Рішення № 140149453, 28.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/2754/26

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 064150018887 від 17.12.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати з 10.12.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що після досягнення 51-ти річного віку подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також - відповідач 1, Пенсійний фонд) заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII), яка розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області (далі - відповідач 2, Управління) та рішенням № 064150018887 від 17.12.2025, відмовлено у її задоволенні. Прийняте рішення мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

10.02.2025 від представника відповідача 2 надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки обов`язковою умовою для призначення пенсійного забезпечення є наявність страхового стажу та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку. Однак, у позивачки на момент звернення до Пенсійного органу необхідний страховий стаж був відсутній, що і слугувало прийняттю спірного рішення.

08.06.2026 зареєстровано судом відзив на позов відповідача 1. Представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснює, що за доданими документами до періодів проживання/роботи неможливо зарахувати: період навчання з 01.09.1989 по 03.02.1991 (повний період навчання з 01.09.1989 по 29.06.1993), згідно диплому від 29.06.1993 НОМЕР_1 у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі, оскільки м. Верхівня відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення. При цьому звертає увагу суду, що за доданими документами період проживання (роботи) у зоні безумовного обов`язкового відселення (2 зона) станом на 01.01.1993 становить 03 роки 04 місяці 06 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 7 років для виходу на пенсію у 2026 році відповідно до статті 55 Закону №796 із врахуванням положень статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV), при наявності страхового стажу 26 років (необхідний стаж в 2026 році 33-7 = 26) (рік народження 1973 + 60 пенсійний вік = 2033 - 7 = 2026 рік).

Представник вважає, що в особи відсутнє право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років, за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю (4 зона), оскільки в електронній пенсійній справі відсутні документи, що підтверджують факт проживання (роботи) у вищезазначеній зоні радіоактивного забруднення. Крім того, посвідчення видано за проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення (2 зона).

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 після досягнення 52-ти річного віку звернулася до відповідача 1 із заявою про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Як стверджує представник відповідача 1, після реєстрації заяви позивачки та сканування копій документів засобами програмного забезпечення розгляд заяви здійснено Управління за принципом екстериторіальності, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 064150018887 від 17.12.2025 про відмову у її задоволенні з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

Позивачка не погоджується із рішенням про відмову у призначенні їй пільгової пенсії та вважає, що за наявності понад 15 років загального страхового стажу має право на зниження пенсійного віку на 5 років та призначення пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII.

Вважає, що їй безпідставно відмовлено у призначенні пільгової пенсії відповідно до ст.55 Закону №796-XII.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).

Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Тож, виходячи зі змісту статті 16 Конституції України, обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України, Законі № 796-XII, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені у статті 55 Закону № 796-XII, частиною першою якої передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 1 частини першої статті 55 Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років мають право на зниження пенсійного віку на 4 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону № 1058-IV і цього Закону.

Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) визначені у статті 56 Закону № 796-XII, згідно з частиною другою якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Вказаний висновок відповідає викладеним у постановах Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23 та від 27.11.2025 у справі № 240/25327/24.

У ході судового розгляду даної справи за результатами розгляду спірних правовідносин судом враховано наступне.

Щодо необхідного страхового стажу слід зауважити.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду в постанові від 25.02.2020 у справі № 344/9747/17 сформувала правовий висновок згідно з яким, відповідно до статті 56 Закону № 796-XII, громадянам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, надано державою право саме на пенсію в повному розмірі - у розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону № 1058-IV.

У позивачки при зверненні до Пенсійного органу був наявний страховий стаж у розмірі 18 років 0 місяців 10 дні, тобто більш ніж 15 років, що є дотриманням однієї із умов для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. До страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності позивачки, спірних питань щодо не зарахування між сторонами не виникало.

Однак за доводами відповідачів, підстави для призначення пільгової пенсії відсутні, у зв`язку з відсутністю у позивачки необхідного страхового стажу - 26 років. Втім, суд вважає, що така позиція відповідачів суперечить викладеній судовій практиці сформованої Верховним Судом.

Таким чином у позивачки при зверненні до Пенсійного органу був наявний страховий стаж у розмірі 18 роки 0 місяців 10 дні, тобто більш ніж 15 років, що є дотриманням однієї із умов для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

При цьому, до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності позивачки, спірних питань щодо не зарахування періодів трудової діяльності між сторонами не виникало.

Щодо факту проживання, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до довідки № 888 від 23.10.2024 виданої Центром надання адміністративних послуг Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області позивачка з 26.04.1986 по 03.02.1991 постійно проживала та була зареєстрована в с.Старе Шарне, Коростенського (Народицького) району, Житомирської області, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС. Дана довідка сформована на підставі даних погосподарських книг.

При цьому, до періоду постійного проживання (роботи) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не враховано період навчання в с. Верхівня Житомирської області з 01.09.1989 по 29.06.1993, яке відсутнє в Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106. Період проживання позивачки у зоні безумовного (обов`язкового) відселення обчислений Пенсійним фондом на підставі довідки № 888 від 23.10.2024 становив 03 роки 4 місяці 6 днів.Таким чином, за наявними в матеріалах справи документами період проживання (роботи) в зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 позивачки становить не менше 2 років та у свою чергу свідчить про дотримання другої умови, яка дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII.

Разом з тим, суд погоджується з позицією Пенсійного фонду про відсутність підстав для зарахування до періоду проживання позивачки у забрудненій зоні навчання в с.Верхівня Житомирської області з 01.09.1989 по 29.06.1993 (відповідно до розрахунку трудової діяльності, який наявний в матеріалах справи). Тобто фізично у період навчання у вищому навчальному закладі, який територіально знаходиться с.Верхівня Житомирської області не могла постійно проживати у с.Старе Шарне, Коростенського (Народицького) району, Житомирської області, що відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення у вказаний період, оскільки оскільки такі населені пункти значно територіально віддалені.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 дійшов висновку, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Відтак, вказаний періоди навчання не підлягають врахуванню в період постійного проживання в зоні забруднення, оскільки норма статті 55 Закону №796-ХІІ чітко передбачає постійне проживання/працю у відповідній зоні. Серед іншого, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що періодичні приїзди на вихідні, канікули чи відпустки додому у період навчання чи роботи не є підтвердження факту постійного проживання у відповідній зоні.

Отже, позивачка не надала доказів того, що навчальний заклад, де навчалася знаходився на території радіоактивного забруднення, а тому періоди навчання не підтверджують факту постійного її проживання у вказаний період у зоні гарантованого добровільного відселення.

Щодо необхідного віку для призначення пенсії, то такий може бути зменшений на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

У даному випадку, на момент звернення до Пенсійного органу вік позивачки становив - 52 років.

Як вже зазначалося, що позивачка з 26.04.1986 по 03.02.1991 ( довідки № 888 від 23.10.2024 видана ЦНАП) постійно проживала та була зареєстрована в с.Старе Шарне, Коростенського (Народицького) району, яке територіально розташоване та підпадало під зону безумовного (обов`язкового) відселення, однак за виключенням навчання позивачки в с.Верхівня Житомирської області з 01.09.1989 по 29.06.1993.

Таким чином, позивачка має право на застосування початкової і додаткової величини зниження пенсійного віку (4 роки + 3 роки (1 рік за кожен рік проживання), оскільки станом на 1 січня 1993 року позивачка прожила у зоні безумовного (обов`язкового) відселення необхідний проміжок часу, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку позивачці, передбаченого положеннями статті 55 Закону №796-ХІІ, на 7 років.

Встановлені та описані факти, дають підстави для висновку, що позивачка, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії має право на призначення пільгової пенсії за наявності стажу роботи не менше 15 років, а тому доводи Пенсійного органу про відсутність необхідного страхованого стажу є безпідставними та необґрунтованими.

Однак, також слід врахувати, що призначення позивачці пенсії відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за умови дотримання трьох складових: вік (не менше 53 років, враховуючи зарахований період проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, 60-7), проживання на території посиленого радіологічного контролю (не менше 2 років станом на 01.01.1993) і страховий стаж (не менше 15 років).

При цьому, як свідчать матеріали справи на час звернення позивачки до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах вона досягла 52 річного віку, що не є достатнім для призначення пільгової пенсії відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У сукупності викладених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область,10003. ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області(площа Соборна, 3, м.Слов`янськ, Донецька область. ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 28 вересня 2026 р.

28.09.26