Рішення № 140192186, 30.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 2/760/6112/26

В справі 760/22991/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

30 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

20 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - Позивач) звернулося через підсистему «Електронний суд» до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - Відповідачка) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 22.01.2025-100000788 від 22 січня 2025 року у розмірі 24.150,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 22 січня 2025 року о 12 год 01 хв між ним та Відповідачкою в електронній формі, з використанням вебсайту Позивача https://sgroshi.com.ua/ua, укладено Кредитний договір (кредитну лінію) № 22.01.2025-100000788, за умовами якого Відповідачці надано кредит у розмірі 10.000,00 грн. Ідентифікацію та верифікацію Відповідачки проведено шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID Національного банку України, а кожну сторінку договору Відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором E474, надісланим на вказаний нею фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що за умовами Заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), дата надання кредиту - 22 січня 2025 року (пункт 1); сума кредиту - 10.000,00 грн (пункт 2); строк, на який надається кредит, - 168 днів з дати його надання (пункт 3); дата повернення (виплати) кредиту - 08 липня 2025 року (пункт 4); продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування, строку виплати кредиту та строку договору не передбачене, і Позичальник не має права ініціювати укладення додаткового договору для такого продовження (пункт 5); процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 відсотка за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, і не може бути збільшена в односторонньому порядку (пункт 6); процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 відсотка за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» (пункт 7); комісія, пов`язана з наданням кредиту, економічна сутність якої визначена як плата за надання кредиту, - 5 відсотків від суми кредиту, що дорівнює 500,00 грн, яка нараховується та обліковується в день видачі кредиту (пункт 8); комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 500,00 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, яка обліковується в перший день кожного з цих періодів (пункт 9); протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними, Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг (пункт 11); денна процентна ставка становить 0,91 відсотка і розрахована за формулою 0,91 % = (15300 / 10000) / 168 х 100 % (пункт 12); проценти розраховуються шляхом множення усієї суми кредиту (залишку від усієї суми кредиту) на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді (пункт 13); графік платежів передбачає дванадцять чергових платежів із періодичністю чотирнадцять днів, перший з яких - 04 лютого 2025 року, а останній - 08 липня 2025 року (пункт 14); неустойка - 150,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання (пункт 17).

Згідно з паспортом споживчого кредиту процентна ставка становить 332,41 відсотка річних, загальні витрати за споживчим кредитом - 15.300,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 25.300,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3.920,58 відсотка; у графі «Платежі за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця, обов`язкові для укладання договору» зазначено, що додаткові та/або супутні послуги не надаються; у розділі «Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит» пеня та штрафи не передбачені, а зазначені проценти відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 547,5 відсотка річних та неустойка у розмірі 150,00 грн за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання.

На підтвердження надання кредитних коштів Позивач надав лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вих. № 137-1408 від 14 серпня 2025 року, згідно з яким 22 січня 2025 року о 12 год 01 хв 40 сек на платіжну картку Відповідачки № НОМЕР_2 перераховано 10.000,00 грн (номер транзакції в системі iPay.ua - 631353752) з призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 22.01.2025-100000788».

Позивач зазначає, що Відповідачка здійснила часткові платежі за договором: 500,00 грн - 04 лютого 2025 року, 2.000,00 грн - 06 лютого 2025 року, 500,00 грн - 18 лютого 2025 року, 500,00 грн - 24 лютого 2025 року, 1.650,00 грн - 25 лютого 2025 року та 1.000,00 грн - 27 березня 2025 року, а всього 6.150,00 грн, які, за твердженням Позивача, враховані під час формування довідки про заборгованість та розрахунку суми позовних вимог. Унаслідок неналежного виконання зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 24.150,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10.000,00 грн, процентів у розмірі 9.500,00 грн, комісії за обслуговування в розмірі 1.000,00 грн та неустойки в розмірі 3.650,00 грн. Згідно з довідкою-розрахунком проценти нараховані за період з 22 січня 2025 року по 08 липня 2025 року.

