Ухвала суду № 140187657, 30.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"30" вересня 2026 р. Cправа № 904/3188/26

Суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В., розглянувши без виклику учасників процесу матеріали заяви першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області про вжиття заходів забезпечення позову № 02.50-13712вих-26 від 25.09.2026 у справі

за позовом: першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області (пров. Цегельний, буд. 8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі Агрономічної сільської ради (вул. Центральна, буд. 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227)

до: Житлово-будівельного кооперативу "ДІМПРОМ 12" (вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний райони), буд. 49, м. Дніпро, 49044)

про стягнення 1 520 922,74 грн

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 904/3188/26 за позовом першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Агрономічної сільської ради до Житлово-будівельного кооперативу "ДІМПРОМ 12" про стягнення 1 520 922,74 грн.

Суд повідомив учасників справи про підготовче судове засідання, призначене на 13.10.2026, про що 21.09.2026 постановив відповідну ухвалу.

25.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № 02.50-13712вих-26 від 25.09.2026 першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області про вжиття заходів забезпечення позову, яка зареєстрована загальним відділом "Канцелярія" 28.09.2026 за вх. № 01-43/51/26.

В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що ціна позову становить 1 520 922,74 грн. За відомостями, наданими разом із первинною заявою та дослідженими судами, статутний капітал ЖБК "ДІМПРОМ 12" становить 0 грн, а зареєстроване за відповідачем нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не виявлено. За таких обставин, на думку прокурора, фактична майнова база для виконання можливого рішення є невизначеною, а виконання рішення залежатиме насамперед від збереження грошових коштів та іншого майна, яке може бути виявлене під час виконання ухвали та в подальшому виконавчого документа.

Прокурор також зазначає, що обов`язок зі сплати коштів пайової участі не виконаний відповідачем протягом тривалого часу. Агрономічна сільська рада зверталася до відповідача з вимогами від 15.12.2025 № 1386 та від 23.03.2026 № 345, однак заборгованість не погашена. При цьому розмір заявленого до стягнення перевищує будь-який підтверджений у матеріалах справи обсяг капіталу відповідача.

Окреме значення для оцінки ризику реєстраційних змін, за доводами прокурора, має підтверджена документами історія реєстраційних дій щодо самого відповідача. Так, відповідно до протоколу № 07/07/23 загальних зборів членів ЖБК "Агробудсервіс" від 07.07.2023 змінено найменування кооперативу, його місцезнаходження та затверджено нову редакцію статуту. Місцезнаходження визначено за адресою: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, 49, а найменування змінено на ЖБК "ДІМПРОМ 12". При цьому код ЄДРПОУ 43489037 залишився незмінним. Відповідні зміни 09.11.2023 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі.

На думку прокурора, за відсутності достатньої підтвердженої майнової бази подальша зміна реєстраційного статусу, а тим більше започаткування припинення, реорганізації чи виділу, може суттєво ускладнити оперативне виявлення активів, визначення правонаступника, належне вчинення виконавчих дій та реальне виконання рішення у межах цього спору.

Таким чином, прокурор вважає, що ризик утруднення виконання майбутнього рішення ґрунтується на сукупності конкретних даних, а саме: значній сумі стягнення; нульовому статутному капіталі; відсутності в матеріалах підтвердження наявності нерухомості, достатньої для виконання рішення; тривалому невиконанні грошового обов`язку після вимог органу місцевого самоврядування; документально підтвердженій історії зміни ключових реєстраційних відомостей щодо юридичної особи. Саме сукупність цих обставин, а не будь-яка з них окремо, на думку прокурора, створює достатньо обґрунтоване припущення про можливе утруднення виконання рішення.

Щодо накладення арешту на грошові кошти прокурор зазначає, що арешт коштів у межах ціни позову є не превентивним покаранням відповідача, а мінімально необхідним майновим обмеженням, яке відповідає характеру позову і забезпечує можливість фактичного виконання рішення.

Водночас прокурор посилається на те, що відсутність зареєстрованого нерухомого майна за даними, поданими з первинною заявою, не усуває потреби у застосуванні цього заходу як субсидіарного. За його доводами, арешт проситься не щодо абстрактного або чужого майна, а виключно щодо нерухомого майна, яке належить ЖБК "ДІМПРОМ 12" та буде виявлене під час виконання ухвали, і тільки в обсязі непокритої арештом коштів різниці. Така конструкція, на думку прокурора, не створює надмірного обмеження та дозволяє забезпечити виконання рішення у разі недостатності коштів на рахунках.

Щодо заборони проведення визначених реєстраційних дій прокурор зазначає, що документами, які вже знаходяться у матеріалах справи, підтверджено, що 07.07.2023 відповідачем прийнято, а 09.11.2023 зареєстровано одночасну зміну найменування, місцезнаходження та статуту. Тому, на думку прокурора, можливість подальшої зміни реєстраційних відомостей щодо цього самого суб`єкта не є теоретичною. Особливо істотним для виконання рішення прокурор вважає недопущення державної реєстрації припинення, ліквідації, реорганізації, виділу та пов`язаного з ними правонаступництва до завершення розгляду справи.

При цьому прокурор зазначає, що зміна найменування чи місцезнаходження сама по собі не припиняє зобов`язань юридичної особи. Проте разом із зміною керівника, складу членів, статуту, структури пайового фонду, реорганізацією або припиненням такі дії, на його думку, можуть змінити реєстраційний контур боржника, ускладнити оперативний контроль за його станом, встановлення правонаступництва та своєчасне вчинення виконавчих дій. Саме тому заборона, за твердженням прокурора, сформульована не як безстрокове втручання у діяльність кооперативу, а як тимчасове збереження реєстраційного status quo у цій справі.

З урахуванням попередніх зауважень апеляційного суду третій захід у цій заяві, як зазначає прокурор, конкретизовано. Прокурор не просить заборонити будь-яку господарську діяльність, укладення договорів, отримання доходу, сплату податків, виплату заробітної плати чи користування майном. Заборона стосується виключно визначеного кола реєстраційних дій, здатних змінити існування, правонаступництво та ключові реєстраційні характеристики відповідача.

Наведений підхід, за доводами прокурора, є релевантним і до спірних правовідносин у цій справі. Запропонована прокурором заборона проведення визначених реєстраційних дій щодо ЖБК "ДІМПРОМ 12" не спрямована на припинення чи блокування його поточної господарської діяльності, не вирішує спір по суті та не позбавляє відповідача майна. Її метою є виключно збереження існуючого юридичного статусу відповідача як особи, до якої пред`явлено майнову вимогу, та недопущення вчинення ним юридично значимих дій, здатних ускладнити або унеможливити реальне виконання майбутнього судового рішення.

З огляду на вже встановлені обставини зміни відповідачем найменування, місцезнаходження та установчих документів прокурор вважає, що ризик наступних реєстраційних змін не є абстрактним. За таких обставин, на його думку, тимчасове збереження реєстраційного status quo юридичної особи є співмірним процесуальним заходом, безпосередньо спрямованим на забезпечення ефективності судового захисту.

Розглянувши заяву № 02.50-13712вих-26 від 25.09.2026 (вх. № 01-43/51/26 від 28.09.2026) першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області про вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.

Згідно із положеннями ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежу, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21, від 20.06.2025 у справі № 911/2073/24.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Як убачається зі змісту заяви, необхідність застосування заявлених заходів забезпечення позову прокурор, зокрема, обґрунтовує тим, що статутний капітал ЖБК "ДІМПРОМ 12" становить 0 грн, а зареєстроване за відповідачем нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не виявлено.

Разом із тим суд зазначає, що зазначені обставини вже були встановлені судом під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову та відображені в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 01.07.2026. При цьому під час перегляду зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції вказані обставини також були предметом оцінки.

Крім того, як і у попередній заяві про вжиття заходів забезпечення позову, прокурор посилається на тривалу недобросовісну поведінку Товариства щодо виконання обов`язку зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, внаслідок чого, за його твердженнями, безпідставно збережено належні до сплати кошти та утворилася заборгованість у загальному розмірі 1 520 922,74 грн.

Такі дії, за твердженням прокурора, завдають шкоди майновим інтересам територіальної громади в особі Агрономічної сільської ради.

Водночас суд зазначає, що наведені прокурором обставини щодо невиконання відповідачем обов`язку зі сплати пайової участі, наявності заборгованості у розмірі 1 520 922,74 грн та обставин, які прокурор визначає як ознаки недобросовісної поведінки відповідача, є фактично тими самими обставинами, на які прокурор посилався під час обґрунтування попередньої заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому зазначені прокурором обставини щодо невиконання відповідачем обов`язку зі сплати пайової участі та наявності відповідної заборгованості є предметом позовних вимог у справі № 904/3188/26 та покладені прокурором в основу позову у цій справі.

Отже, наведені у новій заяві обставини щодо тривалого невиконання грошового зобов`язання, розміру заборгованості, відсутності у відповідача зареєстрованого нерухомого майна та нульового розміру статутного капіталу не є новими обставинами, а були відомі суду та вже оцінювалися під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову, у тому числі судом апеляційної інстанції при перегляді ухвали суду від 01.07.2026.

Відтак сам факт повторного наведення зазначених обставин у новій заяві не може сам по собі свідчити про виникнення нової або додаткової реальної загрози утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду та потребує оцінки у сукупності з іншими обставинами, на які прокурор посилається як на підставу для застосування заходів забезпечення позову.

Щодо посилань прокурора на те, що відповідно до протоколу № 07/07/23 загальних зборів членів ЖБК "Агробудсервіс" від 07.07.2023 змінено найменування кооперативу, його місцезнаходження та затверджено нову редакцію статуту, у зв`язку з чим найменування змінено на ЖБК "ДІМПРОМ 12", а відповідні зміни 09.11.2023 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, суд зазначає таке.

Зазначені зміни були вчинені та зареєстровані у 2023 році, тоді як позов у справі № 904/3188/26 подано лише у 2026 році. При цьому матеріали справи не містять відомостей про вчинення відповідачем у період після 09.11.2023 та до моменту звернення прокурора до суду з позовом будь-яких інших змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, які могли б свідчити про послідовне або систематичне вчинення реєстраційних дій, спрямованих на зміну юридичного статусу відповідача чи ускладнення виконання майбутнього судового рішення.

Таким чином, між здійсненням зазначених реєстраційних дій у 2023 році та зверненням прокурора до суду у 2026 році минув значний проміжок часу, протягом якого, за матеріалами справи, відповідачем не вчинялося інших аналогічних реєстраційних дій.

Сам по собі факт зміни у 2023 році найменування, місцезнаходження та затвердження нової редакції статуту відповідача, за відсутності подальших аналогічних реєстраційних дій, не свідчить про наявність на час розгляду заяви реальної загрози вчинення відповідачем дій, спрямованих на припинення, реорганізацію, виділ чи іншу зміну його правового статусу з метою утруднення виконання майбутнього рішення суду.

При цьому суд зауважує, що зміна найменування та місцезнаходження юридичної особи сама по собі не свідчить про припинення її зобов`язань, зміну обсягу відповідальності чи намір ухилитися від виконання таких зобов`язань. Такі реєстраційні дії є юридично значимими, однак для висновку про існування реальної загрози утруднення виконання майбутнього рішення суду необхідно встановити їх зв`язок із конкретними діями відповідача, спрямованими на ускладнення або унеможливлення такого виконання.

Отже, посилання прокурора на реєстраційні зміни, здійснені у 2023 році, за відсутності даних про подальше вчинення відповідачем відповідних дій та з урахуванням того, що позов у цій справі подано лише у 2026 році, саме по собі не підтверджує наявності актуального ризику зміни реєстраційного статусу відповідача та не може бути достатньою підставою для застосування заборони на проведення визначених реєстраційних дій.

Посилання прокурора на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.07.2026 у справі № 925/600/26 як на актуальну судову практику у спорі з фактично тотожним предметом, оскільки, за його доводами, така ухвала підтверджує безпосередній функціональний зв`язок заборони вчинення реєстраційних дій із забезпеченням виконання грошового рішення за позовом про пайову участь, суд оцінює критично.

Так, у справі № 925/600/26 судом установлено конкретні обставини, які безпосередньо свідчили про наявність актуального ризику припинення юридичної особи та, відповідно, можливого утруднення виконання судового рішення.

Зокрема, 15.06.2026 єдиним учасником ТОВ "МСК БУДСЕРВІС" прийнято рішення № 15/06-1 про припинення Товариства як юридичної особи шляхом ліквідації у добровільному порядку, обрано та призначено себе ліквідатором Товариства, затверджено порядок проведення ліквідаційної процедури та встановлено двомісячний строк для її проведення. На виконання зазначеного рішення 16.06.2026 державним реєстратором зареєстровано зміни до відомостей про Товариство та внесено до Єдиного державного реєстру запис щодо рішення засновника про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Таким чином, у справі № 925/600/26 на момент розгляду заяви про забезпечення позову вже існували конкретні та безпосередньо вчинені відповідачем дії, спрямовані на припинення юридичної особи, що об`єктивно зумовлювало необхідність оцінки ризику зміни її правового статусу та можливого утруднення виконання судового рішення.

Натомість у справі № 904/3188/26 судом не встановлено вчинення відповідачем аналогічних дій. Останні встановлені матеріалами справи реєстраційні зміни щодо відповідача були здійснені у 2023 році, тобто задовго до звернення прокурора з позовом у цій справі, і після їх проведення будь-яких інших реєстраційних дій, пов`язаних із припиненням, реорганізацією, виділом або зміною правового статусу відповідача, матеріалами справи не підтверджено.

Отже, фактичні обставини, встановлені у справі № 925/600/26, істотно відрізняються від обставин справи № 904/3188/26, оскільки у першій справі безпосередньо перед зверненням із заявою про забезпечення позову відповідачем було розпочато процедуру ліквідації та вчинено конкретні дії щодо її реалізації, тоді як у цій справі відсутні докази вчинення відповідачем на час розгляду заяви будь-яких дій, спрямованих на припинення або зміну його правового статусу.

За таких обставин посилання прокурора на зазначену ухвалу не спростовує висновку суду про відсутність належних доказів існування саме на час розгляду заяви реального та актуального ризику вчинення відповідачем реєстраційних дій, які могли б істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Саме по собі застосування судом в іншій справі аналогічного заходу забезпечення позову за наявності інших фактичних обставин не зумовлює необхідності застосування такого заходу у цій справі, оскільки питання щодо наявності підстав для забезпечення позову вирішується з урахуванням конкретних обставин відповідної справи, доказів існування реального ризику утруднення виконання майбутнього судового рішення та співмірності заявленого заходу із предметом спору.

Щодо посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 902/476/26, яка, за його доводами, стосується співставних правовідносин, а саме позову прокурора в інтересах територіальної громади про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, інфляційних втрат і трьох процентів річних та питання забезпечення такого грошового позову, суд зазначає таке.

Вказаною постановою Верховного Суду, зокрема, відхилено підхід, відповідно до якого забезпечення позову у справах про стягнення грошових коштів можливе виключно за умови доведення вже вчинених відповідачем активних дій, спрямованих на відчуження, приховування чи інше виведення активів. Верховний Суд зазначив, що доведення таких дій може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов`язковою умовою їх застосування.

Водночас із наведеного правового висновку не вбачається, що для застосування заходів забезпечення позову достатньо самого припущення про можливе утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду. Необхідним залишається встановлення конкретних фактичних обставин та подання доказів, які дають підстави дійти висновку про існування реального, а не гіпотетичного ризику невиконання або утруднення виконання рішення суду.

При цьому суд звертає увагу, що наведений прокурором у заяві правовий висновок Верховного Суду про те, що доведення вже вчинених відповідачем активних дій щодо відчуження, приховування або іншого виведення активів не є обов`язковою умовою для застосування заходів забезпечення позову, не є новим для суду у цій справі.

Так, у постанові Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 902/476/26, відхиляючи підхід щодо необхідності обов`язкового доведення вже вчинених відповідачем дій з відчуження чи виведення активів, Верховний Суд послався, зокрема, на правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Водночас саме на зазначену постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 суд посилався в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 01.07.2026 під час первинного розгляду заяви про забезпечення позову у цій справі.

Отже, правовий підхід, на який прокурор посилається як на підтверджений постановою Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 902/476/26, був відомий суду та врахований ним при первинному вирішенні питання про забезпечення позову. У зв`язку з цим саме по собі прийняття Верховним Судом 25.08.2026 зазначеної постанови, яка ґрунтується, зокрема, на правовій позиції, сформульованій ще 03.03.2023 у справі № 905/448/22, не свідчить про виникнення нової фактичної обставини або нового ризику, який не був предметом оцінки суду при постановленні ухвали від 01.07.2026.

При цьому суд зазначає, що висновок про необов`язковість доведення вже вчинених відповідачем дій щодо відчуження, приховування чи виведення активів не означає, що відсутність таких дій може бути компенсована лише загальним припущенням про можливість утруднення виконання майбутнього рішення суду. Така можливість має бути обґрунтована сукупністю конкретних обставин та належних доказів, які свідчать про наявність реального та актуального ризику.

У цьому контексті суд враховує, що фактичні обставини, встановлені у справі № 902/476/26, на яку посилається прокурор, не є тотожними обставинам цієї справи.

Так, у справі № 902/476/26, крім інших обставин, на які посилався прокурор, було встановлено фінансовий стан відповідача, зокрема наявність значних збитків за 2023-2025 роки, від`ємні показники рентабельності, а також те, що розмір статутного капіталу відповідача був меншим за розмір заявленої до стягнення суми. Водночас істотне значення мало й те, що у грудні 2025 року відповідачем було відчужено три об`єкти нерухомого майна, що підтверджувалося відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, у справі № 902/476/26 висновки суду щодо наявності ризику були зроблені з урахуванням конкретних фактичних обставин, які характеризували майновий стан відповідача та його дії щодо розпорядження належним йому майном.

Натомість у цій справі прокурором не наведено доказів вчинення відповідачем після постановлення ухвали Господарського суду Вінницької області від 01.07.2026 або після інших обставин, на які він посилається як на нові, аналогічних дій щодо відчуження, приховування чи іншого виведення активів, а також не наведено інших нових конкретних обставин, які б свідчили про фактичне зменшення майнової бази відповідача або виникнення актуального ризику утруднення виконання майбутнього рішення суду.

Отже, посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 902/476/26 саме по собі не свідчить про зміну фактичних обставин у цій справі та не спростовує висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 01.07.2026. Наведена постанова Верховного Суду підтверджує загальний підхід до оцінки ризиків при вирішенні питання про забезпечення позову, однак не звільняє заявника від обов`язку довести існування таких ризиків саме у конкретній справі з урахуванням її фактичних обставин.

За таких обставин суд доходить висновку, що посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 902/476/26 не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки прокурором не доведено виникнення після первинного розгляду заяви нових фактичних обставин, які б свідчили про існування реального та актуального ризику невиконання або утруднення виконання майбутнього рішення суду.

З огляду на викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви № 02.50-13712вих-26 від 25.09.2026 (вх. № 01-43/51/26 від 28.09.2026) першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області про забезпечення позову.

Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до процесуального законодавства заява про забезпечення позову, у задоволенні якої було відмовлено повністю або частково, може бути подана повторно у разі зміни обставин, які обґрунтовують необхідність його застосування. Таким чином, відмова у задоволенні заяви не виключає права повторного звернення до суду за наявності нових або змінених обставин.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви № 02.50-13712вих-26 від 25.09.2026 (вх. № 01-43/51/26 від 28.09.2026) першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області про забезпечення позову.

Примірник ухвали надіслати Вінницькій окружній прокуратурі Вінницької області, Вінницькій обласній прокуратурі та Агрономічній сільській раді до електронних кабінетів в ЄСІТС, Житлово-будівельному кооперативу "ДІМПРОМ 12" - рекомендований повідомленням.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий господарський суд.

Ухвала підписана 30.09.2026.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний райони), буд. 49, м. Дніпро, 49044)