Рішення № 140145350, 29.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/853/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест технолоджі"

про стягнення 68025,2 грн.

Зміст позовних вимог та заперечень.

Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 68025,20грн., з яких: 35776,47грн. боргу за надані послуги по Договору №31-2024 від 01.04.24, 20981,50 грн. пені, 2309,34 грн. 3% річних, 8957,89 грн. інфляційних.

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест технолоджі"позов не визнало. Заперечення грунтуються на тому, що зобов`язання по оплаті наданих послуг , за умовами договору, мало бути виконане протягом п`яти днів з дня отримання рахунку , однак позивач не надав доказів отримання відповідачем рахунку на оплату, тому строк виконання зобов`язання не настав ; згідно ст.232 ГК України, яка діяла на час виникнення відносин, пеня нараховується протягом 6 місяців від дня виникнення зобов`язання (а.с.90).

У відповіді на відзивДержавне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"зазначило про отримання відповідачем рахунку для оплати разом із Актом наданих послуг, який був підписаний останнім без зауважень 30.04.24; листом №56 від 09.07.25 відповідач підтвердив наявність боргу та запевнив позивача, що борг буде сплачено у строк до 31.12.25; пунктом 5.6 договору сторони визначили строк нарахування пені за весь час прострочення, тому встановлені ст.232 ГК України строки нарахування пені не можуть братися до уваги.

Рух справи.

10.07.2026 до суду надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою від 13.07.26 позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з допущеними недоліками в її оформленні та надано строк для їх усунення.

Ухвалою від 17.07.26 суд відкрив провадження у справі №906/853/26 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

31.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест технолоджі" (а.с.90).

04.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Встановлені судом обставини.

01 квітня 2024 року міжДержавним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України"(виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест технолоджі"(замовник/відповідач) укладено договір про надання послуг з перевезення лісопродукції №31-2024 (а.с.7).

На підставі п.1.1. Договору, виконавець від свого імені, на свій ризик та за власний рахунок за завданням Замовника забезпечує надання Послуг з автомобільних перевезень - перевезення лісопродукції на склад Замовника з використанням своє техніки, засобів та матеріалів (далі -Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити за надані послуги.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що надання послуг з перевезення підтверджується підписанням сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору , виконавець надав послуги замовнику на загальну суму 55040,05 грн., що підтверджується підписаним сторонами 30.04.24 Актом надання послуг №3848 від 30 квітня 2024 року (а.с.11).

Виконавець направив Замовнику на електронну пошту Акт надання послуг №3848 від 30.04.2024 на підписання та рахунок №294 від 30.04.2024 р. на суму 55 040,05 грн. для оплати.

Відповідно до п. 4.3 Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання рахунка-фактури.

Відповідач зобов`язаний був розрахуватися до 07.05.2024.

Згідно Акту взаємозаліку (перенесення заборгованості) №504 від 28.12.2024, сума заборгованості ТОВ "ФОРЕСТ ТЕХНОЛОДЖІ" перед Філією "Радомишльське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України" була скоригована та зменшена на 19263,58 грн. до 35776,47 грн. (а.с.12).

Таким чином, залишок несплаченої суми становить 35 776,47 грн. ( 55 040,05 - 19 263,58 = 35 776,47 грн.).

27.06.2025 позивач направив відповідачу на електронну пошту вимогу про сплату боргу (а.с.13).

У відповіді на вимогу №56 від 09.07.25, відповідач борг визнав та зобов`язався вжити усіх заходів для погашення боргу, запевнивши , що борг буде сплачено рівними частинами до 31.12.25 (а.с.14).

Висновки суду та норми права.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав з тих підстав, що строк виконання зобов`язання по оплаті послуг не настав, оскільки позивач не надав доказів вручення рахунку-фактури відповідачу.

Відповідно до п.2.9 договору, виконавець надає замовнику рахунок на оплату та Акт приймання-передачі наданих послуг шляхом вручення наручно, передачі засобами електронного зв`язку, поштовими операторами протягом 5 робочих днів після надання послуг.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від прийняття наданих позивачем послуг у встановлені Договором строки, від наявного боргу перед позивачем, від отримання рахунку-фактури. Відповідач посилався лише на відсутність доказів в матеріалах справи, які б підтвердили отримання рахунку відповідачем.

У відповіді №56 від 09.07.25 на вимогу позивача сплатити борг, відповідач запевнив, що вживає всіх можливих заходів для забезпечення своєчасної сплати заборгованості, яка буде сплачена рівними частинами до 31.12.25, що свідчить про те, що відповідач має усі необхідні документи для здійснення оплати боргу (а.с.14).

За відсутності інших доказів отримання відповідачем рахунку на оплату, суд вважає, що рахунок від 30.04.24 отримано відповідачем разом з Актом надання послуг (п.2.9 договору) , тобто 30.04.2024 року , оскільки Акт надання послуг підписано сторонами та скріплено печатками теж 30.04.2024 (а.с.11).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 35776,47 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач на підставі п.5.6 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 20981,50 грн. (а.с.45-46).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 5.6. даного Договору за прострочення оплати вартості наданих послуг по договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від вартості простроченого платежу за весь час прострочення (але не більше 7% від несплаченої в строк суми).

Оскільки граничним строком виконання зобов`язання є 07.05.2024, то прострочення починається з наступного дня - 08.05.2024.

Отже, пеня нараховується за період з 08.05.2024 до 30.06.2026 на суму 35776,47грн. у розмірі 1 облікової ставки НБУ за весь час прострочення та становить 10490,75грн.

7 % від несплаченої в строк суми 35776,47 грн. становить 2504,35 грн. (35776,47х7%=2504,35) (п.5.6 договору).

Відповідач посилається на те, що за нормами ст.232 ГК України, який діяв на час виникнення зобов`язань, пеня нараховується протягом 6 місяців від дня виникнення зобов`язання.

Відповідно до ст.232 ч.6 ГК України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Пунктом 5.6 Договору, сторони встановили, що пеня нараховується за весь час прострочення.

Враховуючи викладене, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 2504,35 грн., тобто 7%

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 8957,89 грн. інфляційних та 2309,34 грн. 3% річних .

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 49548,05 грн., з яких: 35776,47 грн. боргу, 2504,35 грн. пені, 8957,89 грн. інфляційних та 2309,34 грн. 3% річних . Вимога про стягнення 18477,15 грн. пені не підлягає задоволенню .

Розподіл судових витрат.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236,237,238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест технолоджі" (11633, Житомирська область, Коростенський район, с. Українка, вул. Лугова, буд. 2 А ; код 39748644)

на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м.Київ, вул.Руставелі Шота,9А; код: 44768034) (філія "Столичний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (03115, м.Київ, вул.Святошинська,30; код 45530596):

- 35776,47грн. боргу ,

- 2504,35 грн. пені,

- 2309,34 грн. 3% річних,

- 8957,89 грн. інфляційних,

- 2424,04 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині вимоги про стягнення 18477,15 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.09.26

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

- сторонам до ЕК