Рішення № 140137152, 25.09.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1904/26

Провадження № 2/348/1760/26

25 вересня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бурдун Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Бойчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Надвірна в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Свеа Фінанс», інтереси якого представляє Паладич А.О., звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 25 лютого 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 9776252, що підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит в сумі 15 000,00 грн строком на 345 днів зі стандартною процентною ставкою у розмірі 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту, що застосовується у межах строку кредитування, комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 46200,00 грн. та нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, комісія за надання кредиту складає 1 875,00 грн. та нараховується за ставкою 12,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , яку позичальник отримав при оформленні кредиту. Однак, відповідач кредитні кошти не повернув у повному обсязі та не виконав інші грошові зобов`язання, тому в нього виникла заборгованість, яка станом на дату складання позовної заяви становить 39600,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту - 800,00грн, заборгованість по комісії за обслуговування кредиту - 16800,00 грн та 7 000,00 грн заборгованості за штрафом.

27 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-16/25, у відповідності до якого до останнього перейшло право вимоги повернення коштів за вказаним вище договором кредиту, що укладений з ОСОБА_1 . Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує та кошти добровільно не повертає, виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Просить стягнути заборгованість за договором позики на суму 39600,00 грн та понесені судові витрати на суму 2662,40 грн.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи..

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації та проживання, вказаним в позовній заяві, та шляхом розміщення оголошення про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме на сайті Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області,про причини неявки до суду не повідомив, відзиву не подав. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило. Враховуючи наведене, зі згоди сторони позивача, згідно ухвали суду від 25.09.2026 року, суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач не скористався процесуальними правами подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасником розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

25.02.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 9776252, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «635032». За умовами кредитного договору ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Мілоан» кредит в сумі 15000,00 грн строком на 345 днів, зі стандартною процентною ставкою у розмірі 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту, що застосовується у межах строку кредитування, комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 46200,00 грн та нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, комісія за надання кредиту складає 1 875,00 грн. та нараховується за ставкою 12,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (а.с.5 зворот 8).

Крім того, сторонами було узгоджено паспорт споживчого кредиту № 9776252. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартна форма) (а.с. 10) та графік платежів, який є додатком № 1 до договору про споживчий кредит (а.с. 11).

Невід`ємною частиною даного договору про споживчий кредит є правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Мілоан» (в редакції від 18.12.2024 року) (а.с. 12-16).

Підписавши кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, відповідач підтвердив отримання інформації про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, а також отримання всіх пояснень необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання зобов?язань за таким договором.

Таким чином, 25.02.2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №9776252, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало відповідачу грошові кошти у сумі 15000,00 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав при оформленні кредиту, що підтверджується платіжним дорученням № 148638820 від 25.02.2025 (а.с.19 зворот).

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за договором про споживчий кредит №9776252 від 25.02.2025, внаслідок чого у нього перед ТОВ «Мілоан» виникла заборгованість, яка склала 39600,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту - 800,00грн, заборгованість по комісії за обслуговування кредиту - 16800,00 грн та 7 000,00 грн заборгованості за штрафом (а.с.18-19).

27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа фінанс», було укладено договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за кредитними договорами та сплачує клієнту за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Також на підтвердження договору факторингу додано реєстр боржників та платіжну інструкцію (а.с.24-25).

Згідно додатку 1 (реєстр боржників) до договору факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025, ТОВ «ФК «Мілоан» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 , сума заборгованості останнього за договором № №9776252 від 25.02.2025 склала 39600,00 грн (а.с.24 зворот - 25).

Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, а саме 15.04.2025 здійснив платіж у сумі 1075,00 грн, який був зарахований на погашення комісії за надання, тобто відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття умов укладеного договору.

Однак, як вбачається із розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачем у повному обсязі не погашена, залишок заборгованості на дату подання позовної заяви (3.07.2026) складає 39600,00 грн.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача.

При вирішенні даного спору по суті, суд застосовує наступні норми права.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України , що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору (договору про споживчий кредит) № 9776252 від 25.02.2025, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, визначеному договором.

Також судом встановлено, що позивач набув право вимоги до відповідача та після отримання права вимоги до відповідача ТОВ «Свеа Фінанс» не здійснювало нарахування штрафних санкцій на суми заборгованості останнього за вище вказаним кредитним договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався наданими коштами та частково вносив кошти в рахунок погашення заборгованості.

Відповідач не скористався своїми правами, передбачені ст. 76-83, 174, 191 ЦПК України та не надав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Таким чином судом встановлено, що відповідач належним чином свої обов`язки за кредитним договором не виконував, внаслідок чого допустив виникнення заборгованості. Суд погоджується з розрахунком позивача щодо заборгованості за тілом кредитом, а тому вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про стягнення комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, суд зазначає таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У пункті 4 статті 1 вказаного Закону визначено, що до загальних витрати за споживчим кредитом відносяться витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку або іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

У разі відсутності інформації про вартість додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання споживчого кредиту, для надання такої інформації враховуються вимоги законодавства України про споживче кредитування щодо визначення вартості цих послуг відповідно до їх орієнтовної вартості.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (частина друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За частиною шостою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, у цій справі має значення день укладення кредитного договору (25.02.2025 року), чинність положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо встановлення у кредитному договорі фінансовою установою комісії, пов`язаної з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо з урахуванням висновків Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Отже, у кредитодавця були правові підстави для встановлення комісії за надання кредиту в розмірі 800,00 грн, оскільки її встановлення за таку дію прямо передбачене положеннями частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» і кредит позичальнику був наданий.

Разом з тим, слід визнати необґрунтованим нарахування комісії за обслуговування кредиту, оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, які надаються відповідачу та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), і її розмір обчислено кредитодавцем в сумі 16800,00 грн, оскільки жодних доказів матеріали справи не містять, що позивач будь-яким способом з дня укладення договору і до дня подання позову забезпечував інформаційну підтримку відповідача, тобто надавав послуги, за надання яких ця комісія передбачена.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача відсотків, які нараховані по ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Положення п. 18 розд.«Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача 7000,00 грн відсотків, які нараховані по ст. 625 ЦК України, оскільки такі нараховані позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Свеа Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 9776252 від 25 листопада 2025 року в розмірі 15800, 00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 15000,00 грн, заборгованість за комісією (пов`язаною з наданням кредиту) в розмірі 800,00 грн.

У задоволенні вимоги про комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 16800,00 грн та відсотків, які нараховані по ст. 625 ЦК України в сумі 7000,00 грн, необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 533 від 29.06.2026 (а.с. 5).

Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1062,30 грн (2662,40 грн х 15800,00 грн/ 39600,00 грн) сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,76-81, 141, 259,261-265,273-279, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 9776252 від 25.02.2025 року в розмірі 15800 (п`ятнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 15000,00 грн, заборгованість за комісією (пов`язаною з наданням кредиту) в розмірі 800,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1062 (одна тисяча шістдесят дві) грн 32 коп.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування, ім`я сторін та інших учасників справи :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса місця знаходження: 04070, м. Київ, вул.. Іллінська, буд.8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.А.Бурдун