Рішення № 140227482, 01.10.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3379/26

Номер провадження 2/541/2325/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 жовтня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Городівського О.А.

за участю секретаря судового засідання Непокупної Л.М.,

розглянувши у місті Миргород у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

13 серпня 2026 року представник Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 02 листопада 2024 року № 1018346224, станом на 28 червня 2026 року, у сумі 47803,49 грн, з яких: 32783,32 грн заборгованість за кредитом; 1,13 грн заборгованість процентами; 15019,04 грн заборгованість за комісією, посилаючись на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, зобов`язання за яким відповідач тривалий час не виконує, тому за ним утворилась заборгованість на загальну суму 47803,49 грн, яку позивач просив стягнути у судовому порядку, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача у позовній заяві проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 серпня 2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін(а.с. 68).

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 02 листопада 2024 року ОСОБА_1 підписав заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1018346224, в якій зазначено, що відповідач (клієнт) просить надати йому споживчий кредит у розмірі 43000,00 гривень, строк дії договору, за яким надається споживчий кредит, та строк, на який надається споживчий кредит (в місяцях): 24, розмір процентної ставки: 0,00001% річних, розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом складає: 0,073 %, тип процентної ставки: фіксована, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 2,22%, спосіб надання споживчого кредиту на загальні споживчі цілі: переказ на рахунок НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», код отримувача: 2598304872, отримувач: ОСОБА_1 . Строки (термін), розмір, умови та порядок здійснення оплати за надані послуги, права та обов`язки клієнта і банку, їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, а також порядок зміни і припинення дії договору визначаються умовами Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які погоджуються клієнтом при підписанні цієї заяви.

Крім того, відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту.

Згідно з копією платіжної інструкції від 02 листопада 2024 року № TR.87332019.967605.25578, АТ «ПУМБ» перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 43000,00 грн.

У свою чергу відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв`язку з чим розмір заборгованості станом на 28 червня 2026 року, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1018346224 від 02 листопада 2024 року, наданого позивачем, становить 47803,49 грн, з яких: 32783,32 грн заборгованість за сумою кредиту; 1,13 грн заборгованість за процентами; 15019,04 грн заборгованість за комісією.

29 червня 2026 року позивач направив на адресу відповідача (позичальника) письмове повідомлення про виконання зобов`язань за укладеним договором з вимогою повернення боргу в строк не пізніше 30 днів з дня отримання даного повідомлення. Однак ОСОБА_1 на вимогу банку не відреагував, заборгованість не погасив.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Таким чином, наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем АТ «Перший Український Міжнародний Банк» доведено факт укладення 02 листопада 2024 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1018346224.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статті 610, 611 ЦК України зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сторони в договорі погодили розмір та порядок нарахування і сплати відсотків за користування кредитом.

Однак, відповідач умови договорів порушив, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2024 року № 1018346224, станом на 28 червня 2026 року, у сумі 47803,49 грн, з яких: 32783,32 грн заборгованість за сумою кредиту; 1,13 грн заборгованість за процентами; 15019,04 грн заборгованість за комісією.

Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів та узгодження сторонами розміру відсотків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вказаних сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором від 02 листопада 2024 року № 1018346224 суд дійшов наступного висновку.

За обставин цієї справи пунктом 6 кредитного договору від 02 листопада 2024 року № 1018346224 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,22%.

Пунктом 5.7.3. Частини 5 Розділу ІІ Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (тут і далі в редакції, що діє з 24 лютого 2023 року) передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу ІІ цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів. Комісія не встановлюється за надання один раз на місяць інформації за споживчим кредитом, яка згідно з вимогами законодавства не частіше одного разу на місяць повідомляється клієнту безоплатно (інформація про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, отримання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформація про платежі за цим Договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також інша інформація, надання якої безоплатно передбачено чинним законодавством.

При цьому у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №752/4008/20, в якій надавалася оцінка дійсності положень кредитного договору з АТ «ПУМБ», аналогічно цій справі, вказано про те, що, відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частиною другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням вищевикладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у пункті 25 постанови по справі № 363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Положення Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що діяли на день підписання відповідачем заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, свідчать про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом нараховується щомісячно незалежно від дій споживача.

При цьому з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.

Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами про зобов`язання позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Відтак, нарахування позивачем у даній справі заборгованості по комісії за кредитним договором від 02 листопада 2024 року № 1018346224 у сумі 15019,04 грн є безпідставним, та у задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити.

Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 11 серпня 2026 року № 91.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги частково на суму 32784 грн 45 коп., що становить 68,58% від заявлених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1825 грн 87 коп. (позовні вимоги підлягають задоволенню на 32784,45 грн * 100% : 47803,49 грн ціни позову = 68,58%, тобто 68,58% від ціни позову; 68,58% * 2662,40 грн : 100%), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 83, 141, 263, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, рахунок IBAN № НОМЕР_3 , МФО: 334851, ЄРДПОУ: 14282829, отримувач: АТ «ПУМБ», заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2024 року № 1018346224, станом на 28 червня 2026 року, у сумі 32784 (тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні 45 копійок, з яких: 32783,32 грн заборгованість за сумою кредиту; 1,13 грн заборгованість за процентами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, рахунок IBAN № НОМЕР_3 , МФО: 334851, ЄРДПОУ: 14282829, отримувач: АТ «ПУМБ», судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1825 (однієї тисячі восьмисот двадцяти п`яти) гривень 87 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський