Рішення № 140192167, 30.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________

Провадження 2/760/2474/26

В справі 760/13757/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

30 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

20 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - Позивач) звернулося через підсистему «Електронний суд» до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - Відповідачка) про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1439-9930 від 27 серпня 2024 року у розмірі 50.204,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 27 серпня 2024 року о 00 год 48 хв між ним та Відповідачкою в електронній формі, дистанційно, з використанням інформаційно-комунікаційної системи Кредитодавця, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1439-9930 продукту «CreditKasa». Відповідачка оформила заявку на вебсайті Кредитодавця, ознайомилася з умовами договору, Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту і підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора A9278), надісланим на погоджений нею канал комунікації.

Позивач зазначає, що за умовами договору Кредитодавець відкрив для Відповідачки кредитну лінію і надав кредит у розмірі 17.900,00 грн; базовий період сплати процентів та комісії складає 30 календарних днів (пункт 4.8); нарахування процентів здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,00 відсотка за кожен день користування протягом перших 180 календарних днів і 0,75 відсотка за кожен день користування починаючи зі 181 календарного дня (пункт 4.10); у межах програми лояльності Відповідачці надано промо-ставку 0,30 відсотка за кожен день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду (пункт 10.1); комісія за видачу кредиту становить 15,00 відсотків від суми виданого кредиту і нараховується одноразово в день видачі (пункт 4.11); строк кредитування - 365 календарних днів (пункт 4.13); реальна річна процентна ставка на дату укладення договору - 3.116,24 відсотка, денна процентна ставка - 0,914 відсотка, загальні витрати за споживчим кредитом - 59.741,25 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 77.641,25 грн (пункти 4.14-4.19).

Позивач посилається також на те, що в подальшому сторони уклали додаткові угоди до договору, за якими Відповідачці надавалися додаткові грошові кошти у кредит, а строк кредитування продовжувався. Зокрема, Додатковою угодою від 11 жовтня 2024 року сторони підтвердили, що неповернута сума кредиту становить 19.200,00 грн, несплачені проценти - 2.496,00 грн, несплачена комісія за видачу кредиту - 690,00 грн, домовилися про надання додаткових грошових коштів у розмірі 800,00 грн, про те, що сума кредиту після цього становить 20.000,00 грн, про комісію за видачу додаткових грошових коштів у розмірі 15,00 відсотків від суми таких коштів (пункт 2.6), про нарахування процентів за стандартною ставкою 1,00 відсотка за кожен день користування протягом перших 180 календарних днів з дати укладення додаткової угоди (пункт 2.8) та про продовження строку кредитування на 365 днів з дати укладення додаткової угоди, у зв`язку з чим строк кредитування за договором становить 410 днів (пункт 2.11). Денна процентна ставка на дату укладення додаткової угоди становить 0,916 відсотка, орієнтовні загальні витрати за споживчим кредитом - 66.864,00 грн (пункт 4 додаткової угоди).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань Позивач надав довідку про перерахування суми кредиту за договором № 1439-9930 від 27 серпня 2024 року, згідно з якою на електронний платіжний засіб Відповідачки № НОМЕР_1 через платіжну систему LIQPAY перераховано: 27 серпня 2024 року - 17.900,00 грн (видача кредиту), 28 серпня 2024 року - 2.100,00 грн, 20 вересня 2024 року - 2.000,00 грн, 29 вересня 2024 року - 4.600,00 грн та 11 жовтня 2024 року - 800,00 грн (добір по кредиту), а всього 27.400,00 грн, а також довідку про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи.

Позивач зазначає, що Відповідачка належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого станом на 24 лютого 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 50.204,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 20.000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 28.904,00 грн, заборгованість по комісії - 810,00 грн, заборгованість по штрафам - 490,00 грн.

Позивач посилається на те, що ним вживалися заходи досудового врегулювання спору: 25 березня 2025 року на адресу Відповідачки направлено Вимогу про усунення порушень умов Договору № 1439-9930 від 27 серпня 2024 року вих. № 1439-9930/в, якою Кредитодавець, посилаючись на прострочення сплати процентів на строк понад один календарний місяць, вимагав протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги сплатити заборгованість у розмірі 50.204,00 грн; вимога залишена без задоволення.

Окремо Позивач обґрунтовує правомірність нарахування неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, яка поширюється лише на договори, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності цим Законом, а пункт 6-1 того самого розділу, що звільняв споживача від відповідальності в період дії воєнного стану, виключено; оскільки спірний договір укладено 27 серпня 2024 року, тобто за межами встановленого пунктом 6 періоду, Позивач вважає, що має право нараховувати та вимагати сплати неустойки.

Правомірність нарахування комісії за надання кредиту Позивач обґрунтовує частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16, та пунктом 9 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113, а також тим, що комісія за надання кредиту відображена в тексті кредитного договору, підписаного Відповідачкою.

Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 50.204,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.422,40 грн; розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21 травня 2025 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

23 травня 2025 року матеріали позовної заяви фактично отримані головуючим суддею; того самого дня до суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання Відповідачки.

Ухвалою суду від 23 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, Відповідачці визначено строк на подання відзиву - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзиву на позов Відповідачка не подала, будь-яких заяв, клопотань або доказів до суду не надіслала. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення відповідних обставин. Ненадання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку доказування обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з частиною третьою статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; пропозиція укласти електронний договір може бути прийнята, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Відповідно до частини першої статті 12 названого Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 виснував, що підписання електронного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання, а такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що Договір про відкриття кредитної лінії № 1439-9930 продукту «CreditKasa» від 27 серпня 2024 року містить персональні дані Відповідачки - прізвище, ім`я та по батькові, серію та номер паспорта НОМЕР_2 , виданого Солом`янським РВ ГУДМС України в м. Києві 01 серпня 2014 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адресу місця проживання, адресу електронної пошти та номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , а також відомості про накладення Відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором за номером A9278. Ці дані збігаються з відомостями, отриманими судом з Єдиного державного демографічного реєстру.

Факт реального надання кредитних коштів підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту, згідно з якою на електронний платіжний засіб Відповідачки № НОМЕР_1 через платіжну систему LIQPAY перераховано 27 серпня 2024 року 17.900,00 грн, а в подальшому - 28 серпня 2024 року 2.100,00 грн, 20 вересня 2024 року 2.000,00 грн, 29 вересня 2024 року 4.600,00 грн та 11 жовтня 2024 року 800,00 грн, а всього 27.400,00 грн, а також довідкою про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи. Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідачка здійснила на користь Позивача платежі 27 серпня 2024 року в розмірі 1.640,00 грн, 14 вересня 2024 року в розмірі 4.493,70 грн та 28 вересня 2024 року в розмірі 6.930,00 грн, а всього 13.063,70 грн, що є вчиненням дій, які свідчать про прийняття Відповідачкою умов договору до виконання.

За таких обставин суд доходить висновку, що Договір про відкриття кредитної лінії № 1439-9930 від 27 серпня 2024 року є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання Відповідачкою кредитних коштів у загальному розмірі 27.400,00 грн - доведеним.

Щодо заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

З довідки про перерахування суми кредиту та розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідачці надано кредитних коштів на загальну суму 27.400,00 грн, з яких вона повернула 7.400,00 грн (2.000,00 грн у складі платежу від 14 вересня 2024 року та 5.400,00 грн у складі платежу від 28 вересня 2024 року), внаслідок чого залишок неповерненої суми кредиту становить 20.000,00 грн. Саме цю суму сторони підтвердили і в пункті 2.3 Додаткової угоди від 11 жовтня 2024 року, визначивши, що після надання додаткових грошових коштів сума кредиту, яку Відповідачка зобов`язується повернути, становить 20.000,00 грн.

Суд враховує, що додаткові угоди, якими оформлювалося надання Відповідачці додаткових грошових коштів 28 серпня, 20 вересня та 29 вересня 2024 року, до матеріалів справи не долучені. Водночас факт перерахування цих коштів на електронний платіжний засіб Відповідачки підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту, а розмір неповерненої суми кредиту станом на 11 жовтня 2024 року - пунктом 1 Додаткової угоди від 11 жовтня 2024 року, підписаної Відповідачкою, у якому сторони прямо підтвердили, що сума наданого та неповернутого кредиту становить 19.200,00 грн. Відповідачка цих обставин не заперечила.

Строк кредитування, продовжений Додатковою угодою від 11 жовтня 2024 року на 365 календарних днів з дати її укладення (410 днів за договором у цілому), сплив 11 жовтня 2025 року, тобто до ухвалення цього рішення, а отже, строк виконання обов`язку повернути кредит настав.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20.000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо комісії за видачу кредиту

Згідно з пунктом 4.11 Договору комісія за видачу кредиту становить 15,00 відсотків від суми виданого кредиту, нараховується одноразово на суму виданого кредиту в день його видачі; комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватися при кожному отриманні позичальником додаткових грошових коштів, якщо це передбачено відповідною додатковою угодою. Аналогічне правило закріплено в пункті 2.6 Додаткової угоди від 11 жовтня 2024 року.

За розрахунком заборгованості комісію за видачу кредиту нараховано: 27 серпня 2024 року - 2.685,00 грн, 28 серпня 2024 року - 315,00 грн, 20 вересня 2024 року - 300,00 грн, 29 вересня 2024 року - 690,00 грн та 11 жовтня 2024 року - 120,00 грн, а всього 4.110,00 грн, що становить рівно 15 відсотків від загальної суми виданих кредитних коштів (27.400,00 грн). Із цієї суми Відповідачка сплатила 3.300,00 грн, а заявлений до стягнення залишок 810,00 грн складається з комісії, нарахованої 29 вересня 2024 року (690,00 грн), та комісії, нарахованої 11 жовтня 2024 року (120,00 грн).

Комісія за видачу кредиту за своєю правовою природою є одноразовою платою за надання кредиту, а не платою за обслуговування (управління) кредитною заборгованістю. Її розмір і порядок нарахування прямо визначені в пункті 4.11 Договору та пункті 2.6 Додаткової угоди, вона нарахована одноразово в день видачі відповідних коштів, врахована у складі загальних витрат за споживчим кредитом (пункт 4.17 Договору, пункт 4 Додаткової угоди) та орієнтовної загальної вартості кредиту (пункт 4.15 Договору) і розкрита в графі 8 Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка є Додатком № 2 до Договору та додатком до Додаткової угоди.

Можливість встановлення такої комісії прямо передбачена пунктом 4 частини першої статті 1, частиною другою статті 8, пунктами 9, 10 частини першої та частиною шостою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) виснувала, що умова договору про споживчий кредит про сплату комісії не є нікчемною, а може бути оспорена заінтересованою особою; зустрічного позову про визнання цієї умови недійсною Відповідачка не заявляла.

Суд враховує, що Додаткова угода від 29 вересня 2024 року, на підставі якої нараховано комісію в розмірі 690,00 грн, до матеріалів справи не долучена. Разом з тим у пункті 1 Додаткової угоди від 11 жовтня 2024 року, підписаної Відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, сторони прямо підтвердили, що сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту становить 690,00 грн, а в пункті 2.4 Відповідачка підтвердила наявність власного зобов`язання сплатити несплачену комісію. За таких обставин підстава нарахування цієї частини комісії є доведеною.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості по комісії за видачу кредиту в розмірі 810,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За пунктом 4.10 Договору нарахування процентів здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,00 відсотка за кожен день протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,75 відсотка за кожен день починаючи зі 181 календарного дня. Пунктом 10.1 Договору Відповідачці в межах програми лояльності надано промо-ставку 0,30 відсотка за кожен день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду. Пунктом 2.8 Додаткової угоди від 11 жовтня 2024 року сторони погодили, що з дати її укладення нарахування процентів здійснюється на залишок суми кредиту за стандартною ставкою 1,00 відсотка за кожен день протягом перших 180 календарних днів з дати укладення додаткової угоди та 0,75 відсотка за кожен день починаючи зі 181 календарного дня.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися за період з 27 серпня 2024 року по 20 лютого 2025 року включно, тобто за 178 днів фактичного користування кредитом, за ставкою 0,30 відсотка на день у період з 27 серпня по 25 вересня 2024 року та за ставкою 1,00 відсотка на день у період з 26 вересня 2024 року по 20 лютого 2025 року; з 21 лютого 2025 року нарахування процентів припинено. Усього нараховано процентів 31.267,70 грн, з яких Відповідачка сплатила 2.363,70 грн, а залишок становить 28.904,00 грн. Перевіркою розрахунку арифметичних помилок не виявлено; ставки, застосовані Позивачем, відповідають умовам Договору та Додаткової угоди, а весь період нарахування перебуває в межах строку кредитування, який сплив 11 жовтня 2025 року.

Розмір нарахованих процентів не перевищує обмеження, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток. За частиною четвертою статті 8 цього Закону денна процентна ставка розраховується за формулою ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t х 100 відсотків, де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях. З урахуванням пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону до договорів, укладених починаючи з 20 серпня 2024 року, застосовується гранична величина денної процентної ставки 1 відсоток. Спірний договір укладено 27 серпня 2024 року, тому ця межа є застосовною.

Денна процентна ставка, обчислена самим Кредитодавцем, становить 0,914 відсотка на дату укладення Договору (пункт 4.16, розрахунок наведено в пункті 4.19 Договору) та 0,916 відсотка на дату укладення Додаткової угоди (пункт 4 Додаткової угоди). Не перевищує зазначеної межі і денна процентна ставка, обчислена за фактично нарахованими сумами: загальні витрати за споживчим кредитом за період користування кредитом складають 35.377,70 грн (проценти 31.267,70 грн та комісія за видачу кредиту 4.110,00 грн), що в перерахунку на суму кредиту 20.000,00 грн за 178 днів користування дає денну процентну ставку 0,994 відсотка.

Суд перевірив умови Договору та Додаткової угоди на предмет наявності нечітких або двозначних положень щодо розміру процентів і таких не встановив: розмір стандартної, промо- та зниженої процентних ставок, періоди їх застосування та порядок нарахування викладені однозначно й узгоджуються між собою, з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та з фактичним нарахуванням за розрахунком заборгованості. Підстав для тлумачення умов договору на користь споживача в розумінні частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» немає.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснував, що поза випадком нікчемності умови договору, яка встановлює денну процентну ставку понад максимально допустимий розмір, суд не вправі з власної ініціативи зменшити розмір процентів за користування кредитом: оспорюваність умови договору про споживчий кредит, у тому числі з підстав, передбачених статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та зміну договору суд не може застосувати без відповідної позовної вимоги споживача. Відповідачка таких вимог не заявляла.

Проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності, а тому підстав для їх зменшення в порядку статті 551 ЦК України немає, а пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на них не поширюється.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 28.904,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо штрафу

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; згідно з частиною другою цієї статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що в разі нездійснення сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту, та/або суми кредиту у визначені договором терміни Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 5000 відсотків від розміру простроченої заборгованості, але не більше 490,00 грн; штраф застосовується за кожен факт невиконання або неналежного виконання грошового зобов`язання станом на 00 годин 00 хвилин третього дня після дати, яка є останнім днем відповідного базового періоду. За розрахунком заборгованості штраф у розмірі 490,00 грн нараховано 28 жовтня 2024 року.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (яким цей розділ доповнено Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено і який є чинним на час ухвалення цього рішення.

Прострочення виконання Відповідачкою грошового зобов`язання, за яке нараховано штраф, мало місце у жовтні 2024 року, тобто в період дії воєнного стану, а отже, повністю охоплюється дією наведеної норми.

Доводи Позивача про те, що пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX не поширюється на спірний договір, а пункт 6-1 того самого розділу виключено, не спростовують наведеного висновку. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною чинною нормою, яка не скасовувалася та не зупинялася і не містить обмежень ані щодо дати укладення кредитного договору, ані щодо статусу позичальника; ця норма застосовується незалежно від приписів Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене у стягненні штрафу в розмірі 490,00 грн слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягають частковому задоволенню - на суму 49.714,00 грн, з яких заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 20.000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 28.904,00 грн та заборгованість по комісії за видачу кредиту - 810,00 грн; у стягненні штрафу в розмірі 490,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 69823 від 19 травня 2025 року.

Оскільки позов задоволено частково - на 99,02 відсотка від заявленої ціни позову (49.714,00 грн із 50.204,00 грн), з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог судовий збір у розмірі 2.398,76 грн.

Витрат на професійну правничу допомогу Позивач до стягнення не заявляв і доказів їх понесення не надавав, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 203, 204, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 1046, 1048, 1049, 1054, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1439-9930 від 27 серпня 2024 року у розмірі 49.714 (сорок дев`ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн 00 коп., з яких:

- заборгованість за кредитом - 20.000,00 грн;

- заборгованість за нарахованими процентами - 28.904,00 грн;

- заборгованість по комісії за видачу кредиту - 810,00 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості по штрафам у розмірі 490,00 грн - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2.398 (дві тисячі триста дев`яносто вісім) грн 76 коп.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ: 38548598.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: