Рішення № 140149451, 29.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Житомир справа № 826/4600/17

категорія 111020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня Вольф" про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,

встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня Вольф" у якій позивач просить: прийняти рішення про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ТОВ "Друкарня Вольф", зокрема № 26001831514732 у ПАТ "БАНК "ГРАНТ", а також тих рахунків, які можуть бути відкриті у період дії арешту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно не допустив посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки на підставі наказу позивача. Копію наказу ГУ ДФС у м. Києві про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Друкарня Вольф" від 10.02.2017 №931 та повідомлення від 13.02.2017 № 2887/10/26-15-14-02-05 направлено на адресу товариства 13.02.2017 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що відповідно до п.42.2 ПК України вважається врученим належним чином. Проте, представник товариства не допустив посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві до проведення перевірки, що зафіксовано актом не допуску до перевірки від 23.02.2017 року. У зв`язку з чим, керівником ГУ ДФС у м. Києві 24.02.2016 року прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна від 24.02.2017 року № 4045. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2017 року № 826/2992/17 подання Головного ДФС у м. Києві задоволено повністю. Підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна, постанову скеровано до негайного виконання. Проте описати майно не видалось за можливе, у зв`язку з не допуском посадових осіб до обстеження території та приміщень платника податків. Тому, Головне управління ДФС у м. Києві відповідно до п.20.1.31 п.20.1 ст 20 ПК України звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з поданням про зупинення видаткових операцій ТОВ "Друкарня Вольф" на рахунках відкритих у банках, станом на момент звернення. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2017 у справі № 826/4053/17 подання контролюючого органу задоволено та зупинено видаткові операції на рахунках ТОВ відкритих у банках станом на момент звернення. Оскільки, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду, позивач просить суд постановити рішення про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках ТОВ "Друкарня Вольф".

19.06.2017 року Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2018 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 826/3207/17.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Тому, справа №826/4600/17 надіслана до Житомирського окружного адміністративного суду для розгляду.

Ухвалами Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/4600/17 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та поновлено провадження у справі.

Слід зазначити, що Положенням про Головне управління ДФС у м. Києві, затвердженого наказом ДФС України від 01.02.2019 року, ГУ ДФС у м. Києві є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління Міндоходів у м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», від 19.06.2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби», наказу Державної Податкової Служби України від 12.07.2019 року № 14 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», створено Головне управління ДПС у м. Києві, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідний запис, присвоєно код ЄДРПОУ 43141267 і розпочато реорганізацію Головного управління ДФС у м. Києві.

У подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.

Також наказом ДПС України від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» затверджено перелік територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються як відокремлені підрозділи Державної податкової служби, в якому міститься, зокрема, і Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011).

На виконання вимог наказу ДПС України № 529, наказом ДПС України від 12.11.2020 року № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011).

Пунктом 1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом № 643 встановлено, що Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень на території м. Києва.

Таким чином, Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011) є правонаступником майна, прав та обов`язків ГУ ДФС у м. Києві.

За приписами ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне замінити відповідача - ГУ ДФС у м.Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 44116011).

Представник відповідача правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено:

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Друкарня Вольф" перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податку.

На підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 1 квартал 2017 року відповідно до статей 20,77,82 Податкового кодексу України наказом Головного управління ДФС у м. Києві № 931 від 10.02.2017 призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Друкарня Вольф".

Повідомлення від 13.02.2017 № 288/10/26-15-14-02-05 направлено податковим органом на адресу товариства 13.02.2017 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

23.02.2017 ГУ ДФС у м. Києві складено акт про не допуск до проведення перевірки ТОВ " Друкарня Вольф".

Не погоджуючись із наказом "Про проведення фактичної перевірки" №931 від 10.02.2017 ТОВ "Друкарня Вольф" оскаржило його в судовому порядку.

Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2017 у справі №826/3207/17, залишеною без змін згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, у задоволенні позову ТОВ "Друкарня Вольф" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу №931 від 10.02.2017 - відмовлено.

У зв`язку з не допуском до проведення перевірки, керівником ГУ ДФС у м. Києві 24.02.2017 року прийнято рішення № 4045 про застосування адміністративного арешту майна відповідача та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника податків, разом з вимогою тимчасового зупинення відчуження майна від 24.02.2016 № 4045/10/26-15-14-02-05.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2017 року у справі № 826/2992/17 подання Головного управління ДФС у м. Києві задоволено повністю. Підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ "Друкарня Вольф".

З метою виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2017 у справі № 826/2992/17 та на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 10.03.2017 року № 1756 перевіряючими здійснено вихід за адресою здійснення господарської діяльності відповідача, для проведення опису майна, проте посадову особу ГУ ДФС в м. Києві не допущено до проведення опису майна платника податків, про що складено акт від 20.03.2017 № 124/26-15-14-02-05. Зазначений акт підписаний представником ТОВ "Друкарня Вольф" Стефанським С.К.

Відповідно до п. 20.1.31 п.20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України ГУ ДФС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з поданням про зупинення видаткових операцій ТОВ "Друкарня Вольф" на рахунках відкритих у банках, станом на момент звернення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2017 у справі " 826/4053/17 подання контролюючого органу задоволено та зупинено видаткові операції на рахунках ТОВ "Друкарня Вольф" відкритих у банках, на момент звернення.

Відповідно до інформації АІС "Податковий Блок" станом на 27.03.2017 у ТОВ "Друкарня Вольф" закрито всі розрахункові рахунки, визначені у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2017.

В подальшому ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про застосування арешту на рахунках платника податків у зв`язку із відмовою платника податків від проведення фактичної перевірки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної фіскальної служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 94.2 якої арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Отже, нормами статті 94 Податкового кодексу України врегульовано застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу контролюючого органу до суду.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить контролюючому органу, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення контролюючого органу.

Також розрізняється порядок зняття арешту, накладеного на майно платника податків, та арешту коштів на рахунках платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється: 1) або у зв`язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України); 2) або на підставі рішення контролюючого органу про звільнення майна з під арешту, яке приймається протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення адміністративного арешту (пункт 94.20 статті 94 Податкового кодексу України).

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів) або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Аналогічну позицією висловлює і Вищий адміністративний суд України в листі від 29.04.2013 року № 642/12/13-13 "Щодо застосування адміністративного арешту коштів".

При цьому, визначальним при вирішенні питання щодо наявності підстав для арешту коштів є з`ясування наявності законних підстав для проведення документальної перевірки платника податків.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.

Згідно з пунктом 3 розділу VII Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, арешт коштів платника податків які знаходяться на рахунках у банках з метою забезпечення виконання платником податків його обов`язків визначених законом здійснюється після прийняття рішення контролюючий орган про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Крім того, згідно з приписами підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України адміністративний арешт вважається припиненим, оскільки відсутнє рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, яке мало бути прийнято судом протягом 96 годин з моменту застосування арешту.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що крім права контролюючого органу звертатись з вказаним позовом до суду, у контролюючого органу існує і певний обов`язок по дотриманню порядку, як то звернення до суду саме у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та надання належних і допустимих доказів того, що у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №820/2312/17.

Додатково суд зазначає, що враховуючи вимоги статті 94 Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1398 від 07 листопада 2011 року, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Представником позивача надано до матеріалів справи докази обґрунтованості адміністративного арешту майна, а саме постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2017 року у справі № 826/2992/17, якою підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ "Друкарня Вольф" застосованого рішення начальника ГУ ДФС у м. Києві від 24.02.2017 року № 4045.

Проте, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Натомість доказів, що у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу суду не надано.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду із законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, а і наявність підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку на рахунках платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки та опису майна не є передбаченою правовою підставою визначеною положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках товариства, відкритих в банківських установах.

Відповідно до частин 1 та 2статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч.5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальність "Друкарня Вольф" (04136, м. Київ, вул. М. Гречка, буд.13, ЄДРПОУ 38050351) про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ТОВ " Друкарня Вольф", а також тих рахунків, які можуть бути відкриті у період дії арешту, - відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

29.09.26