Ухвала суду № 140149855, 28.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Справа № 280/6848/26 Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши заяву представника позивача адвоката Вельможко Анни Ігорівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9; 18003, м. Черкаси, вул. В. Чорновола, 157, ЄДРПОУ 40108845) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 280/6848/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

17 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Вельмжко А.І. про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просить суд:

- ухвалити додаткове судове рішення у справі № 280/6848/26, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком незалежно від віку в металургії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 22 грудня 1999 року по 31 березня 2001 року;

- ухвалити додаткове судове рішення, яким визначити спосіб виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року у справі № 280/6848/26 в частині зарахованого за Списком № 1 стажу, вказавши, що періоди роботи ОСОБА_1 з 22 грудня 1999 року по 31 березня 2001 року та з 01 квітня 2001 року по 25 лютого 2002 року підлягають також зарахуванню до страхового стажу позивача в порядку частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у подвійному розмірі) для цілей обчислення розміру пенсії, призначеної відповідно до частини 3 статті 114 цього Закону.

Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року виправлено описку, допущену у мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення від 14 вересня 2026 року по справі № 280/6848/26, в частині зазначення пункту та частини статті, на підставі якої необхідно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, а саме вказано вірною вважати норму права, на підставі якої Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області необхідно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05 червня 2026 року з урахуванням зарахованих судом до пільгового стажу періодів роботи «частина 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» замість «пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з приписами частини 3 статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що судове рішення у даній справи ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, суд вирішив розглянути заяву про винесення додаткового рішення також в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак, з огляду на наведену вище норму, суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 12 червня 2026 року № 084050020831 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу в металургії, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку згідно із частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період його роботи з 22 грудня 1999 року по 31 березня 2001 року, до пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 періоди його роботи з 22 грудня 1999 року по 31 березня 2001 року, з 01 квітня 2001 року по 25 лютого 2002 року, і призначити йому пенсію на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05 червня 2026 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

Вказаним судовим рішенням:

- визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 12 червня 2026 року № 084050020831 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 22 грудня 1999 року по 31 березня 2001 року, з 01 квітня 2001 року по 25 лютого 2002 року, та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії від 05 червня 2026 року, з урахуванням висновків суду;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Враховуючи наведене, судом не здійснювався розгляд справи у частині позовних вимог щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком незалежно від віку в металургії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 22 грудня 1999 року по 31 березня 2001 року.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 частиною 1 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) та від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон №1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені статтею 114 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV установлено працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 12 червня 2026 року № 084050020831 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах та відзиву на позов ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи не зараховано: - за списком №1, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини 3 статті 114 Закону не зараховано періоди роботи з 22 грудня 1999 року по 31 березня 2001 року у якості вогнетривника за довідкою від 29 липня 2012 року №680, яка видана ДП ЗСУ-1 ВАТ «Дніпродомнаремонт», - за списком №1, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону з 01 квітня 2001 року по 25 лютого 2002 року у якості слюсаря-ремонтника за довідкою від 29 липня 2012 року №681, яка видана ДП ЗСУ-1 ВАТ «Дніпродомнаремонт», оскільки підприємство ліквідоване та не долучено рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до Порядку № 18-1. Відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії незалежно від віку - 25 років.

Оцінюючі такі твердження відповідача суд бере до уваги таке.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Водночас, пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 114 Закону №1058 має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або №2.

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 18 червня 1999 року у період з 22 грудня 1999 року по 31 березня 2001 року позивач працював вогнетривником 4 розряду по ремонту агломераційного, металургійного устаткування та печей на ВАТ «Запоріжсталь», 01 квітня 2004 року позивача переведено на посаду слюсаря-ремонтника, четвертого розряду на тому ж підприємстві.

Також, судом встановлено, що позивачем до органів пенсійного фонду була надана довідка від 29 липня 2012 року за № 680, щодо роботи позивача як працівника на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, де основні робітники, які ведуть технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 на виробництві доменних, агломераційних, мартенівських цехах ВАТ «Запоріжсталь» як працівники ремонтних служб зайнятих ремонтом обладнання у місцях його встановлення на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв з урахуванням Списку 1 розділу 3 підрозділу 1,2,3 шифр 1030100a-15416, 1030200a-15416, 1030300a-15416 постанови від 26 січня 1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення». Також, з урахуванням Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 посада позивача віднесена до переліку посад працівників, які дають право на призначення пільгової пенсії.

Також, суд бере до уваги, що згідно Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року № 18-1, на який у оскаржуваному рішення посилається відповідач як підставу не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача, до 01 січня 2004 року рішення комісії з питань підтвердження стажу потребуються виключно у разі наявності у трудовій книжці заявника виправлень або недостовірних відомостей.

Натомість, інформації щодо наявності виправлень у трудовій книжці позивача оскаржуване рішення не містить.

Отже, враховуючи викладене вище у сукупності, відповідачем протиправно не зараховано ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком незалежно від віку в металургії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 22 грудня 1999 року по 31 березня 2001 року.

У зв`язку з вищенаведеним заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення в цій частині підлягає до задоволення.

Що ж стосується визначення способу виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року у справі № 280/6848/26 в частині зарахованого за Списком № 1 стажу, вказавши, що періоди роботи ОСОБА_1 з 22 грудня 1999 року по 31 березня 2001 року та з 01 квітня 2001 року по 25 лютого 2002 року підлягають також зарахуванню до страхового стажу позивача в порядку частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у подвійному розмірі) для цілей обчислення розміру пенсії, призначеної відповідно до частини 3 статті 114 цього Закону, то суд зазначає, що вимоги про зарахування до страхового стажу будь-яких періодів роботи позивачем при зверненні до суд із позовом не заявлялось.

Представником позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення фактично заявлено нову позовну вимогу, що не є визначенням способу виконання судового рішення у розумінні статті 252 КАС України.

Окрім того, станом на дату ухвалення додаткового рішення зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 22 грудня 1999 року по 31 березня 2001 року та з 01 квітня 2001 року по 25 лютого 2002 року до пільгового стажу за Списком № 1 на виконання судового рішення у справі № 280/6848/26 не здійснено.

Відтак, у суду відсутні правові підстави вважати, що після набрання рішенням від 14 вересня 2026 року у справі № 280/6848/26 законної, під час його виконання, органом пенсійного фонду не буде здійснено зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу в подвійному розмірі.

Відтак, в цій частині заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

У зв`язку з вищенаведеним заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статтями 248, 252, 256, 294 КАС України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком незалежно від віку в металургії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 22 грудня 1999 року по 31 березня 2001 року.

В задоволенні іншої частини заяви про ухвалення додатково рішення відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов