Рішення № 140202298, 25.09.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/5913/25

Номер провадження 2/676/687/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Бондаря О.О.

за участю секретаря судового засідання Бурої В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною,-

Встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що Відповідачем по справі перебували у шлюбі, який розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , коли сину виповнилося 14 років, син сторін прийняв рішення проживати з батьком. Після чого Позивачка не має змоги спілкуватися із сином. У зв`язку із чим просить зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та визначити порядок участі та спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у перші і треті вихідні місяця: субота та неділя з 14:00 год. до 17:00 год..

В судовому засіданні позивачка та ї представник, ОСОБА_4 , позов підтримали і пояснили, що після розірвання шлюбу, сторонами було укладено договір від 16 квітня 2020 року про участь батьків у вихованні та утриманні дитини. Даний договір сторонами добросовісно виконувався на протязі біля двох років після чого син переїхав проживати до батька. На даний час син проживає з батьком. Коли син відповідно до умов договору проживав в позивачки, то вона купувала йому новий одяг, оскільки одяг , в якому син приходив до неї , був в неналежному стані. Відповідач налаштовує сина проти позивачки. З позовом вона звернулась оскільки рішення виконкому, яким визначено способи її участі у вихованні сина , не виконується.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що позивачка звернулась до суду з позовом після того, як він звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітнього сина про визначення місця проживання сина разом з батьком. Договір про участь у вихованні та утриманні сина відповідачем виконувався добросовісно. Син переїхав проживати до відповідача після того, як перебував на стаціонарному лікуванні в реанімаційному відділенні. Відповідач забезпечує сина всім необхідним і самостійно виховує сина.

В судовому засіданні неповнолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 пояснив, що він не буде виконувати будь яке рішення суду щодо його спілкування та перебування з матір`ю. Він проживає з батьком , батько його утримує та виховує. Після укладання договору між батьками щодо участі у його вихованні. Він почергово проживав в кожного з батьків протягом строку біля двох років. Потім він переїхав проживати до батька. Він з батьком відвідує кінотеатри, полюбляє їсти піцу.

Представник третьої особи - Виконавчого комітет Кам`янець-Подільської міської ради в судовому засіданні пояснила, що рішенням міськвиконкому від 28 травня 2025 року за № 396 за заявою позивачки було встановлено порядок її участі у вихованні та спілкуванні з сином. На засіданні опікунської ради, яке відбулось перед прийняттям рішення міськвиконкому, був присутній син який висловив своє бажання спілкуватись з матір`ю. Під час засідання опікунської ради батька було видалено з приміщення, в якому відбувалось засідання, оскільки він перешкоджав роботі та порушував громадський порядок. На виконання ухвали суду про надання висновку щодо участі позивача у вихованні сина, міськвиконкомом був підтриманий попередній висновок, про що вказано в рішенні № 971 від 19 листопада 2025 року.

Заслухавши учасників судового розгляду вивчивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що сторони з 14 вересня 2008 року перебували в шлюбі, який було розірвано рішенням Кам`янець - Подільського міськрайонного суду від 24 квітня 2020 року , справа № 676/7975/19.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на даний час проживає з батьком.

16 квітня 2020 року між батьками , які є сторонами по справі, було укладено договір про участь батьків у вихованні та утриманні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який згідно умов договору почергово по два тижні проживав з кожним з батьків.

З приводу цього договору відповідач повідомив, що договір сумлінно виконувався кожним з батьків біля двох років.

Після одного з чергових конфліктів , які виникали між батьками, син переїхав проживати до батька.

Належне виконання сторонами умов цього договору суд розцінює як можливість батьків дитини , у випадку необхідності , дотримуватись вимог закону при вирішенні питань , що стосуються життя їх спільної дитини.

І тому суд вважає, що сторони зможуть належним чином забезпечити виконання судового рішення.

Рішенням Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 28 травня 2025 року за № 396 встановлено ОСОБА_1 порядок участі та спілкуванні з неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у перші і треті вихідні місяця: субота та неділя з 14:00 год. до 17:00 год..

Рішенням Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 19 листопада 2025 року за № 971 залишено без змін встановлений рішенням органу опіки і піклування порядок, який відповідає інтересам дитини та встановлено ОСОБА_1 порядок участі та спілкуванні з неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у перші і треті вихідні місяця: субота та неділя з 14:00 год. до 17:00 год.

При вирішенні спору суд враховує, що рішення від 28 травня 2025 року за № 396 було прийнято на підставі пропозиції Комісії з питань захисту прав дитини (опікунської ради), засідання якої при вирішенні даного питання проходило в атмосфері складного психологічного навантаження членів комісії через ситуацію, яка склалася між сторонами та поведінку батька дини, якого видаляли з приміщення, в якому проходило засідання, то рішення виконкому від 19 листопада 2025 року за № 971 було прийнято без повторного запрошення сторін на засідання Комісії з питань захисту прав дитини.

При вирішенні спору суд враховує позицію ВС у складі КЦС , при розгляді справи № 727/5956/23, в якій суд зауважив, що тривале проживання дитини з батьком та її логічна прихильність до нього не можуть бути виключним критерієм визначення найкращих інтересів дитини, особливо коли батько свідомо перешкоджав дитині у спілкуванні з матір`ю, безпідставно позбавляючи її материнського піклування.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у розглядаючи справу № 501/2820/21 підкреслив, що національне законодавство та міжнародні акти, зокрема Конституція України, Сімейний кодекс України, Закон України «Про охорону дитинства» та Конвенція про права дитини, виходять із принципу рівності прав матері та батька, однак така рівність реалізується виключно через призму інтересів дитини. Тобто жоден із батьків не має переважного права на проживання з дитиною, а спір вирішується з урахуванням конкретних життєвих обставин.

Також Верховний Суд наголосив, що судове втручання у сімейні відносини має бути крайнім заходом, який застосовується лише тоді, коли батьки не можуть самостійно дійти згоди щодо місця проживання дитини. При цьому при розірванні сімейних відносин держава повинна забезпечити збереження можливості участі обох батьків у вихованні дитини та мінімізувати негативні наслідки такого розірвання для дитини. Важливим елементом правової позиції Суду стало тлумачення принципу «найкращих інтересів дитини».

Суд зазначив, що при його визначенні необхідно враховувати як збереження сімейних зв`язків, так і потребу дитини у стабільному, безпечному та психологічно комфортному середовищі. До таких факторів належать місце навчання, соціальні зв`язки, емоційна прив`язаність, стан здоров`я та загальні умови розвитку дитини.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII(далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі "Хант проти України", заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Стаття 8 Конвенції про права дитини не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року в справі "Johansen v. Norway").

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства"(далі - Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону № 2402-III).

У абзацах першому, другому статті 15 Закону № 2402-III зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Тобто у дитини є право, а не обов`язок на підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів з тим з батьків, який проживає окремо.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом (абзаци третій, четвертий статті 15 Закону № 2402-III).

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частинами першою-третьою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частині першій та другій статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, зокрема стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) виснувала, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі № 742/3278/23 (провадження № 61-7675св24), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23) та інші).

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, зокрема її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення в цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29 травня 2024 року в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24) та інших.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно-напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19), вказано, що "встановлюючи порядок побачень батька з дочкою, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дочкою, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, а також висновок психологічного обстеження дитини, проведений психологом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про можливість визначення порядку (запропонованого органом опіки та піклування) періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам. Разом з тим суди першої та апеляційної інстанцій правильно вважали, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає позивача, як батька. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька".

При вирішенні спору суд враховує, що позивачка позитивно ставиться і відноситься до дитини та має бажання, як матір, приймати участь у вихованні сина та спілкуванні з сином.

Через відсутність такого спілкування та перешкоджання відповідачем в спілкуванні матері з дитиною , позивачка тривалий час терпить психічні страждання.

Вона зверталась до Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради з приводу встановлення способів її участі у вихованні та спілкуванні з сином і рішенням міськвиконкому від 28 травня 2025 року за № 396 встановлено ОСОБА_1 порядок участі та спілкуванні з неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у перші і треті вихідні місяця: субота та неділя з 14:00 год. до 17:00 год.

Син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до 2020 року проживав разом з обома батьками , після 2020 року він проживав почергово разом з матір`ю та батьком , тобто мати приймала участь у його утриманні і вихованні і при цьому права та законні інтереси дитини не порушувались.

Що також свідчить що він має досвід у спілкуванні з матір`ю і таке їх спілкування їм необхідно поновити.

Враховуючи, що в ході розгляду справи не було встановлено випадків порушення прав і законних інтересів дитини під час проживання з дитини з матір`ю , що мати до дитини відноситься тільки з почуттям любові , з яким до дитини може відноситись тільки матір , суд вважає за необхідне визначити рішенням суду способи та порядок матері у спілкуванні з дитиною та вихованні дитини.

Враховуючи відсутність протягом певного часу спілкування матері з дитиною суд вважає за необхідне встановити такі способи участі матері у вихованні сина , які б не були обтяжуючими для дитини , а їх спілкування проходило в невимушеній атмосфері.

В судовому засіданні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 пояснив, що він полюбляє перегляд художніх фільмів в кінотеатрах та полюбляє їсти піцу. Також він пояснив, що графік його тренувань з плавання в вихідні дні визначається з тренером і цей графік тренер може коригувати в залежності від можливості відвідування ним цих тренувань. Тренування проходять тричі на тиждень.

Тому суд вважає, що відвідування матері з сином художніх фільмів буде сприяти їх спілкуванню , таке перебування буде проходити серед людей , в звичайній для дитини обстановці.

Також під час спільного перебування матері і дитини , дитину просто потрібно буде погодувати а вживання піци не зашкодить здоров`ю дитини , яка займається видом спорту, що потребує значних витрат енергії.

При вирішенні спору суд також враховує, що спілкування матері з дитиною є корисним і необхідним в першу чергу для дитини і забезпечує виконанню принципу «дотримання найкращих інтересів дитини».

Також суд враховує, що відповідач працює в іншому місті і неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 тривалий час знаходиться без виховання батьків.

При вирішення спору суд також враховує пояснення представника третьої особи, про необхідність сторонам звернутись для отримання психологічної підтримки для врегулювання спору , пояснення відповідача , в яких він вказує, що син відвідує психолога.

Але на думку суду відповідач звертається за психологічною підтримкою тільки для підтвердження обрання ним вірних способів виховання сина без участі матері.

Враховуючи, що відповідач перешкоджає спілкуванню позивачки з дитиною, що підтверджується його поясненнями , в яких він вказує, що спілкування матері з дитиною негативно відображається на дитині , суд вважає, що відповідача слід зобов`язати не чинити перешкоди позивачці в спілкуванні з сином.

При частковому задоволенні позову суд вважає за необхідне встановити такий графік участі позивачки у вихованні та спілкуванні з сином , щоб протягом вихідних днів батько теж мав час на спілкування з сином , щоб син мав час у вихідні відвідати секцію плавання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258 260 , 263 265 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визначити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у першу та третю суботу кожного місяця з 15:00 год. до 19:00 год. з відвідуванням ними в тому числі кінотеатрів міста та спільним переглядом художніх фільмів а також відвідування піцерій чи закладів міста де подають піцу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 гривень 20 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради ( майдан Відродження, 1, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область , 32302, код ЄДРПОУ 04060542).

Повне рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О.