Рішення № 140189199, 09.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/139/26

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання К.Д. Савці

за участю представників:

від прокуратури Бескровна І.І.,

від позивача - не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Конект про стягнення коштів у розмірі 3941370,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Конект про стягнення на користь позивача 4391370,89 грн. неодержаного доходу у розмірі орендної плати за безоплатне використання земельної ділянки комунальної власності площею 10108 кв.м з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 по пр. Героїв України, 9-р у м. Миколаєві.

В обґрунтування позову прокурор посилається на таке.

Рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 № 17/30 в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Амстор» передано строком на 15 років земельну ділянку площею 10108 кв. м з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 по пр. Героїв України, 9-р у м. Миколаєві для обслуговування належної товариству нежитлової будівлі громадсько-торгового центру (2-й пусковий комплекс).

Згодом, на підставі вказаного рішення 28.08.2012 між Миколаївською міською радою та ТОВ «Амстор» укладено договір оренди землі № 8972 строком на 15 років з дати державної реєстрації, який зареєстрований в Державному реєстрі земель 17.10.2012 за № 481010004001328.

Згідно з п. 2.1 договору оренди землі № 8972 в користування передано земельну ділянку загальною площею 10108 кв.м, у тому числі 5600 кв.м під капітальною забудовою, 3 кв.м під спорудами, 4458 кв.м під проходами, проїздами, без права передачі її в суборенду. Відповідно до цього ж договору на земельній ділянці знаходиться належний ТОВ «Амстор» громадсько - торговий центр.

Пунктами 4.3, 4.4, 5.2, 9.4 договору оренди землі № 8972 передбачено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації з внесенням змін на підставі вимог чинного законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без змін та доповнень до договору. Орендна плата за землю вноситься орендарем з дати реєстрації договору щомісячно з розрахунку 1/12 від розміру річної орендної плати протягом 30 днів місяця наступного за звітним Цільове призначення земельної ділянки (03.03.07 УКЦВЗ) - землі комерційного використання. Орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату. Пунктом 6.5.3 договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1389 від 14.02.2020 передбачено обов`язок покупця з дати прийняття нежитлової будівлі за актом приймання-передачі подати документи для оформлення згідно з чинним законодавством права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033.

При цьому, як зазначає прокурор, власники нежитлових будівель по пр. Героїв України, 9-р у м. Миколаєві неодноразово змінювались.

Так, за ствердженням прокурора, на даний час ТОВ «Інтер Конект» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1389 від 14.02.2020 є власником вказаного нежитлового об`єкту (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) від 14.02.2020 № 35502638). За умовами договору купівлі-продажу придбаний відповідачем об`єкт знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033.

Разом з цим, як зауважує прокурор, до цього часу право оренди земельної ділянки за ТОВ «Інтер Конект» не зареєстровано.

Так, прокурор вказує, що ТОВ «Інтер Конект» з моменту набуття права власності на будівлю громадсько - торгового центру (14.02.2020), розташовану на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033, автоматично, в силу прямої норми закону, стало її орендарем за договором оренди землі від 28.08.2012 № 8972.

Наразі прокурор з посиланням на інформації Миколаївської міської ради від 16.05.2025, від 18.09.2025, від 27.11.2025 зазначає, що, починаючи з 14.02.2020, ТОВ «Інтер Конект» використовує земельну ділянку площею 10108 кв.м з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 для експлуатації розташованого на ній громадсько-торгового центру. Товариство, ставши її орендарем, не сплачує орендну плату в належному розмірі.

Також прокурор з посиланням на інформацію Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.07.2025 зазначає, що ТОВ «Інтер Конект» за період з 01.12.2021 по 01.07.2025 самостійно сплатило 1011265,27 грн. земельного податку за користування земельною ділянкою площею 10108 кв.м з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 по пр. Героїв України, 9-р у м. Миколаєві.

Як вказує прокурор, відповідач не є власником або постійним користувачем указаної земельної ділянки, у зв`язку із чим не є платником земельного податку. Орендна плата - єдина можлива для нього форма здійснення плати за землю.

Прокурор зазначає, що Миколаївська міська рада 16.05.2025 надіслала ТОВ «Інтер Конект» письмову пропозицію сплатити кошти у вигляді неодержаної орендної плати за використання земельної ділянки. Однак, за ствердженням прокурора, товариство добровільно не сплатило кошти та не звернулось до міської ради для звільнення від їх сплати, розстрочення/відстрочення платежів (інформація міської ради додається).

При цьому прокурор зауважує, що товариство обізнане з обов`язком сплачувати саме орендну плату, оскільки постановою Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 у справі № 915/102/22 з нього вже стягнуто на користь Миколаївської міської ради кошти у вигляді неодержаної орендної плати в сумі 1826462,75 грн за користування земельною ділянкою по пр. Героїв України, 9-р у м. Миколаєві впродовж періоду з 14.02.2020 по 30.11.2021.

За такого, як зазначає прокурор, загальний розмір неодержаного доходу у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.12.2021 по 30.11.2025 підлягає зменшенню на фактично сплачену суму коштів (1174689,72 грн) і становить 4391370,89 грн., що підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. 377 ЦК України, ст. 120, 206 ЗК України, ст. 7, 24 Закону України Про оренду землі.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді заявник зазначає наступне.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, поняття інтереси держави на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3- рп/99, згідно з яким поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

За ствердженням прокурора, несплата у визначеному договором оренди розмірі коштів за користування земельною ділянкою не відповідає суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права. Відтак, правовідносини щодо оренди земельної ділянки комунальної власності становлять суспільний інтерес, а безпідставна несплата коштів за її використання такому суспільному інтересу не відповідає. Разом з цим прокурор вказує, що розміщення належного відповідачу громадсько - торгового центру на земельній ділянці комунальної власності позбавляє орган місцевого самоврядування можливості передати її в оренду іншому користувачу, забезпечивши тим самим надходження до місцевого бюджету коштів у належному обсязі. Як вказує прокурор, згідно з п. «а» ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах Несплата товариством орендної плати грубо порушує інтереси держави, оскільки спричиняє ненадходження до бюджету визначених земельним та податковим законодавством коштів, що перешкоджає реалізації місцевих програм. Крім того, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складно економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування в тому числі органів місцевого самоврядування.

Відтак, на думку прокурора, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2026 вказану позовну заяву Першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (вх. № 1846/26 від 10.02.2026 р.) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 1 ст. 164 ГПК України не надано належних доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі. При цьому вказаною ухвалою суду позивачу встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

19.02.2026 від Окружної прокуратури міста Миколаєва до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. №2281/26), разом з якою прокурором на підтвердження сплати судового збору надано платіжні інструкції від 15.12.2025 № 2417 на суму 46 420,66 грн. та від 09.02.2026 № 145 на суму 6275,79 грн., з якої вбачається про сплату судового збору за заяву про забезпечення позову.

02.03.2026 від Окружної прокуратури міста Миколаєва до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. №2716/26), разом з якою прокурором додатково в якості доказів сплати судового збору в сумі 52696,45 грн. на виконання ухвали суду від 16.02.2026 надано платіжні інструкції від 15.12.2025 № 2417 на суму 46420,66 грн. та від 25.02.2026 № 235 на суму 6275,79 грн., з яких вбачається сплата прокурором судового збору за подачу позову.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2026 р. вказану позовну заяву першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/139/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 26 березня 2026 року о 11:00.

10.03.2026 від представника позивача - Захаренкової А.Ю. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №3158/26), в якій позивач просить суд дану справу слухати за відсутністю представника позивача у зв`язку з великою завантаженістю працівників юридичного департаменту Миколаївської міської ради та великою кількістю судових справ. Також заявник зазначає, що позивач підтримує в повному обсязі вимоги, викладені у позовній заяві.

25.03.2026 від відповідача до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №4156/26), в якій заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/139/26 в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 4391370,89 грн. неодержаного доходу у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою на 12 (дванадцять) місяців, починаючи з дня ухвалення рішення, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частинами по 365947,57 грн. Заява мотивована тим, що повномасштабне вторгнення російської федерації та воєнний стан значною мірою вплинули на прибутки підприємства, призвело до погіршення його матеріального стану, що в подальшому може призвести до його банкрутства і є обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2026 у справі № 915/139/26 підготовче засідання відкладено на 04 травня 2026 року о 10:00.

31.03.2026 від представника позивача - Захаренкової А.Ю. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №4460/26), в якій заявник зазначає, що не заперечує проти розгляду поданої відповідачем заяви та просить суд вирішити питання за результатами її розгляду на власний розсуд.

04.05.2026 від відповідача до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №6413/26), в якій заявник просить суд розглянути справу без участі відповідача. При цьому відповідач зазначає, що заяву про розстрочення виконання рішення суду підтримує та просить її задовольнити.

Між тим підготовче засідання у даній справі 04.05.2026 р. не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 року по 08.05.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 р. у справі № 915/139/26 підготовче засідання призначено на 27 травня 2026 року о 10:30.

26.05.2026 від відповідача до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №7794/26), в якій заявник просив суд розглянути справу без участі відповідача. При цьому відповідач зазначив, що заяву про розстрочення виконання рішення суду підтримує та просить її задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2026 р. у справі № 915/139/26 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 25 червня 2026 року о 13:00.

17.06.2026 від відповідача до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №8967/26), в якій відповідач повідомляє, що ним було частково сплачено заборгованість у розмірі 450000,00 грн.

Під час судового засідання 25.06.2026 р. прокурором заявлено усне клопотання щодо надання часу для перевірки інформації щодо часткової сплати відповідачем заборгованості та визначення остаточного розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.06.2026 р. розгляд справи № 915/139/26 відкладено на 09 липня 2026 року о 14:30.

02.07.2026 р. від Окружної прокуратури міста Миколаєва до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №9733/26), в якій прокурор просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення з грошових коштів у розмірі 450000,00 грн. Так, прокурор зазначає, що згідно наданої на запит окружної прокуратури інформації виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.06.2026 вказана сума коштів від ТОВ «Інтер Конект» надійшла на бюджетний рахунок по коду 24062200 «Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу; відшкодування збитків за погіршення якості ґрунтового покриву тощо та за неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок», на який Товариству пропонувалось сплатити усю суму неодержаного доходу орендної плати під час досудового врегулювання спору.

02.07.2026 від відповідача до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №9882/26), в якій заявник просить суд розглянути справу без участі відповідача. При цьому відповідач зазначає, що заяву про розстрочення виконання рішення суду підтримує та просить її задовольнити.

У судове засідання, що призначене на 09.07.2026 р., представники сторін не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлені судом належним чином шляхом надсилання ухвали суду сторонам до наявних зареєстрованих в системі Електронний суд електронних кабінетів в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2026 р. провадження у справі № 915/139/26 закрито в частині позовних вимог першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Конект про стягнення 450000,00 грн. неодержаної орендної плати за безоплатне використання земельної ділянки комунальної власності площею 10 108 кв.м з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 по пр. Героїв України, 9-р у м. Миколаєві, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

В судовому засіданні 09.07.2026 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 № 17/30 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Амстор» передано строком на 15 років земельну ділянку площею 10108 кв. м з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 по пр. Героїв України, 9-р у м. Миколаєві для обслуговування належної товариству нежитлової будівлі громадсько-торгового центру (2-й пусковий комплекс).

28.08.2012 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор» (орендар) було укладено договір оренди землі № 8972 від 28.08.2012 р., відповідно до умов п. 1.1. якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 31 травня 2012 року за № 17/30 передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор» приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування нежитлової будівлі громадсько-торгового центру (2-й пусковий комплекс) по проспекту Героїв Сталінграда, 9 р (дев`ять літера р) у місті Миколаєві /Центральний район/, кадастровий номер земельної ділянки 4810137200:15:004:0033.

Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10108 кв.м (десять тисяч сто вісім кв.м), у тому числі 5600 кв.м під капітальною забудовою, 3 кв.м під спорудами, 4458 кв.м під проїздами, проходами без права передачі її в суборенду.

Згідно з п. 2.2, 2.3. договору на земельній ділянці знаходиться громадсько-торговий центр, який належить ТОВ «Амстор». Об`єктом оренди є тільки земельна ділянка.

Пунктом 2.4 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.06.2012 за № 715-05 у 2012 році становить 13159200,88 грн. (тринадцять мільйонів сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті грн. 88 коп).

