Рішення № 140163262, 28.09.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1101/26

Провадження 2/681/1110/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28 вересня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонному цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У липні 2026 року представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулась з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 76501,20 грн за кредитним договором №534316-КС-001 від 28.04.2025 (далі - Договір) та судових витрат.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ТОВ «Бізнес Позика» та відповідач 28.04.2025 уклали Договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Договору товариство надає позичальнику грошові кошти у сумі 25000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кошти, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами про надання коштів у кредит. Згідно з умовами Договору плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,7 процента в день. Крім того, позивач зазначає, що 23.06.2025 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою змінено строк його дії до 22.06.2026.

Протягом строку кредитування проценти за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, з урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів. Товариство свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений його умовами.

Своєю чергою відповідач належним чином не виконав умов Договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка становить 76501,20 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 23515,08 грн, заборгованості за відсотками в сумі 41365,68 грн, заборгованості за комісією в сумі 63,78 грн та відсотків річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 11556,66 грн. При цьому позивач зазначає, що відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 31723,82 грн, чим вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 07.08.2026 за його зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, вказаним в позовній заяві та витязі з Єдиного державного демографічного реєстру. Поштовий конверт повернувся на адресу суду 22.08.2026 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою, при цьому відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області 30.07.2026.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн згідно з платіжною інструкцією № 22151 від 27.07.2026.

Ухвалою суду від 06.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження і постановлено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано докази в АТ «ПУМБ» щодо належності банківської картки відповідачу.

Позовну заяву з додатками направлено відповідачу 21.07.2026 засобами поштового зв`язку (АТ «Укрпошта»).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28.04.2025 ТОВ «Бізнес Позика» та відповідач уклали Договір, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (UA-6119) у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Договір укладений через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, що підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту та електронними копіями документів оферти й акцепту, а також паспортом споживчого кредиту, яким проінформовано позичальника про його умови, що підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Також судом встановлено, що до укладення Договору кредитодавцем здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника.

Позивач долучив візуальну форму послідовності дій відповідача щодо укладення Договору в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (далі - ІТС), згідно з якою він ідентифікувався в ІТС 28.04.2025 о 10:51:53 та здійснив вхід в особистий кабінет. Товариство перевірило статус клієнта, відповідач надав всю необхідну інформацію для формування належної пропозиції, натомість товариство надало йому в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання.

Відповідач ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором UA-6845 28.04.2025 о 11:17:37. Товариство сформувало шаблон оферти, яку розмістило в ІТС. Надалі відповідач ознайомився з офертою та прийняв її умови, шляхом надсилання товариству акцепту та підписання Договору одноразовим ідентифікатором UA-6119 28.04.2025 о 11:18:26. Підписаний договір та Правила кредитування відображено в особистому кабінеті клієнта.

Як встановлено з матеріалів справи, до укладення Договору відповідач самостійно ознайомився з інформацією про умови кредитування, після чого заповнив заявку, тим самим зареєструвався й створив особистий кабінет. Під час реєстрації та вході в особистий кабінет позичальника при укладенні Договору відповідач використав фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується даними Договору, Анкети клієнта та Акцепту.

Таким чином, Договір був підписаний відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на вебсайті в мережі, відправленого на його указаний вище номер телефону. Також ним вказано у Договорі та Анкеті номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_4.

Згідно з умовами Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 25000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів: строк кредиту 24 тижні; стандартна процентна ставка - фіксована, в день 0,7%; комісія за надання кредиту 5000,00 грн; загальний розмір наданого кредиту - 25000,00 грн; строк дії договору - до 13.10.2025.

Також судом встановлено, що 23.06.2025 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, яку підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-1847 о 23:39:21. Відповідно до умов Додаткової угоди №1 строк дії договору було продовжено до 22.06.2026 року, а процентну ставку встановлено на рівні 0,60% в день.

Відповідно до умов Договору, перераховано кошти в сумі 25000,00 грн відповідачу через ТОВ «ПрофітГід» на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів від 28.04.2025. Факт належності платіжної карти НОМЕР_5 відповідачу та зарахування на неї коштів у вказаній вище сумі підтверджено відповіддю АТ «ПУМБ» від 10.08.2026 № KHO-07.8.5/13949БТ.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості судом установлено, що за цим кредитним Договором заборгованість становить 76501,20 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 23515,08 грн, заборгованості за відсотками в сумі 41365,68 грн, заборгованості за комісією в сумі 63,78 грн та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 11556,66 грн. У розрахунку також зазначено, що відповідач здійснив часткову оплату за Договором на загальну суму 31723,82 грн.

4.Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язування має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного вище законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд бере до уваги, що відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 31723,82 грн. Часткова сплата боржником основного боргу та відсотків є дією, яка свідчить про визнання ним боргу та вчинення конклюдентних дій щодо визнання договору. Судом встановлено, що відповідач, отримавши кошти за Договором, вчасно їх не повернув, заборгованість повністю не сплатив, чим порушив його умови, і позивач має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно на фактичний залишок заборгованості за тілом кредиту, наявний на початок календарного дня. Тобто, базою для нарахування відсотків є не вся початкова сума кредиту (25000,00 грн), а лише та сума, яку позичальник ще не повернув позивачу.

У період з дати видачі кредиту (28.04.2025) до дати укладення Додаткової угоди №1 (23.06.2025) діяла фіксована процентна ставка у розмірі 0,7% на день. У перші дні користування кредитом, коли тіло кредиту становило повні 25000,00 грн, щоденне нарахування відсотків складало 175,00 грн (25000,00 грн х 0,7%). Протягом цього періоду відповідач здійснював часткові платежі, за рахунок яких тіло кредиту поступово зменшувалось, і, відповідно, пропорційно зменшувалась щоденна сума нарахованих відсотків. Станом на момент укладення Додаткової угоди 23.06.2025 залишок непогашеного тіла кредиту зменшився до 24651,22 грн.

Згідно з пунктом 2.4 Додаткової угоди №1 від 23.06.2025, починаючи з 24.06.2025 сторони погодили застосування зниженої процентної ставки - 0,60% на день на залишок суми кредиту. Оскільки відповідач продовжував здійснювати часткові погашення, залишок тіла кредиту зрештою знизився до остаточної суми 23515,08 грн. На цю суму щоденне нарахування відсотків за ставкою 0,60% становило 141,09 грн (23515,08 грн х 0,60%). Цей алгоритм повністю відповідає пункту 5.1 Правил кредитування, згідно з яким обчислення здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування коштами.

Загалом за весь проаналізований період (з 28.04.2025 по 10.07.2026), шляхом щоденного додавання відсотків, нарахованих на фактичний залишок тіла кредиту за відповідними ставками (0,7% до 23.06.2025 та 0,6% після), загальна сума нарахованих відсотків склала 65725,02 грн. Зі свого боку, відповідач за весь час здійснив платежі на загальну суму 31723,82 грн. Згідно з умовами договору та черговістю погашення вимог (ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування»), сплачені кошти розподілялися автоматично: 1484,92 грн спрямовано на погашення тіла кредиту (що математично підтверджує залишок 23515,08 грн від початкових 25000,00 грн); 4936,22 грн - на погашення комісії (залишок від 5000,00 грн склав заявлені 63,78 грн); 943,34 грн - на погашення відсотків за ст. 625 ЦК України; і 24359,34 грн - на часткове погашення нарахованих відсотків за користування кредитом.

Таким чином, включення до тексту Договору умов про сплату відповідачем відсотків за користування кредитом, а також їх нарахування та стягнення з нього, є законним та обґрунтованим, оскільки базується на чинному законодавстві. Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом та комісії, які нараховані у межах строку дії Договору. У зв`язку з його невиконанням належним чином нарахування здійснювалося згідно з погодженими умовами Договору.

Розв`язуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 11556,66 грн за договором, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки нарахування позивачем заборгованості за процентами на підставі ст.625 ЦК України за договором здійснювалось під час дії воєнного стану, таке нарахування не відповідає вимогам закону, а заявлена до стягнення сума 11556,66 грн задоволенню не підлягає.

При виборі й застосуванні норми права до зазначених правовідносин суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №161/11703/22, де наголошено, що вказана норма закону прямо звільняє позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Водночас суд зауважує, що згідно з наданим розрахунком позивач спрямував 943,34 грн із здійснених відповідачем оплат на погашення незаконно нарахованих відсотків за ст. 625 ЦК України. Оскільки такі нарахування є неправомірними, вказана сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення правомірної заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Таким чином, залишок заборгованості за відсотками суд зменшує на 943,34 грн і він становить 40422,34 грн.

На підставі викладеного вище, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, і з відповідача необхідно стягнути заборгованість за Договором в сумі 64001,20 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 23515,08 грн, відсотками в сумі 40422,34 грн та комісією в сумі 63,78 грн.

5.Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Пропорційно до задоволених вимог сума судового збору становить 2227,37 грн.

Керуючись наведеним, ст.ст. 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту №534316-КС-001 від 28.04.2025 в сумі 64001 (шістдесят чотири тисячі одна) грн 20 коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 23515 грн 08 коп., заборгованості за відсотками в сумі 40422 грн 34 коп. та заборгованості за комісією в сумі 63 грн 78 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 28.09.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК