Рішення № 140168972, 23.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.09.2026Справа № 554/17449/25 Провадження № 2/554/1175/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Шевської О.І.,

за участю секретаря судового засідання Рябченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» звернулося у грудні 2025 року до суду із даним позовом, у якому прохало стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості в розмірі 25 946,96 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена)- 9 490,36 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена)- 16 456,60 гривень, судовий збір в сумі -2 422,40 гривень та 11200 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 30.12.2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заява-Договір № TDB.2020.0002.22721 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.

Всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Клієнтом пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України.

Згідно з п. 1 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, підписанням Заяви - Договору Клієнт беззастережно підтвердив, зокрема: ? прийняття в повному обсязі Публічної пропозиція АТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com. ? згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; ? укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому.

Сторони погодили і Клієнт своїм підписом підтвердив, що ця Заява - Договір, Договір з Додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (пп. 1 п. 7 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору). Також Клієнт своїм підписом підтвердив, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті Банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (пп. 3 п. 7 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).

За умовами п. 6 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною.

Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, Банк на підставі отриманої від Клієнта заяви, відкрив Клієнту Поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та Поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи.

Факт отримання Клієнтом картки та її номер зафіксовано зазначено у заключному розділі Кредитного договору (реквізити та підписи сторін).

Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Поточний рахунок Клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах Доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором.

Клієнт здійснював користування грошовими коштами Доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав.

Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року у позичальника сформувалась заборгованість перед банком у сумі 25946,96 грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена)- 9 490,36 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена)- 16 456,60 гривень.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, від 14.03.2024 року.

Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача боржника за Кредитним договором № TDB.2020.0002.22721 від 30.12.2020 року.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит, від 14.03.2024 року.

Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 року №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників АТ «МЕГАБАНК», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, переможцем яких став Первісний кредитор.

Відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами.

Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача боржника за Кредитним договором № TDB.2020.0002.22721 від 30.12.2020 року.

Згідно з Розрахунком заборгованості Відповідача боржника за Кредитним договором № TDB.2020.0002.22721 від 30.12.2020 року, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 року (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість Боржника/Відповідача становить 25946,96 грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена)- 9 490,36 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена)- 16 456,60 гривень.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024 року.

У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Ухвалою судді від 08.12.2025 року прийнято та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26.12.2025 року до суду надійшов відзив від представника відповідача, у якому прохали відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вказують на те, що з позову вбачається, що відповідач звернулася до АТ «МЕГАБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву-Договір від 30.12.2020 року № TDB.2020.0002.22.721 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

У позові зазначено, що Заява-Договір від 30.12.2020 року № TDB.2020.0002.22.721 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками розміщеними у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www megabank . ua та в мережі інтернет www . todobank . com якою є Заява-Договір. та індивідуальної частини.

На підставі цього, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» яке набуло право вимоги за кредитним договором хоче стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Заявою Договором від 30.12.2020 року № TDB.2020.0002.22.721 у розмірі 25 946, 96 грн.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Матеріали справи також не містять підтверджень, що саме Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками розміщеними у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com при наданні банківських послуг щодо продуктів todobank розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-Договір про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а саме, у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. При цьому до позовної заяви так і не надано відповідного договору та додатків до нього.

Посилання позивача на умови і правила обслуговування у тому числі на договір та додатки розміщені на веб-сайті та паспорт споживчого кредиту як складову кредитного договору не мають законних підстав.

Відсотки безпідставно були нараховані по за межами строку кредитування. При цьому позивач не надав детального розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитними коштами, що унеможливлює належним чином дослідити та перевірити розрахунок заборгованості про процентах та визначити період нарахованих відсотків.

Відповідач не погоджується із визначеним розміром заборгованості стосовно стягнення з нього 16 456,60 грн. заборгованості за відсотками, оскільки строк кредитування сплив 30.12.2021 року.

Матеріали справи зокрема Заява-Договір надана позивачем не містять підтверджень про наявність умов договору щодо порядку пролонгації строку кредитування. Так само відсутні докази, що строк кредитування був пролонгований.

Розрахувати відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 12 місяців, починаючи з 30.12.2020 по 30.12.2021 року, розмір яких складає 4411, 84 грн. (9490, 36 грн. х (56%/365 днів) х (365 дні-62 пільгових дня) = 4411, 84 грн.). Отже, стягненню підлягатиме заборгованість за відсотками у розмірі 4411, 84 грн.

Відповідач повністю заперечує у відшкодуванні витрат на правову допомогу позивачу у розмірі 11 200 грн, оскільки сума та вид виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг.

30.12.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій прохають позовні вимоги задовольнити повністю. Вказують на те, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву стверджує, що, Кредитний договір не укладений (нікчемний). Проте, зазначене не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наявними у матеріалах справи доказами. Так, 30.12.2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір № TDB.2020.0002.22721 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.

З публічною частиною Договору та Додатками до нього ознайомився на веб-сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua та сторінці в мережі Інтернет www.todobank.com , доступ до яких отримав в день підписання цієї Заяви-Договору.

Також у матеріалах справи наявні копії Заяви-анкети на відкриття рахунку та видачу платіжної картки, Паспорту споживчого кредиту, Додатку №1 «Тарифний пакет «todobank» до Кредитного договору. Усі зазначені документи також містять підпис ОСОБА_1 , волевиявлення на отримання кредиту.

Крім того, до позовної заяви були додані виписки по рахунку: Виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сформована у програмному комплексі Акціонерного товариства «МЕГАБАНК»; копія Виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 03.12.2022 року по 03.09.2024 року, що сформована у програмному комплексі Національного банку України (Єдина інформаційно-облікова система НБУ).

Згідно з викладеною у цих виписках інформацією, ОСОБА_1 активно використовувала отриману картку, у тому числі здійснювала погашення заборгованості . Отже, здійснюючи часткове погашення заборгованості, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання Кредитного договору .

Відповідач підписав не лише Заяву-анкету на відкриття рахунку та видачу платіжної картки, а і безпосередньо Кредитний договір, якій містить у собі всі істотні умови, у тому числі, але не виключно, ліміт кредитної лінії; строк дії кредитного ліміту; розмір процентної ставки тощо.

У відзиві представником відповідача зазначено, що «нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку договору є безпідставним, оскільки після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти, а його права забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України». Позивач не погоджується із зазначеною позицією відповідача, оскільки вона суперечить умовам укладеного між сторонами кредитного договору № TDB.2020.0002.22721 від 30.12.2020 року, а також положенням чинного законодавства України.

Відповідно до п.8.9 Тарифами на послуги Банку (Додаток № 1 до Договору), нарахування процентів у випадку наявності простроченої заборгованості (використання несанкціонованого овердрафту, % річних) складає 80%. Тобто сторони договору погодили можливість і порядок нарахування підвищених відсотків у разі невиконання зобов`язань у строк, і така умова не суперечить імперативним нормам Цивільного кодексу України.

За умовами п. 8 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною. Таким чином, положення договору прямо передбачають можливість нарахування процентів за користування кредитними коштами після спливу строку користування кредитними коштами, визначеного у п. 2.6. у разі прострочення виконання зобов`язань з боку позичальника, до повного виконання договору або до моменту його припинення (тобто до 02.09.2024 року включно). Отже, зобов`язання за договором залишаються невиконаними, а тому підлягають застосуванню положення пункту 5 Договору (п.8.9 Тарифів) щодо нарахування процентів на прострочену заборгованість до моменту повного виконання зобов`язань.

Відповідач, підписуючи договір, був належним чином поінформований про строк дії договору та наслідки його невиконання, а отже погодився з тим, що зобов`язання за договором діють до повного їх виконання, у тому числі з правом кредитодавця нараховувати відсотки та інші платежі, передбачені договором, у разі прострочення.

Усі доводи представника відповідача на обґрунтування клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які заявлені позивачем, зводяться до того, що така сума, начебто, є необґрунтованою до предмета спору.

15.04.2026 року представником відповідача по справі надано додаткові письмові пояснення по справі. Вказав, що твердження не заслуговують на увагу та є помилковими. Дійсно відповідач звернулася до АТ «МЕГАБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала за Заяву-Договір від 30.12.2020 року № TDB.2020.0002.22.721 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Однак із Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com відповідача не було ознайомлено, та вищезазначений договір остання не підписувала.

Позивачем взагалі не надано до матеріалів справи Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці

інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com в редакції станом на 30.12.2020 року. Тому суд взагалі не має можливості встановити умови кредитного договору.

Згідно умов договору від 30.12.2020 року № TDB.2020.0002.22.721 строк кредиту складає 12 місяців. Таким чином, строк кредитування сплив 30.12.2021 року. При цьому відсутні належні, допустимі і достатні докази пролонгації саме строку кредитування. Паспорт споживчого кредиту від 30.12.2020 року, у якому згадано про 12- місячний строк кредитування, не встановлює умови договору, а є лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця щодо інформування споживача про різні пропозиції кредитодавця (ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», правовий висновок ВС у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20).

Водночас у кредитному договорі умови щодо пролонгації саме строку кредитування (користування лімітом) відсутні. Умови щодо автоматичної пролонгації строку дії договору (п. 8 Заяви-Договору) не змінюють умов його індивідуальної частини, якою чітко визначено, що строк кредиту становить 12 місяців. Тобто умова про те, що сам договір діє довше (3 роки) або пролонгується, не означає автоматичного продовження періоду, за який можна нараховувати проценти за користування тілом кредиту за початковою ставкою. Будь-які неясності у договорі суд тлумачить на користь споживача (принцип contra proferentem).

Посилання у тексті договору на його публічну частину, що розміщена на сайті АТ «Мегабанк», суд не може тлумачити як таке, що визначає умови щодо строку кредитування, адже текст цієї публічної частини договору суду не наданий і відсутні докази того, що відповідач з ним ознайомилася і його підписала в конкретній редакції (аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц).

Враховуючи висновки ВП ВС, викладені у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за межами строку кредитування є безпідставними.

Зазначив, що Рішенням Правління Національного банку України від 21.07.2022 року №362-рш відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «МЕГАБАНК», однак відсотки за Договором продовжували нараховуватися, згідно наданої позивачем виписки, тобто після відкликання банківської ліцензії та ліквідації АТ «МЕГАБАНК», що є безпідставним, оскільки після припинення банківської діяльності та запровадження ліквідації банк втрачає право здійснювати операції з кредитування, змінювати умови договорів та нараховувати проценти, а тому такі нарахування не можуть вважатися законними та підлягають виключенню із розрахунку заборгованості. Крім того, представником позивача не надано детального розрахунку суми заборгованості за відсотками, саме в такому розмірі як заявлено позивачем, у зв`язку з чим не можливо встановити період їх нарахування, застосовану проценту ставку, спосіб розрахунку та відповідність заявленої суми умовам кредитного договору й вимогам законодавства.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримають у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, вказав, що визнають позовні вимоги в частині тіла кредиту та відсотків нарахованих в межах строку дії договору.

Суд вважає за можливе слухати справу за вказаної явки учасників процесу, ухваливши рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним у справ доказам, суд дійшов наступних висновків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 30 грудня 2020 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-Договір № TDB.2020.0002.22721 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

Факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується підписаною відповідачем Заявою-Договором, заявою-анкетою на відкриття рахунку та видачу платіжної картки, паспортом споживчого кредиту, додатком № 1 «Тарифний пакет todobank», а також виписками по рахунку, відповідно до яких відповідач користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості.

Отже, суд вважає доведеним факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Водночас відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до індивідуальних умов кредитного договору строк кредитування становив 12 місяців.

Позивач посилається на положення договору щодо строку його дії протягом трьох років та можливості його автоматичної пролонгації і вважає, що така умова надавала йому право нараховувати проценти за користування кредитними коштами до 03 вересня 2024 року.

Однак зазначені доводи суд вважає необґрунтованими.

Сам по собі строк дії договору як правочину та строк кредитування не є тотожними поняттями. Умовами індивідуальної частини договору визначено саме строк кредитування 12 місяців. Доказів того, що сторонами було погоджено продовження саме строку кредитування або строку користування кредитним лімітом після його спливу, позивачем суду не надано.

Посилання позивача на умову про автоматичну пролонгацію договору не свідчить про автоматичне продовження строку кредитування, оскільки пролонгація строку дії договору не є тотожною продовженню періоду, протягом якого кредитодавець має право нараховувати договірні проценти за користування кредитними коштами.

При цьому позивачем не надано до матеріалів справи Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками у редакції, чинній на момент укладення договору, що позбавляє суд можливості встановити зміст відповідних положень публічної частини договору та перевірити доводи позивача щодо умов пролонгації строку кредитування.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести не лише факт виникнення кредитної заборгованості, а й правові підстави та правильність нарахування заявленої до стягнення суми процентів.

Суд також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, після закінчення встановленого договором строку кредитування кредитодавець не має правових підстав продовжувати нарахування договірних процентів за користування кредитом, якщо інше не встановлено належними та допустимими доказами відповідно до умов укладеного сторонами договору.

При цьому суд відхиляє посилання позивача на положення Тарифів щодо нарахування процентів на прострочену заборгованість у розмірі 80 відсотків річних, оскільки позивачем не доведено, що відповідна умова була погоджена відповідачем як складова договору саме в редакції, чинній на момент його укладення, та що така умова передбачала продовження строку кредитування після спливу встановлених договором 12 місяців.

Крім того, положення договору щодо строку його дії протягом трьох років та його автоматичної пролонгації не можуть самі по собі свідчити про продовження строку користування кредитом, оскільки індивідуальними умовами кредитування та іншими наданими суду документами строк кредитування визначено у 12 місяців.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що проценти за користування кредитними коштами можуть бути стягнуті лише в межах встановленого договором строку кредитування.

Разом з тим, із наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписок по рахунку вбачається наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 490,36 грн.

Відповідач не надала суду доказів повного погашення зазначеної суми, а тому вимога позивача про стягнення 9 490,36 грн заборгованості за кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд виходить із того, що строк кредитування становив 12 місяців, а тому проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише за відповідний період.

З наданого представником відповідача розрахунку вбачається, що розмір процентів за користування кредитними коштами у межах строку кредитування становить 4 411,84 грн.

Позивачем по справі не надано контррозрахунку на спростування доводів представника відповідача.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 13 902,20 грн, з яких 9 490,36 грн заборгованість за тілом кредиту та 4 411,84 грн проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування.

У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 12 044,76 грн, тобто в частині, що перевищує доведений судом розмір процентів за період кредитування, належить відмовити.

Виходячи з висновку викладеного постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі 342/180/17, Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Тому, враховуючи на правові позиції викладені у справах відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації за кредитом.

Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 . Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії - до 30 грудня 2021 року.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до з статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 03 вересня 2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким до останнього перейшло право вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором № TDB.2020.0002.22721.

У подальшому 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Належність права вимоги позивачу підтверджується договорами про відступлення права вимоги та відповідним реєстром боржників, у якому зазначено відповідача.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає позивача належним кредитором у спірних правовідносинах та має право вимагати виконання відповідачем невиконаного грошового зобов`язання, однак лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували у первісного кредитора.

При цьому відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні має передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» підлягають частковому задоволенню.

Позивач також прохає стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у сумі 11200 грн.

Відповідно до ч. 1,3,4,6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025року, АКТ приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12112489 від 14.08.2025 року на суму 11200 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечує проти суми витрат на правову допомогу у розмірі 11200 грн. посилаючись на те, що такий розмір є неспіврозмірний із категорією справи та обсягом виконаних робіт.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження№ 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження№ 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн. є значно завищеними.

Стягнення витрат на правову допомогу у сумі 5000 грн. відповідатимуть засадам розумності та є співрозмірними із категорією даної справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Суд вважає за можливе та необхідне стягнути із відповідача на користь позивач 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 25 946,96 грн, з яких 9 490,36 грн заборгованість за кредитом та 16 456,60 грн заборгованість за процентами.

Судом позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача 13 902,20 грн, що складається з 9 490,36 грн заборгованості за кредитом та 4 411,84 грн процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, позовні вимоги задоволено на 53,58 % від заявленого позивачем розміру.

Враховуючи положення частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 297,91 грн, що відповідає частині судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інша частина сплаченого позивачем судового збору, яка відповідає частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, покладається на позивача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 297,91 грн судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 137,142, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» суму заборгованості за кредитним договором № TDB.2020.0002.22721 від 30.12.2020 року в розмірі 13 902,20 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена)- 9 490,36 гривень; заборгованості по сплаті відсотків - 4411,84 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судовий збір в сумі 1297,91 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», код ЄДРПОУ- 40932411, адреса- м. Дніпро, про. Ушинського, 1, офіс 105,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП- НОМЕР_1 , адреса- АДРЕСА_1 .

Суддя О.І.Шевська