Рішення № 140188297, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/5749/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 141 870,46 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" з вимогою про стягнення заборгованості у сумі 141 870,46 грн., з яких: 117 607,99 грн. - інфляційні втрати та 24 262,47 грн. - 3% річних за Договором № 4600008496 про закупівлю товарів (матеріально - технічних ресурсів) від 13 жовтня 2023 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.05.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

24.06.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Вказав на неправильне нарахування позивачем 3% річних, оскільки договором передбачено менший розмір річних.

29.06.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

03.07.2026 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечував проти викладених позивачем у відповіді на відзив обставинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.10.2023 за результатами електронної закупівлі UA-2023-08-21-001855-a між позивачем/постачальник та відповідачем/покупець) укладено Договір № 4600008496 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), за яким постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця знаряддя (набори інструментів) (далі - товари), зазначені в Специфікації, яка наведене в Додатку 1 до цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари. (п.1.1. Договору)

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації, яка є Додатком 1 до цього Договору. Постачальник повідомляє покупця про дату та час поставки товару не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до дати поставки.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що поставка товарів здійснюється на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки згідно Специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року), з урахуванням умов п. 5.1 цього Договору.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Також встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/8859/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд Груп Ко" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператора газотранспортної системи України» про стягнення 133 822,68 грн. встановлено, що при поставці позивачем 29.02.2024 товарів, вказаних у позиціях 1, 2, 3, 5, 6, 7 Специфікації до Договору, позивачем були порушені умови пп. 5.8.2. п. 5.8. Договору і надані паспорти якості на товари не завірені печаткою та підписом представника виробника (постачальника). Належним чином завірені печаткою та підписом представника постачальника паспорти якості, в тому числі і на шістнадцять наборів інструментів 219 одиниць в ящику артикул 911-000CR, виробництва King Tony Tools CO., LTD, країна походження Тайвань, представником позивача були передані представнику відповідача 11.03.2024 під час повторного приймання поставлених позивачем 29.02.2024 товарів.

Відтак, датою поставки шістнадцять наборів інструментів 219 одиниць в ящику артикул 911-000CR, виробництва King Tony Tools CO., LTD, (країна походження - Тайвань) після усунення недоліків за Актом невідповідності ТМЦ по кількості та або/якості є 11.03.2024.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи викладене обставини, які встановлені у судових рішеннях у справі № 910/8859/25, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують., а посилання відповідача з цього приводу необгрунтовані.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач своєчасно не виконав свої зобов`язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 117 607,99 грн. інфляційні втрати та 24 262,47 грн. 3% річних за період з 11.04.2024 по 02.07.2025.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 117 607,99 грн. інфляційних втрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 24 262,47 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно пункту 7.7 спірного договору визначено, що сторони домовилися, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01% річних від простроченої суми.

Таким чином, сторонами в договорі визначено інший розмір процентів, тому у позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних.

Отже, належним розміром річних за несвоєчасно виконані відповідачем грошові зобов`язання є 80,97 грн.

А в позові в іншій частині вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара. 44, код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО" (01001, місто Київ, вул. Мала Житомирська, будинок 15, код 22045670) 117 607 (сто сімнадцять тисяч шістсот сім) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 80 (вісімдесят) грн. 97 коп. процентів річних, 2 760 (дві тисячі сімсот шістдесят) грн. 75 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В позові в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак