Ухвала суду № 140183474, 24.12.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60983/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів скоєних проти особи) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023000000001932 від 16.10.2023 відносно підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 15.05.2014 за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 365 КК України до 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 2 роки,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 190 КК України,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад вимог клопотання

На розгляд слідчому судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів скоєних проти особи) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023000000001932 від 16.10.2023, із визначенням застави в розмірі 600 000 (шістсот тисяч) гривень.

Строк дії ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2024 про продовження строку тримання під вартою спливає 04.01.2025.

В обґрунтування клопотання вказано, що 01.11.2024 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 190 КК України. Того ж дня матеріали кримінального провадження відкрито іншій стороні на виконання вимог ст. 290 КПК України. Органу досудового розслідування необхідно виконати вимоги ст. 290, 291 КПК України та прийняти процесуальне рішення згідно зі ст. 283 КПК України.

На переконання органу досудового розслідування, ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати. Йдеться про ризики переховування від органу досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення речей і документів, що мають істотне значення для провадження, незаконного впливу на потерпілих, свідків та іншого підозрюваного, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження того, у якому особа підозрюється. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на думку слідчого, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Позиції сторін кримінального провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Прокурор зазначила, що матеріали кримінального провадження відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. За її словами, підозрюваний раніше судимий і призначеного вироком покарання не відбув. Просила продовжити строк тримання під вартою.

Захисник - адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання і вважала заявлені ризики необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами. Вона зазначила, що ОСОБА_5 працездатний, має дружину та малолітнього сина, яких потрібно утримувати. Захисник просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_5 повністю підтримав позицію свого захисника.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Слідчий суддя заслухав пояснення прокурора, захисника та підозрюваного, дослідив клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, і дійшов такого висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Головне слідче управління Національної поліції України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001932 від 16.10.2023 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 190 КК України.

За версією органу досудового розслідування, влітку 2023 року, під час дії на території України воєнного стану, ОСОБА_7 вирішив заволодіти грошовими коштами фермерських господарств у великих та особливо великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою. Він мав інформацію про фермерські господарства, що діють на території Черкаської, Житомирської та Кіровоградської областей, про їх керівників та особливості роботи. ОСОБА_7 планував видавати себе за службових осіб Міністерства економіки України, які нібито можуть посприяти в отриманні грантів іноземних інвесторів на розвиток господарської діяльності. Він запропонував раніше знайомому йому ОСОБА_5 взяти активну участь у вчиненні шахрайства, і той, прийнявши пропозицію, вступив з ним у попередню змову.

З метою реалізації злочинного плану ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не пізніше 15-16 серпня 2023 року придбали ряд стартових пакетів із SIM-картками операторів мобільного зв`язку. Вони також зареєстрували електронні скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Крім того, у невстановленої особи вони придбали підроблену гербову печатку з написом «Міністерство економіки України» для виготовлення документів від імені цієї установи.

Надалі, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 діяли за єдиною схемою. Вони телефонували керівникам сільськогосподарських підприємств, видавали себе за посадових осіб Міністерства економіки України і пропонували взяти участь у державній програмі отримання фінансової допомоги на безповоротній основі (гранту) за рахунок коштів іноземних інвесторів. Пакети документів від потерпілих вони отримували на створені ними електронні адреси.

Після цього вони направляли потерпілим засобами поштового зв`язку ТОВ «НОВА ПОШТА», використовуючи анкетні дані інших осіб, підроблені договори про надання фінансової підтримки та «висновки і рекомендації». Ці документи були виготовлені з використанням реквізитів офіційного бланку Міністерства економіки України, підпису начебто Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки України ОСОБА_8 та відтиску підробленої гербової печатки.

Далі, під приводом необхідності сплатити «внесок» для прискореного нарахування грантових коштів, вони схиляли потерпілих до перерахування грошових коштів на рахунки підконтрольних товариств з ознаками фіктивності. Отримані кошти перераховувались на рахунки інших підконтрольних юридичних осіб, знімалися готівкою та використовувалися за власним розсудом.

Так, директору ФГ «ЮВІ-ТРЕЙД» ОСОБА_9 було запропоновано грант у сумі 13 200 000 грн. На електронну пошту господарства надіслано рахунок-фактуру № 1885 від 20.09.2023 на оплату 350 000 грн на рахунок ТОВ «АЛЕКС ОВЕРМАРС» (код ЄДРПОУ 44949240). 21.09.2023 потерпілий перерахував цю суму. Кошти в подальшому були перераховані на рахунки ТОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43521405) та ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК АДМІРАЛ» (код ЄДРПОУ 44295844) і зняті готівкою. 04.10.2023 на ім`я потерпілого направлено підроблений договір № 111/1008 від 28.09.2023.

Директору СТОВ «ЗОРЯ» ОСОБА_10 було запропоновано грант у сумі 65 000 000 грн. Йому надіслано «Висновки та рекомендації» № 477/1165-28/09 від 28.09.2023 та направлено підроблений договір № 124/1894 від 23.10.2023. Згодом надіслано рахунок-фактуру № 1 від 22.11.2023 на оплату 600 000 грн на рахунок ТОВ «МОНТАНА ЕКСПРЕС» (код ЄДРПОУ 45033937). 23.11.2023 ОСОБА_10 перерахував цю суму з рахунку СТОВ «ЗОРЯ», і кошти в подальшому були виведені на рахунки інших підконтрольних осіб та зняті готівкою.

Голові СФГ «СЛАВУТИЧ» ОСОБА_11 було запропоновано грант у сумі 21 000 000 грн і направлено підроблений договір № 121/1891 від 23.10.2023. Згодом надіслано рахунок-фактуру № 1 від 18.12.2023 на оплату 326 100 грн на рахунок ТОВ «МАВІБОНД ПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 45185217). 19.12.2023 потерпілий перерахував цю суму. Кошти в подальшому були перераховані на рахунок ТОВ «ТОЛТІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 43925323) і зняті готівкою.

Приблизно наприкінці березня 2024 року заступнику директора СТОВ «ЛАН» ОСОБА_12 було запропоновано грант у сумі 12 000 000 грн. На адресу товариства надіслано «Висновок та рекомендації» № 136/1140-09/94 від 09.04.2024 і направлено підроблений договір № 03/12-04 від 12.04.2024. 08.05.2024 з електронної пошти «finansy.kyiv@proton.me» надіслано рахунок-фактуру № 134 від 03.05.2024 на оплату 350 000 грн на рахунок ТОВ «АГРОТРЕЙД ПРОДАКТ» (код ЄДРПОУ 44252947). Того ж дня директор СТОВ «ЛАН» ОСОБА_13 перерахувала цю суму, і кошти в подальшому були виведені та зняті готівкою.

Наприкінці березня 2024 року засновнику СПОП «ВІДРОДЖЕННЯ» та СТОВ «ІСКРЕНЕ» ОСОБА_14 було запропоновано грант у сумі 38 000 000 грн. Йому надіслано «Висновки та рекомендації» № 100/1110-08/04 від 08.04.2024 та направлено підроблений договір № 20/12-04 від 12.04.2024. Згодом надіслано рахунок-фактуру № 2 від 19.04.2024 на оплату 460 000 грн на рахунок ТОВ «КЕНТОРГ».

Після цього ОСОБА_14 повідомили про нібито збільшення суми фінансової підтримки до 49 200 000 грн. Йому надіслали рахунок-фактуру № 1 від 24.04.2024 на оплату 980 000 грн на рахунок ТОВ «АГРОТРЕЙД ПРОДАКТ» та направили підроблену додаткову угоду № 1/20/12-04 від 30.04.2024. З рахунків СПОП «ВІДРОДЖЕННЯ» та СТОВ «ІСКРЕНЕ» було перераховано відповідно 460 000 грн та 980 000 грн, а всього 1 440 000 грн, тобто в особливо великому розмірі.

09.05.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. 25.06.2024 - повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру за ч. 4 ст. 190 КК України; 01.11.2024 - повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру за ч. ч. 4, 5 ст. 190 КК України.

01.07.2024 постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 09.08.2024.

31.07.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування продовжено до шести місяців, тобто до 09.11.2024.

04.10.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 09.11.2024, з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої визначено в межах 198,15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 600 000 (шістсот тисяч) грн.

01.11.2024 підозрюваного повідомлено про завершення досудового розслідування та на виконання вимог статті 290 КПК України матеріали кримінального провадження відкрито іншій стороні.

06.11.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04.01.2025 з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 198,15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 600 000 (шістсот тисяч) грн.

Релевантні джерела права

Відповідно до ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення його дієвості. Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування таких заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе три обставини: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості; те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи; можливість виконання завдання, для якого подається клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою ст. 176 цього Кодексу. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України цей запобіжний захід може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1.переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2.знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3.незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4.перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5.вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази такі обставини: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

При цьому слідчий суддя, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність родини й утриманців, майновий стан, наявність судимостей та розмір майнової шкоди, у завданні якої він підозрюється.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. За ч. 3 цієї статті строк тримання під вартою може бути продовжений у межах строку досудового розслідування, а сукупний строк тримання під вартою у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів не повинен перевищувати дванадцяти місяців. Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 цього Кодексу не включається у строки досудового розслідування.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити:

1.виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2.виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. В ухвалі мають бути зазначені обов`язки, які будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, та наслідки їх невиконання, а також обґрунтований обраний розмір застави.

Мотиви слідчого судді

При вирішенні питання про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 необхідно врахувати наступні обставини: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень; наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України; наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування.

Щодо обґрунтованості підозри

Під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри. Така підозра не є сама по собі актом притягнення особи до відповідальності. Вона лише являє собою сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві. Тому, зважаючи на вимоги ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя враховує позиції Європейського суду з прав людини, викладені в його рішеннях.

Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. Такі докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Обґрунтованість підозри визначається з урахуванням положень ст. 94 КПК України. Слідчий суддя оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

На даному етапі слідчий суддя не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим. Питання правильності правової кваліфікації його дій також не є предметом розгляду, оскільки воно підлягає вирішенню за результатами судового розгляду по суті.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій підозрюваного, а виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених у судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя дійшов висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 190 КК України. Такий висновок підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які долучені до матеріалів клопотання, а саме:

?заявою ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 13.10.2023;

?протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 18.10.2023;

?протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 18.10.2023;

?протоколами огляду предметів від 18.10.2023;

?протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 15.11.2023;

?протоколом огляду диску з інформацією, отриманою внаслідок тимчасового доступу до банківського рахунку ТОВ «АЛЕКС ОВЕРМАРС», від 23.12.2023;

?протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 08.04.2024;

?заявою ОСОБА_11 про вчинення злочину;

?протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 21.02.2024;

?протоколом огляду диску з інформацією, отриманою внаслідок тимчасового доступу до банківського рахунку ТОВ «МАВІБОНД ПОСТАЧ», від 25.04.2024;

?протоколом огляду від 28.02.2024;

?рапортами оперативного підрозділу ДКР НП України про виявлення ознак кримінальних правопорушень;

?протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 09.01.2024 та від 18.01.2024;

?висновком експерта № СЕ-19-24/14013-ФП від 04.04.2024;

?протоколами обшуку від 09.05.2024 за місцем проживання ОСОБА_7 , за місцем проживання ОСОБА_5 та транспортного засобу, що перебував у їх власності;

?протоколом огляду від 16.05.2024 речей, вилучених під час обшуку транспортного засобу;

?висновком експерта № СЕ-19-24/39994-ДД від 17.06.2024;

?заявою директора СТОВ «ЛАН» про вчинення кримінального правопорушення;

?протоколом допиту потерпілого - директора СТОВ «ЛАН» від 28.05.2024;

?протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 28.05.2024;

?протоколами огляду від 09.07.2024, 12.07.2024 та 16.07.2024;

?повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри та повідомленням про нову підозру ОСОБА_5 від 01.11.2024;

?іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відомості, що містяться в долучених до клопотання матеріалах, загалом узгоджуються між собою та з обставинами, викладеними в повідомленні про підозру. Повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 278 КПК України, і на даному етапі сумнівів щодо його законності або порядку вручення не викликає.

Крім того, обґрунтованість підозри неодноразово перевірялась слідчими суддями під час вирішення питань про застосування та продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 . Сторона захисту в судовому засіданні не навела конкретних обставин, які б спростовували цей висновок.

Строк дії запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 , спливає 04.01.2025.

01.11.2024 підозрюваного та його захисника повідомлено про завершення досудового розслідування і надано доступ до матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України. На час розгляду клопотання сторони реалізують право на ознайомлення з цими матеріалами, і завершити ознайомлення до закінчення строку дії попередньої ухвали не вбачається можливим. Після завершення ознайомлення прокурор має прийняти процесуальне рішення в порядку ст. 283 КПК України з урахуванням вимог ст. 291 КПК України.

Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами в порядку ст. 290 КПК України не включається у строк досудового розслідування, продовження строку тримання під вартою на цій стадії здійснюється в межах строку досудового розслідування, як того вимагає ч. 3 ст. 197 КПК України.

Щодо наявності ризиків

Слідчий суддя зауважує, що сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу. Для цього необхідна наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя, крім того, з`ясовує, чи не зменшились заявлені ризики.

Встановлені на початковому етапі розслідування ризики в міру його просування мають тенденцію до зменшення та втрати актуальності. Тому для підтвердження їх існування на час розгляду клопотання необхідно враховувати стадію кримінального провадження, факт завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту, а також дані про особу підозрюваного.

У клопотанні орган досудового розслідування послався на існування ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Такий ризик може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з даними про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язки з державою, у якій її переслідують, та міжнародні контакти.

(I) Ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду

Слідчий суддя визнає цей ризик обґрунтованим і таким, що не зменшився. ОСОБА_5 підозрюється, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. Санкція цієї норми передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, тож відповідно до ст. 12 КК України цей злочин є особливо тяжким.

У рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має раціональний зміст. Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи і дозволяє з достатньо високим ступенем ймовірності спрогнозувати її поведінку, адже майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик ухилення від слідства та суду.

Крім того, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 раніше судимий за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 365 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 2 роки. Копія вироку долучена до матеріалів клопотання. Як зазначено в клопотанні та підтримано прокурором у судовому засіданні, до моменту затримання у травні 2024 року ОСОБА_5 призначеного покарання не відбув, і сторона захисту цих обставин не спростувала.

Отже, підозрюваний вже має досвід ухилення від виконання покладених на нього судом обов`язків. Разом з усвідомленням можливості призначення йому покарання у виді тривалого позбавлення волі це створює реальну ймовірність того, що, перебуваючи на волі, він вчинятиме дії, спрямовані на переховування від органу досудового розслідування та суду.

Посилання сторони захисту на наявність у підозрюваного дружини та малолітнього сина цього ризику не спростовує. За версією сторони обвинувачення, наявність родини не стала для ОСОБА_5 стримуючим фактором ні щодо невідбуття раніше призначеного покарання, ні щодо вчинення інкримінованих йому дій.

(II) Ризик знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Слідчий суддя не вважає цей ризик доведеним на даній стадії кримінального провадження. В обґрунтування ризику слідчий зазначає, що не встановлено всіх причетних осіб, способу виготовлення підроблених документів, механізму отримання та виведення грошових коштів у готівку, а також речей і документів, які ще не відшукано.

Проте досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, і 01.11.2024 стороні захисту відкрито матеріали в порядку ст. 290 КПК України. Це свідчить про те, що сторона обвинувачення вважає зібрані докази достатніми для прийняття процесуального рішення за результатами досудового розслідування.

До матеріалів клопотання долучено протоколи обшуків від 09.05.2024 за місцем проживання обох підозрюваних та транспортного засобу, протокол огляду вилучених речей, висновки експертів, протоколи огляду інформації, отриманої внаслідок тимчасового доступу до банківських рахунків, а також протоколи допитів потерпілих та свідків. Таким чином, ключові речові докази та документи вже вилучені й закріплені в установленому КПК України порядку. До того ж з травня 2024 року підозрюваний перебуває під вартою.

Матеріали клопотання не містять конкретних відомостей про те, які саме речі чи документи, що мають істотне значення для провадження, залишились невилученими, де вони можуть перебувати та яким чином підозрюваний міг би на них вплинути. Посилання органу досудового розслідування на такі обставини мають загальний характер і є припущеннями. Відтак на цій стадії можливість підозрюваного знищити, сховати або спотворити докази об`єктивно є суттєво обмеженою.

(III) Ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні

Слідчий суддя визнає цей ризик обґрунтованим. За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 безпосередньо контактував з потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та свідком ОСОБА_12 шляхом телефонних розмов, листування електронною поштою та надсилання поштових відправлень. Тому підозрюваному відомі анкетні та контактні дані цих осіб.

Крім того, інший підозрюваний у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_7 , за версією обвинувачення діяв за попередньою змовою з ОСОБА_5 . Це зумовлює можливість узгодження ними своїх позицій.

Слідчий суддя також враховує, що у зв`язку з відкриттям матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України сторона захисту отримала доступ до повного обсягу зібраних доказів, зокрема до змісту показань потерпілих і свідків та їх анкетних даних. Перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе та співучасника може вчинити тиск на цих осіб, щоб примусити їх змінити раніше надані показання або відмовитися від їх надання.

При оцінці цього ризику слід також враховувати встановлену ч. 1, 2 ст. 23 та ст. 224 КПК України процедуру отримання показань. На стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку ст. 225 КПК України.

За таких обставин ризик впливу на учасників кримінального провадження існує не лише на етапі збирання доказів. Він продовжує існувати й після завершення досудового розслідування - до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих і свідків та їх дослідження.

(IV) Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Слідчий суддя не вбачає підстав погодитися з доводами органу досудового розслідування щодо наявності цього ризику. Обставини, на які посилається слідчий, фактично дублюють обґрунтування ризиків, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: можливі контакти з невстановленими співучасниками, вплив на свідків, створення штучних доказів, можливість повідомити іншим особам форми і методи роботи правоохоронних органів. Ці посилання мають загальний характер і не підтверджені конкретними фактами.

Матеріали клопотання не містять відомостей про те, що ОСОБА_5 під час дії попередніх ухвал ухилявся від участі у процесуальних діях, затягував ознайомлення з процесуальними документами чи іншим чином перешкоджав кримінальному провадженню.

Крім того, досудове розслідування завершено, а слідчі (розшукові) дії, для проведення яких необхідна участь підозрюваного, не заплановані. Тому можливість підозрюваного впливати на хід досудового розслідування об`єктивно є суттєво обмеженою порівняно зі стадією збирання доказів.

(V) Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження того, у якому підозрюється

Слідчий суддя визнає цей ризик обґрунтованим. За версією сторони обвинувачення, інкриміновані ОСОБА_5 діяння вчинялися систематично з серпня 2023 року по травень 2024 року щодо п`яти суб`єктів господарювання з різних областей. Сукупна сума шкоди перевищує 3 000 000 грн.

Для вчинення цих діянь, за версією обвинувачення, було заздалегідь створено цілу інфраструктуру. Підозрювані придбали SIM-картки та підроблену гербову печатку Міністерства економіки України, зареєстрували низку електронних скриньок, стилізованих під адреси державного органу, а також використовували анкетні дані сторонніх осіб і рахунки товариств з ознаками фіктивності. Такий характер і спосіб дій свідчить про те, що інкримінована діяльність могла бути для підозрюваного джерелом доходу.

Слідчий суддя враховує також, що ОСОБА_5 раніше вже був засуджений за вчинення умисних кримінальних правопорушень до позбавлення волі, однак, за версією сторони обвинувачення, це не стало для нього стримуючим фактором. Сукупність цих обставин дає достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити протиправну діяльність, у якій підозрюється.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати і не зменшились. Ризики, передбачені п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даній стадії кримінального провадження не доведені.

Щодо доводів сторони захисту та неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу

Сторона захисту просила застосувати до підозрюваного особисте зобов`язання. Вона посилалася на те, що ОСОБА_5 повнолітній, працездатний, має дружину та малолітнього сина, яких потрібно утримувати, а ризики не доведені.

Оцінюючи ці доводи, слідчий суддя зазначає, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом. Воно полягає лише в покладенні на підозрюваного процесуальних обов`язків і не передбачає дієвих механізмів контролю за їх виконанням. Такий захід не є співмірним із тим, що особа підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше судима і, за доводами сторони обвинувачення, не відбула призначеного вироком покарання.

Обставини, на які посилається сторона захисту, характеризують особу підозрюваного і враховуються слідчим суддею відповідно до ст. 178 КПК України. Проте вони не спростовують встановлених ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і не можуть бути достатнім стримуючим фактором для належної процесуальної поведінки підозрюваного. Доводи захисту про недоведеність ризиків знайшли підтвердження лише щодо ризиків, передбачених п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Це не нівелює наявності інших встановлених ризиків, адже для застосування запобіжного заходу достатньо навіть одного з них.

Більш м`якими запобіжними заходами, ніж тримання під вартою, є домашній арешт, застава, особиста порука та особисте зобов`язання. На переконання слідчого судді, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам. У разі їх застосування підозрюваний матиме можливість вільно переміщуватися, використовувати засоби зв`язку, контактувати з потерпілими, свідками та іншим підозрюваним, а також вчиняти дії, спрямовані на переховування від органу досудового розслідування та суду.

Оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою об`єктивно необхідним і пропорційним меті запобігання встановленим ризикам. До таких обставин належать вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, наявність у нього судимості, розмір майнової шкоди, а також вік, працездатність і сімейний стан підозрюваного. Такий захід відповідає вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки кореспондується з конкретним суспільним інтересом, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи.

Стороною захисту не надано доказів того, що підозрюваний за станом здоров`я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.

Щодо розміру застави

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави. Підстав для її невизначення, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, у цьому кримінальному провадженні не встановлено.

Сторона обвинувачення просила визначити заставу в розмірі 600 000 грн.

Разом з тим, ОСОБА_5 підозрюється, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину. Тому розмір застави щодо нього визначається відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Він повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і не може бути завідомо непомірним для нього.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) дані про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні корисливих злочинів, пов`язаних із заволодінням грошовими коштами потерпілих на загальну суму, яка за версією сторони обвинувачення становить 3 066 100 грн. Ця обставина обумовлює необхідність визначення застави, яка буде реальним стримуючим фактором.

Водночас слідчий суддя бере до уваги доводи сторони захисту про те, що підозрюваний має дружину та малолітнього сина, яких він повинен утримувати, а отже розмір застави безпосередньо впливає на матеріальне становище його родини. Матеріали клопотання не містять відомостей про майновий стан підозрюваного, наявність у нього доходів чи активів, які б свідчили про його здатність внести заставу в розмірі 600 000 грн. Клопотання також не містить обґрунтування того, чому саме такий розмір є необхідним і співмірним.

Після завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту ризики, передбачені п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження. Отже, ступінь ризиків, яким має запобігати застава, зменшився порівняно з попередніми етапами провадження.

За таких обставин визначення застави в розмірі, про який просить сторона обвинувачення, не відповідає вимозі ч. 4 ст. 182 КПК України щодо неприпустимості завідомо непомірного розміру застави та принципу співмірності.

З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень. Такий розмір перебуває в межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, і є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Він враховує тяжкість інкримінованих злочинів, розмір майнової шкоди та встановлені ризики і водночас не є завідомо непомірним з огляду на сімейний та майновий стан підозрюваного.

У разі внесення застави на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, спрямовані на запобігання встановленим ризикам. У разі невиконання цих обов`язків застава відповідно до ч. 8 ст. 182, ч. 10 ст. 194 КПК України звертається в дохід держави, а до підозрюваного може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що встановлені обставини є достатніми для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , а тому клопотання, з урахуванням зменшення розміру застави, підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 177-178, 182, 183, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 21.02.2025 у кримінальному провадженні № 12023000000001932 від 16.10.2023, із визначенням застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у сумі 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконання наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першим викликом;

- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_7 , потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний тест ухвали оголошено о 08 год. 55 хв. 30.12.2024.

Слідчий суддя ОСОБА_16