Рішення № 140194245, 29.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 вересня 2026 р. Справа № 120/15073/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо стягнення суми переплати пенсії в розмірі 7234, 01 грн. з ОСОБА_1 .

Ухвалою суд відкрив провадження у даній справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, адже оскаржуване рішення є законним. Відповідач зазначив, що позивач з 28.01.2025 працевлаштувався на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років, однак не повідомив про це орган Пенсійного фонду. У зв`язку з цим за період з 28.01.2025 по 30.04.2025 виникла переплата пенсії у розмірі 7234,01 грн, про що позивача було повідомлено відповідними листами. Відповідач послався на статті 16, 50 Закону України №1058-IV та положення Порядку №22-1, вважаючи свої дії такими, що вчинені в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Також відповідач заперечив проти покладення на нього витрат зі сплати судового збору, посилаючись на цільове призначення коштів Пенсійного фонду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 24.12.2014 по 02.04.2025 отримував пенсію за вислугу років як працівник охорони здоров`я. З 03.04.2025 позивач за його заявою переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

28.01.2025 позивач влаштувався на 0,5 посади лікаря-нарколога до КНП «Хмільницька центральна лікарня». Про працевлаштування він повідомив відповідача лише 03.04.2025, тобто поза десятиденним строком.

За результатами опрацювання списків працюючих пенсіонерів відповідач 19.03.2025 виявив переплату пенсії за період з 28.01.2025 по 31.03.2025 у сумі 1087,96 грн. Про це позивача повідомлено листом від 21.03.2025 №0200-0401-8/34043. Щодо цієї суми відповідач 27.03.2025 прийняв рішення №683 про утримання надміру виплачених сум пенсій.

Після переведення позивача з виду на вид пенсії та уточнення індивідуальних відомостей про застраховану особу відповідач здійснив новий розрахунок. Листом від 05.05.2025 №0200-0401-8/50509 він повідомив позивача про «уточнену» переплату за період з 28.01.2025 по 30.04.2025 у сумі 7234,01 грн.

Позивач звертався до відповідача із заявами (вх. №5914/Б-0200-25, №6150/Б-0200-25) та через адвоката з запитами від 04.09.2025 і 29.09.2025. Зокрема, просив надати розрахунки та рішення, на підставі яких визначено суму 7234,01 грн.

У відповідь відповідач надав довідки-розрахунки й супровідні листи від 12.09.2025 №0200-0305-8/104329 та від 09.10.2025 №0200-0402-8/117315. Проте, рішення про стягнення суми 7234,01 грн. позивачу не було надано.

Не погоджуючись зі стягненням суми 7234,01 грн., за відсутності рішення про стягнення відповідних сум, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України суб`єкти владних повноважень мають діяти, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Порядок повернення надміру виплачених сум пенсій визначено статтею 50 Закону №1058-IV. Її частина перша передбачає, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Аналогічні положення містить пункт 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4. За цим пунктом рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду, в якому пенсіонер перебуває на обліку.

Отже, закон допускає примусове стягнення надміру виплаченої пенсії лише в одному з двох порядків:

- на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду

- в судовому порядку.

Рішення органу Пенсійного фонду є обов`язковою правовою підставою для утримання коштів із пенсії. Без такого рішення, за відсутності добровільного повернення коштів пенсіонером, утримання є втручанням у право власності, яке не ґрунтується на законі.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.08.2024 у справі №200/2534/22 висловив позицію, згідно з якою орган, що призначає пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії. Він також має встановити, з чиєї вини нараховано суми виплат у розмірі, що суперечить закону. Стягнення можливе, якщо надмірна виплата відбулась з вини пенсіонера через зловживання, зокрема надання недостовірної інформації чи ненадання необхідної інформації. Ці обставини мають бути зафіксовані та мотивовані в рішенні, що приймається у визначеному законом порядку.

Застосовуючи наведені положення до обставин справи, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку №22-1 у разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється й поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Згідно з пунктом 2.21 Порядку №22-1 та пунктом 3 частини 2 статті 16 Закону №1058-IV пенсіонер зобов`язаний повідомити орган Пенсійного фонду про працевлаштування протягом десяти днів.

В даному випадку позивач не заперечує, що працевлаштувався 28.01.2025 і повідомив про це відповідача лише 03.04.2025. При цьому, наведені в позовній заяві посилання позивача на стан здоров`я не підтверджені жодними доказами.

Таким чином, суд визнає, що позивач не виконав обов`язок, покладений на нього законом. Відповідач, у свою чергу, мав право реагувати на це в порядку, встановленому статтею 50 Закону №1058-IV.

Щодо суми 1087,96 грн. відповідач таким порядком скористався, а саме 27.03.2025 прийняв рішення №683, яким визначено суму переплати пенсії в період з 01.01.2025 по 31.03.2025 в зв`язку з працевлаштуванням в загальній сумі 1087,96 грн. Зазначене рішення позивач у цій справі не оскаржує, тому суд його законність не перевіряє (частина 2 статті 9 КАС України).

Поряд із цим, щодо суми 7234,01 грн, то суд зазначає наступне.

Так, відповідач стверджує, що ця сума є «остаточною» переплатою за період з 28.01.2025 по 30.04.2025. Проте будь-яких доказів прийняття щодо неї рішення відповідача про утримання не надано ні разом із відзивом, ні у відповідь на запити позивача.

У відзиві відповідач також не посилається на існування такого рішення, а лише обмежується посиланням на листи від 21.03.2025 та 05.05.2025 і на довідки-розрахунки.

Суд зазначає, що листи, які пропонують добровільно повернути кошти, і довідки-розрахунки не є рішенням про стягнення в розумінні статті 50 Закону №1058-IV та пункту 3 Порядку №6-4. Вони мають інформаційний характер і не породжують для пенсіонера обов`язку, забезпеченого примусовим утриманням із пенсії. Довідка-розрахунок не містить ні висновку про наявність зловживань з боку пенсіонера, ні визначення підстав та порядку стягнення. Вона також не є актом, з яким пенсіонер може ознайомитися й оскаржити його.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач цього обов`язку не виконав. Він не довів, що рішення про утримання суми 7234,01 грн. приймалося, і не довів, що воно було доведене до відома позивача.

Суд також бере до уваги, що відповідач самостійно збільшив суму переплати майже в сім разів, а розрахунки за однакові місяці суттєво різняться.

Так, за січень 2025 року переплата спочатку становила 46,96 грн., потім 351,61 грн., за лютий вона зросла з 364,00 грн. до 2725,00 грн., за березень вона зросла з 677,00 грн. до 3038,00 грн.

У відзиві відповідач не пояснив ні причин, ні методики такої зміни, лише обмежився вказівкою на «перерахунок з виду на вид та уточнення індивідуальних відомостей про застраховану особу».

За таких обставин розрахунок суми 7234,01 грн. не можна вважати обґрунтованим і перевіреним. Крім того, до цієї суми включено 1119,40 грн. за квітень 2025 року, тоді як із 03.04.2025 позивачу призначено пенсію за віком, право на яку від факту роботи не залежить. Відповідач цього не спростував.

Посилання відповідача на дискреційні повноваження не спростовують висновків суду. Суд не втручається у вибір відповідачем варіанта рішення, а перевіряє дотримання ним закріплених у частині 2 статті 2 КАС України критеріїв. Стягнення коштів без рішення уповноваженого органу не належить до дискреції суб`єкта владних повноважень. Воно суперечить прямій вимозі закону.

Тому дії відповідача щодо стягнення з позивача суми переплати 7234,01 грн. без прийняття відповідного рішення суд визнає протиправними.

Разом з тим суд зазначає, що вирішення цього спору не звільняє позивача від відповідальності за неповідомлення про працевлаштування. Це не позбавляє відповідача права вжити заходів для повернення надміру виплачених коштів у встановленому законом порядку, за умови належного розрахунку й мотивування, що надмірна виплата сталася з вини пенсіонера. Суд у цій справі не вирішує питання про правомірність утримання сум у межах рішення №683.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання повернути кошти суд зазначає, що ефективним способом захисту є повернення тих сум, які були фактично утримані з пенсії позивача на підставі, що не відповідає закону (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частина 2 статті 5 КАС України).

Матеріали справи не підтверджують утримання суми 7234,01 грн. у повному обсязі. Позивач вказує на утримання по 20 % пенсії щомісяця. Тому вимога підлягає задоволенню лише в частині сум, що фактично утримані з пенсії позивача понад суму 1087,96 грн., визначену рішенням №683.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, якщо адміністративний суд частково задовольнив позовні вимоги, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 2 цієї статті судовий збір, сплачений позивачем, стягується за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Посилання відповідача на цільове призначення коштів Пенсійного фонду не є підставою для звільнення від цього обов`язку, оскільки стаття 139 КАС України не робить винятків для окремих суб`єктів владних повноважень. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки, в прохальній частині позовної

Пропорційно до задоволених вимог на його користь підлягає стягненню 1029,52 грн. (1211,20-15%), адже стягнення коштів в сумі 1087,96 грн, що становить 15 % від 7234,01 грн., судом визнано правомірним.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо стягнення з ОСОБА_1 суми переплати пенсії в розмірі 7234,01 грн. без прийняття відповідного рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повернути ОСОБА_1 кошти, утримані з його пенсії в рахунок суми переплати 7234,01 грн. понад суму 1087,96 грн., визначену рішенням від 27.03.2025 №683.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1029,52 грн (одна тисяча двадцять дев`ять гривень 52 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна