Ухвала суду № 140181903, 30.09.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1531/26

2-п/301/26/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 29 липня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

17 червня 2026 року ТОВ «Споживчий Центр» звернулося в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №10.12.2025-100002034 від 10.12.2025 року в сумі 28400 грн.

Заочним рішенням Іршавського районного суду від 29.07.2026 року позов ТОВ «Споживчий Центр» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за Кредитним договором №10.12.2025-100002034 від 10.12.2025 року в сумі 23400 грн., а також стягнуто 2793,38 грн. судових витрат.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи незгідною із вказаним рішенням суду, 08 вересня 2026 року через свого представника адвоката Пилипця А.Ю. звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 29.07.2026 року, яку мотивовано таким.

Обставини, що свідчать про поважність причин неявки відповідачки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це - відповідачці не надходила позовна заява з додатками.

Щодо стягнутої з відповідачки комісії. Банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту є несправедливими, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Положення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Щодо розміру денної процентної ставки, то її розмір не може перевищувати 1%.

Відсутність доказів видачі відповідачці кредитних коштів.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір та нібито видано відповідачці грошові кошти.

Однак, позивачем не було надано до суду жодних доказів видачі відповідачці кредитних коштів за спірним кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачці.

Розрахунок заборгованості за кредитом, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачкою, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, а виписка по картковому рахунку у матеріалах даної справи ввідсутня.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів перерахування позивачем грошових коштів на користь відповідачки, а долучені до позовної заяви документи (договір та додаток до нього, а також таблиця з персональними даними відповідачки та умовами кредитування) не містять інформації щодо номера банківської картки відповідачки.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Представником позивача не доведено розмір фактично взятих відповідачкою кредитних коштів за умовами договору, не доведено обгрунтованість нарахування відсотків.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила скасувати заочне рішення Іршавського районного суду від 29.07.2026 року та призначити справу №301/1531/26 за позовом ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, причини неявки не повідомили, поважність неявки не підтвердили, заяв чи клопотань не подали (а.с.137,138).

Представник позивача ТОВ «Споживчий Центр» Медведєва Н.О. у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, причини неявки не повідомила, заперечень проти заяви про перегляд заочного рішення не подала (а.с.135,136).

Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України розгляд заяви про перегляд заочного рішення проведено у відсутності сторін, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення з доданими до неї документами, перевіривши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

17 червня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» ТОВ «Споживчий Центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №10.12.2025-100002034 від 10.12.2025 року в сумі 28400 грн., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (а.с.2).

Заочним рішенням Іршавського районного суду від 29.07.2026 року позов ТОВ «Споживчий Центр» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за Кредитним договором №10.12.2025-100002034 від 10.12.2025 року в сумі 23400 грн., а також стягнуто 2793,38 грн. судових витрат (а.с.98-105).

28 серпня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Пилипця А.Ю. направила в суд заяву про перегляд заочного рішення від 29.07.2026 року, відповідно до даних відстеження з сайту АТ «Укрпошта» за трекінком відправлення на конверті «02156 0764973 8» (а.с.129,140-141), до суду вказана заява надійшла 08 вересня 2026 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (а.с.121).

ОСОБА_1 посилається на те, що обставинами, які свідчать про поважність причин її неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причини неподання нею відзиву, і доказів про це є те, що їй не надходила позовна заява з додатками.

Згідно з п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У позовній заяві зазначено адресу проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а.с.2).

Згідно отриманої судом відповіді №2899835 від 18.06.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, 28 січня 2026 року ОСОБА_1 була знята з адреси реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.81).

Відповідно до листа Кам`янської сільської ради Берегівського району №05-11/1238 від 22.06.2026 року, ОСОБА_1 не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , виписана за заявою власника від 28.01.2026 року (а.с.84).

Копія позовної заяви з додатками відповідачці судом не направлялась, оскільки ТОВ «Споживчий Центр» звернулося в суд з позовом з використанням системи «Електронний суд», тому обов`язок надіслати позовну заяву з додатками відповідачці процесуальний закон поклав на позивача.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до ч.7 ст.43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

ТОВ «Споживчий Центр» на підтвердження надсилання ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , приєднав до позовної заяви копію квитанції «Поштової служби «Е-Пост» №2114924 від 15.06.2026 року (а.с.28) та копію опису вкладення до листа, відправленого відповідачці 15.06.2026 року о 15:33 годин (а.с.29).

Тобто, позовну заяву з додатками позивач направив відповідачці 15.06.2026 року, тобто на 2 дні раніше, ніж звернувся з відповідним позовом до суду (17.06.2026 року).

Вказане спростовує доводи відповідачки про те, що їй не надходила позовна заява з додатками.

Відповідно до ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно з ч.2 ст.130 ЦПК України, розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Копія ухвали Іршавського районного суду від 23.06.2026 року про відкриття провадження у справі з супровідним листом (а.с.85-86,87) та судова повістка про виклик в судове засідання на 29.07.2026 року на 09:40 годин (а.с.90) направлялися судом відповідачці за останнім відомим зареєстрованим місцем її проживання АДРЕСА_1 . Крім того, про дату час та місце судового засідання відповідачка також повідомлялася відповідно до ч.10 ст.187 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с.91).

16 липня 2026 року вищевказане поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про вручення його ОСОБА_1 04 липня 2026 року (а.с.96).

Заочне рішення суду від 29.07.2026 року було направлене судом на останню відому зареєстровану адресу проживання відповідачки та вручено 07.08.2026 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.114).

Також 31 липня 2026 року судом розміщено оголошення про ухвалене заочне рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на конкретну сторінку реєстру судових рішень (а.с.113).

Крім цього, 29 липня 2026 року відповідачка отримала копію заочного рішення з супровідним листом в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документу, згідно яких копія заочного рішення з супровідним листом були доставлені до електронного кабінету відповідачки 29.07.2026 року о 15:30 годин та о 15:32 годин (а.с.109,112).

Відповідно до п. 2, 3 ч.6 ст.272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Тобто, ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи та їй було належним чином вручено копію заочного рішення суду від 29.07.2026 року.

Представник відповідачки у заяві про перегляд заочного рішення зазначає про те, що в ОСОБА_1 відсутній зареєстрований електронний кабінет ЄСІТС.

Згідно з відповіддю №40637896 від 29.09.2026 року, відповідачка ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, дата реєстрації 14 липня 2026 року (а.с.139).

Тобто навіть за умови не отримання позову з додатками від позивача на свою останню відому зареєстровану адресу проживання у паперовій формі, відповідачка мала два тижні з 14.07.2026 року для ознайомлення зі всіма матеріалами справи у електронній формі у підсистемі «Електронний суд» до судового засідання, яке було призначено на 29.07.2026 року. З огляду на вручення відповідачці засобом поштового зв`язку копії ухвали про відкриття провадження та судової повістки 04.07.2026 року, вона мала майже місяць часу для того, щоб ознайомитися з матеріалами справи в суді і подати відзив на позовну заяву, докази на спростування позовних вимог, клопотання.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Із заявою про перегляд заочного рішення від 29.07.2026 року, яке ОСОБА_1 отримала 29.07.2026 року в електронній формі в підсистемі «Електронний суд», 07.08.2026 року в паперовій формі за останньою відомою адресою проживання та про яке її було повідомлено 31.08.2026 року шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, відповідачка звернулася до суду 28 серпня 2026 року і таку заяву отримано судом 08 вересня 2026 року.

Заяву про перегляд заочного рішення суду подано ОСОБА_1 протягом тридцяти днів з дня його проголошення, тобто у строк, визначений ч.2 ст.284 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає, що строк подачі заяви про перегляд заочного рішення суду відповідачкою не пропущено.

Заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення узагальнено також зводиться до таких доводів:

- положення кредитного договору щодо стягнутої з відповідачки комісії є несправедливим, що є підставою для визнання таких положень недійсними та є нікчемними;

- розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%;

- позивач не надав доказів видачі відповідачці кредитних коштів, не подав разом із позовною заявою клопотання про витребування таких доказів; розрахунок заборгованості не є первинними документом відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який фіксує факт здійснення господарської операції та підтверджує факт видачі коштів готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачці; розрахунок заборгованості за кредитом, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачкою, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також доказом укладення кредитного договору;

- у матеріалах справи відсутня виписка по картковому рахунку;

- долучені до позовної заяви документи (договір та додаток до нього, а також таблиця з персональними даними відповідачки та умовами кредитування), не містять інформації щодо номера банківської картки відповідачки;

- представником позивача не доведено розмір фактично взятих відповідачкою кредитних коштів за умовами договору, не доведено обгрунтованість нарахування відсотків; з наданих представником позивача документів неможливо встановити по яку дату нараховувались відсотки за користування кредитом та за якою ставкою.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Іршавського районного суду від 23.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Вказаною ухвалою роз`яснено відповідачці: її право подати до суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали; що копія відзиву та доданих до нього документів має бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду; що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно всіх обставин, визначених ст.288 ч.1 ЦПК України.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть призвести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12, 13 ЦПК України).

Відповідачка ОСОБА_1 на спростування висновків суду про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України не вказала та не надала жодного доказу, окрім самої заяви про перегляд заочного рішення, який би мав істотне значення для правильного вирішення справи і не був врахований судом під час ухвалення заочного рішення від 29.07.2026 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 року у справі №559/1622/19 вказав, що на позивача покладено обов`язок довести належними і допустимими доказами наявність та розмірі заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

В ході судового розгляду судом встановлено, що 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Споживчий Центр» Кредитний договір, за умовами якого отримала кредит в сумі 7000 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 на строк 168 днів з датою повернення 26.05.2026 року.

Також сторонами було узгоджено сплату відповідачкою комісії, пов`язаної з наданням кредиту 5% від суми кредиту, що становить 350 грн., та комісії за обслуговування кредитної заборгованості 350 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

10 грудня 2025 року ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 уклалали Додатковий договір до Кредитного договору, за умовами якого відповідачці було надано кредит в сумі 3000 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 на строк 168 днів з дати надання кредиту з датою повернення - 26.05.2026 року.

Також вказаною Додатковою угодою ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий Цент» домовились про сплату відповідачкою комісії, пов`язаної з наданням 2-го траншу 5% від суми 2-го траншу, що становить 150 грн., а також комісії за обслуговування з дати укладення даного Додаткового договору - 500 грн., починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.

Судом встановлено, що надання відповідачці 10.12.2025 року кредиту на загальну суму 10000 грн. (7000 грн. + 3000 грн.) шляхом перерахування на картку № НОМЕР_3 підтверджується копіями листів ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» №319-1506 та №320-1506 від 15.06.2026 року (а.с.40,41).

Позивачем було ідентифіковано особу відповідачки ОСОБА_1 за допомогою інформації з центрального вузла Системи BankID НБУ, про що у матеріалах справи міститься відповідна інформація (а.с.26).

Для доведення зворотного відповідачка могла надати суду виписку зі своїх карткових рахунків за відповідний період, в якій можна було б відстежити чи дійсно вона отримувала такі кредитні кошти, проте таких доказів суду не надано.

Суду було надано розрахунок відповідачки за Кредитним договором за період з 10.12.2025 року по 26.05.2026 року, тобто в межах погодженого строку кредитування (а.с.63-67).

За цей період позивач нараховував відсотки за такими процентними ставками: з 10.12.2025 року по 17.03.2026 року 1% в день, з 18.03.2026 року по 26.05.2026 року 0,50% в день, тобто розмір денної процентної ставки не перевищував 1%.

У стягненні нарахованих з відповідачки відсотків за ст.625 України в сумі 5000 грн. заочним рішенням суду від 29.07.2026 року відмовлено.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, 23.12.2025 року ОСОБА_1 внесла один платіж в сумі 1900 грн., з яких 1270 грн. було зараховано на погашення не сплачених відсотків, 130 грн. зараховано на погашення щоденних відсотків, а 500 грн. зараховано на погашення комісії (а.с.63).

ОСОБА_1 могла надати суду власний розрахунок заборгованості, проте такий суду не надано.

Відповідачкою не спростовано черговість зарахування сплачених нею сум за кредитним договором і вона погодилася на сплату комісії, підписавши кредитний договір.

Обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення, зокрема, заперечення суми кредитної заборгованості, є лише викладенням доводів, які полягають у незгоді з ухваленим судовим рішенням.

Водночас самі лише заперечення щодо позовних вимог, розміру заборгованості, без будь-яких підтверджень, на переконання суду не можуть бути підставою для перегляду заочного рішення.

Перевірка заочного рішення на предмет законності та обґрунтованості відноситься до повноважень суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги, а не суду першої інстанції при розгляді заяви про перегляд заочного рішення.

Враховуючи, що підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача, а також наявність істотних доказів на обґрунтування заперечень проти вимог позивача, то за відсутності у сукупності зазначених обставин суд немає законних підстав для скасування заочного рішення, тому суд вважає заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишити без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. 247 ч.2, 284-288 ЦПК України,

у х в а л и в :

Заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 29 липня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 30 вересня 2026 року.

Головуюча : М. О. Пітерських