Рішення № 140166884, 29.09.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8890/26

Провадження 2-др/367/126/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Андрухова Василя Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22.09.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 22.11.2025-100002131 від 22.11.2025 у розмірі 11460,00 грн, а також судові витрати у розмірі 2782,58 грн, з яких 2662,40 грн судовий збір та 120,18 грн витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення судом не вирішувалося.

24.09.2026 представник позивача Андрухов В.М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначив, що у позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 8662,40 грн, який включає судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лекс Верітас» укладено договір про надання правничої допомоги № 01/25-СЦ від 01.04.2025, пунктом 3.1 якого вартість послуг визначено у фіксованому розмірі 6000,00 грн за один позов, а пунктом 4.1 передбачено, що оплата правничої допомоги здійснюється після винесення судом позитивного рішення за позовом. Обсяг наданих послуг підтверджується звітом про виконану роботу, а факт оплати платіжною інструкцією.

На підтвердження понесених витрат до заяви додано: копію договору про надання правничої допомоги № 01/25-СЦ від 01.04.2025; копію додаткової угоди № 6 від 31.12.2025 до зазначеного договору, якою строк його дії продовжено до 31.12.2026; звіт про виконану роботу від 23.09.2026 по клієнту ОСОБА_1 ; платіжну інструкцію № СЦ00149275 від 24.09.2026 на суму 6000,00 грн з призначенням платежу «Оплата за надання правничої допомоги згідно дод.угоди №1 до договору № 01/25-СЦ від 01.04.2025, за позовом до ОСОБА_1 »; докази направлення заяви відповідачу.

Відповідач заперечень щодо заяви та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає питання про ухвалення додаткового рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви, а неявка учасників справи не є перешкодою для її розгляду. Оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, заява про ухвалення додаткового рішення розглядається судом у порядку письмового провадження.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, крім випадків, встановлених законом. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на оплату послуг адвоката, в тому числі розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи; 5) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; 6) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд встановив, що позивач у позовній заяві заявив про намір понести витрати на професійну правничу допомогу та навів їх попередній (орієнтовний) розрахунок, а докази на підтвердження розміру таких витрат подав 24.09.2026, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду від 22.09.2026. Отже, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України умови для вирішення питання про розподіл цих витрат дотримано.

За змістом пункту 1.2 договору про надання правничої допомоги № 01/25-СЦ від 01.04.2025 виконавець зобов`язався скласти позови до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу та передати їх замовнику для подачі до суду, а також надати супутні консалтингові послуги з приводу проведення претензійно-позовної роботи; при цьому подання позовів здійснюється виключно через підсистему «Електронний суд» замовника, а позовні заяви підписуються безпосередньо замовником. Пунктом 3.1 договору вартість послуг визначено в розмірі 6000,00 грн за один позов.

Зі звіту про виконану роботу від 23.09.2026 вбачається, що адвокатом у цій справі надано такі послуги: сформовано запит на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних доказів; складено позов на підставі отриманих документів; роздруковано позов, додатки до нього та передано один примірник замовнику для направлення відповідачу; замовлено сплату судового збору; проведено консультацію замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та надано інші консалтингові послуги в розрізі претензійно-позовної роботи.

Факт сплати позивачем 6000,00 грн на рахунок Адвокатського об`єднання «Лекс Верітас» підтверджено платіжною інструкцією № СЦ00149275 від 24.09.2026.

Водночас суд зауважує, що вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на оплату послуг адвоката, якщо встановить, що заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, обсягом та характером наданих послуг, ціною позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що суд за наслідками розгляду справи може відмовити у відшкодуванні судових витрат або зменшити їх розмір з урахуванням критеріїв, визначених процесуальним законом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, у тому числі й за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат. Аналогічний підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці (зокрема, у рішенні від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00) зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактично понесені, неминучі, а їх розмір обґрунтований.

Оцінюючи обсяг та характер наданих адвокатом послуг, суд враховує таке.

Справа, у межах якої заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу, є справою незначної складності: ціна позову становить 11460,00 грн, спір виник із типового кредитного договору, укладеного в електронній формі, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідач відзив не подав, судові засідання у справі не проводилися, будь-які додаткові процесуальні документи (відповідь на відзив, клопотання, пояснення тощо) адвокатом не готувалися. Предмет доказування у справі обмежувався наявністю кредитного договору, фактом перерахування коштів та розрахунком заборгованості, а правове регулювання спірних правовідносин є усталеним і не потребувало вивчення значного обсягу нормативного матеріалу та судової практики.

Згідно з умовами договору адвокат не здійснював представництва позивача в суді, а позовна заява підписана та подана безпосередньо позивачем через власний кабінет у підсистемі «Електронний суд».

Частина послуг, зазначених у звіті про виконану роботу, а саме: формування запиту на складання розрахунку ціни позову, роздрукування позову та додатків до нього, передача примірника позову замовнику для направлення відповідачу, «замовлення» сплати судового збору, за своєю суттю мають технічний (організаційний) характер, не потребують спеціальних юридичних знань адвоката та не можуть розцінюватися як професійна правнича допомога, вартість якої підлягає компенсації за рахунок іншої сторони. Послуга з консультування замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та «інші консалтингові послуги в розрізі претензійно-позовної роботи» зазначені у звіті узагальнено, без конкретизації їх змісту, а тому не дають суду змоги пересвідчитися в їх безпосередньому зв`язку з розглядом саме цієї справи.

Крім того, звіт про виконану роботу не містить відомостей про час, витрачений адвокатом на виконання кожної з наведених робіт (надання послуг), що позбавляє суд можливості оцінити співмірність заявленої суми з часом, витраченим адвокатом, як того вимагають пункт 2 частини четвертої статті 137 та пункт 2 частини третьої статті 141 ЦПК України.

Суд також враховує, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу (6000,00 грн) становить понад половину ціни позову (11460,00 грн) і перевищує суму основного боргу за кредитним договором (3000,00 грн), що свідчить про непропорційність таких витрат предмету спору та значенню справи для сторони.

Визначення в договорі про надання правничої допомоги фіксованого розміру гонорару, погодженого між позивачем та адвокатським об`єднанням, є їх правом, однак не зобов`язує суд покласти відповідні витрати на відповідача в повному обсязі без оцінки їх співмірності та розумності за критеріями, визначеними статтями 137, 141 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги незначну складність справи, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, характер яких полягав переважно у складанні позовної заяви, відсутність участі адвоката у судових засіданнях, ціну позову, а також керуючись критеріями реальності, необхідності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованим, співмірним та пропорційним до предмета спору розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 3000,00 грн.

За таких обставин заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Андрухова Василя Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 367/8890/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування (найменування, місцезнаходження, реєстраційні дані) учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. В. Мерзлий