Рішення № 140145037, 22.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2026 р. Cправа № 902/1056/24(902/775/26)

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.

за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.

арбітражного керуючого Карасюка О.В. (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" (23013, Вінницька обл., Барський р-н, сільрада Івановецька, (за межами населеного пункту) Урочище Гурман, буд. 1, кімн. 7, код 42169150)

до: фізичної особи-підприємця Пішенко Світлани Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 892 656,67 грн заборгованості за договором купівлі-продажу

в межах справи № 902/1056/24

за заявою: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Алмазова Генерала, буд. 4а, м. Київ, 01011, код 14305909)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" (23013, Вінницька обл., Барський р-н, сільрада Івановецька, (за межами населеного пункту) Урочище Гурман, буд. 1, кімн. 7, код 42169150)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/1056/24 за заявою АТ "Райффайзен Банк" про банкрутство ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН".

Провадження у справі знаходиться на стадії ліквідаційної процедури, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Карасюка О.В.

11.06.2026 до Господарського суду Вінницької області звернулось ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" з позовом про стягнення з ФОП Пішенко С.Д. заборгованості в розмірі 892 656,67 грн., що нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №08/04/1 від 08.04.2023 в частині здійснення оплати за отриманий товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 08.04.2023 між ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" та ФОП Пішенко С.Д. було укладено Договір купівлі-продажу № 08/04/1, відповідно до якого відповідачу було поставлено товар на загальну суму 1 261 274,94 грн.

Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору, що полягало у відсутності сплати поставленого товару на суму 1 261 274,94 грн, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла вказана заборгованість. Позивачем у своїй позовній заяві з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства заявлено до стягнення 892 656,67 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2026, вказану справу №902/775/26 передано на розгляд судді Лабунській Т.І., в провадженні якої перебуває справа №902/1056/24.

Разом з тим, у зв`язку з перебуванням судді Лабунської Т.І. у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026, зазначену вище позовну заяву передано на розгляд судді Нешик О.С.

Ухвалою від 16.06.2026 (суддя Нешик О.С.) відкрито провадження у справі № 902/1056/24(902/775/26). Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 14.08.2026.

Після виходу з відпустки судді Лабунської Т.І. та згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.07.2026, на підставі заяви судді Нешик О.С., зазначену вище справу № 902/1056/24(902/775/26) передано на розгляд судді Лабунській Т.І.

Ухвалою суду від 06.07.2026 (суддя Лабунська Т.І.) прийнято до свого провадження справу № 902/1056/24(902/775/26) за позовом ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" до ФОП Пішенко С.Д. про стягнення 892 656,67 грн в межах справи № 902/1056/24 про банкрутство ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН", призначено справу № 902/1056/24(902/774/26) до розгляду на 14.08.2026.

10.08.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до системи електронний суд та ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

11.08.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, призначеного на 14.08.2026.

14.08.2026 розгляд справи не відбувся з об"єктивних причин.

Ухвалою суду від 18.08.2026 розгляд справи № 902/1056/24(902/775/26) по суті призначено на 22.09.2026.

22.09.2026 від представника відповідача надійшли відзив на позовну заяву, клопотання про долучення до матеріалів справи документів (доказів).

В судове засідання 22.09.2026 відповідач або його представник не з`явився, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить отримання 18.08.2026 о 18:40 представником відповідача в електронному кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС ухвали суду від 18.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.

Крім того, згідно відомостей з сайту АТ "Укрпошта", розділу відстеження відправлень, поштове відправлення R067259113927, адресоване ФОП Пішенко С.Д., вручено одержувачу 21.08.2026.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення сторін про розгляд справи у суді, проте відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд враховує, що неявка сторін чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

За приписами ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засвданні 22.09.2026 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі № 902/1056/24(902/775/26) та долучення до матеріалів справи № 902/1056/24(902/775/26) відзиву на позовну заяву і доданих до нього документів, про що постановлено відповідну ухвалу.

Отже, розгляд цієї справи здійснюється за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України без урахування поданого відповідачем відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав та просив суд його задовольнити.

В судовому засіданні 22.09.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Господарського суду Вінницької області від 13.01.2025 по справі № 902/1056/24 уповноваженими посадовими особами Бюро економічної безпеки було надано ліквідатору ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" арбітражному керуючому Карасюку О.В. витребувані документи, у тому числі і копію договору купівлі-продажу № 08/04/1 від 08.04.2023 разом із видатковими накладними. Вказане підтверджується відповіддю Бюро економічної безпеки від 22.12.2025.

Також позивачем надано отриманий від Офісу Генеральної прокуратури письмовий дозвіл на розголошення отриманих копій первинних документів та їх використання в судових процесах з метою стягнення дебіторської заборгованості з боржників Товариства, що підтверджується відповіддю Офісу Генерального прокурора № 08/1-1821-23 від 03.12.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що 08.04.2023 між ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" як продавцем та ФОП Пішенко С.Д. як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу № 08/04/1, далі також Договір.

Відповідно до 1.1. Договору передбачено, що продавець зобов`язується поставити покупцю товар: харчові продукти, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його за встановленими цінами відповідно до умов Договору та видаткових накладних.

Розділом 2 Договору "Кількість, ціна товару" було передбачено такі положення:

2.1. Ціна договору становить загальну вартість (ціну) товару, поставленого в період дії цього договору відповідно до видаткових накладних.

2.2. Остаточна кількість та вартість товару буде визначена у накладних на відпуск товару, які є невід`ємною частиною цього Договору. Остаточна ціна договору може змінюватися та становить сумарну вартість поставленого товару згідно накладних підписаними належними представниками обох сторін, та скріпленими печатками сторін, які є невід`ємною частиною договору.

2.3. Товар, який поставляється продавцем, повинен відповідати вимогам діючих на момент поставки державним стандартам, технічним умовам, санітарним нормам та іншим нормативним документам, іншим вимогам до якості, які звичайно ставляться.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (акт прийому-передачі, товарні накладні), що свідчать про прийом покупцем товару.

У п. 4.1. сторони Договору передбачили, що оплата товару, що поставляється продавцем відповідно до умов даного договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів в гривнях України на поточний рахунок продавця, або готівкою в касу підприємства частинами або в повному обсягу. Розстрочка платежів можлива на 60 місяців.

Відповідно до п. 5.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками, та діє до 31.12.2023 р., але не більше п`яти років.

Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 5.2. Договору).

Умовами Договору також передбачено, що у випадку виникнення спорів обов`язковим є застосування заходів досудового врегулювання спору у виді направлення сторонами одна одній претензій та проведення переговорів (п. 6.2.).

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного Договору ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" поставило ФОП Пішенко С.Д. товар на загальну суму 1 261 274,94 грн, що підтверджується такими видатковими накладними: № 161 від 08.04.2023 на суму 160 012,84 грн, № 179 від 14.04.2023 на суму 174 635,76 грн, № 201 від 21.04.2023 на суму 629 360,88 грн, № 212 від 25.04.2023 на суму 253 914,98 грн, № 238 від 03.05.2023 на суму 43 350,48 грн.

Суд також звертає увагу на порядок отримання позивачем доказів у цій справі.

Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі № 922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі № 904/3866/21 тощо).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18).

Разом із тим відповідно до частин 1, 2 статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Отже, стаття 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.

Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постановах від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі № 910/10222/19, від 30.09.2021 у справі № 927/741/19, від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18.

У матеріалах справи міститься письмовий дозвіл прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72023000500000086, зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до суду з метою стягнення дебіторської заборгованості з боржників ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН".

Враховуючи зазначене, надані позивачем докази на підтвердження існування заборгованості ФОП Пішенко С.Д. є належними та допустимими.

Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" та ФОП Пішенко С.Д. договору купівлі-продажу № 08/04/1 від 08.04.2023 і здійснення ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" на користь ФОП Пішенко С.Д. поставки товару згідно цього договору в сумі 1 261 274,94 грн.

Проте всупереч умовам договору купівлі-продажу № 08/04/1 від 08.04.2023 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував.

Так, у матеріалах справи міститься копія відповіді ГУ ДПС у Вінницькій області № 50872/6/02-32-04-04-15 від 22.11.2024, в якій зазначено всі банківські установи, що обслуговували (обслуговують) рахунки ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН", а також відповідей від самих банківських установ, а саме: відповіді Акціонерного товариства "УкрСиббанк" № 31-4-01/07-217-БТ від 22.01.2025, відповіді Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" № 81-15-9/12212-БТ від 13.12.2024, відповіді Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" № 46/12-11/157035/2024/БТ від 25.12.2024, відповіді Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" № 11/IV-БТ від 27.01.2025, відповіді Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" № 157-1/10-1-3/2025-БТ від 30.01.2025, відповіді Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-241211/61625 від 23.12.2024, відповіді Акціонерного банку "Південний" № 32/001/37131/2024-БТ від 19.12.2024, відповіді акціонерного товариства "ОТП Банк" № 73-1-1/4656-БТ від 12.12.2024, разом із якими також залучено виписки по банківських рахунках ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН".

Згідно із аналізом наданих виписок було встановлено, що ФОП Пішенко С.Д. не здійснила жодної оплати поставленого товару згідно з договором купівлі-продажу № 08/04/1 від 08.04.2023.

Отже, беручи до уваги викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що наявними у справі доказами підтверджується існування заборгованості ФОП Пішенко С.Д. перед ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" у розмірі 1 261 274,94 грн як суми поставленого позивачем та неоплаченого відповідачем товару згідно з договором купівлі-продажу № 08/04/1 від 08.04.2023.

Разом з тим, звертаючись до суду із позовною заявою, позивач з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, заявив до стягнення суму заборгованості у розмірі 892 656,67 грн.

Беручи до уваги викладене вище, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною першою, пунктом 5 частини третьої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів, а предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 по справі № 909/243/18).

У постанові Верховного Суду від 11.04.2018 по справі № 904/1478/15 вказано, що законодавець у частині першій статті 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій становлять факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Суд визначає предмет доказування, виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами права, які повинні бути застосовані у такому випадку.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 13 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У господарському судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 по справі № 725/3821/23.

Таким чином, заявляючи до стягнення суму заборгованості у розмірі 892 656,67 грн, позивач скористався своїм правом самостійно визначити як зміст позовних вимог, так і їх обсяг, який, як встановлено судом, не перевищує вартість поставленого позивачем та неоплаченого відповідачем товару згідно з договором купівлі-продажу № 08/04/1 від 08.04.2023.

З огляду на викладене, суд вказує, що сам по собі факт заявлення позивачем розміру позовних вимог в меншому розміру, аніж встановлений судом на підставі належних та допустимих доказів, не може бути підставою для відмови у позові, однак враховується під час вирішення спору по суті та застосуванні конкретного способу захисту згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ГПК України.

У матеріалах справи також містяться докази звернення позивача з вимогою сплатити заборгованість у добровільному порядку, що підтверджується претензією-вимогою № 02-01/79-175 від 13.06.2025, яка залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до ст. 509 ЦК кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладений між позивачем та відповідачем договір є договором купівлі-продажу, до якого застосовуються положення глави 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору продавець бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від продавця передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Суд бере до уваги також те, що доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 804/15389/15, постанова Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 925/291/18).

За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (постанова Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Разом з тим, на час розгляду справи судом відповідачем у встановленому законом порядку та у визначений судом строк не надано належних та допустимих доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за укладеним договором у добровільному порядку.

Письмовими матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача, з урахуванням визначеної позивачем суми, становить 892 656,67 грн.

Відповідач, не подавши в передбаченому процесуальним законодавством порядку до суду відзив, вимог позивача не спростував, доказів повного виконання грошового зобов`язання за умовами договору не надав.

Відтак, суд вважає доводи позивача та надані ним докази вірогідними та не спростованими відповідачем щодо укладення сторонами договору, отримання відповідачем поставленого товару, а також неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по оплаті поставленого товару в повному обсязі.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, суд вважає позовні вимоги, визначені позивачем, щодо стягнення з відповідача 892 656,67 грн, - правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню з наведених вище мотивів.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У матеріалах справи містяться докази сплати позивачем при поданні позовної заяви судового збору у розмірі 10 711,88 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про повне задоволення вимог позивача, то на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 10 711,88 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 13, 15, 18, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 196, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 255, 256, 326, 327 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Пішенко Світлани Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" (код за ЄДРПОУ 42169150, місцезнаходження: 23013, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Іванівці урочище Гурман буд. 1, кім. 7) грошові кошти у розмірі 892 656,67 грн - розмір основної суми заборгованості, а також 10 711,88 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію рішення надіслати до електронного кабінету у системі ЄСІТС та на електронну адресу: ліквідатору ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" арбітражному керуючому - Карасюку О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ФОП Пішенко С.Д. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3

Повне рішення складено 28 вересня 2026 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ФОП Пішенко С.Д. ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення