Рішення № 140189194, 29.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1563/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Миколаївського обласного управління АТ Ощадбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю А л ь б и о н про розірвання договору та стягнення коштів в розмірі 848916,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Миколаївського обласного управління АТ Ощадбанк звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю А л ь б и о н про стягнення збитків, заподіяних за договором підряду поточного ремонту від 07.09.2016, в розмірі 848916,00 грн., посилаючись на наступне.

Підставою для виникнення цивільних правовідносин між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «А л ь б и о н» є договір підряду поточного ремонту (далі договір підряду) б/н, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується за завданням замовника своїми силами і засобами на свій ризик, якісно виконати роботи по ремонту приміщення в ТВБВ № 10014/0194 філії - Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованого за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Херсонське шосе, 50, та здати замовнику у встановлений договором строк виконані роботи, відповідно до локального кошторису (додаток № 2, який є невід`ємною частиною цього договору) та проектної документації, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену в установленому порядку відповідну документацію, прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх (п. 1.1 договору підряду).

Відповідно до п. 2.1 договору підряду загальна вартість всіх виконаних підрядником за цим договором робіт визначається згідно з договірною ціною, яка є динамічною, (додаток № 1, який є невід`ємною частиною цього договору), та локального кошторису і складає 734760,00 грн., в т.ч. ПДВ 122460,00 грн. Порядок розрахунків визначено п. 2.2 Договору підряду, відповідно до умов якого замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 60 % від загальної вартості робіт, яка визначена в п. 2.1 цього договору, протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами цього договору, що складає 440856,00 грн. в т.ч. ПДВ 73476,00 грн. Остаточний розрахунок між сторонами за виконані роботи, які є предметом договору, проводиться на підставі акту приймання передачі виконаних робіт (форма № КБ -2в), протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його (акту) підписання уповноваженими представниками сторін (п.2.3 договору підряду).

Як стверджує позивач, на виконання умов п. 2.2 договору підряду на розрахунковий рахунок відповідача замовником був перерахований аванс у розмірі 60 % за роботи по ремонту приміщення в ТВБВ № 10014/0194, що складає 440856,00 грн., у т.ч. ПДВ 73476,00 грн. та підтверджується меморіальним ордером № 79662117 (№ 7966211715) від 08.09.2016.

Разом з цим, позивач зауважує, що відповідно до пункту 3.1 договору підряду визначено, що підрядник зобов`язаний почати виконання робіт, що є предметом цього договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання авансу згідно п. 2.2 цього договору. Строк закінчення виконання робіт, що є предметом цього договору - не пізніше 60 днів з моменту підписання договору (п. 3.2 договору підряду).

Однак, за ствердженням позивача, у передбачений договором підряду строк виконання робіт підрядником не розпочато.

Також позивач зазначає, що 28 грудня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016 про збільшення загальної вартості всіх виконаних підрядником робіт до 943240,00 грн., в т.ч. ПДВ 188648,00 грн. Крім того, як зауважує позивач, вказаною угодою було збільшено розмір авансу, що підлягає сплаті замовником підряднику, до 90 % від загальної вартості робіт, що становить 848916,00 грн. в т.ч. ПДВ - 169783,20 грн. Інші умови договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016 залишено без змін.

Так, позивач вказує, що на виконання умов п. 2.1 договору підряду (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.12.2016) замовником перераховано підряднику додатковий аванс у розмірі 408060,00 грн., в т. ч. ПДВ 68010,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №86442715 (# 8644271515) від 29.12.2016, однак, як стверджує позивач, роботи підрядником розпочаті не були.

Таким чином, як зазначає позивач, загальна сума авансу, перерахованого позивачем на розрахунковий рахунок відповідача на виконання умов договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016, склала 848916,00 грн.

В подальшому, як зазначає позивач, між сторонами було укладено наступні додаткові угоди:

- 28 грудня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору підряду поточного ремонту від 07.09,2016, якою було внесені зміни в п. 3.2 договору підряду та змінено строк закінчення робіт - не пізніше 31 березня 2017 року;

- 30 березня 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016, якою було внесені зміни та викладені у новій редакції п. 3.2 договору підряду та змінено строк закінчення робіт - не пізніше 30 червня 2017 року, а також змінено термін дії договору підряду - до 30 червня 2017 року. Інші умови договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016 залишено без змін;

- 29 червня 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016, якою було внесені зміни та викладені у новій редакції п. 3.2 договору підряду та змінено строк закінчення робіт не пізніше 31 липня 2017 року, а також змінено термін дії договору підряду - до 31 грудня 2017 року. Інші умови договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016 залишено без змін.

Наразі позивач стверджує, він що належним чином виконав свої зобов`язання у частині перерахування підряднику (відповідачу) попередньої оплати на виконання ремонтних робіт за договором підряду. Однак, як вказує позивач, відповідач до робіт, передбачених договором підряду поточного ремонту від 07.09.2016, не приступив, суми авансових платежів, які сплачено позивачем, не повернув. Також позивач зазначає, що відповідачем жодних документів, що підтверджують використання ним коштів попередньої оплати не надано.

Враховуючи викладене позивач вважає, що в що йому завдано збитків в розмірі 848916 грн. саме внаслідок протиправної поведінки підрядника (утримання від здійснення наказів (умов договору) діяти певним чином), а саме: внаслідок невиконання ремонтних робіт за договором підряду поточного ремонту від 07.09.2016, за умови отримання попередньої оплати (авансу) робіт, передбачених вказаним договором. Таким чином, позовні вимоги про відшкодування збитків ґрунтуються на пунктах 4.1.5, 4.1.6, 4.3.3, 10.4 договору підряду та ст.ст. 22, 509, 526, 530, 611, 612, 846 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.11.2025 р. (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 25.12.2025) вказану позовну заяву Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Миколаївського обласного управління АТ Ощадбанк (вх. № 15197/25 від 29.10.2025 р.) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1563/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26 листопада 2025 року о 14:30.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2025 у справі № 915/1563/25 підготовче засідання відкладено на 16 грудня 2025 року о 10:00, враховуючи неявку відповідача у підготовче засідання та неможливість з`ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2025 у справі № 915/1563/25 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та підготовче засідання відкладено на 26 січня 2026 року о 12:00, враховуючи неявку відповідача у підготовче засідання та неможливість з`ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.

29.12.2025 від позивача до господарського суду поштою надійшла позовна заява в новій редакції (вх. №19139/25), в якій позивачем викладено позовні вимоги про розірвання договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю А л ь б и о н та Акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі філії Миколаївського обласного управління АТ Ощадбанк; стягнення коштів в розмірі 848916,00 грн. Так, позивач зазначає, що вважає за необхідне скористатися правом про розірвання договору підряду поточною ремонту від 07.09.2016 відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України та реалізує це право шляхом звернення до суду із позовом про розірвання договору через порушення відповідачем зобов`язань в частині виконання робіт, оскільки відповідач не приступив до виконання робіт). Як вказує позивач, оскільки ним заявлено вимогу про розірвання договору підряду, на виконання якого ним було сплачено підряднику грошові кошти, то з моменту розірвання такого договору у відповідача відсутні правові підстави утримувати грошові кошти у розмірі 848916,00 грн., а тому на підставі ст. 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути вказані кошти.

Під час підготовчого засідання 26.01.2026 представник позивача заявив, що подана ним позовна заява в новій редакції є фактично заявою про зміну підстав позову.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2026 у справі № 915/1563/25 прийнято уточнену позовну заяву Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Миколаївського обласного управління АТ Ощадбанк (вх. №19139/25 від 29.12.2025 р.), та підготовче засідання відкладено на 05 лютого 2026 року о 11:10.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.02.2025 у справі № 915/1563/25 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 06 березня 2026 року о 11:20.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2026 р. розгляд справи № 915/1563/25 відкладено на 26 березня 2026 року о 15:00 з огляду на неявку відповідача у судове засідання.

Так, у судовому засіданні господарського суду 26 березня 2026 року по справі № 915/1563/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 23.04.2026 року о 12 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 26.03.2026 р. в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.

У судовому засіданні 23.04.2026 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з метою з`ясування питань щодо обставин справи, які були предметом обговорювання на минулому судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2026 р. розгляд справи № 915/1563/25 відкладено на 11 травня 2026 року о 14:30, при цьому зобов`язано позивача надати для огляду у судовому засіданні оригінали доданих до позовної заяви доказів, зокрема: договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016 р. з додатками та додаткових угод до нього №1 від 28.12.2016 р., №2 ввід 28.12.2016 р., №3 від 30.03.2017 р., №4 від 29.06.2017 р., виписок по рахункам та меморіальних ордерів №79662117 від 08.09.2016 та №86442715 від 29.12.2016 р.

08.05.2026 р. до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2026 р. (вх. №6877/26), до якої позивачем для огляду у судовому засіданні додано оригінал договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016; оригінал договірної ціни; оригінал підсумкової відомості ресурсів; оригінал локального кошторису №2-1-1; оригінал додаткової угоди №1 до договору від 28.12.2016; оригінал договірної ціни; оригінал локального кошторису №2-1-2; копію додаткової угоди №2 до договору від 28.12.2016; копію додаткової угоди №3 до договору від 30.03.2017, оригінал додаткової угоди №4 до договору від 29.06.2017.

08.05.2026 р. до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2026 р. (вх. №6878/26), в якій заявник просить суд долучити до матеріалів справи належним чином завірену копію меморіального ордеру №79662117 (# 7966211715) від 08.09.2016, меморіальний ордер №86442715 (# 8644271515) від 29.12.2016; копію виписки по рахунку № НОМЕР_1 станом на 08.09.2016 р.; копію виписки по рахунку № НОМЕР_1 станом на 29.12.2016, копію договірної ціни. Також позивач просив суд визнати поважними причини неподання позивачем у строк, встановлений ст. 80 ГПК України доказу у справі №915/1563/25, а саме додатку №1 договірна ціна. Зазначене клопотання мотивовано тим, що на виконання ухвали суду від 23.04.2026 зі сховища були вилучені оригінали документів, серед яких був оригінал додатку №1 договірна ціна, яка була викладена у новій редакції відповідно до умов додаткової угоди №1 до договору. При цьому позивач вказує, що вилучення документів зі сховища регламентується внутрішніми нормативними документами АТ Ощадбанк, які передбачають певні підстави для вилучення, зокрема рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2026 розгляд справи № 915/1563/25 відкладено на 01 червня 2026 року о 12:40 з огляду на неявку представника відповідача в судове засідання.

01.06.2026 р. від представника позивача - Кудактіної О.Г. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №8094/26), в якій заявник просив суд розглянути справу № 915/1563/25 за відсутності представника АТ Ощадбанк.

Між тим, розгляд справи в судовому засіданні 01.06.2026 р. о 12:40 не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2026 р. розгляд справи № 915/1563/25 призначено в судовому засіданні на 29 червня 2026 року о 09:00.

У судове засідання 22.06.2026 р. представники сторін не з`явились.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, надіслані на адресу відповідача копія ухвали суду від 03.11.2025 про відкриття провадження, копія ухвали суду від 16.12.2025 р. про продовження строку підготовчого провадження, копія ухвали суду від 26.01.2026 р. про відкладення підготовчого провадження, копія ухвали суду від 05.02.2026 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, копія ухвали суду від 06.03.2026 р. про відкладення розгляду справи, копія ухвали суду від 26.03.2026 р. про повідомлення дати розгляду справи, копія ухвали суду від 11.05.2026 р. про відкладення розгляду справи, копія ухвали суду від 01.06.2026 р. про повідомлення дати розгляду справи були повернуті до суду без вручення з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою.

Разом з цим, копія ухвали суду від 26.11.2025 р. про відкладення підготовчого засідання, копія ухвали суду від 16.12.2025 р. про продовження строку підготовчого провадження, копія ухвали суду від 23.04.2026 р. про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення.

За змістом п. 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази відповідно до укладених угод. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 82 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20).

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб сучасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.

Так, згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвали суду про закриття підготовчого провадження, господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявне в матеріалах справи оголошення.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неявку представників сторін в судове засідання 22.06.2026 року, судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

07.09.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А л ь б и о н» було укладено договір підряду поточного ремонту від 07.09.2016 р., відповідно до умов п. 1.1. якого відповідач як підрядник зобов`язується за завданням замовника своїми силами і засобами на свій ризик, якісно виконати роботи по ремонту приміщення в ТВБВ № 10014/0194 філії Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташований за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, Херсонське шосе 50, та здати йому в установлений договором строк виконані роботи відповідно до локального кошторису (додаток №2, який є невід`ємною частиною цього договору) та проектної документації, а позивач як замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену в установленому порядку відповідну документацію, прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість всіх виконаних підрядником ш ним договором робіт визначається згідно з договірною ціною, яка є динамічна (додаток №1, який є невід`ємною частиною цього договору), та локального кошторису і складає 734760,00 грн., в том числі ПДВ - 122460,00 грн.

Пунктом 2.2. договору визначено, що замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 60% від загальної вартості робіт, яка визначена в п. 2.1. цього договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання сторонами цього договору, що складає 440856,00 грн., в т.ч. ПДВ - 73476,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. договору остаточний розрахунок між сторонами, за виконані роботи, які є предметом цього договору, проводиться на підставі акту приймання - передачі виконаних робіт (форма №КБ-2в), протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його (акту) підписання уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 2.4. договору оплата виконаних по цьому договору робіт здійснюється у формі безготівкового перерахування коштів на рахунок підрядника.

Відповідно до п. 3.1. договору підрядник зобов`язаний почати виконання робіт, що є предметом цього договору, протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з моменту отримання авансу згідно п.2.2 цього договору.

Пунктом 3.2. договору визначено, що строк закінчення виконання робіт, що є предметом цього договору - не пізніше 60 днів з моменту підписання договору

Відповідно до п. 4.1.5, 4.1.6 договору замовник має право:

- відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим (п. 4.1.5.);

- вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору (п. 4.1.6.).

Згідно з п. 4.4.7 та 4.4.9 договору підрядник зобов`язаний:

- передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та договором, виконані роботи; відшкодувати відповідно до законодавства та договору завдані замовнику збитки (п. 4.4.7);

- виконувати належним чином інші зобов`язання, передбачені договором (п. 4.4.9).

Пунктами 6.1., 6.2 договору визначено, що підрядник, закінчивши роботи, що є предметом нього договору, негайно повідомляє про це замовника. Завершені роботи, що виконані у відповідності з затвердженою в установленому порядку проектно-кошторисною документацією, підрядник передає замовнику згідно акту приймання - передачі виконаних робіт (форма № КБ-2в), в установлений термін.

Відповідно до п. 6.3. договору замовник у 10-ти денний термін з дня отримання підписаного акту приймання - передачі виконаних робіт: повинен підписати та направити його (акт) підряднику або надати вмотивовану відмову в прийнятті робіт. Якщо у встановлений термін підрядник не отримує від замовника підписаного акту приймання передачі або вмотивованої відмови в прийнятті виконаних робіт, робота вважається прийнятою і підрядник може подавати до сплати акт приймання - передачі виконаних робіт з приписом: «зауваження від замовника у встановлений термін не надійшли».

Згідно з п. 13.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 01 березня 2017 р. У випадок невиконання будь - якою із сторін своїх зобов`язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 13.5. договору визначено, що невід`ємною частиною договору є: додаток №1 «Договірна ціна (динамічна)», додаток №2 «Локальний кошторис (динамічна)», додаток №3 «Відомість ресурсів».

Договір з додатками підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

В подальшому, 28.12.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А л ь б и о н» було укладено додаткову угоду №1 до договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016 р., згідно з п. 1 якої сторони домовились внести зміни до п. 2.1. та 2.2. договору та викласти їх в наступній редакції:

- « 2.1. Загальна вартість всіх виконаних підрядником за цим договором робіт визначається згідно з договірною ціною, яка є фіксованою, (додаток №1), та локального кошторису і складає 943240,00 грн. (дев`ятсот сорок три тисячі сорок гривень) 00 коп., в тому числі ПДВ - 188648,00 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот сорок вісім гривень) 00 коп.»;

- « 2.2. Замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 90% від загальної вартості робіт, яка визначена в п. 2.1. цього договору, що складає 848916,00 грн. (вісімсот сорок вісім тисяч дев`ятсот шістнадцять гривень) 00 коп., в тому числі ПДВ - 169783,20 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят гривня) 20 коп.».

Також вказаною додатковою угодою сторони погодили додатки до договору, а саме: «Договірна ціна» (додаток №1) та «Локальний кошторис» (додаток №2) викладено в новій редакції. Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 від 28.12.2016 р. інші умови договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016 залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Крім того, 28.12.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А л ь б и о н» було укладено додаткову угоду №2 до договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016 р., згідно з п. 1 якої сторони домовились викласти п. 3.2 у наступній редакції: « 3.2. Строк закінчення виконання робіт, що є предметом цього договору - не пізніше 31 березня 2017 року». Інші умови договору на проведення капітального ремонту від 07.09.2016 залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання (п. 2 додаткової угоди №2 від 28.12.2016 р.).

30.03.2017 р. між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А л ь б и о н» було укладено додаткову угоду №3 до договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016 р., згідно з п. 1 якої сторони домовились викласти наступні пункти договору в новій редакції, а саме:

- п. 3.2. «Строк закінчення виконання робіт, що є предметом цього договору - не пізніше 30 червня 2017 року»;

- п.13.1. «Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30 червня 2017 року. У випадку невиконання будь - якою із сторін своїх зобов`язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за цим договором.».

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №3 від 30.03.2017 р. інші умови договору на проведення поточного ремонту від 07.09.2016 залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

В подальшому, 29.06.2017 р. між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А л ь б и о н» було укладено додаткову угоду №4 до договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016 р., згідно з п. 1 якої сторони домовились викласти наступні пункти договору в новій редакції, а саме:

- п.3.2. «Строк закінчення виконання робіт, що є предметом цього договору не пізніше 31 липня 2017 року»;

- п.13.1. «Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2017 року. У випадку невиконання будь - якою із сторін своїх зобов`язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повною виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за цим договором.»;

Інші умови договору на проведення капітального ремонту від 07.09.2016 залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання (п. 2 додаткової угоди №4 від 29.06.2017 р.).

Наразі, як зазначено позивачем у позові на виконання п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, у нього є в наявності оригінали додаткових угод №1 від 28.12.2016 р., №2 від 28.12.2016 р., та №3 від 30.03.2016 р., копії яких додано до позову.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2026 р. зобов`язано позивача надати для огляду у судовому засіданні оригінали доданих до позовної заяви доказів, зокрема: договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016 р. з додатками та додаткових угод до нього №1 від 28.12.2016 р., №2 ввід 28.12.2016 р., №3 від 30.03.2017 р., №4 від 29.06.2017 р., виписок по рахункам та меморіальних ордерів №79662117 від 08.09.2016 та №86442715 від 29.12.2016 р.

На виконання вимог ухвали суду від 23.04.2026 позивачем подано оригінал договору підряду поточного ремонту від 07.09.2016; оригінал договірної ціни; оригінал підсумкової відомості ресурсів; оригінал додаткової угоди №4 до договору від 29.06.2017 р., які підписано та скріплено печатками сторін. При цьому позивачем не зазначено про обставини, які перешкоджають надати суду оригіналу додаткової угоди №2 до договору від 28.12.2016 та оригіналу додаткової угоди №3 до договору від 30.03.2017.

За положеннями абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи ненадання позивачем оригіналу додаткової угоди №2 до договору від 28.12.2016 та оригіналу додаткової угоди №3 до договору від 30.03.2017, копії яких долучені до матеріалів позовної заяви, суд, керуючись абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України не бере до уваги відповідні докази (додаткову угоду №2 до договору від 28.12.2016 та додаткової угоди №3 до договору від 30.03.2017).

Щодо додатку до спірного договору (локального кошторису №2-1-1), додаткової угоди №1 до договору від 28.12.2016 та додатків до неї (договірна ціна; локальний кошторис №2-1-2), суд зазначає, що вказані документи не містять власноручного підпису відповідного представника відповідача на них та не містять «мокрої» печатки відповідача. Відтак, суд критично оцінює твердження позивача, що вказані документи є оригіналами.

При цьому за умовами п. 2.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.12.2016 р. позивач мав перерахувати підряднику аванс у розмірі 90% від загальної вартості робіт, яка визначена в п. 2.1. цього договору, що складає 848916,00 грн., в тому числі ПДВ - 169783,20 грн.

Як встановлено судом, позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 848916,00 грн. згідно наступних платіжних документів:

- меморіального ордеру №79662117 (#7966211715) від 08.09.2016 р. на суму 440856,00 грн. з призначенням платежу «аванс 60% за роботи по ремонту приміщення в ТВБВ №10014/0194 зг. рах. №60901 від 06.09.2016 р. в т.ч. ПДВ 73476,00 грн.»;

- меморіального ордеру №8642715 (#8644271515) від 29.12.2016 р. на суму 408060,00 грн. з призначенням платежу «аванс до 90% за роботи по ремонту приміщення в ТВБВ №10014/0194 зг. рах. №291201 від 29.12.2016 р. в т.ч. ПДВ 68010,00 грн.».

Вказане свідчить про виконання позивачем домовленостей щодо сплати 90% від загальної вартості робіт, що складає 848916,00 грн., яка визначена в п. 2.2. договору підряду в редакції додаткової угоди №1 від 28.12.2016 р.

Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі №916/3027/21 наголосила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи встановлені судом обставини та приймаючи до уваги здійснення позивачем авансування у розмірі 90%, суд дійшов висновку про ймовірність укладання між сторонами додаткової угоди №1 від 28.12.2016 р.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України (тут і далі в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, укладений між сторонами по справі договір підряду поточного ремонту від 07.09.2016 р. є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України та згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 842 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у відповідності з умовами спірного договору відповідач зобов`язався виконати роботи по ремонту приміщення в ТВБВ № 10014/0194 філії Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк», що розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Херсонське шосе 50.

Однак, за ствердженням позивача, до виконання обумовлених спірним договором підряду робіт відповідач не приступив, хоча отримав передоплату за виконання робіт в розмірі 90% від загальної вартості робіт.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Згідно зі ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з положеннями п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до п. 3.1. договору підрядник зобов`язаний почати виконання робіт, що є предметом цього договору, протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з моменту отримання авансу згідно п.2.2 цього договору.

Відповідно до п.3.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 29.06.2017 р. строк закінчення виконання робіт, що є предметом цього договору не пізніше 31 липня 2017 року.

Пунктами 6.1., 6.2 договору визначено, що підрядник, закінчивши роботи, що є предметом нього договору, негайно повідомляє про це замовника. Завершені роботи, що виконані у відповідності з затвердженою в установленому порядку проектно-кошторисною документацією, підрядник передає замовнику згідно акту приймання - передачі виконаних робіт (форма № КБ-2в), в установлений термін.

Відповідно до п. 6.3. договору замовник у 10-ти денний термін з дня отримання підписаного акту приймання - передачі виконаних робіт: повинен підписати та направити його (акт) підряднику або надати вмотивовану відмову в прийнятті робіт. Якщо у встановлений термін підрядник не отримує від замовника підписаного акту приймання передачі або вмотивованої відмови в прийнятті виконаних робіт, робота вважається прийнятою і підрядник може подавати до сплати акт приймання - передачі виконаних робіт з приписом: «зауваження від замовника у встановлений термін не надійшли».

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Таким чином, судом встановлено, що в силу умов п. 3.2 договору закінчення виконання робіт по договору становить до 31.07.2017 р. включно.

Наразі матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем робіт за договором та підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт.

Щодо вимоги про розірвання договору суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин та не потребує вчинення додаткових дій для такого припинення, зокрема шляхом звернення до суду.

Розірвання договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього.

За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору.

Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч.1);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч.2);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч.3);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч.4).

За умовами спірного договору позивач як замовник наділений правом:

- відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим (п. 4.1.5.);

- вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору (п. 4.1.6.).

Згідно з п. 13.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 29.06.2017 р. даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2017 року. У випадку невиконання будь - якою із сторін своїх зобов`язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повною виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за цим договором.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 зазначив, що одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК України. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 № 910/16750/18.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли зобов`язання на підставі договору поточного ремонту від 07.09.2016 р. Однак, відповідач порушив взяті на себе за договором зобов`язання, адже не виконав роботи у погоджений сторонами строк. Вказана бездіяльність є істотним порушенням договору, метою якого саме і було виконання таких робіт.

Враховуючи вищенаведене та те, що у даному випадку, з огляду на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором підряду, строк дії такого договору продовжено до повною виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за цим договором (п. 13.1. договору), відповідно даний договір може бути розірвано в порядку, визначеному частиною 2 статті 849 ЦК України.

Так, як вже зазначалось вище, положеннями ч. 2 ст. 849 ЦК України замовнику надано безумовне право відмовитися від договору підряду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи, але не визначено форму такої відмови. Вказаною статтею прямо не встановлено, що відмова замовника від договору підряду вчиняється у формі одностороннього правочину. При цьому суд зауважує, що замовник не позбавлений права звернутися до суду про розірвання договору у судовому порядку.

Так, розірвання спірного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки таке розірвання спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі.

Відтак, з огляду на те, що відповідач на протязі дії спірного договору не розпочав роботи, на думку суду, позовні вимоги про розірвання спірного договору від 17.09.2016 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення отриманих відповідачем коштів в якості авансу в сумі 848916,00 грн. суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, на виконання умов п. 2.1. договору позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 848916,00 грн. згідно з меморіальним ордером №79662117 (#7966211715) від 08.09.2016 р. на суму 440856,00 грн. та меморіальним ордером №8642715 (#8644271515) від 29.12.2016 р. на суму 408060,00 грн.

Водночас судом встановлено, що відповідачем не були виконані обумовлені договором підрядні роботи на вказану суму.

Як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17 та від 05.02.2025 у справі №917/892/23).

Як випливає зі змісту позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну підстав позову (вх. №19139/26 від 29.12.2025 р.), вимога про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 848916,00 грн. обґрунтована позивачем положеннями статті 1212 ЦК України як на зобов`язанні з повернення безпідставно збереженого майна.

У частині третій статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини четвертої статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц визначено, що тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Також позиція Верховного Суду з приводу того, що відмова замовника від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України, викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18, від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20, в яких розглядалось питання щодо стягнення авансу за договором підряду.

Аналогічна правова позиція щодо можливості стягнення замовником з підрядника невикористаної суми авансу у разі припинення договірних правовідносин за аналогічних фактичних обставин викладена також у постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 910/2026/24.

Зазначені постанови Верховного Суду підтверджують усталений підхід до вирішення спорів цієї категорії, згідно з яким припинення договірних правовідносин замовником з виконавцем (підрядником) у зв`язку з порушенням останнім договірних зобов`язань створює підстави для стягнення невикористаної суми авансу в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

У даному випадку предметом позову є вимога позивача про стягнення суми сплаченого позивачем авансу за спірним договором, за яким відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання робіт, внаслідок чого вказаний договір розірвано судом.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини щодо нездійснення відповідачем робіт за спірним договором, суд вважає обґрунтованими підстави для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України щодо обов`язку повернення безпідставно набутого майна. Водночас суд зауважує, що відповідач не спростував наведені обставини, докази, які б підтверджували факт повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором або неможливості виконання цього зобов`язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про існування у відповідача обов`язку повернути 848916,00 грн., отримані в якості передоплати, у зв`язку з невиконанням робіт.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є припинення правовідношення, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі.

Підсумовуючи викладене вище, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі філії Миколаївського обласного управління АТ Ощадбанк позовних вимог до відповідача про розірвання договору підряду та стягнення коштів в розмірі 848916,00 грн., сплачених в якості попередньої оплати за вказаним договором, який розірвано судом, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як припинення правовідношення та примусове виконання обов`язку в натурі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Миколаївського обласного управління АТ Ощадбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю А л ь б и о н про розірвання договору та стягнення коштів в розмірі 848916,00 грн. задовольнити.

2. Розірвати договір підряду поточного ремонту від 07.09.2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «А л ь б и о н» (54030, м. Миколаїв, вул. Озерна, 17-Б, кв. 55; код ЄДРПОУ 38841210) та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк» (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 50; код ЄДРПОУ 09326464).

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю «А л ь б и о н» (54030, м. Миколаїв, вул. Озерна, 17-Б, кв. 55; код ЄДРПОУ 38841210) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк» (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 50; код ЄДРПОУ 09326464) кошти в розмірі 848916/вісімсот сорок вісім тисяч дев`ятсот шістнадцять/грн. 00 коп., сплачені в якості попередньої оплати за договором підряду поточного ремонту від 07.09.2016 р., витрати по сплаті судового збору у розмірі 15761/п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят одна/грн. 74 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 28.09.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 13.07.2026 по 22.07.2026 року, з 24.08.2026 по 03.09.2026 року та 14.09.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва