Рішення № 140149398, 29.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/12433/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000 грн на місяць, починаючи з 01 лютого 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Позивач зазначає, що грошову винагороду у розмірі 30000 грн він отримував починаючи з вересня 2022 року до січня 2023 року щомісячно. З 01.02.2023 року по 31 травня 2023 року нарахування та виплата додаткової щомісячної винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідачем не здійснювалась. Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати щомісячної грошової винагороди у період з 01.02.2023 року по 31 травня 2023 року, в розмірі 30000 грн.

З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року у справі № 160/12433/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати позивачу з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, за період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 задоволено.

Постановою Верховного суду від 04 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року скасовано та справу №160/12433/23 направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями справу на розгляд передано судді Ніколайчук С.В.

Ухвалою від 30 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/12433/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 06.07.2022 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджено наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.07.2022 року № 163/ДСК.

05.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 з рапортом, в якому просив надати йому інформацію про нарахування та виплату додаткової щомісячної грошової винагороди за період з серпня 2022 року по березень 2023 року.

Військова частина НОМЕР_2 надала позивачеві відповідь, викладену у листі № 827 від 26.04.2023 року, в якій повідомила ОСОБА_1 про наступне. За період служби позивача по січень 2023 року військовою частиною здійснювалось нарахування та виплата додаткової грошової допомоги у розмірі 30000 грн, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого № 168 «;Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» та наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 внесено змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Відповідно до п. 2 розділу ХХХІV зазначеного Порядку на період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з вказаною постановою Кабінету Міністрів України виплачується в розмірі 30000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями. До військової частини надійшло окреме доручення Міністерства оброни України від 06 березня 2023 року № 5718/з та телеграма Начальника головного штабу першого заступника Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 24.03.2023 № 518/7.2/7-3/55, щодо роз`яснення порядку виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 30000 грн, в якій зазначено, що виплата здійснюється відповідно до бойових наказів (розпоряджень) командирів, військовослужбовцям військових частин Державної спеціальної служби транспорту, які здійснюють охорону та оборону об`єктів державного значення в умовах надзвичайного стану і особливого періоду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 «Про затвердження переліку об`єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду». Враховуючи те, що позивач здійснює охорону та оборону об`єкту державного значення відповідно до бойового розпорядження Голови Державної спеціальної служби транспорту від 20.06.2022 № 74, який не входить до переліку об`єктів державного значення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 «Про затвердження переліку об`єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду», виплати додаткової винагороди не здійснювались.

В матеріалах справи міститься відзив, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування правової позиції зазначає, що до військової частини надійшло окреме доручення Міністерства оброни України від 06 березня 2023 року № 5718/з та телеграма Начальника головного штабу першого заступника Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 24.03.2023 № 518/7.2/7-3/55, щодо роз`яснення порядку виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 30000 грн, в якій зазначено, що виплата здійснюється відповідно до бойових наказів (розпоряджень) командирів, військовослужбовцям військових частин Державної спеціальної служби транспорту, які здійснюють охорону та оборону об`єктів державного значення в умовах надзвичайного стану і особливого періоду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 «Про затвердження переліку об`єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду». Враховуючи те, що ОСОБА_1 здійснює охорону об`єкта державного значення відповідно до бойового розпорядження Голови Державної спеціальної служби транспорту, який не входить до переліку об`єктів державного значення, виплати додаткової грошової допомоги у розмірі 30000 грн не здійснювались.

Позивач вважаючи такі дії відповідача неправомірними у 2023 році звернувся до Дніпропетровського окружного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000 грн на місяць, починаючи з 01 лютого 2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року у справі № 160/12433/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати позивачу з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, за період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 було задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року у справі № 160/12433/23 - скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного суду від 04 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року скасовано та справу №160/12433/23 направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Суд касаційної інстанції скасував попередні рішення тому, що фактичні обставини, необхідні для застосування пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260, не були належним чином встановлені.

Засобами електронного зв`язку від позивача надійшло клопотання про витребування доказів. Клопотання обґрунтоване тим, що запитувані документи мають визначальне значення для виконання вказівок Верховного Суду та встановлення обставин, які входять до предмета доказування у даній справі.

Ухвалою від 03 серпня 2026 року суд клопотання позивача про витребування доказів у справі № 160/12433/23 задовольнив та встановив строк надання надання документів до 17.08.2026р. Витребував у військової частини НОМЕР_2 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України докази, а саме:

- належним чином засвідчені копії, або витяги з бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_2 за 2022 2023 роки, відповідно до яких ОСОБА_1 , було направлено до Одеської області та визначено місце проходження військової служби і виконання службових (бойових) завдань на об`єктах охорони « НОМЕР_4 » та «18Ш»;

- належним чином засвідчені копії постових відомостей об`єкта охорони « НОМЕР_4 » військової частини НОМЕР_2 , або витяги з них за період з 01.02.2023 по 31.05.2023 у частині, що стосується ОСОБА_1 .

Витребувані документи відповідач не надав до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при розгляді справи керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною п`ятою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. При цьому частиною шостою цієї статті встановлено, що постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок суду першої або апеляційної інстанції щодо достовірності чи недостовірності того чи іншого доказу, переваг одних доказів над іншими, того, яка норма матеріального права повинна бути застосована та яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду.

Отже, з урахуванням постанови Верховного Суду від 04 червня 2026 року у справі №160/12433/23 суд під час нового розгляду справи зобов`язаний встановити конкретний зміст завдань, які виконував позивач у спірний період, місце їх виконання, наявність відповідних бойових наказів (розпоряджень), а також перевірити відповідність таких завдань критеріям, визначеним пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260.

Як установлено Верховним Судом у зазначеній постанові, з 01 лютого 2023 року правовідносини щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям визначаються з урахуванням положень пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Верховний Суд звернув увагу на те, що з цієї дати виплата додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн на місяць не пов`язується виключно з самим фактом проходження військової служби, а залежить від виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань, визначених відповідними бойовими наказами (розпорядженнями), з урахуванням умов, передбачених пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260.

Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень на місяць виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями), зокрема за виконання завдань з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями, при цьому виплата здійснюється пропорційно часу виконання таких бойових (спеціальних) завдань.

Таким чином, для вирішення цього спору підлягають встановленню не лише факт проходження позивачем військової служби та факт його залучення до охорони відповідного об`єкта, а й фактичний зміст завдань, які він виконував у період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року, правовий статус об`єкта, його місцезнаходження, підстава залучення позивача до виконання відповідних завдань та час їх фактичного виконання.

Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 06 липня 2022 року.

При цьому із листа Військової частини НОМЕР_2 від 26 квітня 2023 року №827 безпосередньо вбачається, що відповідач не заперечує факт виконання позивачем завдань з охорони та оборони об`єкта державного значення. Відповідач посилається на бойове розпорядження Голови Державної спеціальної служби транспорту від 20 червня 2022 року №74 як на правову підставу виконання позивачем зазначених завдань.

Тобто сам відповідач визнав наявність бойового розпорядження, відповідно до якого позивач був залучений до виконання завдань з охорони та оборони відповідного об`єкта, а також не заперечував фактичного виконання позивачем таких завдань.

Разом з тим, обґрунтовуючи невиплату додаткової винагороди, відповідач фактично послався лише на те, що відповідний об`єкт не включений до Переліку об`єктів державного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року №1833-034.

Такий мотив сам по собі не може бути визнаний достатньою та належною правовою підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди.

Як убачається зі змісту пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260, умовою виплати додаткової винагороди є виконання визначених цією нормою бойових (спеціальних) завдань, зокрема з наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури, згідно з бойовими розпорядженнями.

Зазначена норма не встановлює як самостійну та безумовну умову отримання додаткової винагороди включення відповідного об`єкта до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року №1833-034.

Саме на необхідність встановлення конкретних обставин щодо характеру завдань позивача, об`єкта їх виконання та доказів такого виконання звернув увагу Верховний Суд, скасовуючи попередні судові рішення у цій справі. Верховний Суд зазначив, що попередні суди не встановили, які саме завдання та в яких конкретно місцях виконував позивач у період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року, а також якими доказами підтверджується виконання таких завдань.

З метою виконання наведених висновків Верховного Суду та повного встановлення обставин справи ухвалою суду від 03 серпня 2026 року у відповідача були витребувані, зокрема, належним чином засвідчені копії або витяги з бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_2 за 20222023 роки, відповідно до яких ОСОБА_1 було направлено до Одеської області та визначено місце проходження ним військової служби і виконання службових (бойових) завдань на об`єктах охорони «19АМ» та «18Ш», а також копії постових відомостей об`єкта охорони « НОМЕР_4 » або витяги з них за період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року в частині, що стосується позивача.

Водночас відповідач витребувані судом документи не надав, причин неможливості їх подання суду не повідомив.

З огляду на положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності своєї бездіяльності.

У цьому випадку документи, які підтверджують фактичний характер виконуваних позивачем завдань, місце їх виконання, тривалість виконання та підстави залучення позивача до таких завдань, перебувають у розпорядженні військової частини як суб`єкта владних повноважень та безпосереднього органу військового управління, який здійснює облік проходження військової служби, виконання бойових завдань та нарахування грошового забезпечення.

Ненадання відповідачем витребуваних судом доказів за таких обставин не може покладатися на позивача та не може бути використане відповідачем на підтвердження правомірності власної бездіяльності.

Відповідач не надав суду жодного належного доказу, який би спростовував твердження позивача про фактичне виконання ним у спірний період бойових (спеціальних) завдань з охорони та оборони об`єкта.

Натомість із листа Військової частини НОМЕР_2 від 26 квітня 2023 року №827 вбачається, що саме виконання позивачем відповідних завдань відповідачем не заперечувалося. Причиною невиплати додаткової винагороди відповідач визначив виключно невключення об`єкта до Переліку №1833-034.

Таким чином, за результатами нового розгляду справи судом встановлено, що відповідачем не доведено наявності передбачених законом обставин, які б виключали право позивача на отримання додаткової винагороди лише з тієї підстави, що об`єкт, який охоронявся та оборонявся позивачем, не включений до Переліку №1833-034.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 04 червня 2026 року у справі №160/12433/23 не зробив висновку про відсутність у позивача права на додаткову винагороду та не визнав правомірною позицію відповідача щодо невключення об`єкта до Переліку №1833-034. Причиною скасування попередніх судових рішень було саме неповне встановлення фактичних обставин, необхідних для застосування пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260.

За результатами нового розгляду судом такі обставини перевірені.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , був залучений на підставі бойового розпорядження до виконання завдань з охорони та оборони об`єкта, фактично виконував відповідні завдання у спірний період, що відповідачем по суті не заперечується.

При цьому відповідач, який володіє первинними документами щодо організації служби, розподілу особового складу, несення служби на об`єктах охорони та виконання бойових завдань, не надав суду доказів, які б свідчили про те, що позивач у період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року не виконував визначених пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 бойових (спеціальних) завдань, або виконував їх в іншому характері, який виключав би право на додаткову винагороду.

Відтак суд приходить до висновку, що невиплата позивачу додаткової винагороди за спірний період була обумовлена не встановленою невідповідністю позивача умовам пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260, а виключно позицією відповідача про необхідність включення об`єкта до Переліку №1833-034.

Однак така підстава не передбачена пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 як самостійна умова для відмови військовослужбовцю у виплаті додаткової винагороди.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що Військова частина НОМЕР_2 , не нарахувавши та не виплативши позивачу додаткову винагороду за період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року за умови виконання ним бойових (спеціальних) завдань, передбачених пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260, допустила протиправну бездіяльність.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн визначається у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.

Отже, право позивача на отримання додаткової винагороди не означає автоматичного нарахування 30 000 грн за кожен календарний місяць спірного періоду незалежно від фактичного часу виконання відповідних завдань.

З урахуванням установлених судом обставин належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року та зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату такої винагороди відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260, у розмірі 30 000 грн на місяць пропорційно часу фактичного виконання позивачем відповідних бойових (спеціальних) завдань.

Такий спосіб захисту відповідає встановленим судом обставинам та не передбачає покладення на відповідача обов`язку здійснити виплату у фіксованому розмірі за весь спірний період без урахування фактичної тривалості виконання бойових (спеціальних) завдань.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01 травня 2026 року у справі №160/12984/23, у якій за аналогічних правовідносин Верховний Суд звернув увагу на необхідність встановлення конкретних завдань, місця їх виконання, відповідних бойових наказів (розпоряджень) та доказів фактичного виконання військовослужбовцем завдань, передбачених пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, встановлених під час нового розгляду обставин справи, а також ненадання відповідачем витребуваних судом доказів, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

При цьому вимога позивача про зобов`язання відповідача виплатити додаткову винагороду саме у фіксованому розмірі 30 000 грн за кожний місяць з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 така винагорода виплачується пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку додаткову винагороду відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260, у розмірі 30 000 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за вказаний період.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові суб`єкта владних повноважень судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, покладаються на суб`єкта владних повноважень. Інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову суб`єкта, який не є суб`єктом владних повноважень, не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративной позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, за період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року, у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень на місяць пропорційно часу виконання ним бойових (спеціальних) завдань.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук