Рішення № 140147202, 28.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2450/25 (638/11369/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення коштів в межах справи про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

До господарського суду надійшла справа №638/11369/26 за підсудністю з Шевченківського районного суду міста Харкова (суддя І.В.Семіряд) за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №11991-03/2025 від 06.03.2025 у сумі 21321,00 грн на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", а також сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що між ТОВ "Стар Файненс Груп" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 11991-03/2025 від 06.03.2025, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 6900,00 грн строком на 120 днів, із процентною ставкою, що становить 0,90% в день на залишок заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту в сумі 690,00 грн. 19.06.2025 ТОВ "Стар Файненс Груп" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 19062025.

Згідно вищевказаного Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Стар Файненс Груп", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №11991-03/2025 від 06.03.2025.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова (суддя І.В.Семіряд) від 26.05.2026 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного провадження з викликом сторін та призначене судове засідання; крім іншого, витребувано у АТ "Сенс Банк", ЄДРПОУ: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100 (23494714) інформацію чи є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 власником банківської карти за номером № НОМЕР_2 ; витребувано інформацію про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_2 коштів в розмірі 6900,00 грн в період з 06.03.2025 по 11.03.2025.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова (суддя І.В.Семіряд) від 16.06.2026 цивільну справу № 638/11369/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд Господарському суду Харківської області для розгляду в межах справи №922/2450/25.

В провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Міньковського С.В. перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 №922/2450/25.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.07.2026 позовна заява в межах справи про банкрутство (вх.№2629/26 від 24.07.2026) передана на розгляд судді Міньковському С.В.

Ухвалою суду від 28.07.2026 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до розгляду та відкрито провадження за заявою №638/11369/26 в межах справи №922/2450/25; відкрито провадження у справі № №922/2450/25 (638/11369/26); ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи; відповідачу згідно зі ст.ст. 250, 251 ГПК України встановити строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу; позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України встановити строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; відповідачу відповідно до ст. 251 ГПК України встановити строк 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.

Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у встановлений статтею 251 ГПК України п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.07.2026 про відкриття провадження за заявою №638/11369/26 в межах справи №922/2450/25 в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) було доставлено відповідачу 28.07.2026 через підсистему "Електронний Суд".

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Крім того, судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого вище Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами по справі №922/2450/25 (638/11369/26) в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

06.03.2025 року між ТОВ "Стар Файненс Груп" (надалі Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі Позичальник) був укладений Договір про надання фінансового кредиту №11991-03/2025.

За умовами п.1.1 Договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту (в разі застосування) (надалі - комісія, комісія за видачу кредиту) та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено тип кредиту: кредит; мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; кредит надається строком на 120 днів; дата надання кредиту 06.03.2025; наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів; дата погашення кредиту 03.07.2025.

За користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 690,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту (п.1.4 Договору).

Як вбачається із п.п. 1.4.1 процентна ставка становить 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 1.6 Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4828-08хх-хххх-4187 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Згідно п.2.1 Договору перед укладенням договору товариством здійснено ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: - отримання через систему ВаnkID НБУ ідентифікаційних даних; - отримання ідентифікаційних даних та фінансового номеру телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

Видача кредитів клієнту - фізичній особі товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу інтернет, тобто через веб-сайт товариства https://starfin.com.ua (п.2.2 Договору).

Пунктами 2.3 - 2.8 Договору визначено, що для отримання кредиту клієнт відвідує сайт товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією.

За результатом ознайомлення з наведеною інформацією на сайті товариства клієнт на калькуляторі обирає необхідну суму кредиту та строк платежу за кредитом, який є розрахунковим періодом для побудовання графіку платежів, після чого переходить до створення Особистого кабінету та Товариство підтверджує відповідну дію.

У випадку успішного проходження ідентифікації та верифікації клієнту підтверджується можливість оформлення кредиту та товариство клієнту в Особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі договору про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови (п.2.13 Договору).

Клієнт може прийняти (акцептувати) пропозицію укласти кредитний договір або відмовитися від пропозиції (п.2.15 Договору).

Згідно п.2.18 Договору укладення договору відбувається згідно Закону України "Про електронну комерцію". Після здійснення акцепту позичальником оферти товариства, що є укладенням договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", товариство накладає на оригінал паспорту споживчого кредиту та договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою позначкою часу, а оригінал договору завантажується (надсилається) в Особистий кабінет клієнта.

Розділом 3 Договору сторони узгодили порядок нарахування платежів та сплати заборгованості за договором.

Так, відповідно до п.3.1 Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісія за видачу кредиту здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього Договору. Порядок нарахування платежів за прострочення клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за цим договором передбачено в п.5.3 Договору.

Сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за видачу кредиту, нарахована неустойка (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором (п.3.2 Договору).

Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2 Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня. Комісія за видачу кредиту нараховується в процентному відношенні від суми виданого кредиту та підлягає сплаті позичальником в перший платіжний період, відповідно до графіку платежів (п.3.3 Договору).

Згідно з п.4.4.2 Договору клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати всі нараховані платежі за видачу та користування Кредитом в порядку встановленому Договором.

У випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежів, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України (п.5.3 Договору).

Відповідно до п.5.3.1 Договору у випадку коли сума кредиту не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру половини суми кредиту. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій штраф протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань.

У відповідності до п.7.1 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку вказаного в п.1.2 цього Договору.

Як встановлено судом, цей договір укладений о 01:45:12 та підписаний ТОВ "Стар Файненс Груп" та ОСОБА_1 (за допомогою електронного підпису Y419).

Додатком №1 до Договору є Графік платежів з 04.04.2025 по 03.07.2025, який підписаний ТОВ "Стар Файненс Груп" та ОСОБА_1 (за допомогою електронного підпису Y419).

Листом директора ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №3426_260217121612 від 17.02.2026 стверджується здійснення 06.03.2025 ТОВ "Стар Файненс Груп" переказу грошових коштів в сумі 6900,00 грн на платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 671395914, призначення платежу: Зарахування 6900,00 грн. на карту № НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку №949842. ПІБ клієнта: ОСОБА_1 .

В подальшому, 19.06.2025 року між ТОВ "Стар Файненс Груп", як клієнтом, та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" як фактором, укладено договір факторингу №19062025 (далі - Договір факторингу), згідно з п.1.1 якого на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Згідно п. 1.2. договору факторингу, внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними Договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними Договорами.

Права вимоги переходить до фактора з моменту набрання чинності даним Договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання фактором та клієнтом умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається (п.1.4 Договору факторингу).

Сторони домовилися, що фактор сплачує клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього Договору складає 6622433,48 грн (шість мільйонів шістсот двадцять дві тисячі чотириста тридцять три гривні сорок вісім копійок) без ПДВ. (п.7.1 Договору факторингу).

Відповідно до п.7.2 Договору факторингу, фактор здійснює оплату клієнту суму фінансування шляхом перерахування коштів у розмірі, що вказані в п.7.1 цього Договору, на зазначений у реквізитах цього Договору рахунок, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання сторонами Договору.

До матеріалів справи додано платіжну інструкцію безготівкового переказу в національній валюті №11887 від 19.06.2025, згідно якої ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" здійснило платіж у розмірі 6622433,48 грн на користь ТОВ "Стар Файненс Груп" із призначенням платежу: "Оплата суми фінансування під відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №19062025 від 19.06.2025 без ПДВ", а також акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 19.06.2025 року до Договору факторингу №19062025 від 19.06.2025.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №19062025 від 19.06.2025 за №847 боржником є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 р.н.) за кредитним договором №11991-03/2025 від 06.03.2025; загальна сума заборгованості складає 20451,60 грн, з яких: 6900,00 грн - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту), 6582,60 грн - заборгованість за відсотками; 6279,00 грн - заборгованість по пені/штрафу; 690,00 грн - заборгованість по комісії.

Позивачем до матеріалів справи подано розрахунок заборгованості за Договором за період з 20.06.2025 по 03.07.2025 в розмірі 21321,00 грн, з яких: 6900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7452,00 грн - заборгованість за відсотками, 690,00 грн - заборгованість за комісією, 6279,00 грн - заборгованість за штрафом.

Інших доказів, що стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

ВИСНОВОК СУДУ.

Надаючи правову кваліфікацію даному спору, суд зазначає наступне.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, ОСОБА_1 уклав договір про надання фінансового кредиту шляхом підписання його електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, проте в порушення умов договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, доказів зворотнього матеріали справи не містять. Окрім цього, відповідно до конкретизованого списку кредиторів боржника, який міститься в матеріалах справи 922/2450/25, зазначено, що Лисенко І.Д. має заборгованість перед ТОВ "Стар Файненс Груп" за договором про надання фінансового кредиту від 06.03.2025 року. Отже, фактично боржник визнає наявність заборгованості перед ТОВ "Стар Файненс Груп" за договором про надання фінансового кредиту №11991-03/2025 від 06.03.2025 року.

Зазначений договір про надання фінансового кредиту, за яким відповідач отримав кредит, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.

Презумція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними договором позики та сплата процентів за користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2025 року між ТОВ "Стар Файненс Груп", як клієнтом, та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" як фактором, укладено договір факторингу №19062025 (далі - Договір факторингу), згідно з п.1.1 якого на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Уклавши договір факторингу №19062025 від 19.06.2025 позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідача за кредитним зобов`язанням за договором про надання фінансового кредиту №11991-03/2025 від 06.03.2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту №11991-03/2025 від 06.03.2025 року, ні перед первісним кредитором (ТОВ "Стар Файненс Груп"), ні перед новим кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал", борг по тілу кредиту у розмірі 6900,00 грн, нарахованих відсотків за період 20.06.2025 року по 03.07.2025 у розмірі 7452,00 грн не погасив. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту та відсотків заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №11991-03/2025 від 06.03.2025 року підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми заборгованості за комісією у розмірі 690,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1.4 договору за користування кредитом Товариством нараховується проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 690,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Аналізуючи умови кредитного договору №11991-03/2025 від 06.03.2025, суд приходить висновку про правомірність дій позивача щодо нарахування відповідачу заборгованості у вигляді комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між сторонами кредитним договором, зокрема п.1.4 , передбачено нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 10 % від суми кредиту, та включено суму нарахувань до загальних витрат за споживчим кредитом

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 травня 2024 року в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23).

Отже, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Договір був підписаний сторонами, ними не оскаржувався, а отже є обов`язковим до виконання. Так, комісія за надання кредиту в розмірі 690,00 грн визначена одноразово в момент видачі кредиту.

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 690,00 грн, а також подальша вимога стягнення нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 6279,00 грн, суд зазначає і враховує таке.

24 грудня 2023 року вступив в силу Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", яким було внесені зміни до Закону "Про споживче кредитування" та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Разом із тим, виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про споживче кредитування", за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з частинами 1,2 стаття 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Таким чином, усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: "Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу".

Відтак хоч Закон № 3498-IX від 22.11.2023 прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проєкт закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проєкт закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. "пізніший закон скасовує попередній") у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, а тому відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 6279,00 грн за договором про надання фінансового кредиту.

Отже, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 15042,00 грн, що складається з тіла кредиту - 6900,00 грн, відсотків за користування кредитом 7452,00 грн та одноразової комісії за видачу кредиту 690,00 грн.

Позивач, також просить суд стягнути з відповідача на його користь 8000,00 грн за надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем надано до суду:

- договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" та Адвокатським об`єднанням "Апологет", в особі адвоката, керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича, який діє на підставі статуту;

- акт №259 наданих послуг від 11.05.2026 року, із зазначенням суми наданих послуг у розмірі 8000,00 грн;

- детальний опис наданих послуг до акту №259 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, із зазначенням послуг які надавалися замовнику, та кількістю годин;

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського об`єднання "Апологет".

Згідно умов укладеного Договору, Клієнт замовляє, приймає та оплачує, а Виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва Клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів Клієнта.

Відповідно до п.2.1. Договору, порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються Додатком №1 до Договору. Додаток №1 є документом, що стосується включно правовідносин між Сторонами, і становить собою конфіденційну інформацію. Для реалізації п.п.1.1. та 1.2. Договору сторонам не потрібно пред`являти будь-якій третій особі додаткові частини цього договору. Даним пунктом сторони підтверджують, що між ними досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов Договору, та заявляють про достатність даного документу, у випадку його пред`явлення особам, вказаним в п.1.1., в якості підтвердження повноважень Виконавця.

Згідно з п.2.3. Договору, вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає: 8000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п.2.4. Договору, детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у акті наданих послуг.

11.05.2026 сторони склали акт №259 наданих послуг, відповідно до п.1 якого, підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання Адвокатським об`єднанням та прийняття Клієнтом послуг відповідно до положень до умов укладеного ними Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року.

Разом із тим, відповідно до п.5 акту №259 від 11.05.2026, визначено, що опис виконаної роботи вказаний в Деталізованому описі до даного акту.

До матеріалів справи надано детальний опис наданих послуг до акту №259 за про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року від 11.05.2026, відповідно до якого надана наступна правнича допомога: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, подання заяви до суду від імені клієнта. Кількість годин: 6 год 30 хв.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 18.01.2024 у справі №9901/459/21 зазначила, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, пропорційності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.

Також, на думку суду, ця справа не є унікальною чи складною з огляду на наявність значної кількості аналогічних справ, що перебувають на розгляді, зокрема у Господарському суді Харківської області, про що свідчить зміст заяв по суті спору в цій справі. Як наслідок, наявні в матеріалах справи докази також є типовими для такої категорії справ.

На думку суду, розмір судових витрат у сумі 8000,00 грн, не є співмірним із ціною позову у справі незначної складності, він є завищеним, отже такий розмір витрат на послуги адвоката не можна вважати обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни та складності позову.

Враховуючи викладене, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним буде розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, які, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

В частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до положень п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 1878,33 грн.

Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 13, 73, 74, 79, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 237, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Лисенка Іллі Дмитровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236, 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, 28 корпус, 4 поверх, банківські реквізити: НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ "Креді Агріколь Банк") заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №11991-03/2025 в розмірі 15042,00 грн (з яких 6900,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 7452,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 690,00 грн - сума заборгованості за одноразовою комісією за видачу кредиту) а також судові витрати: на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн та 1878,33 грн судового збору. Всього 19920,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

3. Рішення направити позивачу, відповідачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "28" вересня 2026 р.

СуддяС.В. Міньковський