень на звернення з цим позовом.

Відтак попереднє повідомлення прокурором позивачів про виявлені порушення, поінформованість останніх про необхідність захисту відповідних інтересів, їх прямо висловлена неможливість самостійного звернення до суду та невжиття ними інших заходів, спрямованих на повернення спірних коштів, у сукупності підтверджують наявність визначених законом передумов для реалізації прокурором представницької функції в інтересах держави.

Крім того, суд звертає увагу, що спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівель, яка за своєю природою не може розглядатися виключно як договірна чи комерційна, оскільки передбачає використання коштів бюджету, сформованого за рахунок податків та обов`язкових платежів, а отже, стосується невизначеного кола осіб та держави в цілому.

Порушення законодавчо встановлених правил зміни істотних умов договору про закупівлю, багаторазове коригування ціни за одиницю товару, а також фактичне нівелювання принципів передбачуваності та визначеності бюджетних зобов`язань створюють системну загрозу публічному інтересу, а не лише окремому бюджету чи конкретному замовнику.

Водночас, виявлені порушення у сфері публічних закупівель та використання бюджетних коштів фактично не стали предметом реального правового реагування з боку жодного з органів, уповноважених діяти у відповідній сфері, а також відсутні об`єктивні підстави очікувати такого реагування у майбутньому.

За таких обставин, суд зазначає, що звернення прокурора у цій справі зумовлене не формальним дублюванням повноважень інших органів, а фактичним станом речей, за якого порушений суспільний інтерес у сфері використання бюджетних коштів.

З огляду на викладене, зволікання з судовим захистом ускладнить поновлення інтересів держави (у тому числі звернення до суду в межах строку позовної давності), оскільки невідповідність вимогам закону укладеної додаткової угоди №1 від 13.06.2025 до договору про постачання електричної енергії споживачу №315 від 14.04.2025 напряму шкодить державному бюджету.

Отже, звернення прокурора до суду є єдиним реальним процесуальним механізмом, здатним трансформувати суспільний інтерес у судовий захист, забезпечити правову оцінку спірних правовідносин та відновити баланс публічних інтересів, що і становить сутність виключного випадку представництва інтересів держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.09.2026 у справі № 922/1831/25.

Таким чином, прокурор належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх судового захисту, статус позивачів як компетентних органів та фактичні обставини нездійснення ними такого захисту, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та відхилення відповідних заперечень відповідача.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають до задоволення у повному обсязі.

В силу положень ст. 129 ГПК України, сплачений прокуратурою судовий збір у розмірі 5324,80 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 13.06.2025 до договору про постачання електричної енергії споживачу №315 від 14.04.2025, укладеною між Виконавчим комітетом Луцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (процедура закупівлі: UA-2025-04-01-013327-а).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО ТРЕЙД» (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Стрийська, будинок 86-В, квартира 1, код ЄДРПОУ 42827548) на користь Виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Хмельницького Б., будинок 19, код ЄДРПОУ 04051327) в дохід місцевого бюджету 38695,33 грн (тридцять вісім тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 33 коп.).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО ТРЕЙД» (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Стрийська, будинок 86-В, квартира 1, код ЄДРПОУ 42827548) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909915, 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 15) 5324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 01.10.2026

Суддя А. С. Вороняк