Ухвала суду № 140194246, 30.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

30 вересня 2026 р. Справа № 120/7217/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши в письмовому проваджені звіт про виконання судового рішення за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року вказаний позов задоволено.

Визнано протиправною відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбачену Законом України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» від 20.03.2023 №2980-ІХ.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, передбачену Законом України "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України" від 20.03.2023 №2980-ІХ, на підставі заяви від 08.11.2024 та доданих до неї документів.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року залишено без змін.

21.05.2026 на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно ст. 382 КАС України, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою від 25.05.2026 року вирішено задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Крім того, цією ж ухвалою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до 25.07.2026 року звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбачену Законом України "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України" від 20.03.2023 №2980-ІХ, на підставі заяви від 08.11.2024 та доданих до неї документів.

Розпорядженням керівника апарату суду від 03.06.2026 № 185 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ", у зв`язку із тим, що суддя Мультян М.Б. відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2026 № 015-К виключена зі штату Вінницького окружного адміністративного суду та суддя позбавлена можливості здійснювати розгляд судової справи, призначено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ та нерозглянутих заяв, переданих на розгляд Протоколом передачі раніше визначеному складу суду, перелік яких містить Акт приймання-передавання №5.

Так, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026, адміністративну справу №120/7217/25 передано на розгляд судді Комару П.А.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року суддею прийнято до свого провадження адміністративну справу № 120/7217/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

27.07.2026 від представника відповідача надійшов звіт.

Ухвалою суду від 21.08.2026 року у прийнятті звіту відмовлено. Встановлено головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області новий строк до 21.09.2026 року для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №120/7217/25.

18.09.2026 від представника відповідача надійшов звіт, в якому зазначено, що згідно з пунктом 3 Порядку №902 головним розпорядником бюджетних когтів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Міністерство соціальної політики, сімї та єдності України.

Зазначив, що після отримання ухвали суду від 21.08.2026 року, Головним управлінням повторно було направлено лист до Пенсійного фонду України №0200-0308-5/93111, про виділення коштів на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/7217/25, але станом на 16.09.2026 року відповідь Пенсійним фондом України не надано.

Головні управління Пенсійного фонду України не є розпорядниками коштів і не можуть здійснювати виплати без надходження коштів з Державного бюджету України.

Окрім того, у поданому звіті представник пенсійного органу вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не ухиляється від виконання рішення суду та виконало його у межах своїх повноважень та норм чинного законодавства

Надаючи оцінку поданому звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року N 2-р (II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі N 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа N 140/279/21.

Відповідно до частини 1 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як унормовано частиною 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 8 статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, суд своєю ухвалою встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на кожного з членів колегіального органу, які не подали зазначений звіт.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (ч. 3 ст. 382-1 КАС України).

Відповідно до положень статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Ч.2 та 3 статті 382-2 КАС України визначають, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Судом встановлено, що рішення в цій справі станом на даний час не виконане в повному обсязі, адже стягувачу нараховано, але не виплачено одноразову грошову допомогу, передбаченої Законом №2980, у розмірі 584000,00 грн

Відповідач вказаного факту не заперечує, але наголошує на неможливості виконання судового рішення зважаючи на те, що відповідні кошти можуть бути виплачені лише в межах наявних кошторисних призначень, а головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України. Головні управління Пенсійного фонду України не є розпорядниками коштів і не можуть здійснювати виплати без надходження відповідних коштів з Державного бюджету України.

Разом з тим, як стверджує відповідач, він не має наміру ухилитися чи перешкоджати виконанню судового рішення, подає заявки на виділення необхідних для виплати позивачу коштів та наголошує, що невідкладно після їх надходження буде вчинено дії щодо перерахування таких коштів позивачу.

В цьому контексті суд враховує, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.

При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо іншого не передбачено законом про Державний бюджет України.

Крім того, частинами першою та четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Таким чином, в силу нормативних приписів будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені судом обставини справи дійсно вказують на неможливість самостійного виконання відповідачем рішення суду у цій справі в частині виплати стягувачу одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбачену Законом України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» від 20.03.2023 №2980-ІХ, що обумовлюється відсутністю у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів, необхідних для виплати існуючої перед стягувачем заборгованості.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 373/436/17, від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18, від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 821/1491/17 та багатьох інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

За таких обставин суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вживає можливі заходи з метою повного виконання судового рішення у цій справі, а фактична невиплата заборгованості зумовлена відсутність виділених на такі цілі державою коштів. Тому, за умови дотримання відповідачем встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року N 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі N 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі N 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі N 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі N 560/523/19 та ухвалі від 23 січня 2021 року у справі N 611/26/17.

Як зазначив Верховний Суд у своїх ухвалах від 04.07.2023, від 12.12.2023 у справі № 200/3958/19-а, де предметом розгляду також був звіт суб`єкта владних повноважень щодо виконання судового рішення, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.

У відповідності до абз. 2 ч. 5 ст. 382-3 КАС України якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Таким чином зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, а також правових позицій Верховного Суду, суд доходить висновку, що в діях керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відсутня вина у формі умислу щодо невиконання судового рішення та виплати позивачу існуючої заборгованості одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю. Відтак, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин з боку відповідача.

З огляду на це суд не вбачає підстав для накладення на керівника відповідача штрафу за невиконання судового рішення.

Суд в цьому випадку погоджується з доводами відповідача, що покладені судом зобов`язання на суб`єкта владних повноважень можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, лише після надходження відповідних коштів.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, фактичні дані та наявні у справі докази, суд доходить висновку про можливість звільнення керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду у справі №120/7217/25, від накладення штрафу.

Разом із тим, наведені вище обставини, а саме відсутність фінансування Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виплату коштів ОСОБА_1 , невиділення Пенсійним фондом України коштів на такі цілі не свідчить про виконання в повному обсязі рішення суду від 21.07.2025 у справі № 120/7217/25, а лише є підтвердженням того, що невиконання судового рішення об`єктивно не залежить лише від дій відповідача.

Зважаючи на це, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у поданому звіті не підтвердило документально повне виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 120/7217/25 в частині виплати позивачу заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбачену Законом України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» від 20.03.2023 №2980-ІХ.

Відтак, за наслідками розгляду поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області звіту та доданих до нього матеріалів, зважаючи на обов`язковість виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо відмови у його прийнятті.

Таким чином у зв`язку з відмовою у прийнятті звіту, суд враховуючи положення ст. 382-3 КАС України вважає, що відповідачу необхідно встановити новий строк для подання звіту про виконання судового рішення в частині виплати позивачу одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбачену Законом України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» від 20.03.2023 №2980-ІХ.

Визначаючи новий строк з приводу подання звіту, суд ураховує положення частини 3 статті 382-1 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024), відповідно до яких встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

При цьому, ураховуючи категорію вирішеного спору і те, що виконання судового рішення здійснюється за рахунок коштів, що надходять з державного бюджету в умовах воєнного стану, суд вважає за доцільним встановити відповідачу двохмісячний строк для подання нового звіту про виконання судового рішення.

Водночас, суд вважає за необхідне попередити відповідача, що у разі невиконання вимог ухвали суду судом будуть вжиті заходи відповідно до вимог ст. 382-2 КАС України у вигляді штрафу.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №120/7217/25 відмовити.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №120/7217/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом двох місяців з моменту отримання копії цієї ухвали подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №120/7217/25.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович