Рішення № 140188303, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/5549/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТОРГ РЕСУРС 21"

про стягнення 1 062 015 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТОРГ РЕСУРС 21" з вимогою про стягнення коштів у сумі 1 062 015 грн. у зв`язку з не здійсненням реєстрації податкових накладних протягом встановленого строку.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито провадження у справі постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалу суду від 18.05.2026 в електронному вигляді отримано ним в його електронному кабінеті 19.05.2026, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

02.06.2026 відповідач подав до суду клопотання про продовження процесуального строку, в якому просить продовжити йому процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву на 15 календарних днів.

Ухвалою суду від 30.09.2029 у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.08.2023 між позивачем (Покупцем) та відповідачем (Постачальником) укладено Договір № 1033-23 ШУН, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем поставлено позивачу за видатковими накладними № ВН-122302 від 05.12.2023, ВН-122307 від 12.12.2023, ВН-122309 від 18.12.2023, ВН-122310 від 19.12.2023, ВН-122312 від 21.12.2023, ВН-122316 від 29.12.2023, ВН-112304 від 29.11.2023, ВН-112305 від 29.11.2023, ВН-122304 від 08.12.2023, ВН-122305 від 12.12.2023, ВН-92301 від 06.09.2023, ВН-92303 від 06.09.2023, ВН-92304 від 08.09.2023, ВН-92305 від 11.09.2023, ВН-92308 від 21.09.2023, ВН-92311 від 26.09.2023, ВН-102305 від 31.10.2023, ВН-112301 від 08.11.2023, ВН-112302 від 14.11.2023 товар вартістю 8 761 720 грн.

Позивачем було оплачено одержаний товар за вказаними видатковими накладними, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, зокрема, платіжна інструкція № 4835 від 04.10.2023 на суму 800 000,00 грн., платіжна інструкція № 5634 від 23.01.2024 на суму 1 782 460,00 грн., платіжна інструкція № 5633 від 11.01.2024 на суму 3 853 860,00 грн., платіжна інструкція № 4908 від 09.01.2024 на суму 500 000,00 грн., платіжна інструкція № 5082 від 18.12.2023 на суму 500 000,00 грн., платіжна інструкція № 5246 від 23.11.2023 на суму 400 000,00 грн., платіжна інструкція № 4907 від 16.10.2023 на суму 470 000,00 грн., платіжна інструкція № 2645 від 22.08.2024 на суму 455 400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не було зареєстровано податкових накладних на суму 8 761 720 грн., у зв`язку з чим позивач втратив право на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 1 062 015 грн. Зазначене призвело до понесення позивачем збитків у вказаному розмір, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на відповідача як продавця послуг за договором.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Як вже зазначалось, згідно з п. 201.10 ст.201 ПК України на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Позивач вважає, що через те, що відповідач не зареєстрував податкові накладні йому завдано збитків, оскільки він не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 1 062 015 грн. до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України, у зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 062 015 грн.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про стягнення 1 062 015 грн. збитків є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для стягнення з нього спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТОРГ РЕСУРС 21" (02068, місто Київ, вулиця Олійника Степана, будинок 8, код 44346076) на користь Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" (85001, Донецька обл., місто Добропілля(з), проспект Шевченка, будинок 2, код 43895975) 1 062 015 (один мільйон шістдесят дві тисячі п`ятнадцять) грн. збитків, 12 744 (дванадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 18 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак