Рішення № 140149450, 28.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/21222/26

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Елітбуд-1" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство "Елітбуд-1" із позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці № UA204130/2026/000024/2 від 13.05.2026, № UA204000/2026/000027/2 від 19.05.2026 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Рівненської митниці подані митні декларації за № 26UA204130008968U5 (щодо товару № 1), 26UA204130009529U0 (щодо товару № 2). Митна декларація № 26UA204130008968U5 щодо імпорту вантажного автомобіля спеціального призначення-автобетонозмішувач, марка VOLVO, модель-FM 12.8, VIN НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення-2012 рік. Митна декларація 26UA204130009529U0 щодо імпорту вантажного автомобіля спеціального призначення-автобетонозмішувач, марка MAN, модель-TGS 35.440, VIN НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 рік.

Декларантом щодо першого товару заявлено митну вартість товару в сумі 23000,00 євро за першим методом на підставі таких наданих документів:

- рахунок-фактура № ВЕТ 0015 від 22.04.2026;

- автотранспортна накладна від 06.05.2026;

- транспортний документ № 23949479 від 06.05.2026;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 13.06.2025;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 13 від 30.04.2026;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка № 05-26/26 від 11.05.2026;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 26/4-1 від 22.05.2026;

- договір про надання послуг митного брокера № 2/26 від 02.02.2026;

- копія митної декларації країни відправлення № 26LTKR5000047231B0 від 07.05.2026;

- митна декларація № 26UA204130008968U5 від 12.05.2026, за якою було відмовлено у випуску товарів.

13.05.2026 Рівненською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA204130/2026/000024/2. Митниця вказала, що в платіжній інструкції від 30.04.2026 № 13 в пункті Призначення платежу відсутні реквізити інвойсу від 22.04.2026 № BET 0015, та інформацію Бетонорозмішувач VOLVO FM 12.8 YV2JG10GXCA734846. Вищевказане ставить під сумнів те, що оплата згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 30.04.2026 № 13 відноситься саме до декларованої партії товару Бетонорозмішувач VOLVO FM 12.8 YV2JG10GXCA734846. У журналі пункту пропуску, щодо перевізника, а саме UAB EUROBANAS до митного оформлення не подано угоду, якою визначалися б умови перевезення. У зв`язку з цим не можливо встановити суттєві умови перевезення, та включення до митної вартості усіх її складових. Інформація щодо зазначених гр.20 МД умов поставки EXW Dercekliai (LV). не кореспондується з відомостями наявними в наданій до митного оформлення митній декларації Республіки Литва від 07.05.2026 № 26LTKR5000047231B0 - EXW KLAIPEDOS (LT) що є невідповідністю умовам пп. 4.1, Контракту від 22.04.2026 № 26/4-1. У копії митної декларації відправлення від 07.05.2026 № 26LTKRS000047231В0, відсутні відмітки митних органів країни відправлення, що, в свою чергу, не може підтверджувати факт експорту оцінюваного товару саме на підставі такої митної декларації. Також митниця застосувала резервний метод визначення митної вартості на підставі даних іншої митної декларації щодо схожого автомобіля.

Також позивач подав ще одну митну декларацію № 26UA204130009529U0 щодо імпорту вантажного автомобіля спеціального призначення-автобетонозмішувач, марки MAN, модель-TGS 35.440, VIN НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 рік.

Декларантом до другого товару заявлено митну вартість товару в сумі 28000 євро за першим методом на підставі таких наданих документів:

- рахунок-фактура № RAM 26 № 000014 від 04.05.2026;

- автотранспортна накладна б/н від 04.05.2026;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 30.04.2026;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 21 від 15.05.2026;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка № 05-26/38 від 18.05.2026;

- висновок про якісні характеристики товару № 3947 від 18.05.2026;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 01 від 08.01.2026;

- договір про надання послуг митного брокера № 2/26 від 02.02.2026;

- висновок про походження товару або акт експертизи № 3947 від 18.05.2026;

- інші некласифіковані документи, фото від 18.05.2026;

- копія митної декларації країни відправлення № 26LTLG300000BF51B6 від 15.05.2026;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 26UA204130009529U0 від 18.05.2026.

19.05.2026 Рівненською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2026/000027/2 від 19.05.2026. В обґрунтування рішення митниця вказала, що подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.04.2026 № 1042779025 містить відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб, та яка не кореспондується із відомостями про покупця та продавця. Декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 15.05.2026 № 21, яка не може бути взята до уваги, оскільки не містить визначеного підпунктом 13 пункту 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком. Копія платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 15.05.2026 № 21 містить посилання на контракт від 08.01.2026 № 01, в якому в свою чергу відсутні відомості про вартість одиниці товару. Також митниця застосувала резервний метод визначення митної вартості на підставі даних іншої митної декларації щодо схожого автомобіля. Позивач вважає, що подані документи повністю підтверджують заявлену вартість товарів, а рішення митниці є необґрунтованими.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 23.06.2026, відповідач зазначив, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару № 1 є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару з урахуванням марки, моделі, календарного року, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 10.03.2026 № 26UA204080001930U0 - 37500 євро. Під час перевірки виявлено розбіжності і тому митним органом направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 2) банківські платіжні документи або інші платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) копію митної декларації країни відправлення з відмітками митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт. 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, відповідно до графи 20 Розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. У зв`язку з ненаданням усіх додаткових документів, витребуваних митницею, було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA204130/2026/000024/2. від 13.05.2026. Щодо обставин прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 19.05.2026 № UA204000/2026/000027/2 вказав, що за результатом проведеної перевірки МД № 26UA204130009529U0 митну вартість товару визначено на підставі цінової інформації про вартість товару, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 14.01.2026 № 26UA204140000224U3 - 37 000,00євро.

Разом з відзивом до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в спрощеному проваджені з викликом осіб.

Суд ухвалою від 03.09.2026 відмовив у задоволенні цього клопотання.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що твердження Рівненської митниці не спростовують протиправність винесених рішень про коригування митної вартості товарів № UA204130/2026/000024/2 від 13.05.2026, № UA204000/2026/000027/2 від 19.05.2026.

У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці, а у період з 21.09.2026 по 25.09.2026 - на курсах підтримання кваліфікації суддів.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Позивачем відповідно до митної декларації № 26UA204130008968U5 був придбаний вантажний автомобіль спеціального призначення-автобетонозмішувач, марка VOLVO, модель-FM 12.8, VIN НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2012 рік.

Відповідно до митної декларації № 26UA204130009529U0 був придбаний вантажний автомобіль спеціального призначення-автобетонозмішувач, марка MAN, модель-TGS 35.440, VIN НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 рік.

Для підтвердження митної вартості товару № 1 за МД № 26UA204130008968U5, уповноваженою особою позивача до митного органу були подані такі документи:

- рахунок-фактура № ВЕТ 0015 від 22.04.2026;

- автотранспортна накладна від 06.05.2026;

- транспортний документ № 23949479 від 06.05.2026;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 13.06.2025:

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 13 від 30.04.2026;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка № 05-26/26 від 11.05.2026;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 26/4-1 від 22.05.2026;

- договір про надання послуг митного брокера № 2/26 від 02.02.2026;

- копія митної декларації країни відправлення № 26LTKR5000047231B0 від 07.05.2026;

- митна декларація № 26UA204130008968U5 від 12.05.2026, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Згідно з контрактом № 26/4-1 від 22.04.2026 продавець "UAB EUROBANAS" продає покупцеві ПП "Елітбуд-1", а останній купує в продавця автомобілі.

Відповідно до рахунку-фактури від 22.04.2026 покупець придбав автомобіль VOLVO, модель-FM 12.8, VIN НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення-2012 вартість 23000,00 євро.

Дослідивши подані документи, Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA204130/2026/000024/2 від 13.05.2026 за резервним методом з причини відсутності цінової інформації на ідентичні та подібні товари та відсутності основи для віднімання чи додавання вартості.

Також позивачем відповідно до митної декларації № 26UA204130009529U0 був придбаний вантажний автомобіль спеціального призначення-автобетонозмішувач, марка MAN, модель-TGS 35.440, VIN НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 рік.

Для підтвердження митної вартості товару № 2 за МД № 26UA204130009529U0, уповноваженою особою позивача до митного органу були подані документи:

- рахунок-фактура № RAM 26 № 000014 від 04.05.2026;

- автотранспортна накладна б/н від 04.05.2026;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 30.04.2026;

- банківський платіжний документ № 21 від 15.05.2026;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка № 05-26/38 від 18.05.2026;

- висновок про якісні характеристики товарів № 3947 від 18.05.2026;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 01 від 08.01.2026;

- договір про надання послуг митного брокера № 2/26 від 02.02.2026;

- висновок про походження товару або акт експертизи № 3947 від 18.05.2026;

- інші некласифіковані документи, фото від 18.05.2026;

- копія митної декларації країни відправлення № 26LTLG300000BF51B6 від 15.05.2026;

- митна декларація № 26UA204130009529U0 від 18.05.2026, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Згідно з контрактом № 01 від 08.01.2026 продавець "UAB RAMEXA" продає покупцеві ПП "Елітбуд-1", а останній купує в продавця автомобілі.

Відповідно до інвойсу № 000014 від 04.05.2026 покупець придбав автомобіль MAN, модель-TGS 35.440, VIN НОМЕР_2 вартістю 28000 євро.

Дослідивши подані документи, Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2026/000027/2 від 19.05.2026 за резервним методом з причини відсутності цінової інформації на ідентичні та подібні товари та відсутності основи для віднімання чи додавання вартості.

Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару були прийняті з порушенням вимог законодавства України, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов`язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2)на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3)проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - п`ятою статті 53 МК України документами, які

підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4)обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів.

Частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом із тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з указаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) неправильно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3)невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Судом встановлено, що сторони не заперечують фактичних обставин укладення контрактів, придбання товарів та перевезення їх на митну територію України, спір у справі стосується виключно вартості товарів, наявності чи відсутності підстав у митного органу для коригування митної вартості та правомірності застосування способу для її визначення.

Відповідно до ст. 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 14.06.2022 у справі № 809/257/17.

Судом встановлено, що основними підставами для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів № UA204130/2026/000024/2 від 13.05.2026 та рішення № UA204000/2026/000027/2 від 19.05.2026 є те, що ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення, має бути підтверджена належними та достовірними документами, а митна вартість товару, який ввозився за митними деклараціями № 26UA204130008968U5 (щодо товару № 1), 26UA204130009529U0 (товару № 2), не була визнана у зв`язку з розбіжностями.

Щодо оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA204130/2026/000024/2 від 13.05.2026 суд зазначає таке.

Так, на думку відповідача, в платіжній інструкції від 30.04.2026 № 13 в пункті Призначення платежу відсутні реквізити інвойсу від 22.04.2026 № BET 0015, та інформація Бетонорозмішувач VOLVO FM 12.8, YV2JG10GXCA734846. Вищевказане ставить під сумнів те, що оплата згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 30.04.2026 № 13 відноситься саме до декларованої партії товару Бетонорозмішувач VOLVO FM 12.8, YV2JG10GXCA734846.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 30.04.2026 ПП Елітбуд-1 здійснило терміновий SWIFT переказ коштів у розмірі 23 000,00 євро на банківський рахунок UAB "EUROBANAS" у Swedbank AB. У графі Призначення платежу вказано: Payment for Betonvezis VOLVO FM12.8, Contract N26/4-1 dated 22.04.2026. Перерахування валютних коштів підтверджується відповідними відмітками, штампом та підписом відповідальної особи банку від 30.04.2026.

Таким чином, належне виконання покупцем обов`язку з оплати товару підтверджується доданими до позову копіями рахунку-фактури ВЕТ № 0015 та платіжної інструкції з відміткою банку№ 13 від 30.04.2026. Тобто факт належного виконання позивачем зобов`язань щодо оплати товару підтверджується доказами, у зв`язку з чим доводи відповідача є необґрунтованими та судом відхиляються.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано угоду про перевезення з компанією UAB "EUROBANAS", через що нібито неможливо встановити суттєві умови перевезення та включити всі складові до митної вартості, суд звертає увагу на те, що витрати, пов`язані з переміщенням вказаного автомобіля, підтверджуються довідкою про транспортні витрати Вих. № 05-26/26 від 11.05.2026, яка була надана митному органу під час оформлення. Позивач також вказує, що факт переміщення бетонозмішувача VOLVO FM 12.8 через митний кордон України виключно своїм ходом підтверджується також наданим митному органу Тимчасовим свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Литовської Республіки від 06.05.2026 № 23949479, виданим ДП "Regitra". Однак відповідач не врахував цей доказ при винесенні рішення.

Суд наголошує, що положеннями Митного кодексу України не передбачено обов`язку декларанта подавати окремий договір про перевезення у кожному випадку здійснення міжнародного перевезення товару. Оскільки матеріалами справи підтверджується факт переміщення транспортного засобу через митний кордон України виключно своїм ходом, а відповідачем цей факт не спростовується, витрати на залучення перевізників у позивача були відсутні.

Додатково суд враховує, що за умовами зовнішньоекономічних контрактів поставка здійснювалася на умовах EXW (Франко-завод) згідно з правилами "Інкотермс 2020". За цим базисом обов`язки продавця вважаються виконаними в момент надання товару в розпорядження покупця на території продавця, а всі подальші ризики та витрати, включаючи транспортування, несе покупець. Враховуючи, що придбані вантажні автомобілі є самохідними машинами і позивач здійснював їх доставку до митного кордону України власними силами (шляхом перегону), укладення окремого договору на перевезення вантажу із третіми особами (перевізниками) не вимагалося та фактично не могло бути здійснене. Отже, ненадання декларантом договору перевезення за таких обставин не є порушенням вимог частини другої статті 53 МК України і не свідчить про неповноту поданих документів.

Щодо відсутності відміток митних органів на копії експортної декларації суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається за наявності (п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України), та не входить до переліку документів, які підтверджують митну вартість за ч. 2 ст. 53 МК України, тобто має факультативний характер. Позивач як імпортер не є суб`єктом заповнення експортної декларації країни відправлення, не несе відповідальності за особливості її оформлення митними органами іноземної держави та подав цю декларацію митниці в тому вигляді, в якому отримав її від відправника.

Твердження відповідача про відсутність в експортній декларації будь-яких відміток митних органів країни відправлення спростовується змістом цього документа: декларація містить номер MRN 26LTKR5000047231B0, дату видачі 2026-05-07, найменування митного органу Литва (LD Derceklias), у графі "Експортер": UAB "Eurobanas" (Литва), у графі "Отримувач": ПП "ЕЛІТБУД-1" (Україна, м. Житомир), у графі 20/22 - умови поставки та фактурна вартість 23000.00 EUR.

Відповідно до наказу № 325 від 07.10.2022 Про затвердження порядку реалізації положень Конвенції про процедуру спільного транзиту на території України реєстраційний номер електронної транзитної декларації (MRN) був присвоєний митницею відправлення, що свідчить про прийняття такої декларації до митного оформлення.

Транзитна митна декларація - це документ, який є митною гарантією і застосовується для товарів при ввезені на територію Євросоюзу або транзиту товарів цією територією.

З огляду на вищевказане суд зазначає, що присвоєний декларації реєстраційний номер MRN є беззаперечним цифровим підтвердженням того, що цей документ уже пройшов повну процедуру перевірки, верифікації та реєстрації митними органами країни відправлення (в даному випадку Литовської Республіки).

Суд наголошує, що митні органи країн Європейського Союзу використовують електронну систему декларування. Отже, паперовий роздрук електронної експортної митної декларації (з присвоєним номером MRN) не передбачає обов`язкового проставлення на ньому фізичних відбитків штампів чи мокрих печаток посадових осіб іноземної митниці. Відсутність таких фізичних відміток на поданій декларантом роздруківці не є ознакою підробки документа та не позбавляє його статусу офіційного документа, що підтверджує митну вартість товарів у країні експорту.

Суд також зауважує, що в розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Водночас відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу.

У даному випадку подані позивачем документи під час митного оформлення дозволяли визначити митну вартість транспортного засобу, жодних розбіжностей вони не містили.

Таким чином, рішення Рівненської митниці № UA204130/2026/000024/2 від 13.05.2026, прийняте без урахування всіх наданих позивачем документів та є таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог у частині скасування рішення Рівненської митниці № UA204000/2026/000027/2 від 19.05.2026 суд зазначає таке.

В обґрунтування рішення митниця вказала, що подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.04.2026 № 1042779025 містить відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб, та яка не кореспондується із відомостями про покупця та продавця.

Відповідно до умов укладеного контракту № 01 від 08.01.2026, сторонами є продавець - компанія UAB RAMEXA в особі уповноваженого представника Rumanas Skarbalius, з однієї сторони, та покупець - ПП "Елітбуд-1", з іншої сторони.

Наявність у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу відомостей про попереднього власника (чи особу, на яку автомобіль був зареєстрований у країні відправлення до моменту його продажу) є звичайною обставиною для вживаних транспортних засобів. Дана обставина не спростовує факт переходу права власності на товар від продавця UAB "EUROBANAS" до покупця ПП Елітбуд-1 на підставі укладеного контракту.

Дослідивши дане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, суд зазначає, що митний орган не обґрунтовує, яким чином відсутність у ньому відомостей про продавця, який зазначений у контракті (або його представника) може впливати на митну вартість фактично імпортованих позивачем товарів.

У наявному в матеріалах справи зовнішньоекономічному контракті № 01 від 08.01.2026 чітко визначено сторони правочину: продавцем є компанія UAB RAMEXA в особі уповноваженого представника Rumanas Skarbalius, а покупцем - ПП "Елітбуд-1" в особі директора Василя Бойко. Суд наголошує, що для підтвердження заявленої митної вартості вживаного автомобіля юридично достатнім є сам факт того, що товар був придбаний у належного, законного продавця за узгодженою ціною, і за цей товар покупцем були фактично та в повному обсязі сплачені кошти.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначена відповідачем підстава для відмови в прийнятті митної декларації та коригування митної вартості є необґрунтованою, спростованою матеріалами справи та такою, що не підлягає врахуванню.

Суд також наголошує, що формальні недоліки в оформленні документів не є підставою для коригування митної вартості, якщо такі недоліки не впливають на числові значення її складових. Митний орган повинен обґрунтувати, яким чином конкретний формальний недолік документа породжує сумніви саме у правильності числового значення митної вартості. Відсутність такого обґрунтування свідчить про протиправність рішення про коригування.

Щодо доводів відповідача про те, що декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 15.05.2026 № 21, яка не може бути взята до уваги, оскільки, по-перше, не містить визначеного підпунктом 13 пункту 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, а по-друге, містить посилання на контракт від 08.01.2026 № 01, у якому відсутні відомості про вартість одиниці товару, суд зазначає таке.

Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови від 25.08.2022 № 189), регулює порядок оформлення платіжних операцій у відносинах між надавачем платіжних послуг (банком) та його клієнтом, а контроль за дотриманням встановлених ним вимог віднесено до компетенції Національного банку України та відповідного надавача платіжних послуг, а не митних органів. Митний кодекс України не наділяє митний орган повноваженнями здійснювати перевірку банківських документів на відповідність вимогам законодавства про платіжні послуги та не визначає такі формальні недоліки самостійною підставою для невизнання заявленої митної вартості товару.

Судом установлено, що подана декларантом платіжна інструкція від 15.05.2026 № 21, як і досліджена платіжна інструкція від 30.04.2026 № 13, прийнята до виконання банком платника, засвідчена відповідною відміткою (штампом) банку про виконання переказу та містить усі відомості, необхідні для ідентифікації господарської операції, а саме дату складання, суму платежу, найменування і реквізити рахунків платника та отримувача, а також посилання на контракт від 08.01.2026 № 01. Прийняття банком цієї платіжної інструкції до виконання і фактичне здійснення на її підставі валютного переказу коштів свідчить про те, що документ пройшов передбачену законодавством процедуру валютного нагляду з боку банку. Відповідачем не наведено жодних доводів, які б ставили під сумнів достовірність чи автентичність поданого документа або спростовували сам факт перерахування коштів. За таких обставин формальна відсутність у наданій суду копії платіжної інструкції відображення підпису відповідальної особи платника не спростовує факту оплати товару та не може вважатися самостійною і достатньою підставою для невизнання заявленої митної вартості.

Щодо доводів відповідача про те, що зовнішньоекономічний контракт від 08.01.2026 № 01 не містить відомостей про вартість одиниці товару, суд зазначає, що зазначений контракт є рамковим договором, який регулює загальні умови поставки транспортних засобів, а конкретна ціна кожного окремого товару визначається сторонами у рахунку-фактурі (інвойсі), що виставляється на кожну окрему партію товару. У цьому випадку ціна товару № 2 у розмірі 28000,00 євро чітко визначена в рахунку-фактурі № RAM 26 № 000014 від 04.05.2026, яка повністю узгоджується із сумою, фактично перерахованою декларантом за платіжною інструкцією від 15.05.2026 № 21.

Митний кодекс України не вимагає, щоб ціна одиниці товару обов`язково зазначалася безпосередньо в тексті зовнішньоекономічного контракту за умови, що вона підтверджена іншими документами, зазначеними у частині другій статті 53 МК України, зокрема рахунком-фактурою. За таких обставин відсутність вказівки на ціну одиниці товару безпосередньо в тексті контракту № 01 не є розбіжністю, яка ставить під сумнів заявлену митну вартість товару № 2.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 01 від 08.01.2026 оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок продавця або в доларах США або в євро, валюта платежу обирається покупцем самостійно шляхом переказу валютних коштів на банківський рахунок продавця.

Суд зазначає, що позивач у повному обсязі та належним чином виконав вимоги вказаного контракту, самостійно обравши валюту платежу та перерахувавши кошти в євро, що чітко підтверджується вищезгаданими платіжними документами із відмітками банку. Оскільки платіжна інструкція містить повні та відповідні обставинам укладеного договору дані про платіж за автомобіль MAN TGS 35.440, вона є належним і достатнім доказом у розумінні ст. 53 МКУ про оплату товару.

Суд звертає увагу, що в зазначеній платіжній інструкції від 15.05.2026 № 21 містяться дати здійснення операції, суми платежу в євро, а також реквізити рахунків сторін, що узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення.

При цьому судом встановлено, що загальна вартість товару у розмірі 28000,00 Євро на момент митного оформлення була сплачена у повному обсязі.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що подана банківська платіжна інструкція містить достатній обсяг інформації для ідентифікації відповідної господарської операції та беззаперечно підтверджує здійснення оплати саме за спірну поставку товару, у зв`язку з чим доводи відповідача є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про те, що надана декларантом довідка про транспортні витрати від 18.05.2026 № 05-26/38 не відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", суд зазначає, що зазначений наказ визначає порядок заповнення граф декларації митної вартості декларантом і не встановлює вичерпного переліку документів, якими підтверджуються витрати на транспортування товару, та не містить заборони на підтвердження таких витрат довідкою (розрахунком) підприємства.

Судом установлено, що транспортний засіб MAN TGS 35.440, як і транспортний засіб VOLVO FM 12.8, перетнув митний кордон України самостійно, своїм ходом, без залучення стороннього перевізника, у зв`язку з чим у позивача були відсутні підстави для надання договору перевезення чи рахунку транспортної компанії. За таких обставин надана позивачемдДовідка № 05-26/38 з розрахунком фактичних витрат на переміщення транспортного засобу є належним підтвердженням транспортної складової митної вартості в розумінні пункту 6 частини десятої статті 58 МК України, а доводи відповідача про недотримання вимог Наказу № 599 є необґрунтованими.

Суд не погоджується із висновком та діями митного органу, оскільки він першочергово має здійснювати контроль та аналіз поданих разом з митною декларацією документів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом із тим, слід врахувати, що наявність у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який розмитнювався раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17, від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 810/2749/16, приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом із тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Суд також враховує доводи позивача про те, що застосування резервного методу визначення митної вартості без урахування індивідуальних характеристик транспортного засобу (року випуску, типу двигуна, наявності пошкоджень, технічного стану) не узгоджується з вимогами пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Разом із тим, оскільки суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обґрунтованих підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару, питання правильності визначення митної вартості за резервним методом виходить за межі предмета доказування у цій справі та додаткового з`ясування не потребує.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що ним було подано належний та достатній пакет документів під час митного оформлення спірних товарів для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована та наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про наявність розбіжностей щодо ціни товарів у документах, поданих до митного оформлення, не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні також підстави ставити під сумнів задекларовану митну вартість спірного товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Отже, оскільки відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та такими, що не відповідають вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування вказаних рішень.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina V. Ukraine, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).

Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є істотними для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов приватного підприємства "Елітбуд-1" (вул. Ольжича, буд. 31/10, кв. 3, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10001, ЄДРПОУ 33555092) до Рівненської митниці (вул. Соборна, 104, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204130/2026/000024/2 від 13.05.2026.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204000/2026/000027/2 від 19.05.2026.

Стягнути на користь приватного підприємства "Елітбуд-1" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4357,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 28 вересня 2026 р.

28.09.26