Ухвала суду № 140139127, 28.09.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4814/26

н/п 2-о/953/85/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бірукової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хлопов Андрій Володимирович, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення, -

за участю

представника заявника заявою ОСОБА_1 - захисника Хлопова А.В.,

заінтересовані особи - ОСОБА_2 ,

представника заінтересовані особи ОСОБА_2 - Білерра П.П.,

ВСТАНОВИВ:

6 квітня 2026 року заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хлопов Андрій Володимирович, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, через систему «Електронний суд» звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт батьківства ОСОБА_3 , що зник безвісти 10 серпня 2022 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виключити з актового запису про народження дитини №3390 від 21.09.2005, складеного міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції, відомості про ОСОБА_4 як батька ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 ); внести зміни до актового запису про народження дитини №3390 від 21.09.2005, складеного міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції, а саме: в графі батько змінити відомості про батька з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 » (громадянин України).

04 серпня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Хлопов А. Володимирович, звернувся до суду з заявою про уточнення фактичних обставин.

На обґрунтування зазначив таке, станом на час звернення до суду ОСОБА_3 вважався зниклим безвісти з 10.08.2022 під час виконання обов`язків військової служби. Після відкриття провадження заявнику стало відомо, що в межах кримінального провадження № 12022100100001341 від 04.06.2022 постановою старшого слідчого від 20.05.2026 ідентифіковано невстановлений труп, зареєстрований у ДСУ «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» під індивідуальним кодом 20221110010004778 (труп № 4778 за 2022 рік), як ОСОБА_3 .

Зазначеною постановою передбачено, зокрема, надання її копії потерпілому та направлення копії до військової частини НОМЕР_2 і до органу поліції, де здійснюється розслідування за фактом зникнення ОСОБА_3 . Відтак копія постанови була отримана заявником не шляхом несанкціонованого доступу, а у зв`язку з її процесуальним статусом та офіційним направленням документа визначеним у постанові адресатам. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 військовій частині НОМЕР_3 було направлено повідомлення про загибель ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та організацію його поховання ІНФОРМАЦІЯ_4 о 12:30 на Алеї Слави Центрального кладовища у м. Охтирка.

Отже, після відкриття провадження фактичні обставини змінилися: особа, батьківство якої просить встановити заявник, ідентифікована як загибла. Предмет заявлених вимог при цьому не змінюється. Уточнюється лише фактична обставина, яка має значення для застосування статті 130 Сімейного кодексу України: встановлення факту батьківства здійснюється у зв`язку зі смертю чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю заявника.

10 серпня 2026 року ухвалою суду було витребувано докази.

У судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, представником заінтересованої особи ОСОБА_2 (мати загиблого) - адвокатом Білерром П.П. заявлено клопотання про залишення заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Хлопов А.В. заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду, посилаючись на наявність у справі спору про право.

В обґрунтування клопотання зазначив, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не спрямовані виключно на підтвердження безспірних юридичних фактів, а пов`язані з подальшою реалізацією майнових прав, зокрема права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця та спадкових прав. Встановлення факту батьківства на думку представника, безпосередньо впливає на права матері загиблого, яка має самостійний майновий інтерес щодо відповідних виплат та спадщини.

Представник наголошував, що між учасниками справи існує не безспірне правовідношення, характерне для окремого провадження, а реальна суперечність щодо юридичних фактів та майнових прав, які з них випливають.

З огляду на наведене представник вважає, що між заявницею та заінтересованими особами виник спір щодо прав, які можуть бути набуті та реалізовані внаслідок встановлення заявлених фактів, а тому такий спір не може вирішуватися в порядку окремого провадження. У зв`язку із цим просив на підставі частини шостої статті 294 та частини четвертої статті 315 ЦПК України залишити заяву без розгляду та роз`яснити їй право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

У судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 клопотання про залишення заяви без розгляду підтримала в повному обсязі.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 адвокат Хлопов А.В., заперечував щодо задоволення клопотання про залишення заяви без розгляду.

Представник заінтересованої особи Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про місце час розгляду справи повідомлені належним чином повідомлені і їх неявка не перешкоджає вирішенню процесуального питання.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах питання щодо можливості її подальшого розгляду в порядку окремого провадження, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Аналогічне правило встановлено частиною четвертою статті 315 ЦПК України, згідно з якою, якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи про встановлення факту, що має юридичне значення, суд залишає заяву без розгляду.

Отже, характерною ознакою окремого провадження є відсутність спору про суб`єктивне право. При цьому саме по собі те, що встановлення юридичного факту створює умови для подальшого здійснення заявником особистих немайнових чи майнових прав, не виключає можливості розгляду справи в порядку окремого провадження, оскільки така мета прямо відповідає змісту частини першої статті 293 ЦПК України.

