Рішення № 140188567, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/3816/26За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Приватного акціонерного товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

про стягнення 47 337, 00 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 47 337, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у силу положень ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач вказує, що обов?язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/3816/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

17.04.2026 від МТСБУ, на виконання вимог ухвали суду, надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).

22.04.2026 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла належним чином засвідчена читабельна копія повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу) від 12.10.2025.

28.04.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі, з посиланням на те, що після отримання заяви позивача про виплату страхового відшкодування відповідач звертався до останнього із запитами від 27.11.2025 та 03.12.2025 щодо з?ясування обставин ДТП, характеру пошкоджень та розміру шкоди, зокрема, щодо включення до рахунку робіт з усунення перекосу, програмування та накладок арки. Відповідач указує, що оскільки на зазначені запити ним не було отримано обґрунтованої належними доказами відповіді, за допомогою програмного комплексу AUDATEX складено ремонтну калькуляцію №64796 від 03.12.2025, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 38 505, 00 грн, які й були сплачені позивачу. Крім цього, відповідач зазначає, що наданий позивачем рахунок ФОП Давидюка Л.М. №ДЛ-0000109 не є первинним господарським документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а акт виконаних робіт до матеріалів справи не подано, у зв?язку з чим, на думку відповідача, розмір фактично понесених витрат позивачем належними доказами не підтверджено. Також відповідач посилається на те, що з наданого Європротоколу не вбачається визнання будь-ким із водіїв своєї вини в дорожньо-транспортній пригоді, а тому вина водія автомобіля «Mazda CX-5» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належним чином не встановлена. Водночас відповідач зазначає, що здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 38 505, 00 грн відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів і на підставі ремонтної калькуляції №64796 від 03.12.2025, страхового акта №64796/1 та розпорядження №64796/1/1, а тому вважає визначений ним розмір страхової виплати правильним.

30.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти доводів відповідача та просить задовольнити позов у повному обсязі. Позивач зазначає, що транспортний засіб «Volkswagen Touareg» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є автомобілем 2024 року випуску, а тому відповідно до ст. 27 Закону України №3720-IX при визначенні вартості відновлювального ремонту підлягає врахуванню вартість нових невживаних складових частин. Також позивач указує, що в ремонтній калькуляції відповідача вартість частини запасних частин була введена користувачем вручну, про що свідчить символ «*», а пошкодження накладок арки підтверджуються актом огляду транспортного засобу та фотоматеріалами. Щодо Європротоколу позивач зазначає, що останній був складений за взаємною згодою обох учасників дорожньо-транспортної пригоди щодо обставин її настання, а відповідачем, у свою чергу, здійснено страхову виплату в порядку суброгації, що також свідчить про визнання ним наявності страхового випадку та відповідальності забезпеченої ним особи.

Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об?єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з?ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (надалі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НС Логістик Україна» (надалі - страхувальник) було укладено договір страхування наземних транспортних засобів «Єврокаско 5 зірок» №FO 2132875 (надалі - договір страхування), відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб «Volkswagen Touareg» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , 2024 року випуску (п.1 договору).

Згідно з п. 2.2.2 договору страхування, франшиза у випадку пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу за обраним пакетом страхування « 5 ЗІРОК» складає 0 %.

Пунктом 3 договору страхування передбачено, що страхова сума складає 3 319 200, 00 грн.

Відповідно до п.6 договору страхування, строк його дії встановлений з 00:00 год 26.10.2024 по 24:00 год. 25.10.2025.

12.10.2025 о 14:05 год у м. Запоріжжі, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mazda CX-5» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та «Volkswagen Touareg» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Учасниками дорожньо-транспортної пригоди було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 - Європротокол від 12.10.2025.

Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження, зокрема, застрахованого позивачем транспортного засобу «Volkswagen Touareg» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до полісу серії №EP.232906540, цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля «Mazda CX-5» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час настання ДТП була застрахована у відповідача із страховою сумою за шкоду, заподіяну майну в розмірі 250 000, 00 грн та встановленим розміром франшизи 0, 00 грн.

Згідно з рахунком ФОП Давидюка Леоніда Миколайовича №ДЛ-0000109 від 23.10.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Touareg» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 85 842, 00 грн.

З урахуванням акта огляду транспортного засобу від 14.10.2025 та рахунку ФОП Давидюка Леоніда Миколайовича №ДЛ-0000109 від 23.10.2025, страховим актом позивача №31967/49/925 від 31.10.2025 вищенаведену дорожньо-транспортну пригоду визнано страховим випадком, а також вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 85 842, 00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №58526 від 03.11.2025 позивач перерахував на рахунок ФОП Давидюка Леоніда Миколайовича суму грошових коштів у розмірі 85 842, 00 грн, з призначенням платежу: «Страх. вiдш. по Дог. № FO2132875 вiд 25.10.2024, ТОВ «НС ЛОГIСТИК Україна», ЄРДПОУ: 45011509, т/з Volkswage Touareg, д/н НОМЕР_4 , Рахунок №ДЛ-0000109, без ПДВ».

11.11.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою №08379/9225 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 85 842, 00 грн.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем складено ремонтну калькуляцію №64796 від 03.12.2025, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначено в розмірі 38 505, 00 грн, а також страховий акт №64796/1, яким суму страхового відшкодування визначено в розмірі 38 505, 00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №00153741 від 09.12.2025 відповідачем було перераховано на рахунок позивача суму грошових коштів у розмірі 38 505, 00 грн страхового відшкодування.

Враховуючи наведені вище обставини, а також те, що відповідачем сплачено 38 505, 00 грн, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 47 337, 00 грн (85 842, 00 грн (вартість відновлювального ремонту) - 38 505, 00 грн (сплачено відповідачем).

Судом враховано, що 01.01.2025 введено в дію Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 (надалі також - Закон України №3720-IX від 21.05.2024), а також визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004.

Пунктом 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3720-IX визначено, що договори обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Як установлено судом вище, цивільно-правова відповідальність щодо транспортного засобу «Mazda CX-5» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована відповідачем за полісом серії №EP.232906540, строк дії якого розпочався 08.10.2025, тобто після введення в дію Закону України №3720-IX від 21.05.2024.

При цьому дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено застрахований позивачем транспортний засіб «Volkswagen Touareg» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , сталася 12.10.2025, тобто також після введення в дію Закону України №3720-IX від 21.05.2024 та в період дії полісу серії №EP.232906540.

Отже, враховуючи, що як договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності, так і страховий випадок мали місце після введення в дію Закону України №3720-IX, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 (у редакції від 07.06.2025), страховим випадком за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої в особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов?язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров?ю та/або майну потерпілих осіб.

З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» №3045-VI від 17.02.2011 в Україні було запроваджено механізм спрощеного оформлення дорожньо-транспортної пригоди шляхом складення її учасниками спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротоколу») без залучення працівників відповідних підрозділів Національної поліції України.

Отже, з 19.09.2011 в Україні в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» № 3045-VI від 17.02.2011 запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП.

На час виникнення спірних правовідносин порядок складення такого повідомлення врегульовано статтею 31 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 (у редакції від 07.06.2025).

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 (у редакції від 07.06.2025), що кореспондується з абз. 3 п.2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров?ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України спільно скласти для надання страховику (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов?язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції України про настання дорожньо-транспортної пригоди.

На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 «Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду» (надалі - Інструкція).

Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи «Електронний Європротокол».

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 31 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 (у редакції від 07.06.2025) складення Європротоколу можливе при умовах, коли:

- дорожньо-транспортна пригода є контактною (наявне зіткнення) та сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів;

- шкоду заподіяно майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу;

- не заподіяно шкоди життю та здоров?ю фізичних осіб;

- у водіїв обох транспортних засобів відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції;

- наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників ДТП щодо обставин її скоєння.

Отже, сам факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 12.10.2025 (Європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби та їх водіїв, зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження транспортних засобів, визначено обставини дорожньо-транспортної пригоди та наведено схему її скоєння.

При цьому будь-яких відомостей щодо незгоди одного з водіїв із зазначеними в Європротоколі обставинами дорожньо-транспортної пригоди останній не містить.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 12.10.2025 (Європротокол) не містить відомостей про визнання будь-ким із водіїв своєї вини в дорожньо-транспортній пригоді, а тому, на думку відповідача, винна в дорожньо-транспортній пригоді особа не встановлена.

Суд відхиляє вказані заперечення відповідача з огляду на наступне.

Як установлено судом вище, законодавством передбачена можливість оформлення дорожньо-транспортної пригоди її учасниками без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України шляхом спільного складення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), однією з обов?язкових умов якого є досягнення водіями транспортних засобів згоди щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому ч. 2 ст. 31 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 не містить вимоги щодо обов?язкового зазначення в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду окремого запису одного з її учасників про визнання своєї вини.

Отже, відсутність у Європротоколі окремого запису одного з водіїв про визнання ним вини сама по собі не свідчить про відсутність винної в дорожньо-транспортній пригоді особи та не виключає можливості встановлення відповідних обставин судом на підставі сукупності наявних у справі доказів.

Так, у пункті 74 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2023 у справі №914/607/23 зазначено, що відсутність судового рішення про притягнення водія до адміністративної відповідальності не виключає цивільно-правової відповідальності, оскільки: «вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами». При цьому Верховний Суд виходив із того, що встановлення обставин спричинення пошкодження майна потерпілої особи та наявності вини особи, яка завдала такої шкоди, може здійснюватися господарським судом на загальних підставах шляхом оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.

Отже, відсутність постанови про притягнення водія транспортного засобу «Mazda CX-5» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності, так само як і відсутність у Європротоколі окремої вказівки про визнання ним своєї вини, сама по собі не свідчить про відсутність цивільно-правової відповідальності та не перешкоджає суду встановити відповідні обставини на підставі сукупності наявних у справі доказів.

Крім цього, у пунктах 6.5-6.8 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №910/4149/21 зазначено, що при поданні позову про відшкодування майнової шкоди на позивача покладається обов?язок довести неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв?язок між протиправною поведінкою та шкодою, водночас частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, у зв?язку з чим саме відповідач повинен довести відсутність такої вини.

Так, як убачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування відповідачем складено страховий акт №64796/1, у якому частку відповідальності визначено в розмірі 100 %.

На підставі вказаного страхового акта відповідачем також визначено суму страхового відшкодування в розмірі 38 505, 00 грн та перераховано її на користь позивача.

Отже, за результатами розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування відповідач не відмовив у виплаті страхового відшкодування з підстав відсутності особи, відповідальної за заподіяну шкоду, а навпаки, визнав подію страховим випадком, визначив частку відповідальності в розмірі 100 % та здійснив страхову виплату.

Разом з цим, будь-яких доказів того, що в настанні дорожньо-транспортної пригоди наявна вина водія транспортного засобу «Volkswagen Touareg» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що відповідальність за наслідки ДТП покладається також на вказаного водія або що частка відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована відповідачем, становить менше 100 %, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Також відповідачем не надано доказів скасування, зміни чи визнання помилковими висновків, викладених у складеному ним страховому акті №64796/1 щодо визначення частки відповідальності в розмірі 100 %.

Враховуючи викладене вище, а також те, що дорожньо-транспортна пригода від 12.10.2025 була оформлена обома її учасниками шляхом складення Європротоколу за взаємною згодою щодо обставин її скоєння, в якому наведено схему дорожньо-транспортної пригоди, погоджену обома водіями, а відповідачем за результатами розгляду заяви позивача визначено частку відповідальності в розмірі 100 % та здійснено страхову виплату, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо невстановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

За таких обставин наявні в матеріалах справи докази, а саме повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 12.10.2025, наведені в ньому обставини та схема ДТП, а також страховий акт відповідача №64796/1, у якому частку відповідальності визначено в розмірі 100 %, у їх сукупності підтверджують, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 12.10.2025, покладається на водія транспортного засобу «Mazda CX-5» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність якого на час настання ДТП була застрахована відповідачем.

Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов?язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов?язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди в межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв?язку з виплатою на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої в деліктному зобов?язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.

Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність щодо транспортного засобу «Mazda CX-5» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована відповідачем на підставі полісу №EP.232906540 із страховою сумою за шкоду, заподіяну майну в розмірі 250 000, 00 грн та встановленим розміром франшизи 0, 00 грн.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, в межах фактично здійсненої страхової виплати.

У даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу «Mazda CX-5» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого є відповідальним за заподіяння шкоди внаслідок ДТП, має здійснити страхову виплату в межах страхової суми, а позивач, як страховик, який здійснив страхову виплату за договором майнового страхування, набув право вимоги, яке потерпіла особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

При цьому відповідно до ст. 26 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 (у редакції від 07.06.2025), у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи відшкодовуються матеріальні збитки, пов?язані, зокрема, з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи, а загальний розмір страхових виплат не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду.

У зв?язку з тим, що відповідач не в повному обсязі сплатив суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 47 337, 00 грн (85 842, 00 грн (вартість відновлювального ремонту) - 38 505, 00 грн (сплачено відповідачем) суми недоплаченого страхового відшкодування.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що наданий позивачем рахунок ФОП Давидюка Л.М. №ДЛ-0000109 від 23.10.2025 не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а акт виконаних робіт позивачем не наданий, у зв?язку з чим, на думку відповідача, розмір відновлювального ремонту транспортного засобу в сумі 85 842, 00 грн належними доказами не підтверджений.

Також відповідач зазначає, що після отримання заяви позивача про виплату страхового відшкодування ним направлялись запити щодо обґрунтування включення до рахунку робіт з усунення перекосу, програмування та накладок арки, а в зв?язку з ненаданням, на його думку, належного обґрунтування вказаних витрат відповідачем складено ремонтну калькуляцію №64796 від 03.12.2025 за допомогою програмного комплексу AUDATEX, згідно з якою вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначена в розмірі 38 505, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 (у редакції від 07.06.2025) страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов?язаних із:

1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті;

2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України;

3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 (у редакції від 07.06.2025) витрати, пов?язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 (у редакції від 07.06.2025) вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв?язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб?єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв?язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п?ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов?язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежності рахунку ФОП Давидюка Л.М. №ДЛ-0000109 від 23.10.2025 як доказу розміру відновлювального ремонту, оскільки ст. 27 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 передбачає документальне підтвердження витрат, пов?язаних із відновлювальним ремонтом, та не обмежує їх підтвердження виключно первинними бухгалтерськими документами.

При цьому розмір відновлювального ремонту підтверджується не лише рахунком ФОП Давидюка Л.М. №ДЛ-0000109 від 23.10.2025, а сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, а саме: актом огляду транспортного засобу від 14.10.2025, фотоматеріалами пошкодженого автомобіля, страховим актом позивача №31967/49/925 від 31.10.2025 та платіжною інструкцією №58526 від 03.11.2025, відповідно до якої позивачем фактично перераховано ФОП Давидюку Л.М. суму грошових коштів у розмірі 85 842, 00 грн.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в пункті 7.5 постанови від 21.12.2020 у справі №911/286/20 зазначив, що при виникненні спору щодо розміру заподіяної шкоди суди виходять з фактичної суми, установленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. При цьому в пунктах 7.6-7.8 цієї ж постанови Верховний Суд розмежував розмір оціненої шкоди та фактичні витрати на відновлювальний ремонт, указавши на необхідність підтвердження факту проведення ремонту та його вартості відповідними документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №910/12722/18, у якій суд зазначив, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ, а при визначенні розміру шкоди необхідно виходити з фактичної (реальної) суми, підтвердженої, зокрема, документами станції технічного обслуговування.

Отже, відсутність акта виконаних робіт не спростовує розміру заявлених позивачем витрат, якщо перелік і вартість ремонтних робіт та деталей підтверджуються іншими наявними в справі доказами, а здійснення позивачем страхової виплати підтверджене відповідним платіжним документом.

При цьому судом також враховано, що ремонтні роботи та деталі, зазначені в рахунку ФОП Давидюка Л.М. №ДЛ-0000109 від 23.10.2025, узгоджуються з пошкодженнями транспортного засобу, зафіксованими в акті огляду від 14.10.2025 та наявними в матеріалах справи фотоматеріалами.

Судом досліджено зміст акта огляду транспортного засобу, фотоматеріалів пошкодженого автомобіля, рахунку ФОП Давидюка Л.М. №ДЛ-0000109 від 23.10.2025 та ремонтної калькуляції відповідача №64796 від 03.12.2025.

Як убачається з рахунку ФОП Давидюка Л.М. №ДЛ-0000109 від 23.10.2025, первісна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначена в розмірі 95 380, 00 грн, з якої надано знижку в сумі 9 538, 00 грн, тобто 10 %, у зв?язку з чим кінцева вартість ремонту склала 85 842, 00 грн.

Так, згідно з указаним рахунком вартість решітки радіатора до застосування знижки становить 29 730, 00 грн, захисної плівки - 9 000, 00 грн та очищення автомобіля - 470, 00 грн. З урахуванням наданої 10-відсоткової знижки вартість зазначених позицій становить відповідно 26 757, 00 грн, 8 100, 00 грн та 423, 00 грн.

Разом із цим, як убачається з ремонтної калькуляції відповідача №64796 від 03.12.2025, до останньої включено решітку радіатора саме вартістю 26 757, 00 грн, захисну плівку вартістю 8 100, 00 грн та очищення транспортного засобу вартістю 423, 00 грн.

При цьому безпосередньо в розділі «Пояснення» ремонтної калькуляції відповідача №64796 від 03.12.2025 зазначено: «* = дані введені вручну користувачем», а вказані вище позиції в калькуляції позначені відповідним символом «*».

Отже, вартість решітки радіатора, захисної плівки та очищення транспортного засобу, зазначена відповідачем у ремонтній калькуляції, повністю відповідає вартості цих же позицій, визначеній у рахунку ФОП Давидюка Л.М. після застосування 10-відсоткової знижки.

Наведене свідчить про те, що при складанні власної ремонтної калькуляції відповідач використав відомості щодо вартості окремих складових ремонту саме з рахунку ФОП Давидюка Л.М., доказове значення якого одночасно заперечує у відзиві.

За таких обставин посилання відповідача на те, що рахунок №ДЛ-0000109 від 23.10.2025 не є первинним бухгалтерським документом, не спростовує зазначених у ньому відомостей щодо вартості відновлювального ремонту та суперечить діям самого відповідача, який при складенні власної калькуляції використав наведені в цьому рахунку відомості щодо вартості окремих складових ремонту.

Крім цього, з наведеного вбачається, що різниця між визначеною позивачем вартістю відновлювального ремонту та ремонтною калькуляцією відповідача виникла переважно не внаслідок визначення іншої вартості тих самих деталей і робіт, а внаслідок невключення відповідачем до власного розрахунку частини деталей та ремонтних операцій.

Так, суд, дослідивши зміст рахунку ФОП Давидюка Л.М. №ДЛ-0000109 від 23.10.2025 та ремонтної калькуляції відповідача №64796 від 03.12.2025, установив, що відповідачем при визначенні вартості відновлювального ремонту не враховано, зокрема, такі витрати з урахуванням наданої 10-відсоткової знижки:

- накладки арки, 2 штуки, на суму 32 652, 00 грн;

- фарбування накладок переднього крила, 2 штуки, на суму 6 840, 00 грн;

- підбір фарби та матеріалів на суму 720, 00 грн;

- усунення перекосу та встановлення проміжків кузова на суму 2 700, 00 грн;

- програмування на суму 3 600, 00 грн;

- частину вартості робіт з демонтажу, монтажу та розбирання переднього бампера в сумі 825, 00 грн.

Загальна сума неврахованих відповідачем витрат становить 47 337, 00 грн.

Щодо включення позивачем до вартості відновлювального ремонту накладок арки, їх фарбування, відповідних матеріалів, а також робіт з усунення перекосу, встановлення проміжків кузова та програмування суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 витрати, пов?язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, відшкодовуються в розмірі вартості ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який він мав до настання дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 27 вказаного Закону вартість відновлювального ремонту включає вартість складових частин транспортного засобу, що потребують ремонту або заміни у зв?язку з їх пошкодженням унаслідок ДТП, відповідно до переліку, визначеного, зокрема, на підставі акта огляду транспортного засобу, вартість необхідних матеріалів, а також вартість робіт з ремонту або заміни таких складових частин.

Як убачається з акта огляду транспортного засобу від 14.10.2025, у графі «Характер пошкоджень» зафіксовано, зокрема: «накладка пер. бампера лів. (подряп. захисн. плівки)», «центр. накладка решітки рад. (пошкодж. захисн. плівки)», «структурна накладка бампера лів. (подряпини)» та «глянцева накл. бампера лів. (пошкодж. захисн. плівки)».

Вказані пошкодження за своїм характером та локалізацією узгоджуються з наявними в матеріалах справи фотоматеріалами та підтверджують пошкодження декількох елементів передньої частини автомобіля.

Згідно з рахунком ФОП Давидюка Л.М. №ДЛ-0000109 від 23.10.2025 до вартості відновлювального ремонту включено дві накладки арки, їх фарбування та підбір фарби і матеріалів, що з урахуванням 10-відсоткової знижки становить відповідно 32 652, 00 грн, 6 840, 00 грн та 720, 00 грн, а також роботи з усунення перекосу та встановлення проміжків кузова в розмірі 2 700, 00 грн і програмування в розмірі 3 600, 00 грн.

Як убачається з доданого відповідачем до відзиву скріншота електронного листування від 03.12.2025, останній ставив перед позивачем питання щодо необхідності включення до розрахунку накладок арки, усунення перекосу та програмування.

Разом із цим із ремонтної калькуляції №64796 від 03.12.2025, складеної самим відповідачем, убачається включення до відновлювального ремонту комплексу робіт із передньою частиною транспортного засобу, зокрема демонтажу та встановлення облицювання переднього бампера, решітки, спойлера, вентиляційних решіток, а також датчиків системи паркування. Отже, необхідність проведення відновлювальних робіт із пошкодженими елементами передньої частини транспортного засобу підтверджується як актом огляду та фотоматеріалами, так і ремонтною калькуляцією самого відповідача.

Водночас відповідачем не надано висновку експерта, спеціаліста чи іншого технічного доказу, з якого б убачалося, що зазначені в рахунку деталі не були пошкоджені внаслідок ДТП, не потребували ремонту або заміни, а роботи з їх фарбування, усунення перекосу, встановлення проміжків кузова та програмування є технологічно непотрібними чи не пов?язаними з відновленням транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди.

Не містить відповідного технічного обґрунтування і ремонтна калькуляція відповідача №64796 від 03.12.2025, у якій указані деталі та роботи лише не включені до розрахунку вартості відновлювального ремонту без зазначення причин такого виключення. Клопотання про призначення судової автотоварознавчої чи іншої експертизи для встановлення іншого переліку необхідних деталей та ремонтних робіт відповідачем також не заявлялось.

Отже, саме по собі невключення відповідачем указаних деталей та робіт до власної ремонтної калькуляції, а також порушення ним у листуванні питання щодо необхідності їх проведення не спростовують відомостей ремонтної організації, які узгоджуються з актом огляду, фотоматеріалами та іншими доказами в справі.

Щодо іншої частини спірної суми у розмірі 825, 00 грн судом установлено, що згідно з рахунком ФОП Давидюка Л.М. вартість робіт з демонтажу та встановлення переднього бампера становить 2 500, 00 грн, а його розбирання та складання - 2 000, 00 грн, тобто загалом 4 500, 00 грн, що з урахуванням 10-відсоткової знижки складає 4 050, 00 грн.

Водночас у ремонтній калькуляції відповідача №64796 від 03.12.2025 сукупна вартість включених ним робіт з демонтажу та встановлення переднього бампера і пов?язаних із ним елементів становить 3 225, 00 грн.

Отже, необхідність проведення відповідних робіт із передньою частиною автомобіля відповідачем фактично не заперечується, а спір у цій частині стосується лише їх вартості, неврахована відповідачем частина якої становить 825, 00 грн (4 050, 00 грн - 3 225, 00 грн).

При цьому доказів того, що визначена ремонтною організацією вартість указаних робіт є завищеною, не відповідає їх обсягу чи визначена неправильно, відповідачем суду не надано.

Отже, невключення відповідачем окремих деталей та ремонтних операцій до власної калькуляції, визначення ним меншої вартості робіт із переднім бампером, а також порушення у листуванні питання щодо необхідності проведення окремих робіт не спростовують відомостей ремонтної організації, які узгоджуються з актом огляду, фотоматеріалами та іншими доказами в справі.

За таких обставин, оцінивши в сукупності акт огляду транспортного засобу від 14.10.2025, фотоматеріали пошкодженого автомобіля, рахунок ФОП Давидюка Л.М. №ДЛ-0000109 від 23.10.2025, страховий акт позивача №31967/49/925 від 31.10.2025, платіжну інструкцію №58526 від 03.11.2025, ремонтну калькуляцію відповідача №64796 від 03.12.2025, а також доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість включення до вартості відновлювального ремонту спірних витрат у загальному розмірі 47 337, 00 грн.

Отже, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 85 842, 00 грн. Враховуючи, що відповідачем сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 38 505, 00 грн, а франшиза за договором обов?язкового страхування становить 0, 00 грн, несплачена частина страхового відшкодування складає 47 337, 00 грн.

Доказів сплати вказаної суми матеріали справи не містять, а відповідачем в порядку передбаченому ГПК України суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 47 337, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Отже, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 47 337, 00 грн страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40, ідентифікаційний код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 65, ідентифікаційний код 30115243) 47 337 (сорок сім тисяч триста тридцять сім) грн 00 коп. страхового відшкодування та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань