Ухвала суду № 140159690, 28.09.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3539/26

Провадження № 4-с/309/4/26

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді: Піцура Я.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Бондаренко В.В.,

скаржника ОСОБА_1 ,

представника скаржника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області із скаргою на бездіяльність державного виконавця. Скарга обґрунтована тим, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно скаржнику стало відомо, що на все його майно накладено арешт і містяться наступні записи про обтяження:

- №2644949 арешт нерухомого майна, документи подані для державної реєстрації: постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, серія та номер: 16716407, виданий 18.01.2010р., видавник: ВДВС Хустського РУЮ;

- №2644965 (спеціальний розділ) арешт нерухомого майна, документи подані для державної реєстрації: постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, серія та номер: 16716407, виданий 18.01.2010р., видавник: ВДВС Хустського РУЮ;

- №2644962 арешт нерухомого майна, документи подані для державної реєстрації: постанова про арешт майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 316475296, виданий 13.03.2012р., видавник: ВДВС Хустського РУЮ;

- №26444973 (спеціальний розділ) - арешт нерухомого майна, документи подані для державної реєстрації: постанова про арешт майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 316475296, виданий 13.03.2012р., видавник: ВДВС Хустського РУЮ.

У зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Хустського відділу ДВС із заявою про зняття даних арештів.

31.08.2026 Хустський відділ ДВС надіслав відповідь-лист у якому вказано, що ОСОБА_1 виступає боржником по декількох виконавчих провадженнях, по яким відсутній відомості про їх виконання, зокрема ВП №№16716407, 27849755, 31647296 з примусового виконання виконавчого листа від 10.12.2009 №2-1074/09 про стягнення боргу з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у розмірі 12628,25 та судових витрат 427 грн. на користь АКПІБ. По даних виконавчих провадженнях були вжиті заходи примусового характеру, у тому числі накладено арешт на майно боржника, а також відсутні дані виключно про сплату боржником виконавчого збору т витрат виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для припинення чинності будь-яких заходів примусового характеру.

На даний час будь-які відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 відсутні, тобто ВП №№16716407, 27849755, 31647296 є закінченими.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (№606-XIV) у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, арешт, накладений на майно боржника знімається. Орган ДВС при закінченні ВП не вчинив дії щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 . З огляду на виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором та відсутність відкритих виконавчих проваджень, подальше збереження арешту майна ОСОБА_1 втратило доцільність та правову підставу.

Посилаючись на викладене просить: 1) визнати протиправної бездіяльність Хустського ВДВС щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 накладеного постановами №16716407 від 18.01.2010р та №316475296 від 13.03.2012р.; 2) зобов`язати Хустський ВДВС вчинити дії щодо зняття арештів накладених такими постановами.

У відзиві на скаргу Хустський ВДВС просить відмовити у її задоволенні. Вказує, що у описаних випадках арешт з майна боржника знято не було через відсутність сплати божником виконавчого збору. Тому про бездіяльність виконавця мова не йде, виконавець заборонено знімати арешт якщо виконавчий збір не стягнуто.

У свою чергу представником скаржника ОСОБА_2 подано заперечення, у якому просить скаргу задовольнити у повному обсязі. Посилається, що з дня закінчення виконавчого провадження минуло більше 14 років, матеріали виконавчого провадження знищені. Тому подальшу утримання арешту на майно боржника є незаконним обмеженням права власності.

У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_2 просила скаргу задовольнити. Вказує, з інформації з державного реєстру ОСОБА_1 встановив, що на його майно накладено арешти. Звернувшись до ДВС йому повідомили про неможливість зняття арештів через несплату виконавчого збору. При цьому жодних документів, зокрема постанов державного виконавця, не надано посилаючись на знищення матеріалів виконавчого провадження. Таке виконавче провадження закінчено ще у 2012 році. Скаржнику не надано навіть інформації про розмір такого виконавчого збору. Така ситуація фактично порушує його право на мирне володіння майном.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 просив скаргу задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_3 брав кредит, а він був поручителем. У 2012 році ОСОБА_3 погасив боргу, і він ні про що не турбувався поки не дізнався про ці арешти.

У судове засідання представник Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся через систему «Електронний суд».

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешти і містяться зокрема наступні записи про обтяження:

- №2644949 арешт нерухомого майна, документи подані для державної реєстрації: постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, серія та номер: 16716407, виданий 18.01.2010р., видавник: ВДВС Хустського РУЮ;

- №2644965 (спеціальний розділ) арешт нерухомого майна, документи подані для державної реєстрації: постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, серія та номер: 16716407, виданий 18.01.2010р., видавник: ВДВС Хустського РУЮ;

- №2644962 арешт нерухомого майна, документи подані для державної реєстрації: постанова про арешт майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 316475296, виданий 13.03.2012р., видавник: ВДВС Хустського РУЮ;

- №26444973 (спеціальний розділ) - арешт нерухомого майна, документи подані для державної реєстрації: постанова про арешт майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 316475296, виданий 13.03.2012р., видавник: ВДВС Хустського РУЮ.

Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 у даному реєстрі відсутні.

Листом Хустського ВДВС від 28.08.2026 №19.12-38/44122 ОСОБА_1 повідомлено, що він виступає боржником по декількох виконавчих провадженнях, по яким відсутній відомості про їх виконання, зокрема ВП №№16716407, 27849755, 31647296 з примусового виконання виконавчого листа від 10.12.2009 №2-1074/09 про стягнення боргу з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у розмірі 12628,25 та судових витрат 427 грн. на користь АКПІБ. По даних виконавчих провадженнях були вжиті заходи примусового характеру, у тому числі накладено арешт на майно боржника, а також відсутні дані виключно про сплату боржником виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для припинення чинності будь-яких заходів примусового характеру так як не доведено фактів виконання.

Листом Хустського ВДВС від 28.08.2026 №19.12-38/44122 представника скаржника Бобонич Н.В. повідомлено наступне:

- На виконанні у відділі перебували виконавчі провадження ВП №№16716407, 27849755, 31647296 з примусового виконання виконавчого листа від 10.12.2009 №2-1074/09. 18.10.2010 на підставі даного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження, і у ході виконання рішення державним виконавцем вживалися передбачені заходи примусового виконання, зокрема накладено арешт на майно боржника. 25.06.2011 винесено постанову про повернення виконавчого листа на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». 27.11.2009 на підставі даного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження, і у ході виконання рішення державним виконавцем вживалися передбачені заходи примусового виконання, зокрема накладено арешт на майно боржника. 29.11.2011 винесено постанову про повернення виконавчого листа на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». 13.03.2012 на підставі даного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження. 26.03.2012 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення. Про сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження інформація відсутня у зв`язку зі знищенням виконавчого провадження. Відносно надання копій постанов повідомлено, що матеріали виконавчих проваджень у відділі не зберігаються у зв`язку із закінченням установленого строку їх зберігання та подальшим знищенням.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки.

Відповідно до частини 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Вирішуючи дане питання по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Усі арешти, які є предметом даної карги накладені у межах виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа від 10.12.2009 №2-1074/09 про стягнення боргу з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у розмірі 12628,25 та судових витрат 427 грн. на користь АКПІБ.

Даний виконавчий лист виданий за дії Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV), як і мало місце за дії цього Закону останнє завершення виконавчих проваджень у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Згідно пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчої дії) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до положень статті 50 Закону № 606-XIV (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчої дії) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження.

Згідно із частинами першою, другою статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (стаття 371 ЦПК України 2004 року).

Такі ж положення містить статті 433 ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У частині четвертій статті 59 Закону № 1404-VIII передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону № 1404-VIII).

У цій справі установлено, що останнє виконавче провадження № 316475296 з примусового виконання виконавчого листа від 10.12.2009 №2-1074/09 про стягнення боргу з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у розмірі 12628,25 та судових витрат 427 грн. на користь АКПІБ було закінчено згідно постанови від 26.03.2012 на підставі п.8 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

Відповідно до листа Хустського ВДВС від 28.08.2026 №19.12-38/44122 відповідні виконавчі провадження знищені.

Суд також констатує, що відносно ВП №№16716407, 27849755, 31647296 відсутні жодні відомості в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Ковенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року в справі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року в справі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року в справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Суд враховує, що з моменту завершення виконавчого провадження минуло більше 14 років, виконавче провадження вже знищене у зв`язку із закінченням строку його зберігання.

У справі відсутні докази існування правових підстав для застосування обтяження майна ОСОБА_1 (зокрема не надано жодних документів у яких би було зафіксовано несплату виконавчого збору і у яких розмірах), як і не доведено існування виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника.

У зв`язку з наведеним на думку суду, відповідні обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 підлягають припиненню.

Подібним чином правові норми застосовано Верховним Судом у постанові від 03.06.2026 у справі № 932/5808/25.

З урахуванням наведеного скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 137, 260, 261, 354, 451, 452 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, серія та номер: 16716407 від 18.01.2010 р. та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 31647296 від 13.03.2012 р., прийнятих Відділом ДВС Хустського РУЮ.

Зобов`язати Хустський відділ державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , що був накладений:

- постановою про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, серія та номер: 16716407 від 18.01.2010 р., прийнятою Відділом ДВС Хустського РУЮ, номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме: №2644949 від 29.01.2010 р. і №2644965 (спеціальний розділ) від 29.01.2010 р., відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9463995, 29.01.2010 10:23:07;

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 31647296 від 13.03.2012 р., прийнятою Відділом ДВС Хустського РУЮ, номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме: №2644962 від 13.03.2012 р. і №2644973 (спеціальний розділ) від 13.03.2012р., відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 12263573, 13.03.2012 10:37:34,

та вжити заходів щодо виключення записів про ці обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 29 вересня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.