Рішення № 140169788, 28.07.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/1658/25

провадження № 2/691/484/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

з участю секретаря судового засідання Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

встановив :

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач мотивує, що 04 червня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №4261593, сума кредитного договору становить 4900,00 грн.. 19 червня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір №3520715, сума кредитного договору становить 20000,00 грн.. 04 лютого 2022 року було укладено договір №04-02-02/2022 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором №4261593 від 04 червня 2021 року. 10 січня 2023 року було укладено договір №10-03/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4261593 від 04 червня 2021 року. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №4261593 від 04 червня 2021 року. 16 грудня 2021 було укладено договір №16/12-2021-43 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3520715 від 19 червня 2021 року. 10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3520715 від 19 червня 2021 року. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3520715 від 19 червня 2021 року. Станом на день подачі позову до суду заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №3520715 від 19 червня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 152880,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 20000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 132280,00 грн., заборгованість за комісіями - 600,00 грн.. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №4261593 від 04 червня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 16158,45 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4900,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11172,00 грн., інфляційні збитки - 78,40 грн., нараховані 3% річних - 8,05 грн.. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 169038,45 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 24900,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 143452,00 грн., заборгованість за комісією - 600,00 грн., інфляційні збитки - 78,40 грн., нараховані 3% річних - 8,05 грн.. Позивачем не вчинялись заходи досудового врегулювання спору, так як і не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договорами №4261593 від 04 червня 2021 року, №3520715 від 19 червня 2021 року в розмірі 169038,45 грн., а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн. (а.с.1-13).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2025 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред`явлення зустрічного позову.

18 грудня 2025 року ухвалою суду в цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

У судове засідання представник позивача, будучи вчасно та належним чином повідомленим, не з`явився, надіслав клопотання від 27 липня 2026 року №4874/26-Вх про розгляд цивільної справи без його участі, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи вчасно та належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, шляхом надіслання рекомендованих повідомлень, судових повісток та розміщення оголошення про виклик до суду, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://gd.ck.court.gov.ua., у судові засідання не з`явився.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду по суті, так як сторони повідомлені вчасно та належним чином. При прийнятті рішення суд орієнтований і на судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Так, згідно п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, п.27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява № 8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, враховуючи належне повідомлення відповідача за місцем реєстрації та проживання, відсутність відзиву, заперечення, чи то клопотань про необґрунтованість позовних вимог, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач повинен зазначити і довести підстави позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов`язує свої матеріально-правові вимоги.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 610,611,1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України.

Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин - зобов`язання і є зобов`язальними та регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», з врахуванням наступного.

Згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» згідно до Статуту створене та діє відповідно до Конституції України, Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Закону України «Про державну таємницю» та іншого чинного законодавства для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на невизначений строк та на основі самофінансування та самоокупності, код ЄДРПОУ 44276926 (а.с.137-141). Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.170). 19 червня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3520715, на умовах строковості, зворотності, платності (а.с.29-44). Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 20000,00 грн. для власних потреб з використанням умов електронного кредитування. (а.с.29-44). Відповідно до умов договору споживчого кредиту позичальнику видано кредит у розмірі 20000,00 грн. для власних потреб на придбання товарів для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника, строк кредитування 30 днів (а.с.29-44). Підписання договору про споживчий кредит №4538496 відбулося у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою мережі «Інтернет», остільки із покрокових рухів відповідач перейшов на офіційний сайт товариства, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заяву, в якій вказав свої персональні дані, а саме прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адрес електронної пошти, номер банківської картки для перерахунку коштів та місця реєстрації/проживання. Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МІЛОАН» передбачено, що відповідач у заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні товариству для прийняття рішення про кредитування чи ненадання кредиту, і при цьому набуває обов`язку оновлювати ці дані в електронному кабінеті не пізніше трьох днів з дня виникнення таких змін. За результатами перевірки даних про особу та аутентифікації платіжної картки згідно з стандартами відповідних платіжних систем, було прийнято рішення про кредитування відповідача (а.с.29-44). Договір було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора W43001, який було відправлено відповідачу на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.45). Квитанцією ТОВ ФК «Елаєнс» від 19 червня 2021 року підтверджено, що кошти зараховані у розмірі 20000,00 грн. (а.с.46). На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання перед відповідачем виконало повністю, в той час як відповідач свої зобов`язання виконує з порушенням, не сплачуючи розміру кредиту взагалі, що спричинило утворення заборгованості, яка підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №16/12-2021-43 від 16 грудня 2021 року, згідно якого ТОВ «МІЛОАН» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за первинним договором в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «МІЛОАН», які визначені в Реєстрі боржників, в тому числі і щодо заборгованості ОСОБА_1 (а.с.54-77). Згідно розрахунку заборгованості по договору про споживчий кредит №3520715 від 19 червня 2021 року станом на 10 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 складає 152880,00 грн.: тіло кредиту - 20000,00 грн., нараховані відсотки - 132280,00 грн., комісія - 600,00 грн. (а.с.51).

04 червня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4261593, на умовах строковості, зворотності, платності (а.с.15-23). Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 4900,00 грн. для власних потреб з використанням умов електронного кредитування. (а.с.15-23). Відповідно до умов договору позичальнику видано кредит строком кредитування 30 днів (а.с.15-23). Договір було підписано одноразовим ідентифікатором М393362 (а.с.15-23). ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» інформувало кредитодавця ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» про те, що операція кредитування була успішна та кошти зараховані у розмірі 4900,00 грн., отримувач ОСОБА_1 , картка НОМЕР_2 (а.с.24-27). На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало повністю, в той час як відповідач свої зобов`язання виконує з порушенням, не сплачуючи розміру кредиту взагалі, що спричинило утворення заборгованості, яка підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №04-02-02/2022 від 04 лютого 2022 року, згідно якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за первинним договором в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», які визначені в Реєстрі боржників, в тому числі і щодо заборгованості ОСОБА_1 (а.с.83-106). Згідно розрахунку заборгованості по договору №4261593 від 04 червня 2021 року станом на 10 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 складає 16158,45 грн.: тіло кредиту - 4900,00 грн., нараховані відсотки - 11172,00 грн., нараховані 3% річних - 8,05 грн., інфляційні збитки - 78,40 грн. (а.с.56).

10 січня 2023 року договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до яких ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами №4261593 від 04 червня 2021 року, №3520715 від 19 червня 2021 року. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» складає: заборгованість за основним боргом - 24900,00 грн., заборгованість за процентами -- 143452,00 грн., заборгованість за комісіями - 600,00 грн., інфляційні збитки - 78,40 грн., нараховані 3% річних - 8,05 грн., а всього - 169038,45 грн. (а.с.107-136).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ст.ст. 626,628 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, згідно ст.ст.205,207 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 Закону «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-ІІІ від 12 липня 2001 року, договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно ч.6ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розмішено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією Верховного Суду в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, відповідно до яких Верховний Суд застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, підписаний був лише електронний договір.

Згідно ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VІІІ договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», № 851-ІV а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» №675-УІІІ.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VШ зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму, ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, досліджені судом докази у цивільній справі не містять повідомлення відповідача, як боржника про заміну кредитора. Проте, суд виходить з того, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою підстав для відмови у позові новому кредитору, а може лише впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попереднім або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Відповідно доп.5.4 Договору вбачається, що позичальник надав дозвіл позикодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних, з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання сторонами зобов`язань за цим договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент персональних даних позичальника та інформації про укладення і виконання цього договору в будь-якій формі третім особам, в тому числі, але не виключно, колекторським компаніям, у разі відступлення права вимоги за договором або врегулювання простроченої заборгованості, з метою захисту прав та інтересів Позикодавця та повного виконання зобов`язань за цим договором.

З наведеного слідує, що умовами кредитних договорів №4261593 від 04 червня 2021 року, №3520715 від 19 червня 2021 року, не передбачено повідомлення позичальника про відступлення права вимоги.

Відповідно до наданих розрахунків, загальна заборгованість відповідача перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» становить 169038,45 грн.. Вказана сума встановлена судом на підставі наявних у справі доказів та не змінена правонаступником ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», позивачем у справі. Суд звертає увагу, що відповідач доказів щодо спростування суми заборгованості не надав. Розрахунок заборгованості за процентами містить суму заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі, визначеному договором, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) відповідно до якого у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

У своїх рішення Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, вказує, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку ТОВ «1Безпечне Агентство Необхідних Кредитів»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Зазначені обставини судом перевірені на підставі пояснень сторін і досліджених доказів.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) та у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).

При прийнятті рішення у справі, суд бере до уваги та роз`яснює відповідачу ОСОБА_1 , що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та їх змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення суми позики, і це є істотним порушенням кредитних договорів №4261593 від 04 червня 2021 року, №3520715 від 19 червня 2021 року, та заміна первісних кредиторів на нового кредитора ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», і в подальшому первісного кредитора ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору відступлення прав вимоги на нового кредитора ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», не можуть трактуватися на користь відповідача, як причини невиконання зобов`язання і тому, суд обґрунтовано стверджує, на підставі досліджених доказів, що в результаті дій позивача, відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості отримати належну суму боргу, сплатити тіло кредиту і відсотки у погоджений строк і тому слід з нього, як відповідача стягнути на користь позивача відповідно до договорів позики, заборгованість, що утворилась, оскільки протилежного відповідач до суду не спростувала.

Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» становить: заборгованість за основним боргом - 24900,00 грн., за процентами - 143452,00 грн., за комісіями - 600,00 грн., інфляційні збитки - 78,40 грн., за нараховані 3% річних - 8,05 грн., а всього - 169038,45 грн. (а.с.1-13). Вказана сума встановлена судом на підставі наявних у справі доказів та не змінена позивачем у справі в ході судового розгляду. Суд звертає увагу, що відповідач відзиву не подав, доказів щодо спростування суми заборгованості не надав. Розрахунок заборгованості за процентами містить суму заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі, визначеному договором, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) відповідно до якого у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. З розрахунку заборгованості, наданого до матеріалів справи позивачем, нарахування тіла кредиту і відсотків по кредиту здійснено у межах погоджених строків кредитування, укладаючи договір кредиту, сторони надали належну оцінку його умовам у аспекті отримання бажаних результатів від вступу у кредитні правовідносини, що передбачають для позичальника, отримання певного грошового блага з одночасним покладенням обов`язку щодо повернення таких коштів та сплату відсотків за їх тимчасове використання. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач, при кредитуванні зважив пропозицію на ринку позик (кредитів) та обрав найвигідніший для себе варіант щодо отримання коштів у позику, з урахуванням, зокрема, розміру відсоткової ставки та строку повернення отриманих від позикодавця коштів. Саме тому у відповідача не має підстав стверджувати, що умови договору позики в частині оплати відсотків за кредитом є несправедливими, так як він самостійно погодився на відповідну відсоткову ставку та сам вирішив своєчасно не повертати позичені кошти такий тривалий час, що й обумовило тривалий строк нарахування утвореної заборгованості і її розмір. Проте, суд не погоджується без належного обґрунтування та підтвердженням доказами, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісіями - 600,00 грн., інфляційні збитки - 78,40 грн., нараховані 3% річних - 8,05 грн., тому в цій частині позовні вимоги позивача не задовольняє.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів, які оцінивши, прийшов до висновку про їх часткове задоволення.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у виді судового збору та правничої допомоги.

Так, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0583000167 від 02 грудня 2025 року (а.с.14), які суд стягує з відповідача у повному обсязі, на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, так як вважає їх підтвердженими у відповідності із цивільно - процесуальним законодавством України.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року №01-07/2024, з додатком в якому вказано вид послуг, одиниця виміру, ціна виконаної роботи (фіксована та погодинна), між позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в особі директора Ткаченко М.М. та Адвокатським Об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Вище наведене вказує, що між сторонами визначено витрати за надання правничої допомоги, та підтверджує, що вказані послуги на суму 25000,00 грн., адвокатським об`єднанням надані, а позивачем прийняті (а.с.146-161).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатське Об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» 01 липня 2024 року уклали договір про надання правничої допомоги (а.с.146-161). Згідно акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги, яку всього надано на суму 25000,00 грн. і складається з робіт зазначених у детальному описі наданих послуг із усного консультування, складання позовної заяви, та які згідно до заявки визначають вартість.

Задовольняючи частково, з використанням принципу співмірності, вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що такі витрати є не в повній мірі доведеними та документально не підтверджують їх сплату. Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 755/18750/20 сформував висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, саме такі обставини суд встановив під час розгляду цивільної справи стосовно відповідача ОСОБА_1 , з огляду на сталість судової практики у вказаній категорії справ, складність справи та витрачений адвокатом час.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.55, 129 Конституції України, ст. ст. 207, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

ухвалив:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», юридична адреса м. Київ вул.Мечнікова, №3 офіс 306, Код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за кредитними договорами №4261593 від 04 червня 2021 року, №3520715 від 19 червня 2021 року в розмірі 168352 (сто шістдесят вісім тисяч триста п`ятдесят дві) грн. 00 коп., яка складається із тіла кредиту - 24900,00 грн., відсотків - 143452,00 грн..

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», юридична адреса м. Київ вул. Мечнікова, № 3 офіс 306, Код ЄДРПОУ 44276926, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп..

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», юридична адреса м. Київ вул. Мечнікова, № 3 офіс 306, Код ЄДРПОУ 44276926, судові витрати у виді правничої допомоги в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн..

В іншій частині позовних вимог позивача відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.

Суддя О. М. Савенко