Рішення № 140189767, 21.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1867/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

секретар судового засідання: Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Капустник Юлія Олександрівна (в залі суду);

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (Україна, 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ЄДРПОУ 31557119),

до Комунального підприємства "Чугуїввода" (Україна, 63506, Харківська область, місто Чугуїв, вулиця Героїв Чорнобильців, будинок 61, ЄДРПОУ 36555336),

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області, через систему «Електронний Суд», надійшов позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Комунального підприємства «Чугуїввода» про стягнення суми заборгованості в розмірі 33 581 683 грн 97 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на відпуск та споживання води № 16114 від 31.12.2009, в частині повного та своєчасного розрахунку за відпуск води із системи централізованого питного водопостачання.

Зазначаючи про підстави позову, позивач зазначив, що КП «Харківські теплові мережі» свої зобов`язання виконало в повному обсязі надало відповідачу послуги з водопостачання, що складаються з фактичних обсягів водоспоживання, що підтверджують підписані сторонами акти здачі-приймання наданих послуг з централізованого водопостачання: за квітень, травень, червень, липень,серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2025 року; січень, лютий, березень 2026 року додаються до матеріалів справи.

В той же час, позивач вказав у змісті позову, що акт здачі-приймання наданих послуг з централізованого водопостачання за квітень 2026 року на адресу Позивача Відповідачем не повернутий, у зв`язку з чим не може бути долучений до позовної заяви.

Позивач у позові вказує, що заборгованість відповідача за невиконання умов договору на відпуск та споживання води № 16114 від 31.12.2009 складає 33 581 683,97 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026, справу № 922/1867/26 передано на розгляд судді Юрченко В.С.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.06.2026, відкрито провадження у справі № 922/1867/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання у справі на 22.06.2026.

09.06.2026, через систему «Електронний Суд», від позивача надійшла клопотання (вх. № 14002) про долучення додаткових доказів.

В обгрунтування клопотання позивач зазначив, що просить долучити до матеріалів справи акт здачі-приймання наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за квітень 2026, оскільки цей первинний документ останнім був отриманий від відповідача вже після звернення до суду.

Ухвалою суду, яка постановлена без оформленні окремого процесуального документа від 22.06.2026, суд, постановив вважати клопотання позивача (вх. № 14002 від 09.06.2026) обгрунтованим, та відповідно до ч. 5 ст. 80 ГПК України, встановив додатковий строк до 09.06.2026 для подання доказів, із долученням їх до матеріалів справи.

Ухвалою суду, яка постановлена без оформленні окремого процесуального документа від 22.06.2026, судом, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 183 ГПК України, було відкладено підготовче засідання на 06.07.2026.

22.06.2026, суд, в порядку ст. 120-121 ГПК України, повідомив КП "Чугуїввода", як учасника у справі № 922/1867/26, що підготовче засідання у справі відбудеться 06.07.2026.

Ухвалою суду, яка постановлена без оформленні окремого процесуального документа від 06.07.2026, судом, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 183 ГПК України, було відкладено підготовче засідання на 06.07.2026.

06.07.2026, суд, в порядку ст. 120-121 ГПК України, повідомив КП "Чугуїввода", як учасника у справі № 922/1867/26, що підготовче засідання у справі відбудеться 13.07.2026.

10.07.2026, до суду, через систему "Електронний Суд", від відповідача надійшло клопотання (вх. № 16892) про визнання поважними причини неможливості присутності представника відповідача у судовому засіданні, оскільки єдиний представник КП "Чугуїввода" (директор підприємства) з 13.07.2026 по 29.07.2026 перебуватиме у щорічній відпустці, та відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду, яка постановлена без оформленні окремого процесуального документа від 13.07.2026, суд задовольнив клопотання відповідача (вх. № 16892 від 10.07.2026) про відкладення розгляду справи.

В той же час, в судовому засіданні 13.07.2026, суд зауважив, що строк підготовчого провадження має присічну дату 03.08.2026 (з урахуванням вихідних днів).

Присутня в судовому засіданні 13.07.2026 представниця позивача заявила усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження у даній справі, та зазначила, що не заперечує проти розгляду судом питання про продовження строку проведення підготовчого провадження, поза межами судового засідання.

Ухвалою суду від 13.07.2026 задоволено усне клопотання Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" щодо продовження строку підготовчого провадження у справі №922/1867/26. Постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі № 922/1867/26 в межах строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою суду, яка постановлена без оформленні окремого процесуального документа від 13.07.2026, судом було відкладено підготовче засідання на 24.08.2026.

13.07.2026, суд, в порядку ст. 120-121 ГПК України, повідомив КП "Чугуїввода", як учасника у справі № 922/1867/26, що підготовче засідання у справі відбудеться 24.08.2026.

20.08.2026, до суду, через систему "Електронний Суд", від відповідача надійшло клопотання (вх. № 20497) про визнання поважними причини неможливості присутності представника відповідача у судовому засіданні, оскільки єдиний представник КП "Чугуїввода" (директор підприємства) перебуває на лікарняному, та відкладення розгляду справи.

На підтвердження факту тимчасової непрацездатності єдиного представника відповідача (директора підприємства), доданий до клопотання медичний висновок про тимчасову непрацездатність №23355338-2042936282-1.

Водночас, судове засідання, призначене на 24.08.2026, не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Юрченко В.С. на лікарняному.

26.08.2026, ухвалою суду призначено у справі судове засідання на "28" серпня 2026 р.

28.08.2026, до суду, через систему "Електронний Суд", від відповідача надійшло клопотання (вх. № 21121) про відкладення розгляду справи з урахуванням неможливості представника відповідача (директора підприємства) бути присутнім в судовому засіданні.

В обгрунтування клопотання відповідач вказав, що 28.08.2026 був оформлений новий період тимчасової непрацездатності представника відповідача, який охоплює дату судового засілання.

Також відповідач вказав у клопотанні, що з огляду на значний розмір заявлених до стягнення коштів, складність предмета спору та необхідність участі керівника підприємства у розгляді питань, пов`язаних із предметом спору, КП «Чугуїввода» просить надати можливість директору взяти участь у судовому засіданні після відновлення працездатності.

Ухвалою суду, яка постановлена без оформленні окремого процесуального документа від 28.08.2026, суд, враховючи продовження строку підготовчого провадження до 01.09.2026, відмовив у задоволенні клопотання відповідача (вх.№21121 від 28.08.2026) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду, яка постановлена без оформленні окремого процесуального документа від 28.08.2026, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу для розгляду по суті на 14.09.2026.

28.08.2026, суд, в порядку ст. 120-121 ГПК України, повідомив КП «Чугуїввода», як учасника у справі № 922/1867/26, що про закриття підготовчого провадження та призначення справи по суті на 14.09.2026.

11.09.2026, до суду, через систему "Електронний Суд", від відповідача надійшло клопотання (вх. № 22468) про відкладення розгляду справи з урахуванням неможливості представника відповідача (директора підприємства) бути присутнім в судовому засіданні.

В обгрунтування клопотання відповідач вказав, що єдиний представник відповідача (директор підприємства) перебуває у відряджені у період з 14.09.2026 по 19.09.2026 у місті Львів.

Ухвалою суду, яка постановлена без оформленні окремого процесуального документа від 14.09.2026, суд задовольнив клопотання відповідача (вх. № 22468 від 11.09.2026) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду, яка постановлена без оформленні окремого процесуального документа від 14.09.2026, судом, відповідно до ст. 202, 216 ГПК України, відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 21.09.2026.

13.07.2026, суд, в порядку ст. 120-121 ГПК України, повідомив КП «Чугуїввода», як учасника у справі № 922/1867/26, що розгляд справи по суті відбудеться 21.09.2026.

Позивач в судове засідання по розгляду справи по суті 21.09.2026 з`явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання по розгляду справи по суті 21.09.2026 не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 237 ЦК України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до частин 1, 3 якої, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

В силу наведених законодавчих положень, сторона у справі не позбавлена права особисто брати участь у судовому процесі або мати декілька представників з метою забезпечення представництва своїх інтересів у судовому засіданні. При цьому приймати участь в судовому засіданні безпосередньо в приміщенні суду або в режимі відеоконференції.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004, та інші).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що участь в судовому засіданні є правом учасників справи відповідно до статті 42 ГПК України, а явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що неявка представника відповідача, в призначене судове засідання, не перешкоджає, розгляду справи по суті.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

В той же час, відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві також не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Зокрема, в матеріалах справи міститься Довідка про доставку в електронному вигляді ухвали про відкриття провадження у справі від 01.06.2026 до електронного кабінету одержувача - КП "Чугуїввода" - 01.06.2026 о (об) 13:40.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виходячи з того, що відповідачу надано достатньо часу для формування відзиву на позовну заяву, втім він не скористався цим правом, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

У судовому засіданні, 21.09.2026, судом оголошено скорочений текст (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 31.12.2009 між КП «ВТП «Вода» та КП «Чугуїввода» (далі за текстом - Підприємство, Відповідач) було укладено Договір на відпуск та споживання води № 16114 (далі за текстом - Договір № 16114).

Згідно з рішенням Харківської міської ради від 12.01.2011 № 132/11 Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» реорганізоване шляхом приєднання його до Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод».

Додатковою угодою № 7273-ДС від 29.09.2011 до договору від 31.12.2009 №16114 внесено зміни, а саме сторони договору домовилися про наступне: в зв`язку з реорганізацією КП «ВТП «Вода» шляхом приєднання його до Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» змінити сторону в зобов`язанні.

Згідно з рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №577/11 «Про перейменування комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» та розпорядженням Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації від 25.01.2012 №66, затверджена нова редакція статуту КП КГ «Харківкомуночиствод», в якій змінено найменування Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» на Комунальне підприємство «Харківводоканал».

26.01.2012 була проведена державна реєстрація нової редакції статуту КП «Харківводоканал».

Додатковою угодою від 27.01.2012 до договору від 31.12.2009 № 16114 внесено зміни, у зв`язку з перейменуванням назви Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» на Комунальне підприємство «Харківводоканал».

На виконання рішення 38 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 30.04.2025 № 813/25 «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» здійснено заходи з реорганізації КП «Харківводоканал» шляхом його приєднання до КП «Харківські теплові мережі», а саме здійснено передачу основних засобів, необхідних для надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що відображено в передавальних актах про передачу частини балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів комунального підприємства «Харківводоканал» правонаступнику комунальному підприємству «Харківські теплові мережі».

Відповідно до п. 2.2 Статуту КП «Харківські теплові мережі» (в редакції 2025 року) встановлено, що КП ««Харківські теплові мережі» є правонаступником усього майна, прав та обов`язків КП «Харківводоканал».

01.11.2025, КП «Харківводоканал» припинило провадження ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

З 01.11.2025 КП «Харківські теплові мережі» провадить ліцензовану діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, як правонаступник КП «Харківводоканал», на підставі ліцензії, виданої КП «Харківводоканал» (Постанова НКРЕКП від 30.12.2025 № 2219 та від 24.02.2026 №293 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.10.2016 № 1816»).

Додатковою угодою від 17.02.2026 внесено зміни до договору від 31.12.2009 № 16114 в частині виконавця послуг, а саме КП «Харківводоканал» замінено на КП «Харківські теплові мережі» (далі за текстом - Позивач, КП "Харківські теплові мережі").

Відповідно до п.1.1 договору № 16114 предметом договору є відпуск води із системи централізованого питного водопостачання для КП "Чугуїввода", як суб`єкта господарювання, що отримує воду для надання послуги власним споживачам (далі підприємство).

Згідно п. 2.1 Договору № 16114, КП "Харківські теплові мережі" відпускає питну воду підприємству на об`єкти, що знаходяться на балансі, в експлуатації, в обслуговуванні підприємства відповідно до додатку №1 "Перелік об`єктів водоспоживання".

Пунктом 2.2. Договору № 16114 передбачено, що обсяги відпуску питної води погоджуєються підприємством із КП "Харківські теплові мережі" на кожний наступний календарний рік з моменту укладання даного договору, у тому числі з урахуванням обсягу фінансування.

Відповідно до п.3.3.1 Договору № 16114 позивач зобов`язаний здійнювати водопостачання об`єктів підприємства згідно з додатком №1.

При цьому, відповідно до положень договору, підприємство (далі - Відповідач, КП "Чугуїввода") зобов`язане своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за питну воду (п.3.2.2 Договору № 16114).

Згідно п. 4.1 Договору № 16114 усі розрахунки за воду здійснюються підприємством щомісяця на підставі рахунків КП "Харківські теплові мережі" за обсяги питної води, що визначені за показниками засобів обліку води.

Положеннями п. 4.2 Договору № 16114 сторони визначили, що вартість питної води на момент укладання договору становить 0.63 грн. за 1 м.3 з ПДВ. У випадку зміни тарифу, що діє на момент укладання цього договору, оплата підприємством здійснюється за новими тарифами після закінчення 10-денного сроку з моменту повідомлення підпприємства.

Пунктом 4.4. Договору № 16114 передбачено, що рахунки КП "Харківські теплові мережі" за водопостачання є обов`язковими до приймання підприємством. Порядок доставки рахунків узгоджується сторонами і може здійснюватися в такий спосіб: нарочним, представником КП "Харківські теплові мережі", рекомендованою поштою, електронною поштою, одержанням представником підприємства після прибуття в КП "Харківські теплові мережі" не пізніше дати зазначеної в телефонограмі або повіждомленні, іншими способами.

Згідно п.4.5 Договору № 16114 розрахунковим періодом є місяць. Підприємство робить оплату за воду протягом місяця наступного за розрахунковим, згідно одержаного рахунку від КП "Харківські теплові мережі".

Згідно п. 7.1. Договору № 16114, Договір набирає сили з дня його підписання і діє до 31.12.2010. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не буде заяви однієї зі сторони про відмовлення вд нього, договір вважається пролонгованим (продовженим) на такий же період без підписання додаткової угоди.

Договір № 16114 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

В матеріалах справи наявні, за період з квітня-грудень 2025, з січня - квітень 2026, акти здачі прийманння наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, підписані уповановаженими представниками сторін та скріплені печатками, а саме: акт здачі приймання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за квітень 2025 на суму 1 933 801,73 грн, за травень 2025 на суму 2320254,72грн, за червень 2025 на суму 2 715 433,73 грн, за липень 2025 на суму 2999152,90грн, за серпень 2025 на суму 3 122 694,91 грн, за вересень 2025 на суму 2709057,02грн, за жовтень 2025 на суму 2 573 697,79 грн, за листопад 2025 на суму 2733751,30грн, за грудень 2025 на суму 2 447 665,15 грн, за січень 2026 на суму 2477517,31грн, за лютий 2026 на суму 2 550 628,61 грн, за березень 2026 на суму 2481226,75грн та за квітень 2026 на суму 2 516 802,05 грн.

Крім того в матеріалах справи наявні рахунки на оплату за період з квітня-грудень 2025, з січня - квітень 2026, які направлялися позивачем відповідачу, а саме рахунок № 3478225 за квітень 2025 на суму 1 993 801,73 грн, № 3505791 за травень 2025 на суму 2 320 254,72 грн, № 3532968 за червень 2025 на суму 2 715 433,73 грн, №3560207 за липень 2025 на суму 2 999 152,90 грн, № 3587490 за серпень 2025 на суму 3 122 694,91 грн, № 3614775 за вересень 2025 на суму 2 7090 57,02 грн, №3642061 за жовтень 2025 на суму 2 573 697,79 грн, № 3669485 за листопад 2025 на суму 2 733 751,30 грн, № 3696915 за грудень 2025 на суму 2 447 665,15 грн, №3724251 за січень 2026 на суму 2 477 517,31 грн, № 3751525 за лютий 2026 на суму 2550628,61грн, № 3778899 за березень 2026 на суму 2 481 226,75 грн та № 3806428 за квітень 2026 на суму 2 516 802,05 грн.

Відповідно до доказів направлення, а саме рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, такі рахунки є врученими відповідачу, про що свідчать відповідні підписи в таких рахунках.

Відповідно до умов договору на відпуск та споживання води № 16114 від 31.12.2009, із змінами внесеними додатковими угодами, КП "Харківські теплові мережі" зобов`язалось надати послуги з водопостачання, а КП «Чугуїввода» - здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами.

Як зазначає позивач, КП "Харківські теплові мережі" свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надало Споживачу послуги з водопостачання, та складаються з фактичних обсягів водоспоживання, що підтверджують погоджені контрагентами акти здачі-приймання наданих послуг з централізованого водопостачання, які підписані сторонами без зауважень.

Разом з цим відповідач повної оплати заборгованості за послуги з водопостачання не зробив, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 33 581 683,97 грн., що і стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором на відпуск та споживання води № 16114 від 31.12.2009, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач, як суб`єкт господарювання, в розумінні Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", забезпечує споживачів питною водою за допомогою комплексів об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та здійснює транспортування питної води.

На підставі статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 ЦК України).

Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. № 190, визначено порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Поза тим, 10.01.2002 року було прийнято Закон Україну "Про питну воду та питне водопостачання", яким визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання (сукупності технічних засобів, включаючи мережі, споруди устаткування), та що підлягав застосуванню у відповідних правовідносинах; існуючі нормативно-правові акти належало привести у відповідність з цим Законом.

За статтею 19 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору; договір про надання послуг з питного постачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами. Підприємством питного водопостачання є суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів централізованого питного постачання, а споживачами питної води - юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Господарська діяльність у сфері питного водопостачання включає в себе централізоване водопостачання, питне водопостачання за допомогою пунктів розливу питної води, виробництво фасованої питної води, питне водопостачання за допомогою індивідуальних та колективних установок; забезпечення споживачів питної води централізованим водопостачанням здійснюється саме підприємствами питного водопостачання, як спеціальних суб`єктів господарської діяльності у сфері питного водопостачання. При цьому, підприємство питного водопостачання укладає договір щодо надання послуг питного водопостачання з споживачами, якими можуть бути підприємства, установи, організації, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням, підприємства, установи, організації, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного постачання та водовідведення, об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельні кооперативи, інші об`єднання власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів, власники будинків, що перебувають у приватній власності.

За статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, є комунальними послугами. Виходячи з статті 13 вказаного Закону, перелік комунальних послуг, наведений у ній, не є вичерпним.

Учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виробник, виконавець; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач має право отримувати житлово-комунальні послуги від виконавця чи від виробника та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені законом чи договором. До прав виробника належить вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати від виконавців (стаття 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

З наведених вище положень законодавства вбачається, що особи - споживачі послуг питного водопостачання укладають договір щодо надання послуг питного водопостачання або для задоволення власних потреб, або для надання житлово-комунальних послуг з метою забезпечення власних потреб споживачів житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року, визначено порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України (тобто, сукупністю технічних засобів для водопостачання та водовідведення, що є комунальними) для виробників послуг централізованого постачання та осіб, що приєднані до системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, та з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Вказаними Правилами визначається, на чийому балансі мають перебувати мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, технологічні прилади на них, хто здійснює експлуатацію мереж холодного водопостачання та хто є відповідальним за стан технологічних мереж, порядок приєднання об`єктів до системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення, здійснення обліку водопостачання та водовідведення та розрахунків за них.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (пункти 3.1, 5.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України).

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги"; істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з яким до таких належать, зокрема, порядок вимірювання обсягів та якості наданих послуг, точка розподілу, в якій відбувається передача послуг.

З обставин цієї справи вбачається, що договір на відпуск та споживання води № 16114 від 31.12.2009, який сторони спору уклали у цій справі, має характерні ознаки договору про надання комунальних послуг щодо відпуску води КП "Харківські теплові мережі" із системи централізованого питного водопостачання для КП "Чугуїввода", як суб`єкта господарювання, що отримує воду для надання послуги власним споживачам. При цьому, договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином, укладений між сторонами договір є обов`язковим для виконання сторонами в межах строку його дії.

Двосторонній характер договору № 16114 зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків, а саме: з укладенням такого договору позивач бере на себе обов`язок забезпечити відпуск води, в свою чергу відповідач - зобов`язується виконувати умови та порядок оплати наданої комунальної послуги в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Матеріали справи містять докази наданих позивачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за період з квітня-грудень 2025, з січня - квітень 2026 року на загальну суму 33 581 683,97грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками актами здачі-прийманння наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за ці періоди (а.с. 14-17,57 том 1), а також, направленими позивачем у строк, визначений договором (п. 4.5 Договору № 16114) на адресу відповідача рахунків на оплату (а.с. 25-28, том 1). Судом також встановлено, що сформовані позивачем рахунки на оплату містять необхідні дані для здійснення перевірки правильності нарахувань за відпуск води. Зокрема, у таких рахунках зазначено реквізити сторін, номер і дату документа, посилання на договір, а також розшифровку нарахувань за видами послуг, із зазначенням відповідних тарифів та сум наданої позивачем послуги, однак, доказів оплати за отримані послуги відповідачем у встановлений Договором строк матеріали справи не містять.

Враховуючи вище викладене та встановлені судом обставини щодо отримання відповідачем комунальної послуги за договором та відстутність документів, що підтверджують сплату заборгованості за надані послуги, приймаючи до уваги приписи статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках та доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 33 581 683,97 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються повністю на відповідача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Чугуїввода" (Україна, 63506, Харківська область, місто Чугуїв, вулиця Героїв Чорнобильців, будинок 61, ЄДРПОУ 36555336) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (Україна, 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ЄДРПОУ 31557119 рахунок НОМЕР_1 , АТ "ВСТ БАНК" (код ЄДРПОУ банку 26237202, МФО 307123)) заборгованість в розмірі 33 581 683 (тридцять три мільйона п`ятсот вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят три гривні) 97 копійок та судовий збір в розмірі 402 980 (чотириста дві тисячі дев`ятсот вісімдесят гривень) 21 копійок.

Видати наказ після набрання законної сили рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "30" вересня 2026 р.

СуддяВ.С. Юрченко