Рішення № 140145000, 28.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2026 р. Cправа № 902/972/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" (вул. Стельмаха Володимира, 32А, м. Рівне, 33018)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН.КОНСТРАКШН" (Хмельницьке шосе, буд. 23, офіс 444, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 252632,91 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН.КОНСТРАКШН" 252632,91 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №БВ 02/07 від 02.07.2024 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого Товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН.КОНСТРАКШН" 252632,91 грн, з яких: 150912,5 грн - основного боргу; 10345,5 грн - 3% річних; 28404,19 грн - інфляційних втрат та 62970,72 грн - пені.

Ухвалою суду від 27.07.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/972/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання заяв по суті спору.

Ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено усім учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Поряд з цим в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення 54942,5 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору та про повернення судового збору в частині закриття провадження у справі (вх. № 01-30/8683/26 від 26.08.2026).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

02.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІН.КОНСТРАКШН" (Покупець) укладено Договір поставки №БВ 02/07 (Договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується обопільно підписаними сторонами видатковими накладними, відповідними товарно-транспортними накладними, Актом звірки взаємних розрахунків.

Доказів оспорення факту поставки чи якості товару матеріали справи не містять.

Як підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки взаємних розрахунків за Договором станом на 31.07.2025 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН.КОНСТРАКШН" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" склала 400912,5 грн.

Відповідно до п. 5.3.1. Договору розрахунок за фактично отриманий товар проводиться на протязі 3-х банківських днів з моменту його приймання-передачі.

З наданого позивачем Реєстру реалізації товару ТОВ "ІН.КОНСТРАКШН" слідує, що відповідач до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" із позовом до суду здійснив часткову оплату поставленого товару, у зв`язку з чим неоплаченою залишилась сума 150912,5 грн.

Визначаючись щодо наявних у справі доказів та враховуючи норми чинного законодавства, суд виходив із такого.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.ст. 655, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити переданий йому товар у строк та в порядку, визначених договором.

Оскільки відповідач не виконав обов`язок щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, вимога позивача про стягнення 150912,5 грн основного боргу станом на дату звернення із позовом до суду є обґрунтованою.

Водночас судом встановлено, що під час судового провадження відповідачем оплачену основну суму боргу в розмірі 54942,5 грн, що стверджується наданими позивачем платіжними інструкціями від 18.08.2026: № 3582 на суму 19561,5 грн; № 3583 на суму 17906 грн та № 3584 на суму 17475 грн.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, на момент розгляду справи припинив існувати спір в частині 54942,5 грн суми основного боргу, що є підставою для закриття провадження у справі у цій частині відповідно до п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Водночас за фактом прострочення виконання відповідачем основного зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН.КОНСТРАКШН" 10345,5 грн - 3% річних; 28404,19 грн - інфляційних втрат та 62970,72 грн - пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приписами п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строків проведення оплати по даному договору, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок складових заборгованості за відповідні періоди прострочення та суми з урахуванням здійснених проплат (інфляційних втрат та 3% річних - з 31.07.2025 до 16.07.2026; пені - з 31.07.2025 до 31.01.2026) судом встановлено, що нараховані позивачем 3% річних, пеня та інфляційні втрати перебувають в межах розрахунку суду.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10345,5 грн - 3% річних; 28404,19 грн - інфляційних втрат та 62970,72 грн - пені підлягають задоволенню судом повністю у визначених позивачем сумах.

Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Водночас доказів повного погашення заборгованості або заперечень щодо її розміру відповідач суду не надав.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення 54942,5 грн основного боргу.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас спір по суті вирішено лише в частині стягнення 95970 грн основного боргу та решти складових заборгованості, тому у частині стягнення 54942,5 грн основного боргу не є застосованими для розподілу судових витрат положення ч.9 ст.129 ГПК України.

Подібний висновок міститься у постанові ВС від 10.07.2025 у справі № 902/821/24. Зокрема, Верховний Суд підкреслює, що у зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Водночас ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Отже, враховуючи заявлення відповідного клопотання позивачем у заяві про закриття провадження щодо частини основного боргу, сплачений судовий збір пропорційно сумі основного боргу, за яким закрито провадження у справі (в розмірі 659,32 грн) підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" за ухвалою суду.

В решті сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2372,28 грн, враховуючи задоволення позову щодо решти складових заборгованості підлягає стягненню з відповідача в силу п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 902/972/26 в частині стягнення з відповідача 54942,5 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН.КОНСТРАКШН" (Хмельницьке шосе, буд. 23, офіс 444, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 43330091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" (вул. Стельмаха Володимира, 32А, м. Рівне, 33018, код ЄДРПОУ 45076284, рахунок НОМЕР_1 в АТ "Акцент-Банк") 95970 грн - основного боргу; 10345,5 грн - 3% річних; 28404,19 грн - інфляційних втрат; 62970,72 грн - пені та 2372,28 грн - витрат на сплату судового збору.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 28 вересня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.