Рішення № 140227481, 01.10.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2366/26

Номер провадження 2/541/1863/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 жовтня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В., Непокупної Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, адвокат Козирєв Андрій Вікторович, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, в якому просила визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 20.08.2019 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06.10.2022 по цивільній справі № 541/2270/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає разом із позивачем ОСОБА_1 . Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07.06.2024 по справі 541/1824/24 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн та судовий збір на користь держави у розмірі 692,11 грн. Постановою Полтавського апеляційного суду від 23.07.2024 по справі 541/1824/24 апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Тарасова А.В. була залишена без задоволення, а вищевказане рішення без змін.

Всі питання щодо виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 вирішуються позивачем ОСОБА_1 самостійно без участі та підтримки з боку відповідача ОСОБА_2 , який в житті дитини, його вихованні та розвитку жодної участі не приймає. Для розвитку та забезпечення сина позивач ОСОБА_1 прикладає всі свої зусилля та можливості. Відповідач ОСОБА_2 не цікавиться станом здоров`я сина, необхідного медичного догляду та лікування дитини не забезпечує.

На даний час зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де остання фактично мешкає разом із неповнолітнім ОСОБА_3 . Проте, зареєстроване місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 15.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 було відмовлено через відсутність згоди другого з батьків, що суперечить п. 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

20.06.2024 представник позивача адвокат Козирєв А.В. від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до відповідача ОСОБА_2 з досудовим зверненням щодо вирішення питання про реєстрацію місця проживання дитини, в якому останній пропонував ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 засвідчену нотаріально згоду на реєстрацію місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, дане звернення відповідачем ОСОБА_2 було проігноровано. В подальшому, 05.06.2026 представник позивача адвокат Козирєв А.В. від імені та в інтересах ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача ОСОБА_2 з аналогічним досудовим зверненням щодо вирішення питання про реєстрацію місця проживання дитини разом із матір`ю. На це звернення відповідач ОСОБА_2 також не відреагував та не надав ОСОБА_1 засвідчену нотаріально згоду на реєстрацію місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, необхідність зняття неповнолітнього ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання та реєстрації за місцем проживання матері ОСОБА_1 обумовлена забезпеченням приведення реєстраційних даних у відповідність до фактичних обставин життя дитини та реалізацією його прав на належне медичне обслуговування за місцем фактичного проживання, оформлення та отримання освітніх послуг, отримання соціальних гарантій та державної допомоги. Крім того, збереження реєстрації місця проживання за адресою, де дитина фактично не проживає, може створювати перешкоди у належному здійсненні матір`ю ОСОБА_1 своїх батьківських прав та при виконанні обов`язків щодо виховання і розвитку дитини. Оскільки дитина фактично постійно проживає разом із матір`ю, перебуває на її утриманні, з метою найбільш повного, всебічного та об`єктивного забезпечення прав та законних інтересів дитини, позивач ОСОБА_1 вважає за необхідне вирішити питання щодо визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом із нею, у зв`язку з чим змушена звертатись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 червня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено проведення підготовчого судового засідання (а.с. 47).

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, до судового розгляду (а.с. 61).

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, останній у поданій до суду заяві просив проводити розгляд справи без участі позивача ОСОБА_1 та її представника, адвоката Козирєва А.В., проти ухвалення заочного рішення не заперечували (а.с. 78).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за зареєстрованим місцем проживання. Причину своєї неявки суду не повідомив, як і не надіслав заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду. Відзив на позовну заяву не направив(а.с. 69-72).

Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, у поданих до суду поясненнях просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до положень ст.ст. 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлено ухвалу суду від 01 жовтня 2026 року про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із ним буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки і піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення статті 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями статті 9 Конвенції ООН про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції ООН про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі Конвенція).

Відповідно до статті 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13) наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Позиція, що дитина може бути розлучена з матір`ю у виняткових випадках, також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України».

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги обставини, що мають істотне значення, але насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що у період з 20 серпня 2019 року по 08 листопада 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 жовтня 2022 року у справі № 541/2270/22 провадження № 2/541/786/2022, довідкою про набрання судовим рішенням законної сили (а.с. 11-13).

Під час перебування сторін у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась дитина ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22 жовтня 2020 року (а.с. 10 на звороті).

Згідно з рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 червня 2024 року у справі № 541/1824/24 провадження № 2/541/743/2024, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2024 року, судом ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 14-24).

10 вересня 2024 року постановою державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Касьянової Ольги Миколаївни відкрито виконавче провадження № 76001970 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2/541/743/2024, виданого 27 серпня 2024 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 25).

З листа Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 2» Харківської міської ради від 10 червня 2026 року № 540/0/535-26 вбачається, що декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, була укладена та згодом переукладена матір`ю дитини ОСОБА_1 .. Крім того, за інформацією, наданою лікарем-педіатром ОСОБА_5 , догляд за дитиною здійснює мати ОСОБА_6 . Вона приводить сина на прийоми до лікарів підприємства, надає дозвіл на проведення профілактичних щеплень дитині, здійснює догляд за дитиною в разі її хвороби. Батько ОСОБА_7 ОСОБА_2 сина до лікарів підприємства не супроводжував, з медичними працівниками не контактував, станом здоров`я сина не цікавився (а.с. 26).

Відповідно до довідки від 05 червня 2026 року, ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заняття в дитячому центрі розвитку та реабілітації «TimmiClub» з 01 квітня 2024 року. За період відвідування занять матір дитини регулярно приводить та забирає дитину з центру, а також здійснює оплату послуг відповідно до встановленого порядку (а.с. 27).

Крім того, ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заняття в Центрі розвитку та вдосконалення мовлення Ірини Коваль «Lalio» з 01 червня 2026 року. Протягом періоду відвідування занять мати дитини регулярно приводить та забирає дитину з Центру, а також здійснює оплат послуг відповідно до встановленого порядку. Рекомендації та завдання, надані фахівцями Центру для роботи з дитиною, виконуються матір`ю сумлінно та відповідально (а.с. 28).

Згідно з довідкою про проходження періодичного психіатричного огляду, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин від 29 травня 2026 року № 809, ОСОБА_1 пройшла вказаний огляд, за результатами якого було встановлено, що в останньої психіатричні протипоказання, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, для виконання батьківських обов`язків відсутні (а.с. 30 на звороті).

Відповідно до інформаційної довідки від 15 червня 2026 року № 198304-2026, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Громадянка ОСОБА_1 характеризується з позитивного боку, спиртними напоями не зловживає, наркотичні засоби не вживає. Громадський порядок не порушує. Скарг від сусідів по відношенню до громадянки ОСОБА_1 , у відділ поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області не надходило. Згідно з базою інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», громадянка ОСОБА_1 до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась (а.с. 29).

Листом від 15 червня 2026 року № 29806-2026 підтверджується, що, згідно з інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України», скарг, заяв або повідомлення щодо вчинення кримінальних та/або адміністративних правопорушень громадянкою ОСОБА_1 виявлено не було. Також згідно з інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України», заяв стосовно вчинення громадянкою ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з її сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виявлено не було (а.с. 29 на звороті).

Станом на 27 травня 2026 року громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка міста Харків, Харківська область, Україна, на території України є особою, стосовно якої відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, наявність незнятої чи непогашеної судимості та розшук відсутні, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» № ФОВА-006325198 (а.с. 30).

З матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2024 року позивач звернулась до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , однак отримала відмову у зв`язку з відсутністю згоди іншого з батьків (а.с. 31-32).

Так, згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 27 травня 2026 року № 2026/008640585, місце проживання ОСОБА_1 з 23 квітня 2026 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8 на звороті).

З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 19 червня 2026 року № 2909185, ОСОБА_2 з 30 липня 2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 46).

Водночас, відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 27 травня 2026 року № 2026/008640776, місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з 12 листопада 2020 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , а з 10 серпня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , з приміткою про те, що відомості про реєстрацію місця проживання внесено без зняття з реєстрації місця попереднього проживання особи відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05.11.2021 № 1871-ІХ (а.с. 10).

З метою досудового врегулювання спору, адвокат Козирєв Андрій Вікторович, від імені та в інтересах ОСОБА_1 , 20 червня 2024 року та 05 червня 2026 року направляв ОСОБА_2 досудові звернення щодо вирішення питання про зняття та реєстрацію місця проживання дитини, які останнім були залишені без відповіді (а.с. 33-36).

Національне сімейне законодавство, яке будується на основі Конвенції про права дитини, передбачає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суд виходить з принципу рівності прав і обов`язків обох батьків, віддаючи перевагу тому з них, хто найбільше може створити найбільш сприятливі умови для дитини, інші обставини, що мають істотне значення.

Також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріальному побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Згідно з висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає доцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з матір`ю, ОСОБА_1 .

Враховуючи, що позивач займається вихованням малолітньої дитини, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, з урахуванням віку дитини, суд вважає, що на даний час визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду і турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному, так і фізичному.

При цьому суд наголошує, що батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у його житті та розвитку, має право спілкуватися та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан його розвитку, незалежно від того з ким хлопчик буде проживати.

Одночасно, суд звертає увагу позивача ОСОБА_1 про недопущення у перешкоджанні у побаченнях ОСОБА_2 з сином.

Крім того, позивач повідомила про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із повним задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064 грн 96 коп. (а.с. 6).

Керуючись ст.ст. 160, 161 СК України, ст.ст. 13, 263, 265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський