Рішення № 140189202, 21.08.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Справа № 915/1029/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: Бабіча В.О. (в судових дебатах у судовому засіданні 11.08.2026),

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Карпової Катерини Олександрівни,

до відповідача: Садівничо-огородного товариства "ПРОТОН",

про: стягнення неустойки у сумі 89100,0 грн, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець Карпова Катерина Олександрівна звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 26.06.2025 (вх.№9598/25 від 26.06.2025) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Садівничо-огородного товариства "ПРОТОН" неустойку за Договором суборенди нежитлового приміщення №65 від 01.02.2022 у сумі 89100,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем як суборендарем за Договором суборенди нежитлового приміщення №65 від 01.02.2022, договірного зобов`язання з повернення об`єкта суборенди позивачу (суборендодавцю) та вважає, що на користь останнього підлягає стягненню неустойка у сумі 89100,0 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025, - справу №915/1029/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 01.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.08.2025.

09.07.2025 від позивача до суду надійшло клопотання б/н від 09.07.2025 (вх.№10202/25), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи докази надіслання відповідачеві копії позовної заяви б/н від 26.06.2026 та доданих до неї документів, а саме: поштову накладну, опис вкладень та фіскальний чек.

04.08.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи б/н від 04.08.2025 (вх.№11342/25), в якому він просить суд провести дане підготовче засідання за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 04.08.2025 відкладено підготовче засідання на 25.09.2025.

25.09.2025 від позивача до суду надійшла заява б/н від 24.09.2025 (вх.№13613/25), в якій він просить суд провести підготовче провадження по справі №915/1029/25 призначене на 25.09.2025 о 12:30 за відсутності позивача та його представника. Також просить закрити підготовче провадження по справі №915/1029/25 та призначити розгляд справи по суті на підставі наявних у матеріалах справи документів.

25.09.2025 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 27.10.2025.

Також, 07.10.2025 відповідач додатково був повідомлений про розгляд справи оголошенням про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме на офіційному веб-сайті судової влади України.

24.10.2025 від відповідача до суду надійшла заява від 24.10.2025 (вх.№14996/25), в якій він просить суд відкласти судове засідання у даній справі для надання йому можливості ознайомлення з матеріалами справи.

27.10.2025 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 25.11.2025.

20.11.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.11.2025 (вх.№16262/25), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову та зазначає наступне. Відповідач стверджує, що жодного договору оренди/суборенди нежитлового приміщення з позивачем укладено не було, також не складався Акт прийому-передачі приміщення в оренду. Наданий до суду Договір оренди нежитлового приміщення №65 від 01.02.2022 відповідач вважає підробленим, тому що, по перше, договір не влаштовував відповідача ще з моменту його надіслання позивачем для ознайомлення та укладання і відповідач його не підписував (підтвердження цим діям є переписка з позивачем); по друге, не можливо залишити відтиск печатки на декількох документах однаковим, як на Договорі та Акті прийому-передачі наданому позивачем до суду. Неодноразово при спілкуванні з представниками ФОП Карпової К.О. в телефонному режимі, відповідач просив укласти Договір оренди нежитлового приміщення. Представниками ФОП Карпова К.О. відповідачу було направлено Договір на електрону адресу, але ознайомившись з наданим договором відповідач його не підписав, а направив на електрону адресу позивача протокол розбіжностей, на який до теперішнього часу не отримав жодної відповіді. Дане нежитлове приміщення СОТ "ПРОТОН" займало відповідно до Договору суборенди нежитлового приміщення №88 від 01.01.2021, укладеного між ТОВ "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" (ТОВ "МОПАС") та СОТ "ПРОТОН". Такий Договір було укладено на строк до 28.02.2022. Незважаючи на відсутність договору, але фактичне користування нежитловим приміщенням представниками СОТ "ПРОТОН", орендна плата сплачувалася на рахунок та у сумі, яка повідомлялася бухгалтеру СОТ "ПРОТОН" з телефонного номеру НОМЕР_1 . З позивачем постійно велася переписка стосовно укладення договору, надання рахунків, проведення актів звірки взаєморозрахунків та інше, але, на жаль, жодної відповіді від позивача відповідач не отримав і по теперішній час. Враховуючи відсутність домовленості та будь-якого зворотного зв`язку стосовно укладання Договору оренди з ФОП Карповою К.О., з 10.11.2022 відповідач звільнив приміщення розташоване в будівлі Автовокзалу за адресою: 55000, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ (попередня назва Южноукраїнськ), вул.Дружби Народів,27. Враховуючи неможливість зв`язатись з представниками позивача у телефонному режимі, приміщення було передано на підставі усної домовленості працівнику Автовокзалу Руденко Олені. Враховуючи відсутність укладеного Договору оренди нежитлового приміщення, відсутність Акту прийому-передачі приміщення, як при "отримані" приміщення в оренду, так і при його поверненні з оренди, фактичну оплату за користування приміщенням (оренду) та комунальні послуги під час спроб укласти Договір оренди, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 25.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 12.12.2025.

12.12.2025 від відповідача до суду надійшла телефонограма б/н від 12.12.2025 (вх.№17713/25), в якій він повідомив суд, що у зв`язку з відсутністю світла та Інтернетзв`язку немає можливості підключитись до відеоконференції, тому просить суд відкласти слухання справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 12.12.2025 відкладено розгляд справи на 22.01.2026.

22.01.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання №2 від 22.01.2026 (вх.№970/26), в якому він просить суд призначити по справі №915/1029/25 незалежну технічну експертизу документів (експертизу відтиску печатки) Договору суборенди нежитлового приміщення за №65 від 01.02.2022, а також Акту прийому-передачі від 01.03.2022. На вирішення експертизи поставити наступні питання: Чи відповідає час нанесення відтиску даті, вказаній в документі? Чи вносились зміни до документа, що стосуються відтиску? Яким способом виготовлено відтиск (принтер, верстат, друкарський), або яким способом його нанесено на документ? У якій послідовності виконувались реквізити даних документів (підпис, відтиск печатки)? Проведення даної експертизи відповідач просив доручити Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Оплату за проведення технічної експертизи - гарантує відповідач. На час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити.

Крім того, розгляд справи просить суд проводити за його відсутності через відсутність електроенергії не має можливості прийняти участь в справі по відеоконференції.

22.01.2026 судове засідання не відбулось, оскільки протягом визначеного часу судом для проведення судового засідання у м.Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 22.01.2026 призначено судове засідання на 19.02.2026.

02.02.2026 від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання (заяву) б/н від 02.02.2026 (вх.№1524/26), в яких він просить суд відмовити в задоволенні клопотанні відповідача про проведення судової експертизи б/н від 22.01.2026 та зазначив про наступне. Заявляючи клопотання про призначення судової технічної (фізико-хімічної) експертизи, відповідач зазначає про необхідність дослідження відтиску печатки відповідача та послідовності його проставляння, не спростовуючи належність підпису посадовій особі відповідача - Кальсіну Д.О. При цьому клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи самого підпису Кальсіна Д.О. на Договорі та Акті приймання-передачі об`єкта оренди відповідачем не заявляється. Позивач посилаючись на ст.581 ГК України (у редакції, що діяла у період існування спірних правовідносин) зазначає, що закон допускає укладення договорів як із використанням, так і без використання печатки юридичної особи і на дійсність угоди впливає виключно наявність або відсутність підписів уповноважених осіб сторін у цих угодах. Тобто, абстрагуючись від порушення процесуальних питань подання розглядуваного клопотання про призначення експертизи, доводи відповідача про необхідність призначення експертизи відтиску печатки на договорі та Акті приймання-передачі об`єкта оренди не обґрунтовані нормами чинного законодавства та фактичними обставинами. Позивач зазначає, що представник відповідача є адвокатом - спеціалістом у сфері права, а від так, має бути обізнаною не тільки з вимогами, що висуваються до порядку подання та змісту розглядуваного клопотання вимогам ГПК України, але й про його невідповідність завданню такої стадії розгляду справи, як розгляд справи по суті. Призначення судової експертизи, як процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до частини 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» зазначено, що «розумний строк» провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника (див. серед інших «Фридлендер проти Франції» [GC], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VI). Разом з цим, не зайвим буде зауважити про порушення адвокатом Дмітрішиною О.В. положень ч.4 ст.60 ГПК України, в частині здійснення представництва інтересів СОТ «ПРОТОН» без належних повноважень. Враховуючи викладене, у тому числі суперечливість змісту відзиву на позовну заяву до поданого клопотання про призначення експертизи, Позивач має всі підстави стверджувати про відсутність законодавчо визначених підстав для проведення експертизи, що безпідставне призначення судової експертизи має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як учасника справи, у тому числі права на розгляд справи судом встановленим законом, у розумний строк. У зв`язку з чим, просить суд відмовити представнику відповідача - адвокату Дмітрішиній О.В. у задоволенні клопотання про проведення судової експертизи від 22.01.2026.

19.02.2026 судове засідання не відбулось, не відбулась відеоконференція, оскільки в період часу з 14:00 до 14:20 не вдалось встановити з`єднання з сервером ВКЗ.

Ухвалою суду від 19.02.2026 призначено судове засідання на 17.03.2026.

17.03.2026 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 18.03.2026 призначено судове засідання на 24.04.2026.

У судовому засіданні 24.04.2026 суд оголосив перерву до 29.04.2026.

28.04.2026 від відповідача до суду надійшла заява №3 від 28.04.2026 (вх.№6041/26), в якій він повідомив суд, що як у відзиві на позовну заяву, так і у клопотанні про призначення експертизи відповідач стверджує, що жодних документів (договорів, актів тощо) між СОТ "ПРОТОН" та ФОП Карповою К.О. не укладалося та не підписувалося. Висновок експерта є одним із важливих засобів доказування. Для повного та всебічного розгляду справи просить суд задовольнити клопотання відповідача про призначення експертизи.

28.04.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи б/н від 28.04.2026 (вх.№6113/26), в якому він повідомив суд, що у зв`язку із зайнятістю представника позивача в апеляційному розгляді скарги на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.03.2026 про арешт майна у кримінальному провадженні №22025000000000846, яку було подано до 24.04.2026, що відбудеться 29.04.2026 о 12:05 у приміщенні Київського апеляційного суду, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 29.04.2026 відкладено судове засідання на 20.05.2026.

20.05.2026 судове засідання не відбулось, оскільки протягом визначеного часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 20.05.2026 призначено судове засідання на 24.06.2026.

24.06.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 29.06.2026 призначено судове засідання на 07.07.2026.

У судовому засіданні 07.07.2026 суд, розглянувши клопотання відповідача від 22.01.2026, з урахуванням заперечень наданих позивачем, ухвалив відмовити в задоволенні клопотання про призначення експертизи, враховуючи, що вказане клопотання подане з пропуском строку, а саме після закриття підготовчого провадження у справі. Крім того, відповідачем не надано суду належний відповідачу примірник спірного договору, який, за твердженням представника відповідача, містить відмінності та не зазначено, у чому ці відмінності полягають. Також, судом взято до уваги, що при стягненні суми основного боргу по спірному договору, відповідачем його дійсність не заперечувалась. За таких обставин, суд не вбачає доцільності у призначенні судової експертизи.

07.07.2026 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 11.08.2026.

У судовому засіданні 11.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення до 21.08.2026.

21.08.2026 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 21.08.2026 (вх.№12474/26), в якій він повідом суд, що у зв`язку з його зайнятістю в розгляді іншої справи, тому просить суд судове засідання проводити без участі відповідача та його представника.

Вступна та резолютивна частини рішення підписані судом 21.08.2026 без його проголошення.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі "Бараона проти Португалії" 1987 року Суд відзначив: "Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів". Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами".

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/1029/25 в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

В підтвердження існування між сторонами договірних відносин, позивачем надано суду Договір суборенди нежитлового приміщення №65 від 01.02.2022 (надалі - Договір), укладений між Фізичною особою-підприємцем Карповою Катериною Олександрівною (надалі - суборендодавець, позивач у справі) та Садівничо-огородним товариством "ПРОТОН" (надалі - суборендар, відповідач у справі), відповідно до п.1.1 якого, суборендодавець надає суборендарю у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 13,1 к.м., розташованого у будівлі автовокзалу за адресою: 55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул.Дружби Народів, буд. 27 (надалі - об`єкт оренди).

Відповідно до п.3.1 Договору, факт передачі об`єкта суборенди суборендарю підтверджується Актом прийому-передачі (далі - Акт), який підписується з обох боків комісією, що складається із представників сторін. В Акті зазначається технічний стан об`єкта суборенди на момент його передачі.

Цей Договір починає діяти з 01.02.2022 та діє по 28.02.2023 (п.4.1 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору відмова від виконання Договору та внесення змін в односторонньому порядку з боку суборендаря неможлива.

Згідно п.5.1 Договору плата за цим Договором з 01.03.2022 складає 1650,0 грн на місяць.

У відповідності до п.5.2 Договору окремо від орендної плати суборендар сплачує вартість сервісного обслуговування.

Відповідно до п.5.3 Договору суборендар повинен сплатити плату за цим Договором та вартість сервісного обслуговування до 10 (десятого) числа відповідного місяця згідно виставленого рахунку. У разі відсутності у суборендаря рахунку на оплату, суборендар зобов`язаний сплатити плату за суборенду та вартість сервісного обслуговування, у вказаний в даному пункті термін у розмірі передбаченим п.5.1 на підставі цього Договору. До 10.02.2022 суборендар повинен сплатити плату за останній місяць суборенди.

У відповідності до п.5.3 Договору, у разі несплати суборендарем плати за суборенду та вартість сервісного обслуговування до 10 (десятого) числа відповідного місяця, суборендодавець має право з наступного дня обмежити (припинити) постачання електроенергії та/або обмежити доступ до об`єкту суборенди.

Згідно п.7.2 Договору до обов`язків суборендаря, зокрема, відносяться:

- прийняти від суборендодавця об`єкт суборенди у строки, передбачені п.4.1 цього Договору, в разі закінчення строку дії цього Договору або при його розірванні повернути суборендодавцю приміщення в задовільному стані на підставі Акту прийому-передачі;

- не передавати об`єкт суборенди в суборенду.

У відповідності до п.8.1 Договору повернення суборендодавцю об`єкта суборенди здійснюється двосторонньою комісією, яка складається із уповноважених на те представників сторін.

На протязі терміну (п.8.3. цього Договору) суборендар зобов`язаний звільнити об`єкт суборенди та підготувати його до передачі суборендодавцю (п.8.2 Договору).

Відповідно п.8.3 Договору об`єкт суборенди повинен бути переданий суборендарем та прийнятий суборендодавцем протягом 10 (десяти) днів з моменту закінчення терміну дії Договору, відповідно чому складається Акт прийому-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії, що складається із уповноважених на те представників сторін.

У відповідності п.8.4 Договору об`єкт суборенди вважається фактично переданим суборендодавцю з моменту підписання Акту прийому-передачі сторонами.

Згідно п.8.5 Договору після закінчення строку суборенди суборендар зобов`язаний повернути суборендодавцю приміщення у тому ж стані, у якому вони були одержані від суборендодавця, згідно з описом, наведеним в Акті приймання-передачі з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п.8.6 Договору виконані суборендарем невід`ємні поліпшення об`єкту суборенди є власністю суборендодавця без відшкодування їх вартості з моменту підписання Акта прийому-передачі сторонами.

У відповідності до п.9.1 Договору суборендар несе наступну відповідальність по цьому Договору, зокрема:

- за кожен день прострочення щодо сплати платежів, зумовлених цим договором, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості;

- у разі несвоєчасного повернення об`єкта суборенди після закінчення дії цього Договору, суборендар сплачує суборендодавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за використання об`єкта суборенди за кожен день затримання;

- у разі нецільового використання об`єкта суборенди сплачується штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від його вартості.

Згідно п.9.2 Договору при затриманні повернення об`єкта суборенди по закінченню строку суборенди, відповідно до п.4.1 цього Договору плата сплачується за період до моменту фактичного повернення об`єкта суборенди суборендодавцю.

Відповідно до п.9.3 Договору, у разі порушення зобов`язань, які виникають з цього Договору, сторона несе відповідальність відповідно до цього договору та (або) діючого в Україні законодавства.

Згідно п.9.4 Договору усі суперечки та незгоди, що виникають у процесі виконання Договору, вирішуються за допомогою переговорів або у господарському суді.

Цей Договір може бути припинений достроково за ініціативою суборендаря або суборендодавця за умови письмового попередження про це суборендодавця або суборендаря не менше ніж за 10 днів.

Факт передачі об`єкта оренди cуборендодавцем cуборендарю за Договором суборенди нежитлового приміщення №65 від 01.02.2022 підтверджується Актом прийому-передачі від 01.03.2022.

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору з вересня 2022 року відповідач перестав сплачувати орендну плату та компенсувати вартість сервісного обслуговування, чим порушив договірні зобов`язання за укладеним правочином внаслідок чого ним було накопичено заборгованість за використання об`єкта оренди та з сервісного обслуговування у загальному розмірі 9900,0 грн та 649,58 грн.

Наведені вище обставини були предметом розгляду господарської справи №915/562/25 за заявою позивача про видачу судового наказу, а отже, з огляду на положення ч.4 ст.75 ГПК України є преюдиційними у даній справі.

З системного аналізу розділу 8 Договору, яким врегульовано порядок повернення об`єкта суборенди після закінчення терміну дії Договору, вбачається, що об`єкт суборенди має бути повернутим суборендарем та прийнятий суборендодавцем протягом 10 (десяти) днів з моменту закінчення терміну дії Договору, про що складається Акт приймання-передачі, що підписується сторонами.

Суборендар вважається таким, що належним чином виконав обов`язок з повернення об`єкта суборенди з дати фактичного підписання з суборендодавцем зазначеного вище Акту.

Отже, за відсутності належним чином оформленого Акту приймання-передачі, суборендодавець вважається таким, що порушує договірні зобов`язання з повернення об`єкта суборенди з користування.

Позивач зазначає, що термін дії Договору закінчився 28.02.2023, однак, станом на дату звернення до суду з відповідною заявою, відповідач не виконав договірне зобов`язання з повернення позивачу об`єкта суборенди, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення неустойки, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України у розмірі 89100,0 грн.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Приписами ч.1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом вищенаведених норм в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове володіння та користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.

Частиною 1 ст.763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 ГК України).

Отже, сплив строку дії договору зумовлює припинення правомірного володіння та користування майном, а невиконання чи неналежне виконання орендарем обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого ч.1 ст.785 ЦК України обов' язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стан, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу,або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас, неустойка за частиною другою статі 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди с майновим і виникає після закінчення дії договору: Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби виливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст.610 ЦК України та ст.216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Законодавець у частині першій і другій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Правові наслідки порушення умов договору суборенди майна визначені відповідними нормами ЦК України.

Невиконання наймачем передбаченого ч.1 ст.785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі розірвання договору є порушення умов договору, що породжує наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач у позові стверджує, що з вересня 2022 року відповідач перестав сплачувати орендну плату та компенсувати вартість сервісного обслуговування, чим порушив договірні зобов`язання за укладеним правочином внаслідок чого ним було накопичено заборгованість за використання об`єкта оренди та з сервісного обслуговування у загальному розмірі 9900,0 грн та 649,58 грн. Наведене обставини були предметом розгляду господарської справи №915/562/25 за заявою позивача про видачу судового наказу, а отже, з огляду на положення ч.4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними у даній справі. За судовим наказом у справі №915/562/25 було стягнуто з Садівничо-огородного товариства "ПРОТОН" на користь Фізичної особи-підприємця Карпової Катерини Олександрівни заборгованість у розмірі 9900,0 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 242,24 грн, тому, з огляду на положення ч.4 ст.75 ГПК України, позивач вважає вказані обставини преюдиційними.

Оскільки, термін Договору суборенди нежитлового приміщення №65 від 01.02.2022 закінчився 28.02.2023, з цієї дати нарахування за суборенду майна позивачем було припинено.

Однак, враховуючи, що після закінчення строку дії Договору 28.02.2023 та станом на дату звернення до суду з відповідною заявою, відповідач не виконав договірне зобов`язання з повернення позивачу об`єкта суборенди, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача неустойки, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України.

Відповідно до розрахунку розміру щомісячной плати за користування об`єктом суборенди розмір плати за суборенду майна становить 1650,0 грн за один місяць користування майном та окремо вартість сервісного обслуговування об`єкта оренди.

Неустойка у розмірі подвійної плати за користування об`єктом суборенди за розрахунком позивача становить 89100,0 грн за період з березня 2023 року по травень 2025 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства.

Що стосується заперечень відповідача щодо відсутності між сторонами жодних договірних відносин та підробки Договору №65 від 01.02.2022, суд вважає за необхідне зазначити, що оспорюваний відповідачем Договір суборенди та Акт прийому-передачі від 01.03.2022 містять підписи від суборендодавця - К.О. Карпової; від суборендаря - директора Д.О.Кальсіна та відбиток печатки Садівничо-огородного товариства "ПРОТОН". Заявляючи клопотання про призначення судової експертизи Договору №65 від 01.02.2022, представник відповідача посилався на твердження директора Садівничо-огородного товариства "ПРОТОН" щодо не укладання між ним та позивачкою жодного договору оренди/суборенди нежитлового приміщення та акту прийому-передачі приміщення в оренду. В той же час, безпосередньо з боку Д.О.Кальсіна не було надано суду особистих чи письмових пояснень, з яких би вбачалось, що підпис в графі «Суборендар» на Договорі №65 від 01.02.2022 та Акті прийому-передачі від 01.03.2022 виконано не ним, а іншою особою.

Крім того, вимог про визнання спірного договору недійсним чи неукладеним відповідачем не заявлялось; питання про експертизу підпису директора Д.О.Кальсіна не ставилось; питання про технічну експертизу документу заявлене на стадії судового розгляду справи, поза межами процесуальних строків та без наведення поважних причин їх пропуску.

Слід також зазначити, що відповідачем не заперечувався факт користування спірним приміщенням та оплата орендної плати саме позивачці.

Стосовно твердження відповідача щодо звільнення приміщення ще 10.11.2022 та передачу його за усною домовленістю працівниці автовокзалу Руденко Олені, суд зазначає, що відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 795 ЦК України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, належним доказом звільнення приміщення та передачі його орендодавцю мав бути складений та підписаний двосторонній акт. Доказів складання такого документу відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування «вірогідність доказів», на відмінну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Застосовуючи стандарт доказування «вірогідності доказів», суд дійшов висновку, що на підставі доказів, наданих на підтвердження факту наявності зобов`язання та його порушення відповідачем скоріше були (мали місце), аніж не були. Таким чином, вимога позивача по стягненню неустойки заслуговує довіри. При цьому відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тих обставин, що підпис на Договорі №65 від 01.02.2022 та Акті прийому-передачі від 01.03.2022 виконано не ним, а іншою особою; доказів повернення майна орендодавцю за актом приймання-передачі або ж інших доказів, що спростовують викладені позивачем позовні вимоги.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі у сумі 89100,0 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Садівничо-огородного товариства "ПРОТОН" (55332, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, с.Іванівка, код ЄДРПОУ 31593031) на користь Фізичної особи-підприємця Карпової Катерини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку за Договором суборенди нежитлового приміщення №65 від 01.02.2022 у сумі 89100,0 грн та 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 29.09.2026.

Суддя М.В. Мавродієва