Ухвала суду № 140193947, 21.09.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/1449/26

Провадження №2/523/2961/26

ОКРЕМА У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. м. Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Кисельова В.К.

за участю секретаря - Дзюба Г.І.

за участю представника відповідача - адвоката Савіна С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, адреса: вул. Саксаганського, буд.133-А, м. Київ, 01032) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Підстави заявлених позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступні обставини. Так Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» (надалі Кредитодавець/Позивач) та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник/ Відповідач) 27.12.2024 року уклали Кредитний договір (оферти) № 27.12.2024 100000018 (Надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 15000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 27.12.2024, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 27.12.2024-100000018 від 27.12.2024 року

Відповідно до Договору від 27.12.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 15000 грн., ОСОБА_2 27.12.2024 отримав кредитні кошти у розмірі 15000 грн. Отже, позивач констатує факт, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_2 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 45150 грн., що складається з: Тіла кредиту - 15000 грн. Процентів - 18600 грн. Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 1350 грн. Додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 2700 грн. Неустойки - 7500 грн.

Вищевказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача.

Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та представник відповідача надав відзив наступного змісту.

1. Зі змісту наданих до суду документів вбачається, що 27.11.2024 о 00:14 год. між ТОВ «Споживчий Центр» та позичальником - ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №27.12.2024-100000018. Договір було підписано за допомогою одноразового електронного ідентифікатора -№Е751. Сума кредиту - 15 000,00 грн. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним договором: НОМЕР_2.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором із відповідача, ТОВ «Споживчий центр» обґрунтовувало свої вимоги тим, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з кредитного договору, який нібито укладений із відповідачем ОСОБА_2 у електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором Е751, що надійшов смс повідомленням на фінансовий номер НОМЕР_3, зазначений позичальником. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що зазначений у кредитному договорі фінансовий номер НОМЕР_3 належить саме відповідачу, та доказів того, що саме ОСОБА_2 отримала на власний фінансовий номер телефону смс з одноразовим ідентифікатором Е751, за допомогою якого підписала кредитний договір, взявши на себе відповідні зобов`язання за договором.

Однак з вересня 2022 року ОСОБА_2 виїхала за межі території України та наразі перебуває у Канаді, у зв`язку з цим остання була позбавлена можливості пройти ідентифікацію, отримати пароль доступу на номер телефону власником якого вона не є, та отримати грошові кошти на картковий рахунок, який навіть їй не належить.

Позивачем на підтвердження того, що ОСОБА_2 було перераховано кошти на загальну суму 15 000,00 грн. надано лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. №1-1401 від 14.01.2026, про те, що кредитні кошти на суму 15 000,00 грн перераховані 27.12.2024 на платіжну картку клієнта номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 607500589, призначення платежу: видача за договором кредиту №27.12.2024-100000018.

З метою перевірки, який банк є емітетом картки за № НОМЕР_2 з відкритих джерел було встановлено, що емітетом картки НОМЕР_2 є АТ «Райффайзен Банк». Наголошуємо на тому, що ОСОБА_2 ніколи не мала жодного рахунку у даному банку, а тим більше не відкривала картку за номером НОМЕР_2 .

На підставі викладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Пояснення сторін в судовому засіданні.

В судове засідання представники позивача не з`явились, у позовній заяві просили справу розглянути у їх відсутність та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Савін С.О. просив відмовити у задоволенні позову, оскільки невідомі особи використали персональні даній відповідачки, при цьому кредитний договір (оферти) № 27.12.2024 100000018 від 27.12.2024р. вона з Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ніколи не укладала, кредитні кошти не отримувала, номер телефон, який зазначений НОМЕР_3 їй не належить, які і номер карткового рахунку НОМЕР_2 є АТ «Райффайзен Банк».

Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини.

Так позивач стверджує, що ним, Товариством з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» (надалі Кредитодавець/Позивач) та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник/ Відповідач) 27.12.2024 року було укладений Кредитний договір (оферти) № 27.12.2024 100000018 (Надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 15000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 27.12.2024, на строк, вказаний в заявці.

Отже, в даному випадку повинні виникнути правовідносини з договору споживчого кредитування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що наявний Кредитний договір (оферти) № 27.12.2024 100000018 був укладений в електронній формі.

Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з п. 10.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця. Кредитодавцем документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Позичальником документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий - НОМЕР_4.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що зазначений у кредитному договорі фінансовий номер НОМЕР_3 належить саме відповідачу ОСОБА_1 ,, та доказів того, що саме ОСОБА_2 отримала на власний фінансовий номер телефону смс з одноразовим ідентифікатором Е751.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивач стверджує, Позичальник ОСОБА_2 під час укладення кредитного договору № 27.12.2024-100000018 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації Позичальник- ОСОБА_2 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи. Згідно ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» - електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи. Стаття 14 вищезазначеного закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України. Частиною 2 Загальних положень Постанови Правління Національного банку України № 32 від 17.03.2020 року встановлено наступні визначення, зокрема: абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку; - абонент Системи BankID Національного банку (далі - абонент) - юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України (далі - Національний банк) договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк; - користувач Системи BankID Національного банку (далі - користувач) - фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавача послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом. Згідно частини 3 «Порядок використання Системи BankID Національного банку, права та обов`язки суб`єктів взаємовідносин у Системі BankID Національного банку» учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти. Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» являється абонентом Системи BankID Національного банку з 26 жовтня 2020 року (роздруківка з інтернет-ресурсу https://bank.gov.ua надається).

Суд вважає, що враховуючи відзив відповідача, позивач мав можливість подана до суду клопотання про витребування доказів, а саме витребувати відомості з АТ КБ «Приватбанк» щодо належності фінансового номеру НОМЕР_3 відповідачці ОСОБА_2 , а також підтвердження проходження ідентифікації позичальника на час укладення договору, однак такого клопотання не надходило.

Позивач також стверджує, що відповідно до Договору від 27.12.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 15000 грн., ОСОБА_2 27.12.2024 отримала кредитні кошти у розмірі 15000 грн.

Позивачем на підтвердження того, що ОСОБА_2 було перераховано кошти на загальну суму 15 000,00 грн. надано лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. №1-1401 від 14.01.2026, про те, що кредитні кошти на суму 15 000,00 грн перераховані 27.12.2024 на платіжну картку клієнта номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 607500589, призначення платежу: видача за договором кредиту №27.12.2024-100000018.

Ухвалою суду від 21.04.2026р. було задоволено клопотання сторін про витребувано доказів та було вирішено.

Витребувати від АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (ЄДРПОУ: 14305909, адреса: 01011, Україна, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок, 4а) наступну інформацію:

1. На ім`я якої особи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_2 , а також надати належним чином посвідчені копії документів на підставі яких було відкрито даний картковий рахунок?

2. Інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_2 за період з 27.12.2024 р та протягом наступних за цим днем 5 календарних днів?

3. Прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_2 , видану АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на яку були 27.12.2024р. перераховані грошові кошти в сумі?

На дану ухвалу 29.05.2026р. надійшла відповідь з АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» №81-15-9/8589-БТ від 21.05.2026р. відповідно до якого рахунок НОМЕР_5 , банківська картка (№ НОМЕР_2 ) належить ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, що проживає АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий Суворовським відділом РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 24.03.2007р..

Судом встановлено, що згідно виписки по рахунку, дійсно на даний рахунок 27.12.2024р. надійшли кошти у розмірі 15000 гривень, після чого дані кошти були перераховані на інші рахунки, різними сумами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості .

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦПК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже враховуючи той факт, що в судовому засіданні не надано належних та достовірних доказів того, що саме ОСОБА_1 укладала кредитний договір, а також, враховуючи, що було доведено, що кредитні кошти вона не отримувала, то позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Згідно ч. 11 ст. 262 ЦПК України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Враховуючи, що в судовому засіданні виявлені ознаки вчинення кримінального правопорушення за ст. 190 КК України, то необхідно повідомити керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси про виявлені ознаки вчинення кримінального правопорушення за ст. 190 КК України.

Керуючись ст.ст. 262 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Повідомити керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси про виявлені ознаки вчинення кримінального правопорушення за ст. 190 КК України за результатами розгляду справи.

2. Про прийняти заходи повідомити суд у місячний строк з дати отримання ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали буде складено та підписано у п`ятиденний строк з дати проголошення.

Суддя В.К. Кисельов

Повний текст ухвали складено 28.09.2026