Рішення № 140213189, 28.09.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3441/26

Номер провадження 2/213/2441/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М., за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 березня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001274793401, шляхом власноручного підписання позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів, але зобов`язання не виконує.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу №1, за яким ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладення договору факторингу за кредитним договором склала 88 028,38 грн, з яких: 50 603,10 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 37 425,28 грн сума заборгованості за відсотками. Вказана сума боргу була нарахована банком та не змінювалась позивачем з дати відступлення права вимоги за договором факторингу №1 від 26 червня 2026 року.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості та судові витрати, які складаються з 2 662,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача одночасно з позовною заявою надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає частково. Вказує, що не погоджується із розміром відсотків, просить перерахувати. Також не погоджується із розміром витрат на правничу допомогу. Крім того, при вирішенні спору просить врахувати, що він є діючим військовослужбовцем.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

13 серпня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

23 березня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001274793401 шляхом підписання заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Зі змісту зазначеної заяви про приєднання вбачається, що позичальник погодився з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та прийняв публічну пропозицію АТ «ПУМБ» щодо укладення відповідного договору, розміщену Банком у відкритому доступі.

За умовами договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 3 000,00 грн, строком на 12 місяців, після спливу якого строк кредитування продовжується кожного разу на такий самий строк, на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 47,88% річних.

Як видно із довідки про збільшення кредитного ліміту, 23 березня 2019 року відповідачу встановлено кредитний ліміт 3 000,00 грн, розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався, останній раз 27 лютого 2022 року ліміт встановлено у розмірі 50 000,00 грн.

З виписки по особовому рахунку за період з 23 березня 2019 року по 25 червня 2026 року вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за кредитним договором.

Станом на 25 червня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 88 028,38 грн, з яких: 50 603,10 грн заборгованість за кредитом; 37 425,28 грн заборгованість за процентами.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу №1, згідно з умовами якого АТ «ПУМБ» відступило позивачу права грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором, укладеним з відповідачем.

Після набуття права вимоги позивачем не здійснювалися нарахування за кредитним договором.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за договором кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що сторонами кредитного договору №2001274793401 визначені істотні умови, в тому числі: сума та строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх нарахування, реальна річна процентна ставка у відповідності до розміру застосованих відсотків.

Факт укладення кредитного договору, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Встановлено, що відповідач користувався коштами, наданими йому на підставі укладеного кредитного договору. Проте в повному обсязі та належним чином умови договору щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, на підставі договору факторингу №1 від 26 червня 2026 року ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2001274793401 від 23 березня 2019 року.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає доведеним факт укладення відповідачем кредитного договору з АТ «ПУМБ» та порушення ним взятих на себе зобов`язань, а також набуття позивачем прав вимоги до відповідача.

Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання та використання кредитних коштів, проте заперечує визначений позивачем розмір заборгованості, зокрема правильність та обґрунтованість нарахування процентів у сумі 37 425,28 грн.

Як встановлено судом, при укладенні кредитного договору №2001274793401 від 23 березня 2023 року сторонами було погоджено платність користування кредитними коштами. Зокрема, у підписаній відповідачем Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено реальну річну процентну ставку у розмірі 47,88 %, що свідчить про обізнаність відповідача з платним характером кредитування та погодження ним відповідних умов.

Доказів того, що відповідач не погоджувався з вищевказаним розміром процентів, оспорював умови договору в цій частині, як споживач фінансових послуг, з підстав їх несправедливості, матеріали справи не містять, отже умови договору, в тому числі і щодо сплати відсотків, є обов`язковими для виконання позичальником.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості первісного кредитора, судом встановлено, що заборгованість за процентами нарахована відповідачу в межах граничного строку кредитування, визначеного договором, а тому суд погоджується з наданим позивачем розрахунком. Заперечення відповідача з цього приводу не є слушними.

Щодо доводів відповідача з приводу перебування на військовій службі, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону від 30 березня 2021 року №1357-ІХ, який набрав чинності з 23 квітня 2021 року, та яка діяла зі змінами, внесеними згідно із Законом №2459-IX від 27 липня 2022 року до 04 травня 2024 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Аналіз змісту цієї норми, якою доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно із Законом України від 20 травня 2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», проте у згаданій вище редакції свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: (1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; (2) інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час дії особливого періоду.

Для першої категорії військовослужбовців щоб скористатися пільгою необхідно надати докази їх призову на військову службу саме за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, вказана пільга надається їм на весь час їх призову. Щодо надання пільги другій категорії військовослужбовців, тобто військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, окрім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, така надається їм у період перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. При цьому, вказана пільга надається їм під час дії особливого періоду. Вказані обставини мають бути підтверджені відповідними документами, визначеними Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (із відповідними змінами).

Законом України від 21 березня 2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Аналіз змісту цієї норми дає підстави для висновку, що законодавець розширив категорію «інших» військовослужбовців, віднісши до неї військовослужбовців, які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, проте виключив із Закону положення про те, що надання цієї пільги такій категорії військовослужбовців обумовлюється їх перебуванням безпосередньо в таких районах та у період здійснення зазначених заходів.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки, а також довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.

Отже, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи мають право на пільги, визначені пунктом 15 статті 14 Закону про захист військовослужбовців.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ним долучено до матеріалів справи наступні документи: довідку в/ч НОМЕР_1 від 08 вересня 2026 року №2710/3568 про перебування солдата ОСОБА_1 на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 з 28 березня 2025 року; довідку в/ч НОМЕР_2 від 10 липня 2026 року №9020, згідно з якою солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 08 липня 2024 року по 29 вересня 2024 року, з 19 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року, з 30 листопада 2024 року по 16 грудня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Покровський район, Гродівська селищна Тгр, Курахівська міська ТГр, Покровська міська ТГр; посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 17 липня 2026 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач станом на день подання позовної заяви та під час розгляду даної справи перебуває на військовій службі та з 08 липня 2024 року має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Разом з тим, сам по собі факт перебування відповідача на військовій службі не є безумовною підставою для звільнення від виконання зобов`язань за кредитним договором, а також не свідчить про автоматичне поширення на нього усіх пільг, передбачених вказаною нормою закону. Зазначена правова норма підлягає застосуванню лише за умови належного підтвердження статусу військовослужбовця у відповідний період, а також доведення того, що нарахування процентів, штрафних санкцій чи пені здійснювалось саме в період проходження військової служби.

Спірний кредитний договір №2001274793401 укладено 23 березня 2019 року, проценти нараховувались у період з 30 квітня 2019 року по 30 листопада 2023 року.

Суд зазначає, що надані відповідачем докази підтверджують перебування відповідача на військовій службі та участь у бойових діях лише з дати, що наступила після укладення кредитного договору 23 березня 2019 року та закінчення нарахування процентів. Доказів перебування відповідача на військовій службі у період з 30 квітня 2019 року по 30 листопада 2023 року, тобто у період нарахування процентів, відповідачем не надано.

Таким чином, відсутні підстави для застосування до заборгованості відповідача положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на викладене, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором № 2001274793401 у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження обґрунтованості витрат на оплату правничої допомоги надано: копію Договору про надання правової допомоги від 26 березня 2026 року, акт наданих послуг правничої допомоги від 30 червня 2026 року, згідно з яким загальна вартість наданої правової допомоги становить 10 000,00 грн.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд в постанові від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач не погоджується із заявленою сумою витрат на правову допомогу, вважає її необґрунтованою.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу.

Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, враховуючи думку відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу, суд вважає, що вартість послуг адвоката в загальній сумі 10 000,00 грн є завищеною стосовно іншої сторони спору, а тому відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн відповідатиме принципу розумності та реальності витрат.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 550, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» заборгованість за кредитним договором № 2001274793401 від 23 березня 2019 року у розмірі 88 028 (вісімдесят вісім тисяч двадцять вісім) грн 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ», код ЄДРПОУ 43696954, місцезнаходження: вул. Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корп.А, оф.303, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Дата складення повного судового рішення 28 вересня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова