Рішення № 140163002, 29.09.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1628/26

Провадження № 2/674/1297/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 28917,44 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 28917,44 грн за договором про споживчий кредит № 6568577 від 16.06.2024 (далі кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яку в добровільному порядку не погашено. Заборгованість виникла перед первісним кредитором товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан"; за результатами укладення договору відступлення прав вимоги право вимоги за нею перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.

Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 03.08.2026 позовну заяву залишено без руху. Після усунення позивачем недоліків ухвалою від 11.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, постановив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребував у акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" інформацію щодо емісії платіжної картки на ім`я відповідача та зарахування на неї кредитних коштів.

На виконання ухвали суду акціонерне товариство "УНІВЕРСАЛ БАНК" листом від 18.08.2026 надало витребувану інформацію.

12.08.2026 відповідач подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та цього ж дня зареєстрував Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (далі первісний кредитор) та відповідачем 16.06.2024 укладено кредитний договір на умовах повернення суми кредиту з процентами, згідно з умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 4000,00 грн загальним строком на 345 днів з фіксованою процентною ставкою 511,00% річних (1,4% за кожен день користування кредитом) та комісією за надання кредиту у сумі 460,00 грн. Відповідач отримав обумовлені кредитним договором кошти 16.06.2024 на банківську картку, реквізити якої самостійно вказав кредитодавцю.

Вказаний кредитний договір та додатки до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено на номер телефону відповідача та введено ним 16.06.2024.

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість, яка станом на день звернення до суду становить 28917,44 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 460,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 18857,44 грн заборгованість за відсотками; 5600,00 грн заборгованість за неустойкою.

Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором була передана первісним кредитором позивачу на підставі договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ від 28.10.2024 та реєстру боржників від 28.10.2024, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги. Обов`язок з оплати ціни відступлення позивач виконав, що підтверджено платіжною інструкцією.

Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору відступлення прав вимоги право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Первісний кредитор свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується платіжним дорученням № 134031184 від 16.06.2024 про переказ 4000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , а також інформацією акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК", наданою на виконання ухвали суду, про те, що зазначену картку емітовано на ім`я відповідача і в період з 16.06.2024 по 23.06.2024 на неї зараховано кошти у сумі 4000,00 грн від товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан".

Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов`язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. При цьому в матеріалах справи документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.

Відповідач, у свою чергу, не сплатив своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що випливає з розрахунку заборгованості за договором, наданого позивачем.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX від 22.11.2023. При цьому вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (з 22.04.2024 включно до 19.08.2024 включно) та з 20.08.2024 включно та надалі 1%.

У даному випадку кредитний договір укладено 16.06.2024, тобто в період, коли максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5%. Денна процентна ставка за кредитним договором, розрахована за ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" з урахуванням процентів і комісії за надання кредиту, становить 1,15% (п. 1.5 кредитного договору), а встановлена договором процентна ставка за користування кредитом 1,4% на день. Отже, процентна ставка була правомірною на момент укладення договору, а тому нарахування процентів за такою ставкою протягом строку кредитування є правомірним.

Водночас, досліджуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд звертає увагу на наступне. Згідно з п. 1.3 кредитного договору кредит надано загальним строком на 345 днів з 16.06.2024, а строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється Графіком платежів. Остаточним терміном (датою) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом визначено 27.05.2025 (п. 1.4 кредитного договору).

Графіком платежів (додаток № 1 до кредитного договору) передбачено повернення кредиту частинами по 80,00 грн кожні 15 днів, починаючи з 16.07.2024, та остаточний платіж у рахунок повернення кредиту у сумі 2320,00 грн 27.05.2025. За умовами кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок заборгованості в межах строку кредитування, а після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється (п. 2.2.3 кредитного договору). Загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування визначена кредитним договором та Графіком платежів у розмірі 15439,20 грн.

Позивачем до стягнення заявлено проценти за користування кредитом у сумі 18857,44 грн, які складаються з процентів, нарахованих первісним кредитором за період з 17.06.2024 по 28.10.2024, у сумі 7041,44 грн, та процентів, нарахованих позивачем за період з 29.10.2024 по 27.05.2025, тобто протягом 211 днів, у сумі 11816,00 грн.

Первісний кредитор нараховував проценти за ставкою 1,4% на день на залишок кредиту, визначений Графіком платежів, зменшуючи базу нарахування на 80,00 грн з кожною датою платежу (56,00 грн на день по 16.07.2024, 54,88 грн на день з 17.07.2024 і так далі). Нарахована первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги сума процентів 7041,44 грн відповідає Графіку платежів і зазначена у витязі з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги.

Натомість позивач з 29.10.2024 нараховував проценти за ставкою 1,4% на день на всю суму кредиту 4000,00 грн, тобто по 56,00 грн щодня, у тому числі на ті частини кредиту, строк користування якими за Графіком платежів уже сплив. За Графіком платежів проценти за період з 29.10.2024 по 27.05.2025 становлять 8397,76 грн (15439,20 грн 7041,44 грн), а позивачем за цей період нараховано 11816,00 грн, тобто на 3418,24 грн більше.

Оцінюючи правомірність нарахування процентів на частини кредиту після спливу строку, на який їх було надано, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 після спливу строку кредитування припиняється право нараховувати проценти за кредитом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (пункт 141). Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (пункт 116).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, застосовуючи наведені міркування та правові норми до обставин цієї справи, суд доходить висновку, що після спливу строку, на який кожну частину кредиту було надано за Графіком платежів, право нараховувати на цю частину передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося. Правомірно нарахованими є проценти в межах строку кредитування у розмірі, визначеному Графіком платежів, 15439,20 грн, з яких 7041,44 грн нараховано первісним кредитором та 8397,76 грн за період з 29.10.2024 по 27.05.2025.

Відтак нарахування позивачем процентів за період з 29.10.2024 по 27.05.2025 на частини кредиту, строк користування якими сплив, у сумі 3418,24 грн є неправомірним.

Комісія за надання кредиту у сумі 460,00 грн передбачена п. 1.5.1 кредитного договору, нараховується одноразово за ставкою 11,5% від суми виданого кредиту, зазначена у Графіку платежів та врахована в розрахунку денної процентної ставки і не є платою за додаткові чи супутні послуги кредитодавця. Відтак вимога про стягнення комісії у сумі 460,00 грн є правомірною.

З розрахунку заборгованості вбачається, що первісним кредитором нараховано штрафи на підставі п. 4.1 кредитного договору у розмірі 700,00 грн за кожен випадок прострочення платежу за Графіком платежів понад 6 днів 08.07.2024, 23.07.2024, 07.08.2024, 22.08.2024, 06.09.2024, 21.09.2024, 06.10.2024 та 21.10.2024, загалом 5600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 цього Кодексу).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд виходить з того, що воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, і на час розгляду цієї справи він діє. Прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором та нарахування штрафів мали місце у період дії воєнного стану. Відтак в силу прямої вказівки закону відповідач звільняється від обов`язку їх сплати, а вимоги про стягнення штрафів у сумі 5600,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: заборгованість за сумою кредиту 4000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 15439,20 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 460,00 грн, загалом 19899,20 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 3418,24 грн та штрафів у сумі 5600,00 грн слід відмовити з огляду на наведені вище обставини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні врегульовано Законом України "Про споживче кредитування".

Так, п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що договір про споживчий кредит вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" новий кредитор особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов`язанні право вимоги за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про споживче кредитування").

Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 28917,44 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 19899,20 грн, що становить 68,81% від заявленої суми, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 1832,10 грн.

Що стосується заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає таке. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що дана цивільна справа є малозначною. Нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Гонорар адвоката має бути розумним з урахуванням витраченого адвокатом часу. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг № Д/27599 від 15.07.2026 та детальний опис наданих послуг до нього, враховуючи об`єм та характер наданих послуг, їх складність, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню із відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 5505,11 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 81, 133, 137, 141, 258-260, 263-265, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 549, 617, 627, 628, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про споживчий кредит № 6568577 від 16.06.2024 у сумі 19899,20 грн, з яких:

-сума заборгованості за кредитом 4000,00 грн;

-сума заборгованості за процентами за користування кредитом 15439,20 грн;

-сума заборгованості за комісією за надання кредиту 460,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір у сумі 1832,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5505,11 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Давид БАРАТЕЛІ