Водночас окреме провадження не може використовуватися у випадку, коли між конкретними особами вже існує суперечність щодо належності, виникнення, обсягу чи реалізації суб`єктивного права, а юридичний факт, який просить встановити заявник, становить безпосередню юридичну підставу для вирішення такої суперечності. Тому для застосування частини шостої статті 294 та частини четвертої статті 315 ЦПК України визначальним є не сам майновий наслідок встановлення факту, а наявність конкретного суб`єкта, який відповідне право заявника не визнає або оспорює та має власний юридично значущий інтерес у відповідних правовідносинах.

Верховний Суд виходить із того, що спір про право є формально визнаною суперечністю між суб`єктами цивільного права, яка виникла внаслідок порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права та потребує вирішення сторонами або судом. При цьому поняття спору про право має оцінюватися за його сутністю, а не лише за формою процесуальних вимог.

Велика Палата Верховного Суду також наголошувала, що інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення спору про право. Такий підхід відтворено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 01 липня 2026 року у справі № 635/11172/23.

Вирішуючи питання щодо наявності спору про право, суд враховує не лише формальне формулювання заявлених вимог, але й мету, з якою заявниця просить встановити відповідні юридичні факти, правові наслідки їх встановлення та позиції осіб, на права яких такі наслідки можуть безпосередньо впливати.

У дані справі, за наслідками її розгляду та за наявності правових підстав заявниця буде мати спадкові права після смерті її батька, а також матиме право отримувати одноразову грошову допомогу у зв`язку з його загибеллю. Заявниця набуде та матиме право реалізувати весь комплекс прав, які, на її переконання, належать їй як донці померлого.

Наведені обставини мають істотне значення для визначення характеру цього провадження, оскільки свідчать, що метою встановлення заявленого юридичного факту не є виключно одержання документа чи фіксація відомостей особистого немайнового характеру. Заявлений факт буде використаний заявницею як юридична підстава для реалізації конкретних майнових прав, зокрема, права на спадкування та права на отримання одноразової грошової допомоги.

Разом із тим суд наголошує, що зазначена майнова мета у невизначеному майбутньому сама по собі не є достатньою підставою для висновку про наявність спору про право. Встановлення юридичного факту саме для подальшого набуття чи реалізації майнового права відповідає природі окремого провадження.

Вирішальне значення у цій справі має інше: заявлений ОСОБА_1 права не є такими, щодо яких відсутня суперечність між заінтересованими особами, ОСОБА_7 , не лише заперечує достовірність окремих доказів чи фактичні обставини, на які посилається заявниця, а категорично не визнає юридичних підстав для врахування висновку молекулярно-генетичної експертизи, включення ОСОБА_1 до кола осіб, які можуть реалізовувати майнові права у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 одночасно сама реалізуючи права, пов`язані зі смертю свого сина.

За таких обставин суд має справу не з можливими майбутніми наслідками встановлення юридичного факту, а з уже виявленою суперечністю між конкретними фізичними особами щодо юридичних підстав виникнення та реалізації конкуруючих прав.

Відповідно до ч 1. ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із ч. 4. ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Суд також враховує, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносить до кола осіб, які за визначених законом умов мають право на одноразову грошову допомогу, зокрема дітей, зачатих за життя загиблого та народжених після його смерті, а також жінку, з якою загиблий проживав однією сім`єю без шлюбу, за умови встановлення такого факту рішенням суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, встановлення батьківства у цій справі є юридичними обставинами, які можуть безпосередньо визначити коло осіб, що претендують на отримання однієї й тієї самої одноразової грошової допомоги, а отже - вплинути на майнові права інших осіб, які належать до відповідного кола отримувачів.

Крім того, встановлення факту батьківства має безпосереднє значення для визначення кола спадкоємців ОСОБА_3 , оскільки діти спадкодавця, у тому числі зачаті за його життя та народжені після його смерті, належать до спадкоємців першої черги за законом.

При цьому для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку окремого провадження визначальним є не встановлення остаточного розміру належних кожній особі виплат, а наявність між конкретними фізичними особами суперечності щодо самого права на їх одержання.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 лютого 2026 року у справі №308/17634/23, відповідно до яких сама по собі мета встановлення юридичного факту для подальшого отримання одноразової грошової допомоги не свідчить про наявність спору про право між заявником та органом, уповноваженим на призначення такої допомоги. Водночас Велика Палата звернула увагу, що спір щодо права на таку допомогу може виникати між фізичними особами - суб`єктами її отримання. Обставини цієї справи є відмінними, оскільки відповідні права заявниці та дитини оспорюються не органом військового управління, а матір`ю загиблого, яка сама звернулася за призначенням ОГД та оформленням спадкових прав.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 456/5520/24 про встановлення батьківства загиблого військовослужбовця, в якій матір загиблого заперечувала факт батьківства свого сина, а Верховний Суд погодився із висновками апеляційного суду про те, що між заявницею і матір`ю військовослужбовця виник спір щодо право на одноразову грошову допомогу. Вказана постанова Верховного Суду ухвалена після подання касаційної скарги та відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню у цій справі.

Подібні висновки формулював Верховний Суд і в інших справах про встановлення фактів батьківства загиблих військовослужбовців, в яких батьки загиблих не визнавали заявлених фактів (див. постанови від 15 січня 2025 року у справі № 739/717/24, від 26 березня 2026 року у справі № 212/6502/23).

Залишення без розгляду заяви окремого провадження узгоджується також із постановою Верховного Суду від 01 липня 2026 року у справі № 635/11172/23.

Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2026 року у справі № 619/866/24 зазначив що залишення заяви без розгляду не позбавляє ОСОБА_1, як законного представника малолітньої ОСОБА_7 , права на звернення до суду з відповідним позовом до ОСОБА_2, в межах якого і буде вирішено спір про батьківство ОСОБА_6 та грошові кошти, одержані ОСОБА_2 в якості одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що встановлення факту, що має юридичне значення в даному випадку, пов`язане із вирішенням спору про право, тому заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хлопов Андрій Володимирович, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення, слід залишити без розгляду.

У постанові від 01 липня 2026 року у справі № 635/11172/23 Верховний Суд залишив без розгляду заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, метою якої було отримання одноразової грошової допомоги, встановивши наявність інших осіб, які вже мали право на відповідну допомогу. Верховний Суд наголосив на необхідності з`ясування реального кола осіб, чиї майнові права зачіпає встановлення юридичного факту, та дійшов висновку про неможливість вирішення такого питання в окремому провадженні за наявності спору про право.

Особливо релевантною до обставин цієї справи є постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2026 року у справі № 619/866/24.

У зазначеній справі заявниця просила встановити факт батьківства загиблого військовослужбовця щодо дитини, а мати загиблого не визнавала батьківство свого сина та посилалася на те, що встановлення такого факту впливає на належну їй одноразову грошову допомогу. Верховний Суд дійшов висновку, що за таких обставин між заявницею та матір`ю загиблого існує спір щодо батьківства та майнових прав, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

При цьому Верховний Суд спеціально відмежував таку ситуацію від справ, у яких мати загиблого не заперечувала проти встановлення батьківства. Саме невизнання матір`ю загиблого заявленого факту у поєднанні з його впливом на її майнові права було враховано Верховним Судом як обставину, що свідчить про наявність спору про право.

Обставини цієї справи є подібними до обставин справи ка перебуває в провадженні.

З огляду на сукупність наведених обставин суд доходить висновку, що під час розгляду справи виявлено не лише суперечність щодо фактичних обставин та оцінки доказів, а реальний спір між конкретними особами щодо юридичних підстав виникнення та реалізації суб`єктивних прав, для вирішення якого законом передбачено позовне провадження.

При чому, позовне провадження не обмежує право дитини на встановлення походження; навпаки, за наявності особи, яка прямо оспорює батьківство та породжені ним права, саме позовне провадження забезпечує повне дослідження питання походження дитини із залученням усіх носіїв конкуруючих прав.

Суд також враховує, що встановлення походження дитини є істотним елементом її приватного та сімейного життя і перебуває під захистом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас залишення заяви без розгляду з підстав наявності спору про право не означає відмови дитині у встановленні її походження та не вирішує питання про наявність чи відсутність батьківства.

Застосований процесуальний наслідок стосується виключно форми судового провадження, в якій має бути вирішене відповідне питання за умов, коли походження дитини оспорюється особою, права якої безпосередньо залежать від його встановлення. Розгляд відповідного спору в позовному провадженні не звужує особистих немайнових прав дитини, а забезпечує можливість їх захисту з одночасним дотриманням процесуальних прав усіх осіб, які заперечують батьківство або заявляють конкуруючі права, що виникають у зв`язку з його встановленням.

Тому залишення заяви без розгляду за наявності спору про право не може розцінюватися як відмова у доступі до суду, оскільки заявниці роз`яснюється право звернутися за судовим захистом у порядку позовного провадження.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що в ході розгляду справи встановлено наявність спору про право, який не може бути вирішений у порядку окремого провадження.

За таких обставин заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хлопов Андрій Володимирович, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту батьківства підлягає залишенню без розгляду на підставі частини шостої статті 294, частини четвертої статті 315 ЦПК України з роз`ясненням заявниці права звернутися до суду з відповідним позовом на загальних підставах.

Керуючись статтями 258-261, частиною шостою статті 294, частиною четвертою статті 315, статтями 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Білерра Петра Петровича про залишення заяви без розгляду - задовольнити.

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хлопов Андрій Володимирович, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту батьківства - залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що залишення заяв без розгляду не перешкоджає їй звернутися до суду для вирішення відповідного спору в порядку позовного провадження на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 23.07.2026.

Суддя Т.В. Юрлагіна