Позивач просить стягнути з Відповідачки зазначену заборгованість та судовий збір у розмірі 2.422,40 грн; розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат Позивач зазначив також витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно в розмірі 6.000,00 грн.

21 серпня 2025 року автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

25 серпня 2025 року матеріали позовної заяви фактично отримані головуючим суддею.

26 серпня 2025 року до суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання Відповідачки.

Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, Відповідачці визначено строк на подання відзиву - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзиву на позов Відповідачка не подала, будь-яких заяв, клопотань або доказів до суду не надіслала. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення відповідних обставин. Ненадання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку доказування обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 12 названого Закону моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 виснував, що підписання електронного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання, а такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), Заявка та паспорт споживчого кредиту містять персональні дані Відповідачки - прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адресу та фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , а кожна сторінка договору підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором E474. Ідентифікацію Відповідачки проведено з використанням Системи BankID Національного банку України, абонентом якої Позивач є з 26 жовтня 2020 року; отримані в такий спосіб відомості (прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 , реквізити паспорта у формі картки № НОМЕР_4 , виданого 01 червня 2018 року) долучені до матеріалів справи. Наведені персональні дані збігаються з відомостями, отриманими судом з Єдиного державного демографічного реєстру.

Факт реального надання кредитних коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вих. № 137-1408 від 14 серпня 2025 року про перерахування 22 січня 2025 року о 12 год 01 хв 40 сек на платіжну картку Відповідачки № НОМЕР_2 суми 10.000,00 грн з призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 22.01.2025-100000788». Номер цієї картки збігається з реквізитами електронного платіжного засобу Відповідачки, зазначеними в Заявці (5355-28ХХ-ХХХХ-2992), а час перерахування коштів відповідає часу укладення договору (22 січня 2025 року о 12 год 01 хв). Крім того, отримання кредиту та обізнаність Відповідачки з умовами договору підтверджуються здійсненими нею платежами на загальну суму 6.150,00 грн, які за своїм розміром і датами відповідають графіку платежів.

За таких обставин суд доходить висновку, що Кредитний договір № 22.01.2025-100000788 від 22 січня 2025 року є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання Відповідачкою кредитних коштів у розмірі 10.000,00 грн - доведеним.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості

Пунктом 9 Заявки передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 500,00 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (а всього 1.500,00 грн), економічна сутність якої визначена як плата за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, а також «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості». Саме частину цієї комісії - 1.000,00 грн - Позивач заявив до стягнення, що прямо зазначено в довідці-розрахунку про стан заборгованості.

На відміну від комісії, пов`язаної з наданням кредиту (пункт 8 Заявки), яка є одноразовою платою за надання кредиту, нарахована в день його видачі, комісія за обслуговування кредитної заборгованості є періодичною платою за управління (обслуговування) кредитом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) виснувала, що надання грошових коштів за кредитним договором є обов`язком кредитодавця за таким договором, а не послугою, наданою позичальникові, і банк не є повноважним стягувати плату за управління кредитом. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) виснував, що умова договору про споживчий кредит про обов`язок позичальника щомісячно сплачувати кредитодавцю комісію за обслуговування (управління) кредиту є нікчемною. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, умови спірного договору в цій частині є внутрішньо суперечливими. Пункт 9 Заявки встановлює плату за перелічені в ньому послуги (інформаційна підтримка, консультаційні послуги тощо), тоді як пункт 11 тієї самої Заявки прямо зазначає, що «Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг», а паспорт споживчого кредиту у графі «Платежі за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця, обов`язкові для укладання договору, грн.» містить запис «додаткові та/або супутні послуги не надаються». Обсяг послуг, за які стягується ця комісія, не конкретизований (пункт 9 Заявки охоплює також «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті»), її розмір не залежить ані від обсягу фактично наданих послуг, ані від залишку кредитної заборгованості, а докази фактичного надання Відповідачці будь-яких із перелічених послуг матеріали справи не містять.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснував, що тлумачення умов договору суд застосовує з власної ініціативи за наявності нечітких або двозначних положень, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення, а нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Згідно з частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Тлумачачи наведену суперечність на користь Відповідачки як споживача, суд виходить із того, що договір додаткових та супутніх послуг Кредитодавця не передбачає, а тому й підстав для нарахування плати за них немає.

Визнання нікчемного правочину (його окремої умови) недійсним судом не вимагається; суд констатує нікчемність умови у мотивувальній частині рішення, на що вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18). Правова кваліфікація спірних правовідносин здійснюється судом за принципом jura novit curia («суд знає закони») незалежно від посилань сторін - постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

З огляду на викладене умова пункту 9 Заявки про комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, а вимога про стягнення заборгованості за цією комісією в розмірі 1.000,00 грн задоволенню не підлягає. Відповідно, суми, сплачені Відповідачкою, не могли зараховуватися в погашення цієї комісії і підлягають урахуванню в погашення правомірно нарахованих вимог Позивача.

Щодо заборгованості за тілом кредиту та розподілу здійснених платежів

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Пункт 9.2 кредитного договору іншої черговості не встановлює, а відсилає до закону.

Останній платіж Відповідачка здійснила 27 березня 2025 року. Станом на цю дату Позивач правомірно нарахував проценти за 65 днів користування кредитом (з 22 січня 2025 року по 27 березня 2025 року) за ставкою «Стандарт» 1 відсоток за один день, тобто 6.500,00 грн (10.000,00 грн х 1 відсоток х 65 днів). Загальна сума всіх здійснених Відповідачкою платежів - 6.150,00 грн - цієї суми не перевищує, а тому в силу черговості, встановленої частиною першою статті 534 ЦК України, усі сплачені кошти зараховуються в погашення процентів (друга черга) і на погашення основної суми боргу не спрямовувалися. Витрат, пов`язаних з одержанням виконання, Позивач не заявляв, а неустойка з підстав, наведених нижче, нарахуванню не підлягала.

Строк повернення кредиту, визначений пунктом 4 Заявки, - 08 липня 2025 року - сплив, проте кредит у розмірі 10.000,00 грн Відповідачка не повернула.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10.000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Проценти за весь строк кредитування, обчислені за передбаченими договором ставками, становлять 13.300,00 грн, а саме: за перші сім чергових періодів (з 22 січня 2025 року по 29 квітня 2025 року, 98 днів) за ставкою «Стандарт» 1 відсоток за один день - 9.800,00 грн (10.000,00 грн х 1 відсоток х 98 днів); за чергові періоди з восьмого по дванадцятий (з 30 квітня 2025 року по 08 липня 2025 року, 70 днів) за ставкою «Економ» 0,5 відсотка за один день - 3.500,00 грн (10.000,00 грн х 0,5 відсотка х 70 днів). Ця величина збігається із сумою процентів за графіком платежів (пункт 14 Заявки): 1.400,00 грн у кожному з перших семи чергових платежів та 700,00 грн у кожному з наступних п`яти, разом 13.300,00 грн.

Увесь період нарахування процентів (з 22 січня 2025 року по 08 липня 2025 року) перебуває в межах строку, на який надавався кредит і який сплив 08 липня 2025 року; за межами цього строку Позивач проценти не нараховував. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування пунктом 5 Заявки прямо не передбачене, і Відповідачка не мала права ініціювати укладення додаткового договору для такого продовження, а тому строк кредитування сплив саме у первісно визначену дату.

Як установлено вище, сплачені Відповідачкою 6.150,00 грн у повному обсязі зараховуються в погашення процентів. Отже, обґрунтований залишок заборгованості за процентами становить 7.150,00 грн (13.300,00 грн - 6.150,00 грн). Позивач заявив до стягнення проценти в розмірі 9.500,00 грн, тобто на 2.350,00 грн більше, ніж це підтверджується матеріалами справи. Довідка-розрахунок про стан заборгованості містить лише підсумкову суму процентів без наведення арифметичного розрахунку та без відображення розподілу здійснених Відповідачкою платежів, а тому перевірити інший порядок їх урахування суд позбавлений можливості. За таких обставин вимога про стягнення процентів підлягає частковому задоволенню - у розмірі 7.150,00 грн, а в частині 2.350,00 грн у її задоволенні слід відмовити.

