Рішення № 140137150, 22.09.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2044/26

22 вересня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районнй суд Івано-Франківської області

в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 07.02.2025 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №130259 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до ЗУ «Про електрону комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.

Зазначає, що дані правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 8000,00 грн.; дата надання кредиту: 07.02.2025 року; строк кредиту: 90 днів; валюта кредиту: UAH; відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

Згідно умов кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

На підтвердження видачі первісним кредитором кредитних коштів позивачем надано інформаційну довідку, відповідно до якої 07.02.2025 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 8000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що, у свою чергу, є доказом видачі кредитних коштів.

19.12.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (первісний кредитор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/2 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 року до договору факторингу №19122025/2, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , тобто відповідача по даній справі.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості становить 15184,00 грн., яка складається з наступного: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8000,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5184,00 грн.; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 договору - 2000,00 грн.

Звертає увагу, що на виконання вимог ч.4 ст.16 ЗУ «Про споживче кредитування» п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Стислий виклад позиції сторін:

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданій позовній заяві просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 130259 від 07.02.2025 в розмірі 15184,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5184,00 грн.; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору 2000,00 грн., а також стягнути понесені судові витрати по справі. Не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, про час і місце слухання справи повідомлений завчасно належним чином, рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, надсиланням відправлень до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного документу та СМС-повідомленнями.

Про причини неявки відповідач не повідомив, заяви про слухання справи у його відсутності не поступало. Тому зі згоди сторони позивача суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.07.2026 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Станом на день ухвалення рішення відповідач не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч.8 ст.178 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.02.2025 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №130259 (а.с.16-21).

Відповідно до умов даного договору, узгоджених сторонами, зокрема п.1.1, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту - кредит.

Згідно п.1.2, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 07.05.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Як визначено п.1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

Як вбачається із п.1.4 вказаного договору, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Відповідно до п.1.5, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою надання кредиту є (07.02.2025). Датою повернення кредиту є (07.05.2025).

Зазначений договір був укладений між сторонами в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вказаний договір укладений в електронному вигляді, шляхом обміну електронними повідомленнями, і підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст.11 цього Закону, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У п.6 ст.3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що відповідач отримав одноразовий ідентифікатор на номер телефону: НОМЕР_2 , 07.02.2025 - KL2352 (а.с.13).

Отже, укладаючи кредитний договір відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» вчинили дії визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Зокрема відповідач підписав договір про надання фінансового кредиту №130259 від 07.02.2025, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором - KL2352. Також відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором - KL2352 і графік розрахунків та загальну вартість кредиту, що є додатком №1 до даного договору.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» надало відповідачеві кредит у розмірі 8000,00 грн. на банківський рахунок НОМЕР_1 , вказаний в договорі, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід» на адресу ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» щодо здійснення переказу грошових коштів, з якого вбачається, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-153 від 20.05.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції: A779392B298962CLY130259T1466232; платник: ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП»; номер транзакції: 43887-92115-83774; дата / час здійснення переказу: 07.02.2025 00:00; сума переказу, грн.: 8000,00; номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_1 ; код авторизації: 169127; призначення переказу: видача кредиту №130259 (а.с.27).

19.12.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (первісний кредитор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.22-26).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 19.12.2025 року до договору факторингу №19122025/2, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , тобто відповідача по даній справі.

Як вбачається із вказаного витягу з реєстру боржників, номер договору: 130259; дата укладення договору: 07.02.2025; дата закінчення договору: 07.05.2025; сума виданого кредиту: 8000,00; борг (тіло): 8000,00; борг за комісією: 2000,00; борг за відсотками: 5184,00; загальна сума заборгованості: 15184,00 (а.с.11).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №130259, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості становить: 15184,00 грн., яка складається з наступного: прострочене тіло - 8000,00 грн.; прострочені відсотки - 5184,00 грн.; прострочена комісія - 2000,00 грн. (а.с.10).

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором, вихідний № б/н від 20.03.2026 (а.с.9).

Станом на час розгляду справи доказів щодо виконання вказаної досудової вимоги відповідачем, матеріали справи не містять.

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:

Щодо укладення кредитного договору та видачі кредитних коштів за договором.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч.1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч.2 ст.1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підставі ч.ч.1, 2 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2025 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №130259, в електронній формі.

Відповідно до умов даного договору, узгоджених сторонами, зокрема п.1.1, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту - кредит.

Згідно п.1.2, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 07.05.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Як визначено п.1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

Як вбачається із п.1.4 вказаного договору, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Відповідно до п.1.5, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою надання кредиту є (07.02.2025). Датою повернення кредиту є (07.05.2025).

Враховуючи наведене, між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було досягнуто домовленості щодо розміру кредиту, процентної ставки та інше.

Також суд вважає доведеними посилання ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» про надання ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання договору.

Відповідно до листа ТОВ «ПрофітГід» на адресу ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» щодо здійснення переказу грошових коштів, в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-153 від 20.05.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача - НОМЕР_1 , належний позичальнику ОСОБА_1 , вказаний в договорі: номер платіжної інструкції: A779392B298962CLY130259T1466232; платник: ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП»; номер транзакції: 43887-92115-83774; дата / час здійснення переказу: 07.02.2025 00:00; сума переказу, грн.: 8000,00; номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_1 ; код авторизації: 169127; призначення переказу: видача кредиту №130259.

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність виконання ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредиту, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , зазначений останнім у договорі.

При цьому суд зазначає, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19).

Позивач надав суду всі наявні в нього докази, які підтверджують наявність кредитних правовідносин між сторонами та їх розмір, а також їх правомірність та відповідно й отримання коштів відповідачем, однак останній не довів суду, що у нього немає обов`язку щодо сплати заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відтак суд дійшов висновку про доведеність укладення кредитного договору №130259 від 07.02.2025 між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 , і отримання останнім кредитних коштів шляхом отримання у безготівковій формі на рахунок НОМЕР_1 , вказаний ним у договорі.

Щодо переходу прав вимоги за кредитним договором та повідомлення відповідача про зміну кредитора.

19.12.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (первісний кредитор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Згідно п.2.1 даного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Даний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України.

Факт переходу права вимоги до позивача за кредитним договором №130259 від 07.02.2025 підтверджується: договором факторингу №19122025/2 від 19.12.2025, платіжною інструкцію № 182 від 19.12.2025 про оплату суми фінансування згідно вказаного договору факторингу та витягом з реєстру боржників до договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025, підписаними представниками сторін договору та скріпленим печатками Товариств.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 19.12.2025 року до договору факторингу №19122025/2, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , тобто відповідача по даній справі.

Як вбачається із вказаного витягу з реєстру боржників, номер договору: 130259; дата укладення договору: 07.02.2025; дата закінчення договору: 07.05.2025; сума виданого кредиту: 8000,00; борг (тіло): 8000,00; борг за комісією: 2000,00; борг за відсотками: 5184,00; загальна сума заборгованості: 15184,00.

Договір факторингу та витяг з реєстру боржників містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати кредитного договору, укладеного між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» і відповідачем ОСОБА_1 та суми заборгованостей.

Договір факторингу та витяг з реєстру боржників до нього, містять підписи та печатки сторін, тому є належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором, вихідний № б/н від 20.03.2026, однак, станом на час розгляду справи доказів щодо виконання вказаної досудової вимоги відповідачем, матеріали справи не містять.

З огляду на викладені вимоги закону та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 130259 від 07.02.2025.

Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №130259, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить: 15184,00 грн., яка складається з наступного: прострочене тіло - 8000,00 грн.; прострочені відсотки - 5184,00 грн.; прострочена комісія - 2000,00 грн.

Тобто, після отримання права вимоги, позивачем не здійснювалось жодних нарахувань.

Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів, і, відповідно, розмір заборгованості за тілом кредиту, підтверджується вказаною випискою з особового рахунку за кредитним договором, складеною первісним кредитором.

Відповідно до положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.п.62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, виписка з банкового рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Верховний Суд у справі №554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Суд бере до уваги вказані висновки Верховного Суду, та вважає, що факт отримання кредиту, підтверджується вищевказаною випискою, яку суд визнає належним та допустимим доказом.

Доказів щодо відсутності заборгованості чи її наявність у іншому розмірі відповідач суду не надав. За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 8000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 5184,00 грн., то суд враховує висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі №444/9519/12, та від 04.07.2018 в справі № 310/11534/13, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому питання щодо повернення кредиту, нарахування і сплати процентів за користування кредитом, визначаються умовами кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2025 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №130259.

Відповідно до умов даного договору, узгоджених сторонами, зокрема п.1.1, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту - кредит.

Згідно п.1.2, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 07.05.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Як визначено п.1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

На підтвердження виконання ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором до матеріалів справи долучено лист ТОВ «ПрофітГід» на адресу ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» щодо здійснення переказу грошових коштів.

Натомість відповідач, не виконав належним чином умов кредитного договору, не вносив в повному обсязі платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом, що в судовому засіданні не спростовано.

Із наданої виписки з особового рахунку за кредитним договором №130259, станом на 20.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором, в тому числі заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 5184,00 грн.

При цьому відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед первісним кредитором та позивачем та не довів відсутність даної заборгованості.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору № 130259 від 07.02.2025 в частині нарахування відсотків. Зазначений договір недійсним не визнано.

Отже, відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань, кредит за договором, укладеним з ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» не повернув. Таким чином, суд погоджується з розміром нарахованих відсотків, заявлених позивачем, в сумі 5184,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо законності включення до умов кредитного договору № 130259 від 07.02.2025, укладеного між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 , обов`язку позичальника сплатити комісію за обслуговування кредитної заборгованості, нарахованої первісним кредитором в сумі 2000,00 грн. відповідно до п.1.4 договору, яку позивач просить стягнути з відповідача в його користь, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно п.1 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

За змістом ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За положеннями ч.5 ст.11, ч.ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

У Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.

Як вбачається із п.1.4 даного договору, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Разом з тим первісний кредитор не вказує, які саме послуги за вказану комісію надаються (будуть надаватися) відповідачу і позивач не підтверджує їх надання. Умови кредитного договору не містять даних про такі послуги за комісією.

Пунктом 17 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Враховуючи викладене вище, те, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості за комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) в сумі 2000,00 грн., не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у визначенні вказаного Закону, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 130259 від 07.02.2025 в розмірі 13184 грн. 00 коп., з яких: 8000 грн. 00 коп. - заборгованість за сумою кредиту; 5184 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.

Вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 2000,00 грн., задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне:

Відносно судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», і відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2545 від 17.06.2026 (а.с.7).

Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 13184 грн. 00 коп., що становить 86,83% від ціни позову (15184,00 грн), розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2311 грн. 76 коп. (2662,40 грн*86,83%), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Згідно ч.ч.4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З наведеного можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору про надання правової допомоги № 09/04/26 від 09.04.2026, укладеного між ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» та Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» в особі адвоката Пархомчука С.В., згідно п.п.3.1, 3.3 якого, вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 3000 (три тисячі) гривень за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги. Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат; копію акту про отримання правової допомоги від 27.07.2026, згідно якого сторонами підтверджено надання та прийняття наступних послуг правової допомоги та їх вартості: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» та відповідачем в рамках кредитного договору № 130259 від 07.02.2025 - 1500,00 грн., витрачений час - 0,5 год. (3000,00 грн. за 1 год.); складення та подання до суду позовної заяви - 9000,00 год., витрачений час - 3 год. (3000,00 грн. за 1 год.); інші клопотання, заяви до суду - 4500,00 год., витрачений час - 1,5 год. (3000,00 грн. за 1 год.); канцелярські витрати та виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн., всього: витрачений час - 5 год.; загальна вартість - 15500,00 грн.; копію рахунку № 27.07.2026-73 від 27.07.2026 щодо оплати правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 09.04.2026, вартість - 15500,00 грн.; копію платіжної інструкції № 4736 від 27.07.2026, з якої вбачається, що платником - ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» сплачено на користь АБ «Пархомчук та партнери» кошти в сумі 15500,00 грн., призначення платежу: оплата за правничу допомогу згідно рахунку 27.07.2026-73 від 27.07.2026, згідно Договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 (а.с.14-15, 45-46, 50-51).

Витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 12.05.2025 від 14.09.2022 у справі № 295/190/20, та інших.

Суд звертає увагу, що сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову. Для правильного визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, та у постанові від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18.

Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу, то такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів, тощо).

З огляду на викладене вище, на переконання суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги по даній справі.

За таких обставин суд вважає, що вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу, в сумі 5000 грн. 00 коп., що буде співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Висновки суду:

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, і з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 130259 від 07.02.2025 в розмірі 13184 грн. 00 коп., з яких: 8000 грн. 00 коп. - заборгованість за сумою кредиту; 5184 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованості за комісією в сумі 2000,00 грн., необхідно відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, зокрема: 2311 грн. 76 коп. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог та 5000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі ст.ст.3, 6, 11, 202-205, 207, 512, 514, 515, 526, 530, 536, 611, 612, 625-628, 638, 639, 1046-1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.3, 10-12 ЗУ «Про електрону комерцію», ст.ст. 5-7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст.ст.8, 12 ЗУ «Про споживче кредитування», ст.ст.4, 12, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 258, 263-268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: м.Київ, вул.Львівська, 23, офіс 703, 03115, - заборгованість за кредитним договором № 130259 від 07.02.2025 в розмірі 13184 грн. 00 коп. (тринадцять тисяч сто вісімдесят чотири гривні), з яких: 8000 грн. 00 коп. - заборгованість за сумою кредиту; 5184 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованості за комісією в сумі 2000,00 грн. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: м.Київ, вул.Львівська, 23, офіс 703, 03115, - 2311 грн. 76 коп. (дві тисячі триста одинадцять гривень сімдесят шість копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: м.Київ, вул.Львівська, 23, офіс 703, 03115, - 5000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: м.Київ, вул.Львівська, 23, офіс 703, 03115.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 25.09.2026.

Суддя Міськевич О.Я.