Ухвала суду № 1401698, 10.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-10604/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10травня2007 року                                                                                                  м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі                                Павлушку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постановуЗапорізького апеляційного господарського судувід 12.05.2005 р.

у справі№ 5/326 господарського суду Запорізької області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Люза»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.2004 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.05.2005 року, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000910301/0 від 15.11.2004 року про визначення ТОВ «Люза» податкового зобов‘язання за платежем з податку на прибуток в сумі 2620253,00 грн., в тому числі 1359744,00 грн. - основний платіж, 1260509,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судові рішення вмотивовані посиланням на підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якого момент виникнення у платника податку на прибуток валових витрат не залежить від факту отримання таким платником придбаних товарів /робіт, послуг/ в тих податкових звітних періодах, в яких понесені витрати на оплату, в тому числі часткову, товарів /робіт, послуг/, а відтак суди дійшли висновку про правомірне віднесення позивачем здійсненої у 2 кварталі 2003 року, 1 та 2 кварталах 2004 року передоплати за обладнання до валових витрат зазначених звітних податкових періодів безвідносно до тієї обставини, що поставки обладнання в цих періодах через відсутність повного розрахунку не було. При цьому суди, зокрема виходили з того, що за договором від 10.06.2003р. № 1106, укладеним між позивачем та ТОВ «Оптіма-Зв‘язок-Есетс», умовою поставки є повна оплата обладнання у погодженій сторонами сумі.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, частини 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов‘язання у спірній сумі слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 11.11.2004 р. №143/33-1/19366502, про порушення ТОВ «Люза» пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважаючи, що внаслідок перерахування позивачем грошових коштів продавцю обладнання ТОВ «Оптіма-Зв‘язок-Есетс» без фактичного отримання такого обладнання на дату віднесення витрат до валових витрат активи позивача зменшилися, що свідчить про те, що здійснена операція не була спрямована на отримання доходу, а відтак позивачем не дотримана одна з обов‘язкових умов віднесення витрат до валових їх зв‘язок з господарською діяльністю, спрямованою на отримання доходу.

Судами встановлено, що між позивачем (покупцем) та ТОВ “Оптіма – Зв’язок –Есетс’ (продавцем) було укладено договір № 1006 від 10.06.2003р. та додаткові угоди до нього.

Згідно вказаного договору позивач придбав обладнання на загальну суму 8 190 654 грн. 19коп. з ПДВ. Згідно договірних умов обладнання має бути передано позивачу після повної оплати вартості обладнання через 30 днів з моменту кінцевого розрахунку.

Позивач сплатив продавцю грошові кошти за обладнання, здійснивши попередню оплату на загальну суму 8 035 691 грн.40 коп., в т.ч. ПДВ, що підтверджується платіжнимидорученнями: № 2161 від 25.06.2003 року на суму 5 500 000 грн. 00 коп.; платіжне доручення від 28.01.2004 року № ZF4705 на суму 747 340 грн.40 коп.; від 30.03.2004 року № ZF5608 та від 31.03.2004 року № ZF5617 на загальну суму 667 340 грн.40 коп.; від 27.04.2004 року № ZF5937 на суму 373 670 грн.20 коп.; від 20.05.2004 року № ZF6336 на суму 373 670 грн.20 коп.; від 25.06.2004 року № ZF6937 на суму 373 670 грн.20 коп., включивши сплачені суми до складу валових витрат, а ПДВ - до податкового кредиту.

Оскільки станом на момент перевірки позивач не в повному обсязі розрахувався за договором, підстави для передачі йому майна постачальником не настали.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції, діючій на момент виникнення спірного правовідношення,валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Пункти 5.3 - 5.8 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачають обмежень щодо віднесення до складу валових витрат сум здійснених платником податків попередніх оплат. Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі не дозволяється ( пункт 5.11 статті 5).

Враховуючи положення наведених норм, висновок судів про те, що зазначеним Законом не забороняється віднесення понесених витрат, пов’язаних з попередньою оплатою продукції, до складу валових витрат у разі ненадання покупцю продукції у тому ж податковому періоді, слід визнати правильним.

До того ж відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” момент виникнення валових витрат визначається по двох подіях, що відбуваються раніше: або дата списання коштів платника податку на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів.

Таким чином наведена норма дає право платникам податку включати до складу валових витрат сплачені в розрахунок за товар грошові кошти за правилом першої події.

Пунктом 1.32 статті 1 цього ж Закону встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною та суттєвою.

Судами було встановлено, що діяльність позивача була направлена на отримання доходу, оскільки позивачем було укладено договір на продаж спірного обладнання № 4/Л.2.1 від 02.08.2004 року. Ціна обладнання за вказаним договором склала 8 961 085 грн.30 коп., у той час як витрати на придбання обладнання за договором № 1006 від 11.06.2003 року складають 8 190 654 грн. 19 коп. Вказане свідчить про те, що позивач при здійсненні операцій з купівлі-продажу спірного обладнання мав на меті саме отримання доходу. На момент перевірки за договором № 4/Л.2.1 від 02.08.2004 року була отримана передоплата в сумі 50 000 грн. Позивач у запереченнях від 12.11.2004 року № 272/Л.2.1 до акту перевірки вказував про факт існування договору № 4/Л.2.1 від 02.08.2004 року та отримання передоплати та зазначав надання перевіряючим вказаного договору в ході проведення перевірки.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського судувід 12.05.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                             Усенко Є.А.

Судді                                                                                                           Бившева Л.І.

                                                                                                                      Костенко М.І.

                                                                                                                      Маринчак Н.Є.

                                                                                                                      Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Суддя                                                Усенко Є.А.