Відповідно до п. 3.1 договору договір діє протягом 15 (п`ятнадцяти) років з дати його державної реєстрації. Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших різних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.

Відповідно до п. 4.1 договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

Згідно з п. 4.2 договору розмір орендної плати:

Річна орендна плата за земельну ділянку (10108 кв.м.) встановлюється у розмірі 5 % (п`ять) відсотків від її нормативної грошової оцінки, де:

нормативна грошова оцінка земельної ділянки (10108 кв.м.) у 2012 році становить 13159200,88 грн. (тринадцять мільйонів сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті грн. 88 коп).

Виходячи з цього, розмір річної орендної плати за цим договором у 2012 році складає: 657960, 05 грн. (шістсот п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят грн. 05 коп).

Пунктом 4.3 договору визначено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації з внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до договору.

Відповідно до п. 4.4 договору термін і порядок внесення орендної плати за землю:

- орендна плата за землю вноситься орендарем з дати реєстрації договору щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним на банківські реквізити вказані в договорі.

Відповідно до п. 4.6 договору умови цього договору про розмір орендної плати (5 %) переглядаються на вимогу однієї із сторін: у разі внесення чинним законодавством змін до мінімального або максимального розміру річної орендної плати, у разі зміни орендарем напряму діяльності громадсько-торгового центру (банківська діяльність, обмін валюти), шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід`ємною частиною цього договору та нотаріально посвідченою.

Згідно з п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлової будівлі громадсько-торгового центру (2-й пусковий комплекс).

Пунктом 5.2 договору визначено, що цільове призначення земельної ділянки (03.03.07 УКЦВЗ) - землі комерційного використання.

Відповідно до п. 6.1 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення за актом-приймання передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.

Відповідно до п. 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.п. д), і) п. 9.4 договору орендар зобов`язаний:

- своєчасно вносити орендну плату;

- у разі відчуження часток будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар зобов`язаний повідомити про це міську раду у 10-денний термін із дня відчуження. Орендар сумісно з власником придбаного майна можуть звернутися до міської ради з клопотанням про внесення змін до договору оренди землі щодо зменшення площі земельної ділянки та переоформлення документів на право користування земельною ділянкою, що зайнята проданою часткою будівель та споруд, на нового власника майна. При цьому зміни до договору оренди землі будуть внесені після прийняття рішення міської ради про зменшення площі земельної ділянки та надання новому власнику майна у користування земельної ділянки, що зайнята проданою часткою будівель та споруд;

Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до п. 14.5. договору невід`ємними частинами договору є: план земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; акт про перенесення меж земельної ділянки на місцевість зі схемою; креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру; акт приймання-передачі земельної ділянки; план зон обмежень земельної ділянки.

Договір нотаріально посвідчено, підписано сторонами та скріплено печатками сторін, договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Миколаїв, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2012 за №481010004001328 та зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 17.10.2012 за № 8972. Суду не подано доказів визнання недійсним або розірвання договору оренди землі.

Так, на підставі рішення від 31.05.2012 за№ 17/30 передав, а Орендар прийняв в день державної реєстрації цього договору в оренду земельну ділянку для обслуговування нежитлової будівлі громадсько-торгового центру (2-й пусковий комплекс) за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9-р, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 17.10.2012 р., який наявний в матеріалах справи.

В подальшому, 14.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Політрейд» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна № 1389, відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю громадсько-торгового центру, загальною площею 9924,5 кв.м за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9 р (нежитлова будівля).

Нежитлова будівля, що відчужується, розташована на земельній ділянці кадастровий номер 4810137200:15:004:0033, площею 10108 кв.м, що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9 р (земельна ділянка).

Відповідно до п. 1.2 договору нежитлові будівлі, що відчужуються, належать продавцю на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 23.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 4168, право власності на нежитлову будівлю зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 37572348101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права № 111751737, номер запису про право власності 17589818.

Відповідно до п. 4.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації відповідно до вимог ст. 334 ЦК України.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А. та зареєстрований в реєстрі за №1389.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав №462869818 від 04.02.2026 нежитлова будівля громадського -торгового центру літ.А-2 загальною площею 9924,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 37572348101), що розташована за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, будинок 9р, на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» з 14.02.2020 р., про що в реєстрі вчинено запис 35502638.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (в редакції від 13.02.2020 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі (в редакції від 13.02.2020 року) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Статями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 920/675/17, від 07.11.2018 року у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19).

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості (п. 24 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17; постанова від 29.08.2018 року по справі № 920/675/17; постанова від 26.11.2019 у справі № 917/92/19; постанова від 18.02.2020 у справі № 907/132/19). Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17 у подібних правовідносинах.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16).

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно (постанова ВС від 31.01.2018 року по справі № 825/308/17).

Вищевказана правова позиція щодо переходу права оренди від попереднього користувача новому власнику нерухомості також викладена Верховним Судом в постанові від 29.08.2018 року по справі № 920/675/17.

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (п. 26 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17; постанова ВС від 27.02.2019 у справі № 913/661/17; постанова ВС від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18; постанова ВС від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, постанова ВС від 20.08.2025 у справі № 908/1144/23).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (п. 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16; п. 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 263/6022/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що у нормах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, а також і в інших положеннях законодавства фактично закріплений принцип "superficies solo cedit" - збудоване на поверхні слідує за нею, який є одним із основоположних принципів земельного, а також цивільного законодавства (узгоджується із постановами від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Відтак, до нового власника нерухомого майна в силу ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі" автоматично переходить право оренди земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, та обов`язок зі сплати орендної плати за землю.

Отже, враховуючи те, що на спірну земельну ділянку 28.08.2012 р. між Миколаївською міською радою та ТОВ «Амстор» укладено договір оренди землі №8972, який зареєстровано зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Миколаїв, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2012 за №481010004001328 та зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 17.10.2012 за № 8972, зі строком дії 15 років з дати його державної реєстрації - до 17.10.2027 р., відповідно після набуття відповідачем ТОВ «Інтер Конект», права власності на нерухоме майно нежитлову будівлю громадського -торгового центру літ.А-2 загальною площею 9924,5 кв.м з 14.02.2020 року до останнього перейшло право оренди земельної ділянки загальною площею 10108 кв.м за вищевказаним договором оренди землі, який діє до 17.10.2027 року.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства (ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі"), суд дійшов висновку, що договір оренди землі № №8972 від 28.08.2012 року не був припинений повністю 14.02.2020 року, а припинився лише щодо зобов`язань для попереднього землекористувача Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Політрейд», тому відповідно з 14.02.2020 року відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Конект» (новий власник нерухомого майна) фактично набуло прав сторони вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Невнесення змін до договору оренди землі, на якій розташована відчужена нерухомість, в частині орендаря не звільняє нового власника (відповідача) від обов`язку сплати орендної плати.

Суду не подано жодних доказів припинення договору оренди землі № 8972 від 28.08.2012 року, а саме доказів укладення письмової угоди про розірвання (припинення) договору оренди земельної ділянки з її подальшою державною реєстрацією. В свою чергу договір є обов`язковим для його виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача листом №12945/02.02.01-22/12/3/25 від 16.05.2025 з вимогою про сплату коштів за використання земельної ділянки у період з 01.12.2021 до 01.05.2025 в сумі 3537642,89 грн.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області №6863/5/14-29-04-01-04 від 16.07.2025 р., ТОВ «Інтер Конект» за кодом бюджетної класифікації 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» за період з 01.12.2021 по 01.07.2025 сплачено 1 011 265,27 грн., а саме: з 01.12.2021 року - 21950,87 грн; 2022 рік - 21950,87 грн; 2023 рік - 83303,70 грн; 2024 рік - 358478,64 грн; станом на 01.07.2025 року - 525581,19 грн, заборгованість відсутня. У листі також вказано, що ТОВ «Інтер Конект» подається податкова звітність з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкт, розташований за адресою: пр. Героїв України, 9-р, м. Миколаїв, нараховані податкові зобов`язання платником сплачені в повному обсязі.

Так, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про стягнення з відповідача неодержаної орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 по пр. Героїв України, 9-р у м. Миколаєві за період з 01.12.2021 по 30.11.2025 в сумі 4391370,89 грн. відповідно до положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. 7 Закону України Про оренду землі.

Відповідно до інформації Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1124/02.02.01-40/12/3/26 від 15.01.2026 р. до виконавчих органів Миколаївської міської ради не надходило заяв від ТОВ «Інтер Конект», щодо повного/часткового звільнення від сплати коштів за землю, розстрочення/відстрочення внесення відповідних платежів та відповідно не приймались нормативно-правові / індивідуально- правові акти, які б звільняли товариство від обов`язку сплачувати орендну плату в повному обсязі або зменшували розмір орендної плати чи відтермінували її сплату за відповідний період.

Відповідно ч. 1, п. 1, 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України (тут і далі - в редакції від 13.02.2020) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі (тут і далі - в редакції від 13.02.2020) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про оренду землі розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Якщо орендар земельної ділянки не сплачує орендну плату, то згідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі» місцева рада як орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Наразі судом з`ясовано, що відповідачем порушено п. 9.4 договору, в якому визначено обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі N 912/2385/18).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, несплата у визначеному договором оренди розмірі коштів за користування земельною ділянкою не відповідає суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права. На думку прокурора, розміщення належного відповідачу громадсько - торгового центру на земельній ділянці комунальної власності позбавляє орган місцевого самоврядування можливості передати її в оренду іншому користувачу, забезпечивши тим самим надходження до місцевого бюджету коштів у належному обсязі. Прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим 4810137200:15:004:0033 по пр. Героїв України, 9-р в м. Миколаєві перебуває в комунальній власності, тому повноваження її власника - територіальної громади м. Миколаєва - належать Миколаївській міській раді, у т.ч. право пред`явити позов про стягнення коштів з ТОВ «Інтер Конект». Однак, як зауважує прокурор, впродовж розумного строку Миколаївською міською радою не вжито ефективних заходів з метою стягнення з ТОВ «Інтер Конект» неодержаного доходу у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою. Так, за ствердженням прокурора, міська рада обмежилась надсиланням 16.05.2025 на адресу відповідача письмової пропозиції сплатити заборгованість за період фактичного користування земельною ділянкою, а 18.09.2025, 27.11.2025 - листів до Окружної прокуратури міста Миколаєва з проханням стягнути цю ж заборгованість з ТОВ «Інтер Конект» у судовому порядку у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Прокурор вважає, що стан фінансування безпосередньо впливає на соціальний захист населення. У зв`язку із цим, інтереси держави, що стосуються наповнення бюджету, у т.ч. місцевого, є пріоритетом роботи усіх без винятку органів, а порушення у цій сфері є неприпустимими.

Відтак, суд вважає, що вищевказані порушення інтересів держави в земельній і бюджетній сферах, тривале невжиття міською радою заходів з метою стягнення 4391370,89 грн. призводять до недофінансування місцевого бюджету та згідно з приписами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Миколаївської міської ради.

Так, прокурором повідомлено позивача згідно з листом-повідомленням від 04.02.2026 №51-50-1221ВИХ-26 в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України Про прокуратуру для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Щодо наданого прокурором розрахунку плати за використання відповідачем земельної ділянки за період з 01.12.2021 по 30.11.2025 суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4.2 договору, який визначає розмір орендної плати, річна орендна плата за земельну ділянку (10108 кв.м) встановлюється у розмірі 5% (п`ять) відсотків від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (10108 кв.м.) у 2012 році становить 13159200,88 грн. (тринадцять мільйонів сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті грн. 88 коп). Виходячи з цього, розмір річної орендної плати за цим договором у 2012 році складає 657960, 05 грн.

Пунктом 4.3 договору визначено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації з внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до договору.

Відповідно до п. 4.4 договору термін і порядок внесення орендної плати за землю:

- орендна плата за землю вноситься орендарем з дати реєстрації договору щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним на банківські реквізити вказані в договорі.

Відповідно до п. 4.6 договору умови цього договору про розмір орендної плати (5 %) переглядаються на вимогу однієї із сторін: у разі внесення чинним законодавством змін до мінімального або максимального розміру річної орендної плати, у разі зміни орендарем напряму діяльності громадсько-торгового центру (банківська діяльність, обмін валюти), шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід`ємною частиною цього договору та нотаріально посвідченою.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17.

Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. При цьому законодавцем визначено нижню (а в деяких випадках і верхню) граничну межу ставки орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі. Так, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення ставки або розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу була не меншою розміру земельного податку, встановленого для земель сільськогосподарського призначення, й трикратного розміру земельного податку - для інших категорій земель (до 01 квітня 2014 року), та 3 % нормативної грошової оцінки (з 01 квітня 2014 року). Нарахування сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначеної у встановленому порядку (п. 45 постанови КАС ВС від 19.12.2024 у справі № 560/853/20).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата) (п. 134-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Отже, за змістом вказаних норм, для визначення суми податкових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки (постанова палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС від 18.12.2019 № 804/937/16 (К/9901/38469/18).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначаються щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. Враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки (постанова палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС від 18.12.2019 № 804/937/16 (К/9901/38469/18)).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №6519 від 24.06.2020 р. нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, просп. Героїв України (Героїв Сталінграда), 9-р становить 26341043,68 грн.

Згідно із здійсненим прокурором розрахунком неодержаної орендної плати використання земельної ділянки ТОВ «Інтер Конект» у період з 01.12.2021 по 30.11.2025 розмірі такої плати складає 4391370,89 грн., з урахуванням сплачених відповідачем коштів за кодом бюджетної класифікації 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» за період з 01.12.2021 по 30.11.2025 у розмірі 1174689,72 грн., а саме:

- за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 на суму 109754,35 грн.;

- за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 на суму 241459,57 грн.;

- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на суму 1666071,01 грн.;

- за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 на суму 1751040,63 грн.;

- за період з 01.01.2025 по 30.11.2025 на суму 1797735,05 грн.

Судом перевірено вказаний розрахунок та встановлено, що він виконаний прокурором вірно, з урахуванням вартості 5% від вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки (яка підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №6519 від 24.06.2020 р.), з урахуванням її індексації.

Між тим в ході розгляду справи відповідачем сплачено грошові кошти у розмірі 450000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією №250 від 17.06.2026 р. на суму 450000,00 грн., у зв`язку з чим ухвалою суду від 09.07.2026 р. провадження у справі № 915/139/26 закрито в частині позовних вимог першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Конект про стягнення 450000,00 грн. неодержаної орендної плати за безоплатне використання земельної ділянки комунальної власності площею 10 108 кв.м з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 по пр. Героїв України, 9-р у м. Миколаєві, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи вище викладене, оскільки відповідач в порушення умов договору оренди землі №8972 від 28.08.2012 року та норм чинного законодавства не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання щодо сплати орендних платежів, суд доходить висновку, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором оренди землі в сумі 3941370,89 грн. (4391370,89 грн. 450000,00 грн.). Адже в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем орендної плати за договором оренди землі №8972 від 28.08.2012 року в розмірі 3941370,89 грн., строк оплати якої настав в силу умов п. 4.3 договору.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов`язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленій сумі 3941370,89 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленій сумі 3941370,8 грн. обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 18 ГПК України, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з ч. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Так, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Розстрочка це можливість виконати рішення частинами (по визначених сумах або діях) протягом встановлених судом строків.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії від 28.07.99).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Разом з тим, слід зауважити, що положеннями ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування поданої заяви (вх. №4156/26 від 25.03.2026) відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/139/26 в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 4391370,89 грн. неодержаного доходу у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою на 12 (дванадцять) місяців, починаючи з дня ухвалення рішення, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частинами по 365947,57 грн. Заява мотивована тим, що повномасштабне вторгнення російської федерації та воєнний стан значною мірою вплинули на прибутки підприємства, призвело до погіршення його матеріального стану, що в подальшому може призвести до його банкрутства і є обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судом також враховано, що позивач у заяві (вх. №4460/26 від 31.03.2026 р.) не заперечує проти розгляду поданої відповідачем заяви та просить суд вирішити питання за результатами її розгляду на власний розсуд.

З огляду на доводи сторін, суд дійшов висновку, що подана заява про розстрочення виконання рішення є належним чином обґрунтованою, при цьому судом враховано наступні обставини, що відповідач не спростовує наявність обов`язку сплати позивачу заборгованість перед Миколаївською міською радою згідно судового рішення в повному обсязі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а також судом враховано часткову сплату відповідачем заборгованості у розмірі 450000,00 грн.

Разом з цим суд зазначає, що позивачем не надано, а наявні матеріли справи не містять, доказів на підтвердження того, що у зв`язку із розстроченням виконання рішення суду позивачу буде завдано збитки або він змушений буде понести додаткові витрати.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що негайне звернення стягнення грошових коштів з відповідача, можливо й зможе забезпечити виконання рішення, однак з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність відповідача, а також може призвести до блокування роботи відповідача, та відповідно виконання в подальшому грошових зобов`язань, зокрема і перед позивачем.

За переконанням суду, нездійснення розстрочення виконання рішення у даній справі може призвести до настання негативних наслідків для відповідача в умовах воєнного стану.

Згідно практики Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (Корнілов та інші проти України, заява 36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі Крапівницький та інші проти України, заява 60858/00).

При розгляді даної заяви суд враховує висновки Верховного суду викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, що відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення.

Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання. Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

З урахуванням викладеного, дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції прокурора і сторін, суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання судового рішення з підстав, зазначених відповідачем, та задоволення відповідної заяви відповідача щодо розстрочення виконання даного рішення Господарського суду Миколаївської області у справі №915/139/26 строком на 12 місяців шляхом сплати відповідачем дійсної заборгованості в розмірі 3941370,89 грн. в наступному порядку: з липня 2026 року по травень 2027 року щомісячно рівними частинами по 328447,50 грн., у червні 2027 року 328448,39 грн.

Щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору суд зазначає наступне.

За загальним правилом у разі, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, від імені якого прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою при подачі позову, покладаються на відповідача.

Водночас у статті 130 ГПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Так, у відповідності до вимог частини третьої статті 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 березня 2026 року справі № 917/1161/25 щодо застосування частини 3 статті 130 у сукупності з пунктом 4 частини 1 статті 231 ГПК України наведено такий висновок: у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем; при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду.

Враховуючи те, що в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 450000,00 грн. провадження у справі було закрито за відсутністю предмета спору у зв`язку з добровільним виконанням відповідачем вказаних вимог після подання позовної заяви до суду, господарський суд доходить висновку про те, що сплачений прокуратурою судовий збір підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень другого речення ч. 3 ст. 130 ГПК України.

Вказані висновки суду щодо покладення на відповідача судових витрат по сплаті судового збору, незважаючи на закриття провадження у справі в частині вимог, відповідають також позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 01.07.2024 у справі № 910/290/24.

Таким чином, оскільки спір у справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, від імені якого прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, у відповідності зі ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою при подачі позову та заяви про забезпечення позову, покладаються на відповідача, виходячи з наявної суми боргу на день відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Конект про стягнення коштів у розмірі 3941370,89 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Конект (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8; код ЄДРПОУ 42199599) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; e-mail: kancel@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 26565573; розрахунковий рахунок UA588999980314000611000014483 УК у м. Миколаєві/Центральний р-н/24062200, код ЄДРПОУ отримувача 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП)) 3941370/три мільйони дев`ятсот сорок одна тисяча триста сімдесят/грн. 89 коп. неодержаної орендної плати за безоплатне використання земельної ділянки комунальної власності площею 10108 кв.м з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 по пр. Героїв України, 9-р у м. Миколаєві.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Конект (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8; код ЄДРПОУ 42199599) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048; р/р UA748201720343150001000000340, банк - ДКСУ м. Києва, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 52696/п`ятдесят дві тисячі шістсот дев`яносто шість/грн. 45 коп.

4. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2026 у справі №915/139/26 строком на 12 місяців шляхом сплати заборгованості в розмірі 3941370,89 грн. в наступному порядку: з липня 2026 року по травень 2027 року щомісячно рівними частинами по 328447,50 грн., у червні 2027 року 328448,39 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 29.09.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 13.07.2026 по 22.07.2026 року, та з 24.08.2026 по 03.09.2026 року та 14.09.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва