Ухвала суду № 1401711, 02.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2007 року № К-10888/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача: Чуйкова Т.В., дов. № 27 від 11.06.2007 р.;

Давиденко О.О., дов. № 26 від 11.06.2007 р.;

відповідача: Слесаренко Н.Є., наказ № 195-в від 10.09.2007 р.;

Сисіна Ю.В., дов. № 14247/10/10-013 від 20.09.2007 р.;

Булига В.П., дов. № 14245/10/10-013 від 20.09.2007 р.;

Баранова І.М., дов. № 14246/10/10-013 від 20.09.2007 р.;

(в судовому засіданні 02.10.2007 р. приймали участь представники відповідача: Сисіна Ю.В., Булига В.П. та представник позивача Чуйкова Т.В.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Дружківка

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 29.06.2005 р.

та рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2005 р.

у справі№ 31/60а господарського суду Донецької області

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод»

доДержавної податкової інспекції у м. Дружківка

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2005 р. ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Дружківка від 11.03.2005 р. № 0000472340/3 та № 0002012340/3.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.04.2005 р. у справі № 31/60а, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2005 р., позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у м. Дружківка оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Дружківка, посилаючись на неправильне застосування судами підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2005 р. та рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2005 р. і прийняти нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2005 р. вказана касаційна скарга разом з матеріалами справи була передана для вирішення до Вищого адміністративного суду України в звязку набранням 01.09.2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представники відповідача підтримали доводи касаційної скарги, просили їх задовольнити.

Представники позивача просили залишити скаргу податкової інспекції без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступні обставини справи.

У вересні 2004 р. ДПІ у м. Дружківка проведена документальна перевірка ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» з питань правильності відшкодування податку на додану вартість за листопад 2003 р., за результатами якої складено акт № 92/23/00165669 від 22.09.2004 р.

В акті перевірки зазначено, що між позивачем та КПМ «Воік» 03.11.2003 р. був укладений договір № 3/11-МП на поставку труб титанових і нержавіючих.

На виконання цього договору завод отримав від постачальника продукцію на загальну суму 137 148 307,20 грн. (ПДВ 22 858 031,20 грн.), за яку розрахувався грошовими коштами у сумі 113 148 277,20 грн. та простими векселями на загальну суму 24 000 030 грн. Вказана операція відображена в податковому обліку заводу, зокрема, до валових витрат включено 114 290 256 грн., до податкового кредиту - 22 858 051,20 грн.

Вищевказана продукція, на підставі договору № 3/11-ХР, була передана на відповідальне зберігання КПМ «Воік».

В подальшому продукція завідомо продана ТОВ «Донресурс», ТОВ «Внешпромтранс» та ТОВ «Фінансово-Промисловий Альянс». Загальна сума продажу склала 113 148 277 грн., що є ціною нижче за ціну придбання продукції заводом.

За результатами перевірки податковий орган дійшов до висновку про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в тому, що до складу податкового кредиту листопаду 2003 р. включена сума податку нарахованого на суму вартості товару, витрати на придбання якого не підлягають включенню до складу валових витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Цей висновок в акті перевірки мотивовано тим, що здійснюючи придбання труб та їх продаж за ціною нижче ціни придбання, позивачем не отримано доходу. Тому, на думку податкового органу, витрати з придбання труб, які не були компенсовані платнику, не підлягають включенню до складу валових витрат з огляду на те, що продукція не була використана у господарській діяльності заводу.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 11.03.2005 р. № 0000472340/3 та № 0002012340/3 заводу визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4 000 005 грн. та застосовані фінансові санкції відповідно у сумі 980 000 грн. та 1 020 002,50 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що валові витрати за операцією з придбання труб у КПМ «Воік» позивачем сформовані за першою подією у відповідності до приписів пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Під час перевірки порушень у податковому обліку позивача стосовно формування валових витрат не виявлено, сума валових витрат спірного періоду податковим органом не зменшувалась. Податковий кредит позивача сформований на підставі отриманих від контрагента податкових накладних у повній відповідності до підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання податкового органу на те, що операція з придбання труб є збитковою, здійснена без наміру використати продукцію у власній господарській діяльності позивача, а тому витрати за цією операцією не включаються до складу валових витрат і відповідно до податкового кредиту судами визнано безпідставним, оскільки продаж труб нижче ціни їх придбання був для позивача вимушеною операцією. Операції позивача з купівлі та подальшого продажу труб, за висновком судів, підпадають під законодавче визначення господарської діяльності. Та обставина, що від цих операцій позивач мав відємний господарський (фінансовий) результат жодним чином не впливає на оцінку спірних операцій як господарських.

Проте, колегія суддів вважає дані висновки судів передчасними, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, судовими інстанціями встановлено, що ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» за придбану у КПМ «Воік» продукцію розрахувався грошовими коштами в сумі 113148277,20 грн. та простими векселями на загальну суму 24 000030 грн.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до положень підпункту 7.7.1 та підпункту 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на час формування позивачем податкового кредиту за листопад 2003 року) у разі коли за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

В той же час, податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Згідно з підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з події:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, відповідно до вищевикладених положень до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому платник податку, який придбає товар, має право віднести до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару, яка підтверджується податковою накладною, а в разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість. Таким чином, однією із обовязкових умов для формування податкового кредиту платником податку, який придбає товар, є сплата ним цієї суми податку на додану вартість в складі ціни придбання товару. Такий висновок також кореспондується із загальним визначенням платника податку, яке міститься в п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач при придбанні товарно-матеріальних цінностей проводив розрахунки з постачальниками у вексельній та у грошовій формах.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів» умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обовязково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобовязання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобовязання щодо платежу за векселем.

Згідно п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобовязань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Таким чином, не зясування судами попередніх інстанцій обставини щодо погашення позивачем грошового зобовязання за векселями, якими він розраховувався з постачальником, призвело до передчасних висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування податкового кредиту за листопад 2003 року.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами норм матеріального та процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2005 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2005 р. підлягають скасуванню, а справа, відповідно до ч. 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2005 р. та рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2005 р.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.