Рішення № 140196400, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/28598/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІЛЬ ОІЛ»

до Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС»

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІЛЬ ОІЛ» (далі - позивач) з позовом до Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (далі відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» у завершенні валютного нагляду за дотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю «АДІЛЬ ОІЛ» граничних строків розрахунків за операціями за контрактом №OTA-AO/11-06/25 від 11.06.2025 на суму 4 631 000,00 доларів США та 9 010 784,51 євро;

- зобов`язати Акціонерне товариство «БАНК АЛЬЯНС» завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю «АДІЛЬ ОІЛ» граничних строків розрахунків за операціями за контрактом №OTA-AO/11-06/25 від 11.06.2025 на суму 4 631 000,00 доларів США та 9 010 784,51 євро.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на валютному контролі АТ «БАНК АЛЬЯНС» знаходяться операції за контрактом №OTA-AO/11-06/25 від 11.06.2025, укладеним між ТОВ «АДІЛЬ ОІЛ» та OILTAGRO OU.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про завершення валютного нагляду за відповідними операціями, однак відповідач відмовив у завершенні валютного нагляду.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому він не погоджується з доводами відповідача у відзиві, вважає їх необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 залишено клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження без задоволення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 залишено клопотання про залучення Національного банку України до участі у справі № 320/28598/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача без задоволення.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДІЛЬ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 45318956) зареєстровано 09.11.2023.

Основним видом діяльності за КВЕД є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів установлено, що між позивачем (продавець) 11.06.2025 та компанією OilTagro OU (продавець) було укладено контракт № OTA-AO/11-06/25, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує та оплачує продукти нафтохімічної переробки (дизельне паливо, бензин, авіаційне паливо та інше).

Пунктом 1.2. контракту встановлено, що найменування та кількість товару в конкретній партії, опціон, термін поставки, ціна, вартість кожної партії, умови поставки, а також виробник товару будуть вказані у специфікаціях (додатках) та/або додаткових угодах до цього контракту, що підписуються сторонами, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.1. контракту, загальна орієнтована сума контракту складається із суми загальної вартості поставленого покупцю товару на підставі специфікації (додатків) та/або додаткових угод, які є невід`ємною частиною цього контракту.

У пункті 2.2. контракту встановлено, що ціна на товар, що постачається за цим контрактом, визначається у специфікаціях (додатках) та/або додаткових угодах до цього контракту.

Пунктом 3.1. контракту визначено, що постачання товару здійснюється партіями протягом терміну дії контракту. Постачання кожної окремої партії товару здійснюється у строки, обумовлені сторонами у відповідних специфікаціях (додатках) та/або додаткових угодах.

Відповідно до пункту 5.1. контракту, платежі за товар, що продається за цим контрактом, здійснюються у валюті долар США або євро, у розмірі 100% (сто відсотків) передплати, або на умовах кожної окремої специфікації/додаткової угоди до цього контракту. Часткову оплату дозволено. Валюта контракту - Долар США.

Платіж за товар може бути здійснений у валюті євро у співвідношенні офіційного курсу долара США до гривні / курсу EURO до гривні згідно з даними Національного Банку України на дату купівлі іноземної валюти покупцем.

Пунктом 12.1. контракту визначено, що він набуває чинності з моменту підписання та діє в частині постачання до « 31» грудня 2026 року, в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення.

11 червня 2025 року сторонами було підписано специфікацію №1 до контракту, за якою відповідач мав здійснити поставку дизельного палива ULSD 10 ppm в кількості 27 500,000 МТ +/- 10% за вакуумом на умовах попередньої оплати. Загальна попередня вартість товару - 20 020 000,00 доларів США. Термін постачання - липень 2025-січень 2026.

На виконання умов контракту позивач здійснив попередню оплату на користь продавця на загальну суму 6 931 000,00 доларів США та 10 430 000,00 євро.

Продавець здійснив поставку товару на загальну суму 3 963 527,26 доларів США, що підтверджується митними деклараціями.

За результатами зарахування вартості поставленого товару в рахунок здійснених попередніх оплат залишилися невиконаними зобов`язання продавця перед позивачем у розмірі 4 631 000,00 доларів США та 9 010 784,51 євро.

Разом з тим, ТОВ «АДІЛЬ ОІЛ» та OILTAGRO OU була укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.03.2026, на підставі якої були припинені зобов`язання OILTAGRO OU перед ТОВ «АДІЛЬ ОІЛ» за контрактом № OTA-AO/11-06/25 від 11.06.2025 на загальну суму 4 631 000,00 доларів США та 9 010 784,51 євро.

Таким чином, загальна сума, на яку були припинені зобов`язання OILTAGRO OU перед ТОВ «АДІЛЬ ОІЛ» за контрактом № OTA-AO/11-06/25 від 11.06.2025 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог становить: 4 631 000,00 доларів США та 9 010 784,51 євро.

На валютному контролі АТ «БАНК АЛЬЯНС» знаходяться операції за контрактом №OTA-AO/11-06/25 від 11.06.2025, укладеним між ТОВ «АДІЛЬ ОІЛ» та OILTAGRO OU.

У зв`язку з наведеними обставинами позивач звернувся до відповідача з листом № 2606-2026/01 від 26.06.2026 року, у якому прохалось зняти з валютного нагляду операції за контрактом № OTA-AO/11-06/25 від 11.06.2025.

Листом №117 від 02.07.2026 року відповідач відмовив позивачу у завершенні валютного нагляду за операціями за контрактом №OTA-AO/11-06/25 від 11.06.2025.

Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

V. Норми права, які застосував суд

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» уповноважені установи - це банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв`язку, які отримали ліцензію Національного банку України згідно з цим Законом.

Як зазначено у частині сьомій статті 11 Закону «Про валюту і валютні операції», уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України. Порядок здійснення валютного нагляду агентами валютного нагляду встановлюється Національним банком України.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 №18 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Пунктом 14-6 Постанови №18 передбачено, що банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом 8 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Статтею 602 Цивільного кодексу України визначено випадки, коли зарахування зустрічних вимог не допускається.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Статтею 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

VІ. Оцінка суду

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, а також перевіривши доводи позову, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою АТ «БАНК АЛЬЯНС» завершити валютний нагляд за операціями за контрактом № OTA-AO/11-06/25 від 11.06.2025 після того, як відповідні зобов`язання нерезидента перед позивачем були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Судом встановлено, що на виконання умов контракту позивач здійснив попередню оплату на користь OilTagro OU на загальну суму 6 931 000,00 доларів США та 10 430 000,00 євро.

Нерезидент здійснив поставку товару на загальну суму 3 963 527,26 доларів США, що підтверджується митними деклараціями, наявними в матеріалах справи.

З урахуванням вартості поставленого товару залишилися невиконаними зобов`язання OilTagro OU перед ТОВ «АДІЛЬ ОІЛ» у розмірі 4 631 000,00 доларів США та 9 010 784,51 євро.

30.03.2026 між ТОВ «АДІЛЬ ОІЛ» та OilTagro OU укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою сторони припинили, зокрема, зазначені зобов`язання нерезидента перед позивачем.

Доказів недійсності зазначеної угоди, її розірвання, оспорювання сторонами або визнання її недійсною судом матеріали справи не містять.

Так само судом не встановлено обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Отже, зобов`язання OilTagro OU перед ТОВ «АДІЛЬ ОІЛ» на суму 4 631 000,00 доларів США та 9 010 784,51 євро припинилися на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.

При вирішенні питання про правові наслідки такого припинення суд враховує положення статей 5, 6, 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Крім того, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України.

Таким чином, спеціальними законами, зокрема Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про валюту і валютні операції», а також Цивільним кодексом України не встановлено загальної заборони на припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Навпаки, статтею 601 Цивільного кодексу України такий спосіб припинення зобов`язань прямо передбачений законом.

При цьому випадки, коли зарахування зустрічних вимог не допускається, прямо визначені статтею 602 Цивільного кодексу України.

У цій справі таких обставин судом не встановлено.

Зазначене має принципове значення для вирішення спору, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог не є самостійно створеним сторонами способом припинення зобов`язання, який потребує спеціального дозволу державного органу, а є способом припинення зобов`язань, безпосередньо передбаченим законом.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду.

Так, в постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 813/1342/16 вказується, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. Так само законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається. Зважаючи на те, що чинним законодавством України передбачено право сторін зовнішньоекономічних операцій на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних (грошових) вимог, таке право не може бути скасоване підзаконними актами, листами Національного Банку України тощо.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15 зазначено, що у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог.

Аналогічні правові позиції містяться у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 804/15956/15.

Верховний Суд в постанові від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18 зробив висновок щодо застосування норм ст. 1, 4 Закону №185/94-ВР, ст. 627, 628, 629 ЦК, частини четвертої ст. 6, ч. 1 ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», п. 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631) у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

При цьому суд бере до уваги, що зазначені постанови Верховного Суду приймалися за попереднього нормативного регулювання валютних відносин. Разом із тим висновки Верховного Суду щодо правової природи зарахування, свободи підприємницької діяльності та необхідності законодавчого встановлення обмежень не суперечать чинному правовому регулюванню.

Чинний Закон України «Про валюту і валютні операції» також закріплює принцип свободи здійснення валютних операцій, відповідно до якого валютні операції здійснюються без обмежень, крім випадків, установлених законом.

Таким чином, наведені положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду підлягають врахуванню при оцінці правомірності відмови відповідача.

Водночас суд враховує положення пункту 14-6 Постанови №18, яким встановлено, що банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Суд не ставить під сумнів повноваження Національного банку України щодо встановлення особливостей здійснення валютного нагляду та не вирішує питання про законність чи незаконність пункту 14-6 Постанови №18 як нормативно-правової норми.

Разом із тим при застосуванні зазначеного положення в конкретних правовідносинах суд має виходити з його змісту та юридичної природи.

Із змісту пункту 14-6 Постанови №18 вбачається, що він регулює поведінку саме банку при здійсненні валютного нагляду. Норма встановлює обмеження щодо підстави, за якою банк може завершити валютний нагляд, а саме не допускає завершення такого нагляду на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Разом із тим пункт 14-6 Постанови №18 не містить положення про недійсність або нікчемність зарахування зустрічних однорідних вимог, здійсненого відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.

Також зазначена норма не встановлює заборони суб`єктам господарювання припиняти свої цивільно-правові зобов`язання шляхом зарахування.

Зазначений пункт постанови Національного Банку України спрямований на врегулювання діяльності саме банків у сфері валютного нагляду, і він не поширюється на господарську діяльність суб`єктів господарювання і не містить вимоги чи обмеження способів припинення зобов`язань.

Отже, пункт 14-6 Постанови №18 не змінює цивільно-правового факту припинення зобов`язання, що виник на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.

Інше тлумачення цієї норми фактично означало б, що підзаконним нормативно-правовим актом змінюється юридичний наслідок способу припинення зобов`язання, прямо встановленого законом.

Такий підхід суперечив би статті 19, пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України, статті 3, статей 598- 602 Цивільного кодексу України та положенням Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

При цьому суд звертає увагу, що предметом розгляду в цій справі є не правомірність укладення угоди від 30.03.2026, а правомірність відмови відповідача у завершенні валютного нагляду.

Відповідач не посилається на недійсність зазначеної угоди, відсутність зустрічних однорідних вимог, порушення статті 602 Цивільного кодексу України або інші обставини, які б свідчили про те, що зобов`язання фактично не припинилися.

Єдиною підставою відмови, викладеної у листі №117 від 02.07.2026, було посилання на пункт 14-6 Постанови №18.

Водночас сам факт наявності зазначеної норми не може бути підставою для встановлення того, що припинене за законом цивільне зобов`язання продовжує існувати.

Суд також враховує правову природу валютного нагляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд є системою заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Отже, валютний нагляд спрямований на контроль за дотриманням встановлених законодавством вимог, а не на встановлення чи зміну цивільно-правових прав та обов`язків сторін зовнішньоекономічного договору.

У зв`язку з цим відповідач при здійсненні валютного нагляду повинен враховувати юридичні факти, що мають значення для відповідних валютних операцій, у тому числі належним чином оцінювати документи, які підтверджують припинення відповідних зобов`язань.

У цій справі такі документи позивачем відповідачу були надані.

Відповідач не навів обставин, які б свідчили про їх недостовірність, неналежність або недостатність для підтвердження факту припинення зобов`язань.

З огляду на наведене суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у завершенні валютного нагляду виключно з посиланням на пункт 14-6 Постанови №18, не надав належної оцінки факту припинення зобов`язань за угодою від 30.03.2026.

Така відмова фактично призвела до ігнорування юридичного наслідку зарахування, прямо передбаченого статтею 601 Цивільного кодексу України.

За встановлених судом обставин така відмова не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 656,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 6 656,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» у завершенні валютного нагляду за дотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю «АДІЛЬ ОІЛ» граничних строків розрахунків за операціями за контрактом №OTA-AO/11-06/25 від 11.06.2025.

Зобов`язати Акціонерне товариство «БАНК АЛЬЯНС» (ЄДРПОУ: 14360506; адреса: 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50) завершити здійснення валютного нагляд за дотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю «АДІЛЬ ОІЛ» (ЄДРПОУ: 45318956; адреса: 01135, місто Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський р-н), буд. 71 офіс 403/1) граничних строків розрахунків за операціями за контрактом №OTA-AO/11-06/25 від 11.06.2025.

Стягнути на користь Товариства обмеженою відповідальністю «АДІЛЬ ОІЛ» (ЄДРПОУ: 45318956; адреса: 01135, місто Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський р-н), буд. 71 офіс 403/1) судові витрати в розмірі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп. за рахунок Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (ЄДРПОУ: 14360506; адреса: 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.