Рішення № 140149452, 28.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/20670/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача стосовно внесення змін до електронної пенсійної справи позивача в режимі макетної обробки, що полягають у скасуванні та заміні автоматично розрахованих системою ІКІС ПФУ значень складових пенсійної виплати на інші (менші) значення, як такі, що здійснені без достатніх правових підстав;

- зобов`язати відповідача скасувати всі зміни, внесені до ЕПС позивача в режимі макетної обробки та відновити попередні (автоматично розраховані системою ІКІС ПФУ) значення складових пенсійної виплати; застосувати до позивача загальний порядок обчислення пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без макетного або іншого ручного втручання в ЕПС; здійснити перерахунок пенсії позивача за весь період з 07.10.2009 з відновленими значеннями складових пенсійної виплати, з використанням стандартних алгоритмів ІКІС ПФУ, та виплатити нараховану пенсію за вирахуванням раніше виплачених сум, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером за віком та до 2002 року проживала в Україні, однак згодом переїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де була прийнята на консульський облік у посольстві України в Ізраїлі. На своє звернення через представника до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про поновлення виплати пенсії позивач отримала відмову з тих підстав, що договір про гарантії прав людини в галузі пенсійного забезпечення між урядом України та державою Ізраїль на даний час не укладався. Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з позовом. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.11.2023) у справі № 240/10099/21 суд визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області у поновленні виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, що викладена у листі від 15.01.2021. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду у Житомирській області поновити виплату пенсії з віком ОСОБА_1 , починаючи з 07.10.2009 з компенсацією втрати частини доходів на визначений нею банківський рахунок. Однак на виконання рішення від 26.05.2023 відповідач здійснив не автоматизований розрахунок пенсії, а ручне втручання в ЕПС у режимі макетної обробки. Це підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 01.02.2024, у якому: вид перерахунку прямо зазначено як Макетна обробка; в особливостях зазначено Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. . Внаслідок цього розмір пенсії позивача був зафіксований (заморожений) на рівні 723,13 грн на весь період - з 01.12.2023 і довічно без будь-якого зростання. Про факт проведення макетної обробки позивач вперше дізналася лише 05.02.2026 з поданих відповідачем заперечень у справі № 240/10099/21 та доданих до них протоколів розрахунку. До цього моменту позивачу не було відомо про те, що відповідач при виконанні рішення суду здійснив ручне втручання в ЕПС та замінив значення складових пенсійної виплати. 26.01.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виконання рішення суду та про категоричну заборону проведення макетної обробки ЕПС а також про надання витягу з модуля Історія макетної обробки. Однак відповідач проігнорував дане звернення, витягу не надав. Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 17.09.2026, відповідач зазначив, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 у справі № 240/10099/23 зобов`язало відповідача поновити виплату пенсії позивачки з 07.10.2009 з компенсацією втрати частини доходів на визначений нею банківський рахунок в сумі 124238,40 грн нарахованої доплати та 1605,70 грн компенсації, що виплачено відповідачем у в межах бюджетних коштів. Виконання рішення суду у режимі макетної обробки електронної пенсійної справи не проводилося, оскільки програмне забезпечення ІКІС ПФУ не дозволяє опрацювати рішення суду, а перерахунок пенсії проведено з дотриманням загальних алгоритмів, без ручного втручання. Позивачка не обґрунтувала підстав для проведення ручного втручання, а позовні вимоги щодо скасування макетної обробки та встановлення судового контролю є необґрунтованими, оскільки рішення суду виконано добровільно в межах повноважень, а судовий контроль не передбачений законом у таких випадках.

У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці, а у період з 21.09.2026 по 25.09.2026 - на курсах підтримання кваліфікації суддів.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

У зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до держави Ізраїль виплату пенсії позивачу припинено з 2002 року.

Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про поновлення позивачу виплати пенсії.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії, з тих підстав, що договір про гарантії прав людини в галузі пенсійного забезпечення між Урядом України та державою Ізраїль на даний час не укладався.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася до суду з позовом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.11.2023) у справі № 240/10099/21 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області у поновленні виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, що викладена у листі від 15.01.2021. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Житомирській області поновити виплату пенсії з віком ОСОБА_1 , починаючи з 07.10.2009 із компенсацією втрати частини доходів на визначений нею банківський рахунок.

На виконання рішення від 26.05.2023 відповідач здійснив ручний (не автоматизований) розрахунок пенсії у режимі макетної обробки, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 01.02.2024, у якому вид перерахунку зазначений як Макетна обробка. Внаслідок цього розмір пенсії позивача з 01.12.2023 був установлений у розмірі 723,13 грн.

26.01.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виконання рішення суду та про заборону проведення макетної обробки ЕПС, а також про надання витягу з модуля Історія макетної обробки. Однак відповідач проігнорував дане звернення, витягу не надав.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Оцінюючи додержання позивачем строку звернення до суду, суд враховує, що відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що про факт заміни значень складових пенсійної виплати в режимі "макетної обробки" позивачу стало відомо лише 05.02.2026 - з отриманих від відповідача заперечень та доданих до них протоколів розрахунку у справі № 240/10099/21, а доказів, які б спростовували цю обставину або свідчили про більш ранню обізнаність позивача, матеріали справи не містять. Оскільки з цим позовом позивач звернулася до суду 01.06.2026, тобто в межах шестимісячного строку з дня, коли їй стало відомо про порушення її прав, передбачений частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Приписами статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 27 Закону розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 42 Закону № 1058-IV з 01.01.2016 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування)). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності. Згідно з частинами 1 та 2 статті 42 Закону № 1058-IV пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій було виключено частину 1 статті 42 Закону № 1058-IV та викладено у новій редакції частину 2 статті 42 цього Закону.

Згідно з абз. 1 та 2 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції від 11.10.2017) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII доповнено статтю 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 № 1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства було внесено зміни, серед іншого, до абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX викладено у новій редакції частину 5 статті 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення" та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України, що забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. Принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розміру внесків і виплат, а законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи з урахуванням сплачених внесків та тривалості страхового стажу. Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування, оскільки розмір пенсії обчислюється з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, що стимулює громадян до довшої трудової діяльності та сплати страхових внесків протягом більшого періоду.

Таким чином, протягом усього періоду існування спірних правовідносин норми Закону № 1058-IV у тій чи іншій редакції передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії, який проводиться щороку, тож відповідач на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи з урахуванням підвищень і також (щорічної індексації).

Суд зазначає, що, застосовуючи до пенсійних виплат позивача позначку "не підлягає масовому перерахунку, призначені за рішенням суду в твердому розмірі", відповідачем на підтвердження своїх дій не надано рішення суду, згідно з яким відповідача зобов`язано призначити пенсію позивачу саме в твердому розмірі.

Крім того, суд враховує, що стаття 50 Закону № 1058-IV, яка регулює утримання надміру виплачених сум пенсій, вичерпно визначає підстави, за яких орган Пенсійного фонду вправі зменшувати (утримувати) суми пенсійної виплати, - зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних відомостей. Будь-яких інших підстав для одностороннього зменшення органом Пенсійного фонду розміру пенсійної виплати, розрахованої програмним забезпеченням ІКІС ПФУ, чинне законодавство не передбачає. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази зловживання з боку позивача або подання нею чи страхувальником недостовірних відомостей, здійснена відповідачем в режимі "макетної обробки" заміна автоматично розрахованих значень складових пенсійної виплати на менші додатково підтверджує відсутність у відповідача правових підстав для таких дій.

Суд звертає увагу, що з дня поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з вимогами Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому поновлено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах цієї категорії. Зокрема, у постанові від 08.12.2025 у справі № 420/13975/24 Верховний Суд, з посиланням на постанову від 19.06.2025 у справі № 580/11000/23, наголосив, що зобов`язання поновити пенсію позивачу не означає її виплату в тому самому розмірі, в якому цю виплату було припинено у певному періоді в минулому, чи в мінімальному розмірі; незалежно від місця проживання пенсіонера розмір пенсії, її перерахунок, осучаснення та індексація мають здійснюватися в тому самому порядку, що й для громадян, які проживають в Україні, а відступ від цього порядку становить дискримінацію права позивача на належне пенсійне забезпечення. Закон № 1058-IV не передбачає жодних винятків чи особливих режимів обмеження прав пенсіонерів, пенсія яких поновлена за рішенням суду або які проживають за межами України, а встановлення "твердого" розміру пенсії без урахування індексацій і масових перерахунків є невиправданою диференціацією, що суперечить принципам рівності та недискримінації.

Таким чином, перерахунок пенсій має здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що програмним забезпеченням ІКІС ПФУ технічно неможливо опрацювати попереднє рішення суду щодо позивача, суд відхиляє їх як необґрунтовані. Технічні або алгоритмічні обмеження внутрішнього програмного забезпечення суб`єкта владних повноважень не є нормами права та не можуть слугувати законною підставою для звуження обсягу конституційних прав громадянина на належне пенсійне забезпечення, звуження бази для нарахування індексації чи переведення пенсійної справи у режим ручного управління зі встановленням фіксованого розміру виплати. Держава не може посилатися на недоліки власного програмного забезпечення для виправдання невиконання вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині автоматичного масового перерахунку пенсій.

Виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

Отже, відповідачем допущені протиправні дії щодо невиплати позивачу пенсії за віком у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Отже, позивач отримала право на поновлення пенсії за віком, тому відповідач зобов`язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.

Суд зазначає, що відповідно до розрахунку, наявного в матеріалах справи, страховий стаж позивача складає 38 років, проте відповідач, вирішуючи питання про нарахування позивачу пенсії, з невідомих підстав розрахував її у розмірі 723,13 грн довічно, що навіть не відповідає мінімально встановленому в Україні розміру пенсії.

При цьому, з наданих до суду копій пенсійної справи вбачається, що пенсія позивача не перераховувалась починаючи з 30.01.2024, що не узгоджується з вищевикладеними приписами чинного законодавства.

Вирішуючи питання про поновлення нарахування та виплати позивачу пенсії з 07.10.2009 відповідач зобов`язаний був розрахувати пенсію позивача відповідно до положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, враховуючи заробітну плату (дохід) позивача, розмір стажу (коефіцієнт стажу) тощо, а також в обов`язковому порядку врахувати усі зміни у законодавстві України, які були спрямовані на проведення перерахунків та підвищення пенсій громадянам України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо встановлення позивачу пенсії в сталому розмірі довічно є очевидно протиправними та такими, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства України.

Також суд звертає увагу, що в протоколі від 03.02.2026 про перерахунок пенсії в графі "вид перерахунку" зазначено "макетна обробка", коефіцієнт стажу без урахування кратності - 0,36250, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності - 0,48936.

Крім того, суд звертає увагу на очевидну невідповідність та безпідставність проведеного розрахунку пенсії. Навіть за умови застосування зазначених відповідачем показників зокрема, коефіцієнта стажу без урахування кратності 0,36250 та коефіцієнта стажу з урахуванням кратності 0,48936 підсумковий загальний розмір пенсійної виплати разом із усіма належними надбавками, підвищеннями та доплатами не може становити 723,13 грн.

Так, за наявним у матеріалах справи протоколом "Призначення пенсії" від 18.12.2023 система ІКІС ПФУ самостійно розрахувала складові пенсійної виплати позивача, які підлягали зростанню, зокрема: розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV становить 1760,11 грн, доплата до прожиткового мінімуму - 487,71 грн, доплата за понаднормовий стаж - 171,84 грн. Сума лише цих трьох складових становить 2419,66 грн, що більш ніж утричі перевищує фактично встановлений відповідачем розмір пенсійної виплати (723,13 грн). При цьому в тому самому протоколі підсумковий "розмір пенсії з надбавками" всупереч арифметиці складових залишено незмінним - 723,13 грн, що за відсутності ручного втручання в ЕПС є технічно неможливим і додатково підтверджує факт заміни (замороження) підсумкового значення в режимі "макетної обробки".

Суд наголошує, що перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов`язком відповідача.

При цьому суд наголошує, що це питання вже було остаточно вирішено та правова оцінка йому надана у попередньому судовому рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 № 240/10099/21, яке набрало законної сили. Зазначеним судовим рішенням було підтверджено право позивача на належне пенсійне забезпечення та прямо зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та поновити виплату пенсії позивачу, починаючи з 07.10.2009.

Таким чином, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання скасувати всі зміни, внесені до електронної пенсійної справи (ЕПС) позивача, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести виплату пенсію з компенсацією втрати частини доходу, суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи й організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами, визначеними цим Законом, слід розуміти грошові доходи громадян, які вони отримують на території України та які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітну плату (грошове забезпечення) та інші.

Разом із тим стаття 4 Закону № 2050-ІІІ встановлює, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсійних виплат). Кошти, що підлягають нарахуванню як компенсація громадянину втрати частини доходу, у тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер і виплачується у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата доходу (заборгованості).

Системний аналіз норм зазначеного Закону дає підстави для висновку, що право на таку компенсацію виникає незалежно від підстав нарахування відповідного доходу, зокрема й у випадку, коли відповідні суми підлягають виплаті на виконання судового рішення.

Разом із тим вирішальним для застосування механізму компенсації є встановлення факту порушення строків виплати доходу, а також наявності періоду затримки, за який така компенсація підлягає нарахуванню.

Остання правова позиція Верховного Суду у цій категорії спорів викладена у постановах від 10.04.2025 у справі № 420/29059/24, від 14.05.2025 у справі № 160/672/24, від 03.12.2025 у справі № 520/25464/23 та від 08.12.2025 у справі № 420/13975/24.

Верховний Суд у своїх рішеннях виходить із того, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати, яка: нараховується на суму нарахованого, але невиплаченого доходу; має допоміжний характер від основного зобов`язання; відповідно до статті 4 Закону № 2050-ІІІ підлягає виплаті у місяці здійснення фактичної виплати заборгованості за відповідний період.

Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення в особи матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення. Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише можливим у майбутньому.

Так, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасненарахування та виплата доходу за певний період, адже нарахування такого виду компенсації здійснюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого особі доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості. Саме тоді орган, який здійснює нарахування, набуває реальної можливості виконати або не виконати покладений на нього обов`язок щодо виплати компенсації. Відповідно, лише з цього моменту може виникнути порушення права позивача на компенсацію, яке підлягає судовому захисту.

Закон № 2050-ІІІ не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного порушення строків виплати доходу. До моменту фактичної виплати заборгованості відповідний обов`язок не виникає, а отже, відсутні підстави для судового захисту. У зв`язку з цим вимоги про стягнення компенсації до настання такого моменту є передчасними.

Таким чином, хоча право особи на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ є безспірним у зв`язку з доведеним фактом нарахування, проте у разі, якщо це право на момент звернення до суду не було порушено (невиплата нарахованої пенсії), воно не може бути предметом судового захисту. Суд не наділений повноваженнями зобов`язувати орган, який здійснює нарахування, виплачувати компенсацію до того, як відповідний юридичний обов`язок виникне, тобто до місяця фактичної виплати основної суми заборгованості.

Зазначену правову позицію до відома судів першої інстанції довів Сьомий апеляційний адміністративний суд листом від 03.04.2026 № 02.5-02/21975/2026.

При цьому суд бере до уваги посилання відповідача у відзиві на те, що компенсацію за порушення строків виплати за попередній період вже було нараховано та виплачено у березні 2024 року. Однак поточні вимоги позивача стосуються нарахування компенсації на суми недоплаченої пенсії, що виникли внаслідок протиправного втручання в ЕПС у режимі "макетної обробки", і право на компенсацію цих нових сум, відповідно до вимог Закону № 2050-ІІІ, виникне у позивача виключно в місяці їх фактичної виплати.

Отже, в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Щодо встановлення судового контролю за заявою позивача суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що на момент розгляду цієї заяви судове рішення у справі ще не набрало законної сили та, відповідно, не звернуто до примусового виконання і не виконано відповідачем. Оскільки строк для добровільного виконання рішення або його оскарження в апеляційному порядку не збіг, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання покладених на нього зобов`язань. Суд не може заздалегідь оцінити наміри та майбутні дії (або бездіяльність) відповідача щодо виконання рішення суду. Таким чином, оскільки факт невиконання чи затягування виконання рішення суб`єктом владних повноважень наразі відсутній, вимога про встановлення судового контролю є передчасною та задоволенню не підлягає.

Суд також звертає увагу, що із системного аналізу частин першої та другої статті 382 КАС України вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є окремим процесуальним інститутом, який реалізується судом, що ухвалив відповідне судове рішення, за письмовою заявою заінтересованої особи, поданою вже після ухвалення такого рішення та набрання ним законної сили. Відповідно, вимога про встановлення судового контролю не може вирішуватися судом одночасно з вирішенням спору по суті - до ухвалення рішення у справі. У зв`язку з цим позивач не позбавлена права звернутися до суду з окремою заявою в порядку статті 382 КАС України після набрання цим рішенням законної сили - за наявності для цього підстав.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області стосовно внесення змін до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 в режимі макетної обробки, що полягають у скасуванні та заміні автоматично розрахованих системою ІКІС ПФУ значень складових пенсійної виплати на зменшені значення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області скасувати всі зміни, внесені до ЕПС ОСОБА_1 в режимі макетної обробки, та відновити автоматично розраховані системою ІКІС ПФУ значення складових пенсійної виплати.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області застосувати до ОСОБА_1 загальний порядок обчислення пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ та у зв`язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 з відновленими значеннями складових пенсійної виплати з використанням стандартних алгоритмів ІКІС ПФУ та виплатити нараховану пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064,96 грн (однієї тисячі шістдесяти чотирьох гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 28 вересня 2026 р.

28.09.26