Рішення № 140163003, 29.09.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1605/26

Провадження № 2/674/1275/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 26697,00 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з останнього заборгованість у сумі 26697,00 грн за кредитним договором № 45236446 від 03.01.2026 (далі кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у сумі 6500,00 грн, зумовлені судовим розглядом вказаних позовних вимог.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість, яку в добровільному порядку не погашено. Заборгованість виникла перед первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ"; за результатами укладення договору факторингу право вимоги за нею перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.

У позовній заяві представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. просила розглядати справу без участі позивача та його представника, а також заявила клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 03.08.2026 Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, постановив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також витребував в акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" відомості щодо належності відповідачу карткового рахунку та виписку за цим рахунком за період з 03.01.2026 по 06.01.2026.

19.08.2026 на виконання ухвали суду від акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" надійшли витребувані відомості.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (далі первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір № 45236446 від 03.01.2026 на умовах повернення суми кредиту з процентами відповідно до кредитного договору, згідно з умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 15000,00 грн на 30 днів з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,466% за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування та з комісією за надання кредиту у розмірі 16% від суми кредиту, що становить 2400,00 грн. Відповідач отримав обумовлені кредитним договором кошти 03.01.2026 на банківську картку, реквізити якої самостійно вказав кредитодавцю.

Вказаний вище кредитний договір та додатки до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено та введено відповідачем 03.01.2026, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Кредитний договір містить також умову про нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4% на день від залишку суми кредиту (п. 2.2, п. 10.7 кредитного договору).

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість у сумі 26697,00 грн, з яких: 15000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 2097,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 2400,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 7200,00 грн заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом.

Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором була передана первісним кредитором позивачу на підставі договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 та реєстру прав вимог № 8 від 20.05.2026, що підтверджується реєстром прав вимог, в якому зазначено відповідача, номер і дату кредитного договору та розмір заборгованості. Виконання позивачем обов`язку з фінансування первісного кредитора за цим реєстром підтверджено платіжною інструкцією.

Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу, право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Первісний кредитор свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.01.2026 про переказ 15000,00 грн на платіжну картку відповідача, виконаною за посередництвом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА", та довідкою цієї платіжної установи про виконання платіжної операції. Відомостями, наданими на виконання ухвали суду акціонерним товариством "УНІВЕРСАЛ БАНК", підтверджено, що платіжна картка емітована на ім`я відповідача, а 03.01.2026 на відповідний картковий рахунок зараховано 15000,00 грн, що за датою, часом та сумою операції відповідає зазначеній платіжній інструкції.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов`язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. При цьому, в матеріалах справи документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.

Відповідач, у свою чергу, не сплатив своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що випливає з розрахунку заборгованості за договором, що наданий позивачем.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (з 22.04.2024 включно до 19.08.2024 включно) та з 20.08.2024 включно та надалі 1%.

У даному випадку кредитний договір укладено 03.01.2026, тобто в період, коли максимальний розмір денної процентної ставки становить 1%. Встановлена договором процентна ставка у розмірі 0,466% в день, а також денна процентна ставка, розрахована з урахуванням комісії за надання кредиту за формулою ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" ((2097,00 грн + 2400,00 грн) / 15000,00 грн / 30 днів ? 100% = 0,999%), встановленого законом максимуму не перевищують, а тому нарахування процентів за такою ставкою протягом строку кредитування є правомірним.

Водночас, досліджуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд звертає увагу на наступне. Згідно з п. 2.2.2 кредитного договору кредит надавався строком на 30 днів з 03.01.2026, відтак термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом визначено 01.02.2026 (п. 2.2 кредитного договору). Продовження строку кредитування за умовами розділу 7 кредитного договору можливе виключно шляхом укладення сторонами додаткової угоди, доказів укладення якої матеріали справи не містять.

Позивачем у розрахунку заборгованості нараховано відсотки за користування кредитом за період з 03.01.2026 по 13.02.2026, тобто протягом 42 днів, з яких 30 днів припадає на строк кредитування (до 01.02.2026 включно), а 12 днів на період після спливу строку кредитування (з 02.02.2026 по 13.02.2026).

Зокрема, за період з 03.01.2026 по 01.02.2026 (30 днів) нараховано відсотки за ставкою 0,466% на день у сумі 2097,00 грн, а за період з 02.02.2026 по 13.02.2026 (12 днів) нараховано так звані проценти за понадстрокове користування кредитом за ставкою 4% на день, загалом у сумі 7200,00 грн.

Оцінюючи правомірність нарахування процентів за період після спливу строку кредитування, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16: після спливу строку кредитування припиняється право нараховувати проценти за кредитом.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141), а проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (п. 116).

Таким чином, застосовуючи наведені міркування та правові норми до обставин цієї справи, суд доходить висновку, що після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, тобто після 01.02.2026, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося. Відтак, нарахування позивачем відсотків за період з 02.02.2026 по 13.02.2026 у сумі 7200,00 грн за так званою ставкою за понадстрокове користування кредитом є неправомірним.

Крім того, оскільки проценти, нараховані поза межами строку кредитування, є мірою цивільно-правової відповідальності, суд враховує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд виходить з того, що воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, і на час розгляду цієї справи він діє. Прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором та нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом мали місце у період дії воєнного стану, а тому вимога про їх стягнення у сумі 7200,00 грн задоволенню не підлягає і з цієї підстави.

Комісія за надання кредиту у сумі 2400,00 грн передбачена п. 2.2.4, п. 6.2 кредитного договору, нараховується одноразово в день надання кредиту за ставкою 16% від суми виданого кредиту, врахована в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (додаток № 1 до кредитного договору) та не є платою за додаткові чи супутні послуги кредитодавця. Відтак вимога про стягнення комісії у сумі 2400,00 грн є правомірною.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 2097,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 2400,00 грн, загалом 19497,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за понадстрокове користування кредитом у сумі 7200,00 грн слід відмовити з огляду на наведені вище обставини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні врегульовано Законом "Про споживче кредитування".

Так, п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону "Про споживче кредитування" визначено, що договір про споживчий кредит вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 1 Закону "Про споживче кредитування" новий кредитор особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов`язанні право вимоги за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Частиною 1 статті 18 Закону "Про споживче кредитування" визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) (ч. 3 ст. 18 Закону "Про споживче кредитування").

Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 26697,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 19497,00 грн, що становить 73,03% від заявленої суми, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 1944,37 грн.

Що стосується заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн, суд зазначає таке. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026, витяг з акта № 2-ФП від 12.06.2026 приймання-передачі наданої правничої допомоги та платіжну інструкцію про оплату послуг адвоката за цим актом. Згідно з витягом з акта № 2-ФП щодо відповідача адвокатом надано послуги з вивчення документів, визначення правової позиції та збору доказів вартістю 500,00 грн і з підготовки та подання позовної заяви вартістю 4000,00 грн, загалом на суму 4500,00 грн. Доказів надання та оплати правничої допомоги у справі понад цю суму матеріали справи не містять, а тому витрати у сумі 2000,00 грн не підтверджені.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи об`єм та характер наданих послуг, їх складність, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню із відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 3286,38 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 81, 133, 137, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 617, 625, 627, 628, 629, 1054 та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" заборгованість за кредитним договором № 45236446 від 03.01.2026 у сумі 19497,00 грн, з яких:

-15000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту;

-2097,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;

-2400,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" судовий збір у сумі 1944,37 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3286,38 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" (місцезнаходження: м. Ірпінь вул. Садова, буд. 31/33, Київської області, код ЄДРПОУ 43311346).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Давид БАРАТЕЛІ