Суд перевірив дотримання обмеження, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток. Згідно з частиною четвертою статті 8 цього Закону денна процентна ставка розраховується за формулою ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t х 100 відсотків, де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснував, що наведена норма є імперативною, умова договору, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, є нікчемною на підставі абзацу першого частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», і таку нікчемність суд зобов`язаний враховувати з власної ініціативи. Цією ж постановою роз`яснено, що пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено перехідний період тривалістю 240 днів із поетапним зниженням граничної величини денної процентної ставки - 2,5 відсотка для договорів, укладених у період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року, та 1,5 відсотка для договорів, укладених у період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року. Спірний договір укладено 22 січня 2025 року, тобто після спливу перехідного періоду, а тому до нього застосовується загальна межа - 1 відсоток.

Денна процентна ставка, обчислена самим Кредитодавцем на дату укладення договору, становить 0,91 відсотка (пункт 12 Заявки) і зазначеної межі не перевищує. Не перевищує її і денна процентна ставка, обчислена за фактично нарахованими сумами: загальні витрати за споживчим кредитом становлять 15.300,00 грн (проценти 13.300,00 грн, комісія за надання кредиту 500,00 грн та комісія за обслуговування 1.500,00 грн), звідки 15.300,00 грн / 10.000,00 грн / 168 днів х 100 відсотків = 0,91 відсотка. Підстав для висновку про нікчемність умови договору про розмір плати за кредит немає.

Суд перевірив умови договору на предмет наявності нечітких або двозначних положень щодо розміру процентів і таких не встановив: процентні ставки «Стандарт» і «Економ» (пункти 6 і 7 Заявки) чітко розмежовані за періодами їх застосування, порядок обчислення процентів (пункт 13 Заявки), графік платежів (пункт 14 Заявки) та показники загальної вартості кредиту узгоджуються між собою. У наведеній вище постанові Об`єднана палата виснувала, що поза випадком нікчемності умови договору суд не вправі з власної ініціативи зменшити розмір процентів за користування кредитом, оскільки оспорюваність умови договору про споживчий кредит та зміну договору суд не може застосувати без відповідної позовної вимоги споживача; таких вимог Відповідачка не заявляла. Проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності, а тому підстав для їх зменшення в порядку статті 551 ЦК України немає.

Передбачені паспортом споживчого кредиту проценти відповідно до статті 625 ЦК України Позивач до стягнення не заявляв і розрахунку таких процентів не наводив, а тому з огляду на частину першу статті 13 ЦПК України це питання судом не вирішується. Так само не заявлено до стягнення комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 500,00 грн, а тому суд її не вирішує.

Щодо неустойки

Позивач просить стягнути з Відповідачки неустойку в розмірі 3.650,00 грн, посилаючись на пункт 17 Заявки, яким передбачено неустойку в розмірі 150,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Неустойка є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання.

По-перше, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (яким цей розділ доповнено Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено, і на час ухвалення цього рішення воєнний стан в Україні є чинним.

Прострочення виконання Відповідачкою грошових зобов`язань за кредитним договором виникло після 04 лютого 2025 року (дата першого чергового платежу за графіком, який сплачено не в повному обсязі) і триває донині, тобто увесь період, за який Позивач нарахував неустойку, повністю охоплюється дією зазначеного мораторію. Відтак Відповідачка як позичальник за кредитним договором звільнена від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення в силу прямої вказівки закону, а нарахована неустойка підлягала списанню Позивачем як кредитодавцем.

Доводи Позивача про те, що пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» поширюється лише на договори, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, а спірний договір укладено пізніше, суд відхиляє. Наведений пункт та пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійними нормами з різними межами дії. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не скасовувався та не зупинявся, не містить обмежень ані щодо дати укладення кредитного договору (договору позики), ані щодо статусу позичальника, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин незалежно від змін, внесених до Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас суд наголошує, що дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється виключно на заходи відповідальності і не звільняє позичальника ані від обов`язку повернути кредит, ані від сплати процентів за користування кредитом, які є платою за користування коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності.

По-друге, умова пункту 17 Заявки про неустойку є нікчемною. Неустойка, установлена у твердій грошовій сумі за кожен день невиконання (неналежного виконання) зобов`язання, за своєю правовою природою є пенею, оскільки поденне нарахування є конститутивною ознакою пені (частина третя статті 549 ЦК України). Відповідно до абзацу першого частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Відповідно до частини четвертої статті 3 цього Закону вимоги статей 19 і 21 Закону не застосовуються до кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору; станом на 22 січня 2025 року мінімальна заробітна плата становила 8.000,00 грн, а загальний розмір кредиту за спірним договором - 10.000,00 грн, тобто зазначений розмір перевищує, а тому обмеження, встановлені частиною другою статті 21 Закону, до спірних правовідносин застосовуються.

Установлений договором порядок нарахування неустойки - 150,00 грн за кожен день незалежно від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання - унеможливлює дотримання наведеного обмеження, оскільки взагалі не пов`язує розмір пені із сумою простроченого платежу. Так, при простроченні сплати чергового платежу в розмірі 1.900,00 грн 15 відсотків цієї суми становлять 285,00 грн, тобто передбачена договором неустойка перевищує допустиму межу вже на другий день прострочення. Абзац другий частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», який обмежує сукупний розмір усіх платежів за порушення зобов`язань половиною суми, одержаної споживачем за договором, установлює лише сукупну межу і не легалізує пеню, розмір якої перевищує обмеження, встановлені абзацом першим цієї частини. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац перший частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

По-третє, розмір неустойки Позивачем не доведений. Довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором містить лише підсумкову суму неустойки - 3.650,00 грн - без зазначення періоду її нарахування, кількості днів прострочення, конкретних зобов`язань, за невиконання яких вона нарахована, та без наведення самого арифметичного розрахунку. Позовна заява також розрахунку неустойки не містить. При цьому заявлена сума навіть не є кратною визначеному договором денному розміру неустойки (3.650,00 грн / 150,00 грн = 24,33), що унеможливлює встановлення як кількості днів прострочення, так і кількості порушених зобов`язань, за які нараховано неустойку. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а відповідно до частини шостої цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вимога про стягнення неустойки в розмірі 3.650,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню - на суму 17.150,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 10.000,00 грн та заборгованість за процентами за користування кредитом - 7.150,00 грн. У задоволенні вимог про стягнення процентів у розмірі 2.350,00 грн, комісії за обслуговування в розмірі 1.000,00 грн та неустойки в розмірі 3.650,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00033438 від 18 серпня 2025 року. Позов задоволено на суму 17.150,00 грн із заявлених 24.150,00 грн, тобто на 71,01 відсотка, а тому з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог - у розмірі 1.720,26 грн (2.422,40 грн х 17.150,00 грн / 24.150,00 грн).

Витрати на професійну правничу допомогу Позивач у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат визначив орієнтовно в розмірі 6.000,00 грн, проте доказів їх понесення до ухвалення рішення до суду не надав. Тому питання про розподіл цих витрат вирішується в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України після подання Позивачем відповідних доказів у встановлений законом строк.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 534, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 629, 637, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 8, 12, 21 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 22.01.2025-100000788 від 22 січня 2025 року у розмірі 17.150 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят) грн 00 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 10.000,00 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом - 7.150,00 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 2.350 (дві тисячі триста п`ятдесят) грн 00 коп., комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1.000 (одна тисяча) грн 00 коп. та неустойки в розмірі 3.650 (три тисячі шістсот п`ятдесят) грн 00 коп. - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1.720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 26 коп.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу вирішити в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України після подання Позивачем доказів їх понесення.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: