Рішення № 140149390, 29.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/24805/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, викладену у листі від 29.05.2026 № 491-5741/4909, в оформленні і направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , станом на 01.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , станом на 01.01.2026 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з розрахунком посадового окладу і окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», для проведення з 01.02.2026 перерахунку його основного розміру пенсії.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є пенсіонером Державної служби України з надзвичайних ситуацій та отримує пенсію за вислугу років. 26.05.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026, однак листом від 29.05.2026 № 491-5741/4909 відповідач відмовив у її оформленні. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки у зв`язку зі збільшенням з 01.01.2026 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 3328,00 грн у нього виникло право на перерахунок пенсії, а положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якими встановлено фіксовану розрахункову величину 1762 грн, суперечать актам вищої юридичної сили та не підлягають застосуванню. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано позивача надати витяг з Реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 20.08.2026 № 491-9073/4914, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, згідно з якими розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні. Постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 задоволено касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, скасовано рішення судів попередніх інстанцій, якими пункт 2 постанови № 481 було визнано протиправним та нечинним, та у задоволенні позову відмовлено, а тому, на думку відповідача, обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн є чинним та законним. Відтак встановлення з 01.01.2026 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн не має наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів і окладів за військовим (спеціальним) званням, а отже станом на 01.01.2026 не настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Крім того, відповідач послався на принцип «lex posterior derogat priori», на постанови Третього, Восьмого та Другого апеляційних адміністративних судів, а також зазначив, що застосування для пенсіонерів прожиткового мінімуму на відповідний рік за умови застосування для діючих осіб рядового і начальницького складу фіксованої величини 1762 грн порушує принцип рівності та в умовах воєнного стану й обмежених бюджетних ресурсів є соціально несправедливим.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що станом на 01.01.2026 пункт 2 постанови № 481 не діяв з огляду на судові рішення у справі № 320/29450/24, а також послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, від 18.02.2026 у справі № 160/33292/24 та від 06.04.2026 у справі № 160/16223/25.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано витяг з Реєстру територіальної громади від 01.09.2026 № 2026/015122356.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером Державної служби України з надзвичайних ситуацій, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі № 160/18399/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок і виплату пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, від 11.01.2024 № 3392, виданої відповідачем, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з довідкою відповідача від 11.01.2024 № 3392 розмір грошового забезпечення позивача за посадою водія 3 класу 1 ДПРЧ 8 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області за нормами, чинними на 05.03.2019, становить: посадовий оклад 2910,00 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням (старшина служби цивільного захисту) 880,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) 1705,50 грн, надбавка за особливості проходження служби (50%) 2747,75 грн, премія (85%) 2473,50 грн, усього 10716,75 грн. Посадовий оклад та оклад за спеціальним званням у вказаній довідці визначено виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, 1762,00 грн (1762,00 грн х 1,65 та 1762,00 грн х 0,50 з урахуванням правил округлення).

26.05.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 01.01.2026 відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Листом від 29.05.2026 № 491-5741/4909 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для оформлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026, посилаючись на те, що Головне управління уповноважено на оформлення довідок щодо грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсій виключно на підставі списків органів Пенсійного фонду України, які до відповідача не надходили; на те, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (зі змінами) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні; а також на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 пункт 2 постанови № 481 не скасовано.

Ключовим правовим питанням у справі є застосування Закону № 2262-ХІІ, Постанови № 704 стосовно перерахунку пенсії особі начальницького складу служби цивільного захисту з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року за умови чинності змін, внесених до пункту 4 Постанови № 704 постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі цивільного захисту, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ), який застосовується у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин.

Частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі Порядок № 45), згідно із пунктом 1 якого перерахунок раніше призначених відповідно до Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку вказує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103) пункт 4 Постанови № 704 було викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704. Відтак з 29.01.2020 пункт 4 Постанови № 704 діяв у первинній редакції, яка передбачала застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі Постанова № 481), пунктом 2 якої абзац перший пункту 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Постанова № 481 набрала чинності 20.05.2023.

Закон України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає прожитковий мінімум, встановлений законом, базовим державним соціальним стандартом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення (стаття 6). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлено у розмірі 3328,00 грн, що не заперечується сторонами. При цьому зазначений Закон не містить застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення посадових окладів, грошового забезпечення фіксованої величини 1762 грн чи прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2018 року.

Відповідно до частин першої третьої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосування наведених нормативних актів у подібних правовідносинах після набрання чинності Постановою № 481 було предметом розгляду Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду. У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі № 420/3824/25, про відсутність з 20.05.2023 правових підстав для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та сформувала такий висновок: «до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн» (пункт 62).

Обґрунтовуючи зазначений висновок, судова палата виходила з того, що в силу частини третьої статті 7 КАС України пункт 2 Постанови № 481 в частині, що суперечить закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню, а суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того, чи був він чинним на момент виникнення спірних відносин (пункти 45-48). Крім того, судова палата зазначила, що пункт 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт, як прожитковий мінімум, на сталу величину 1762,00 грн, застосування якої не лише суттєво зменшує розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704, скасовуючи її основну новелу співвіднесення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, що встановлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, та гарантії захищеності грошового забезпечення від негативних економічних факторів (пункти 59-60).

Зазначений висновок застосовано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 160/33292/24 у спорі за позовом пенсіонера до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, тобто до того самого відповідача, щодо відмови в оформленні та направленні до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024. У цій постанові Верховний Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, зазначивши, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у позивача виникло право на отримання оновленої довідки та на перерахунок пенсії на її підставі.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо постанови Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24, суд зазначає таке.

У зазначеній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглядав судові рішення у спорі за позовом до Кабінету Міністрів України про визнання неправомірними дій щодо прийняття Постанови № 481 та зобов`язання скасувати її пункт 2. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, Верховний Суд виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі базової величини для його розрахунку, делеговано Кабінету Міністрів України, а тому підстав для висновку про протиправність дій Уряду при прийнятті Постанови № 481 немає. При цьому Верховний Суд наголосив, що незгода позивача у тій справі зводилася до встановлення базової (фіксованої) величини для розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями діючих військовослужбовців, та дійшов висновку, що правовідносини у справі № 440/6017/21, предметом якої була відмова у підготовці і наданні до органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, є відмінними від правовідносин у справі № 320/29450/24. Також Верховний Суд звернув увагу на те, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку з обставинами кожної конкретної справи.

Отже, постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 ухвалена у спорі щодо правомірності прийняття нормативно-правового акта, який регулює грошове забезпечення діючих військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, і сам Верховний Суд у цій постанові розмежував такі правовідносини з правовідносинами щодо підготовки та надання довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Висновку щодо застосування норм права у правовідносинах з перерахунку пенсій зазначена постанова не містить.

Натомість у справі, що розглядається, спір стосується саме реалізації права позивача на перерахунок пенсії, гарантованого частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ, умови і норми якого відповідно до частини третьої статті 1-1 цього Закону можуть змінюватися виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Щодо таких правовідносин сформовано правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, та застосований у постанові Верховного Суду від 18.02.2026 у справі № 160/33292/24. Зазначені правовідносини є найбільш подібними до спірних за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 346 КАС України колегія суддів Касаційного адміністративного суду, яка вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати), передає справу на розгляд відповідно палати або об`єднаної палати. Постанова від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 ухвалена колегією суддів без передачі справи на розгляд палати чи об`єднаної палати, не містить посилань на постанову від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 та висновку про відступ від викладеного у ній правового висновку. Матеріали справи також не містять відомостей про відступ від зазначеного висновку об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду чи Великою Палатою Верховного Суду.

Відтак, враховуючи вимоги частини п`ятої статті 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, а посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 не спростовує висновку суду про наявність у позивача права на отримання оновленої довідки.

Водночас суд не бере до уваги доводи позивача про те, що станом на 01.01.2026 пункт 2 Постанови № 481 не діяв у зв`язку з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24, оскільки зазначені судові рішення скасовано постановою Верховного Суду від 16.07.2026, а висновок суду у цій справі ґрунтується на інших наведених вище підставах.

Посилання відповідача на принцип «lex posterior derogat priori» (наступний закон скасовує попередній) суд також відхиляє, оскільки зазначений принцип застосовується для подолання колізій між однопредметними нормативно-правовими актами однакової юридичної сили. У спірних правовідносинах питання полягає у співвідношенні підзаконного нормативно-правового акта з гарантіями пенсійного забезпечення, встановленими Законом № 2262-ХІІ, та базовим державним соціальним стандартом, визначеним законом про Державний бюджет України на відповідний рік, що вирішується за принципом «lex superior derogat legi inferiori» відповідно до частини третьої статті 7 КАС України.

Постанови апеляційних адміністративних судів, на які посилається відповідач, ухвалені у 2024 році, тобто до формування Верховним Судом наведених правових висновків, та в силу частини п`ятої статті 242 КАС України не є обов`язковими для врахування судом при вирішенні цієї справи.

Щодо доводів відповідача про порушення принципу рівності та дисбаланс між грошовим забезпеченням діючих осіб рядового і начальницького складу та пенсійним забезпеченням, а також про обмеженість бюджетних ресурсів в умовах воєнного стану, суд зазначає, що право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення прямо передбачене частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ, а питання правомірності визначення грошового забезпечення діючих осіб рядового і начальницького складу не є предметом спору у цій справі. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зазначив, що держава може на власний розсуд встановлювати, зупиняти чи припиняти певні виплати шляхом внесення відповідних змін до законодавства, однак коли положення законодавства, яке передбачає виплату, є чинним, а умови його застосування дотримано, органи влади не можуть свідомо відмовляти у виплаті, посилаючись на відсутність бюджетних коштів. Відтак наведені відповідачем обставини не можуть слугувати підставою для обмеження гарантованого законом права позивача.

Не є підставою для відмови в оформленні довідки і посилання відповідача на відсутність списків органів Пенсійного фонду України, оскільки Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 зазначив, що підставою для перерахунку може слугувати заява пенсіонера та додані до неї документи, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють органи Пенсійного фонду України. Крім того, відсутність дій з боку органу Пенсійного фонду України щодо надіслання відповідних списків не може мати наслідком позбавлення пенсіонера права на перерахунок пенсії, передбаченого законом.

Застосовуючи вказані висновки Верховного Суду до обставин справи, суд дійшов висновку, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2026 року, у позивача виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку № 45, із зазначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2026 року (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).

Відповідач, відмовляючи позивачу в оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області такої довідки, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відмова відповідача, викладена у листі від 29.05.2026 № 491-5741/4909, є протиправною.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Лист відповідача від 29.05.2026 № 491-5741/4909 є відповіддю на звернення позивача, має інформаційний характер та не є індивідуальним актом (рішенням) суб`єкта владних повноважень, який сам по собі породжує, змінює або припиняє права та обов`язки позивача. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною відмови відповідача, викладеної у вказаному листі, та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо підготовки та надання до органу Пенсійного фонду України оновленої довідки. Такий спосіб захисту є достатнім та ефективним для поновлення порушеного права позивача, у зв`язку з чим вимога про скасування відмови, викладеної у листі, задоволенню не підлягає.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 29.05.2026 № 491-5741/4909, в оформленні і направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026;

- зобов`язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ з врахуванням положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а також відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії відповідно до Порядку № 45, для проведення перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.02.2026.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо відмови позивачу в оформленні та направленні до органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1331,20 грн, що підтверджено квитанцією від 12.08.2026 № 2.799484285.1.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а часткова відмова у задоволенні позову обумовлена обранням судом належного способу захисту порушеного права, суд присуджує позивачу понесені ним судові витрати у сумі 1331,20 грн зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 38598371, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, викладену у листі від 29.05.2026 № 491-5741/4909, в оформленні і направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 для перерахунку його пенсії.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2026 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а також відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2026 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун