Рішення № 140136561, 23.09.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

Дніпропетровської області

справа № 215/1868/20

номер провадження 2/215/2746/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дудікова А.В.

при секретарі - Болдирєвій А.О.

згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 215/1868/20 за позовом комунального підприємства теплових мереж Криворіжтепломережа до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за централізоване опалення,

встановив

Описова частина

У березні 2020 року комунальне підприємство теплових мереж Криворіжтепломережа (далі Підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за централізоване опалення.

В обґрунтування позову представник позивача вказував, що підприємство по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання населення, яке зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію та гарячу воду, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Відповідачі є споживачами теплової енергії, яку надає позивач за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі своєчасно та в повному обсязі за надані послуги не сплачують, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.02.2005р. по 01.10.2019р. за централізоване опалення у розмірі 9 264,03 грн. Відповідачам було направлено лист щодо заборгованості з вимогою добровільно сплатити борг. Однак заборгованість у добровільному порядку сплачено не було. За таких обставин, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь вказану суму заборгованість, а також судові витрати.

Заочним рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2021 року позов комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за централізоване опалення, - задоволено. Стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за централізоване опалення в розмірі 9 264 (дев`ять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 03 копійки. Вирішено питання про стягнення судового збору.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року заочне рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 11 січня 2021 року за позовом комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за централізоване опалення було скасоване та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 05.05.2026.

04.05.2026 ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» направила до суду відзив на позовну заяву в якому просила суд: застосувати строки позовної давності до заборгованості з 01.02.2005 року по березень 2017 року; відхилити заборгованість в цій частині повністю; визнати, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є неналежними відповідачами у справі; позов у справі № 215/1868/20 за позовом комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про стягнення заборгованості за централізоване опалення задовольнити частково в межах строків позовної давності та стягнути заборгованість з належного відповідача ОСОБА_1 ; відмовити в частині задоволення позовних вимог у повному обсязі щодо відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не є споживачами та належними відповідачами. В обґрунтування відзиву зазначила наступне. ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 , є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично не проживають за цією адресою з 2014 року. З 2014 року на теперішній час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно проживають за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до укладеного договору нерухомого майна від 01.09.2024 року, що також підтверджується актом. З моменту вибуття за вказаною адресою не користуються приміщенням; не мають у ньому особистих речей; не сплачують комунальні послуги; ведуть особистий і сімейний побут за іншою адресою. Власник квартири ОСОБА_1 зареєстрований і фактично проживає за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . До позовних вимог підлягає застосуванню позовна давність 3 роки та підлягають розгляду лише нарахування: з березня 2017 року по жовтень 2019 року. Нарахування з 01.02.2005 року по березень 2017 року є такими, що заявлені з пропуском строку позовної давності та підлягають відхиленню.

07.05.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача направив до суду відповідь на відзив в якому зазначив наступне. Місце проживання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 по теперішній час, відповідач ОСОБА_2 по 15.08.2023р. також була зареєстрована за спірною адресою, а отже вони є користувачами наданих послуг та несуть відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг за вказаною адресою. Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Щодо позовної давності зазначає, що згідно розрахунку заборгованості, поданого Позивачем до позовної заяви, у період з 01.02.2005 р. по 01.10.2019 р., відповідач проводив часткові оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії. Оплату послуг з постачання теплової енергії Відповідач сплачував і в опалювальний період і в неопалюваний період, коли Позивач фактично не нараховував плату за послуги. Сплачуючи заборгованість за послуги, Відповідачі вчиняли дії, що у розумінні ч.3 ст. 264 ЦК України, свідчать про визнання ними свого боргу або іншого обов`язку, і відповідно створюють наслідком умови щодо переривання позовної давності. Крім того, Верховний Суд (Постанова від 10.11.2022 р. у справі №916/1224/21) зазначає про те, що 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16 березня 2020 року та № 239 від 25 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року. У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 291 від 22 квітня 2020 року, № 343 від 04 травня 2020 року, № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, зокрема до 30 червня 2021 року Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року (з урахуванням останніх внесених до неї змін згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 19 серпня 2022 року), дія карантину на усій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, була продовжена до 31 грудня 2022 року. Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного

кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року. Отже на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені. Таким чином, КПТМ «Криворіжтепломережа» заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.02.2005 р. по 01.10.2019 р. в межах трирічного строку позовної давності з урахуванням дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом. Просив суд, позовні вимоги КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

18.05.2026 через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_2 , направила до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 2189- VIII від 09.11.2017 р.): Споживач звільняється від оплати послуг за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб. Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: Порядок перерахунку розміру плати за комунальні послуги у разі тимчасової відсутності споживача встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р. («Про затвердження Порядку надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення») встановлено механізм врахування тимчасової відсутності споживача. Зокрема, п. 34 Порядку (Постанова КМУ № 830) передбачає, що у разі тимчасової відсутності споживача виконавець зобов`язаний провести перерахунок розміру плати. Для отримання перерахунку споживач повідомляє виконавця про відсутність у встановленому договором порядку. Тривала відсутність з 2014 року підтверджується вищенаведеними документами. Оскільки, наявний власник квартири та який фактично проживає, зміст пункту 34 необхідно трактувати на користь відповідачів, які не проживають, що означає від звільнення їх від оплати послуг. Просила суд, врахувати доводи відповідачів про фактичне не проживання за спірною адресою та відсутність статусу споживача послуг теплопостачання з 2014 року; застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимог, строк за якими сплинув; у задоволенні позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» про солідарне стягнення відмовити, щодо відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити у задоволенні повністю як неналежних відповідачів.

25.05.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача направив заперечення на додаткові пояснення відповідача, в якому просив суд, відхилити доводи відповідача, викладені у додаткових поясненнях, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

08.06.2026 ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» направила до суду відповідь на заперечення КПТМ «КТМ» на додаткові пояснення відповідачів у справі в якому просила суд, відхилити заперечення КПТМ «Криворіжтепломережа» як необґрунтовані; врахувати доводи відповідачів про фактичне не проживання та відсутність статусу споживача; застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності; відмовити у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як неналежних відповідачів.

09.06.2026, 04.08.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_1 .

Представник позивача у судове засідання призначене на 23.09.2026 не з`явився, 09.06.2026 подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача.

У судове засідання призначене на 23.09.2026 відповідач ОСОБА_2 та її представник Горбенко І.В. не з`явилися. 09.06.2026, ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» направила до суду клопотання про розгляд справи без участі відповідачів та їх представника в якому підтримала відзив на позовну заяву та додаткові письмові пояснення.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у судове засідання призначене на 23.09.2026 не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися судом належним чином, а саме шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, однак поштові

відправлення, адресовані відповідачам повернулися до суду з відмітками пошти про причини невручення: адресат відсутній. Крім того, відповідачі про день та час розгляду справи повідомлялися через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзив на позовну заяву не подали.

Мотивувальна частина

Мотиви, якими керується суд першої інстанції та застосовані норми права

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін відповідно до ч. 1 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст. 247 ЦПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що КПТМ «Криворіжтепломережа», засновником та власником якого є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради, по специфіці своєї виробничої діяльності надає послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води населенню, яке відповідно зі ст.ст. 67, 68, 162 ЖК України зобов`язане робити оплату, відповідно до особового рахунку і тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (на кожен окремий період).

Згідно зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач здійснює постачання теплової енергії в кв. АДРЕСА_4 .

Згідно довідки КПТМ «Криворіжтепломережа» квартира АДРЕСА_4 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вищевказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 8).

Так, як будинок за вищевказаною адресою є багатоповерховим, опалення до квартири здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідачі фактично отримують теплову енергію.

За даними КПТМ «Криворіжтепломережа» квартира перебуває у приватній власності відповідача ОСОБА_1 та на його ім`я відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 . Відомості про зміну власника житлового приміщення та переоформлення особового рахунку в матеріалах справи відсутні (т.1 а.с.8).

Згідно з довідками відділу реєстрації місця проживання виконкому Тернівської районної у місті ради встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14.08.2014; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14.08.2014; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.04.2014 (т.1 а.с.27,28,29).

Актами про початок та припинення централізованого опалення в житлові будинки, вбудовані та прибудовані в них приміщення підтверджено подачу та припинення подачі теплової енергії, зокрема, в багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 11-18).

Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідачів за надані послуги за період з 01.02.2005 по 01.10.2019 складає 9 264,03 грн (т.1 а.с. 9-10).

Позивачем направлявся відповідачам лист з повідомленням щодо заборгованості станом на 01.10.2019 у розмірі 9 264,03 грн з вимогою добровільно сплатити борг (т.1 а.с. 6,7,8).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII). Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону №2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону №2189-VІІІ договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону №2189-VIII передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 2 ст.7 цього ж Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII).

Окрім того, згідно п.п.3 п.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, провадження № 61-11107св18, постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61-26204св18.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_6 , а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за вищевказаною адресою, тобто відповідачі несуть відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

А тому посилання представника відповідачки ОСОБА_2 про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не є споживачами та не є належними відповідачами, оскільки з

2014 року по теперішній час фактично не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , не заслуговують на увагу.

Договір про надання послуг з централізованого опалення та обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення між КПТМ «Криворіжтепломережа» та відповідачами не укладався, але житлово-комунальні послуги їм надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов`язок відповідачів оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов`язку нести відповідальність в порядку, встановленому законом. Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (пункт 20 Правил).

Згідно пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Законом № 2189-VIII у статті 21 визначено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Згідно з статтею 22 цього ж Закону одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постановах ВС КЦС від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судовим розглядом встановлено, що розмір плати за послуги з постачання теплової енергії визначений в установленому законом порядку. Так, тарифи на послуги централізованого опалення передбачені на окремі періоди: згідно Рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради №884 від 24.10.2000; №630 від 14.11.2003; №369 від 13.07.2005; №554 від 13.07.2005; №53 від 17.01.2008; з 01.01.2011 Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1844 від 14.12.2010; з 01.07.2014 Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №650 від 06.06.2014; з 21.11.2014 Постановою Національної комісії у сферах енергетики та комунальних послуг №146 від 30.10.2014; з 31.12.2017 Постановою від 28.12.2017 №1536 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2017 року №1171»; з 06.10.2018 Постановою №240 від 27.02.2018; з 01.01.2019 Постановою №1752 від 10.12.2018.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобов`язання по наданню житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 виконував належним чином, однак відповідачі оплату за спожиті послуги в повному обсязі не вносили в результаті чого виникла заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості. Жодних доказів в спростування вказаних позивачем обставин судом не встановлено, а наданий розрахунок суд вважає належним та допустимим доказом, оскільки здійснений з урахуванням рахунків-фактур (які є підтвердженням факту надання послуг), показів приладів обліку, Тарифів на теплову енергію КПТМ «Криворіжтепломережа», затверджених Постановами НКРЕ, діючими в окремі періоди нарахування вартості спожитих послуг.

Позивач направляв на адресу відповідачів повідомлення про наявність заборгованості з вимогою її погасити, яке залишилось поза їх увагою. Докази звернення відповідачів в установленому законодавством порядку з претензіями щодо порушення порядку надання житлово-комунальних послуг КПТМ «Криворіжтепломережа», зміни їхніх споживчих властивостей та перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт, складання та підпису відповідних актів-претензій у зв`язку з цим у матеріалах справи також відсутні.

Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідачів за надані послуги за період з 01.02.2005 по 01.10.2019 за централізоване опалення складає 9 264,03 грн (т.1 а.с. 9-10).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 03.04.2014р., а відповідач ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою лише з 14.08.2014, а тому є споживачами послуг КПТМ «Криворіжтепломережа» саме із зазначеного часу.

Раніше за вищевказаною адресою (період заборгованості), були також зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знята з реєстрації 02.11.2010, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , знята з реєстрації 16.01.2014р. Разом з тим, позов до вказаних осіб не пред`явлено, доказів того що ОСОБА_1 до 03.04.2014р. був власником квартири, або був там зареєстрований, за вищевказаною адресою, матеріали справи не містять і судом не встановлено.

За таких обставин підлягає стягненню заборгованість з ОСОБА_1 лише з 03.04.2014р.

Оскільки ОСОБА_2 , яка зареєстрована у спірній квартирі з 14.08.2014, документально не зверталась до КПТМ «Криворіжтепломережа» про не проживання у спірній квартирі згідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги», таким чином вона не звільнена від обов`язку щодо сплати наданих позивачем комунальних послуг, які надаються безперервно КПТМ «Криворіжтепломережа», а тому посилання представника відповідача, що остання звільняється від оплати послуг за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні, не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за вищевказаною адресою з 14.08.2014. У період виникнення заборгованості, а саме з 01.02.2005 по 01.10.2019 була неповнолітньою та відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не є дієздатною особою, яка несе солідарну відповідальність за оплату ЖКП.

Факт наявності заборгованості, а також правильність розрахунку заборгованості, законність тарифів та розміру нарахування послуг у встановленому законом (ст. ст. 12, 81 ЦПК України) порядку відповідачами не спростований.

Щодо пропуску строку позовної давності, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Верховний Суд (Постанова від 10.11.2022 р. у справі №916/1224/21) зазначав про те, що 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16 березня 2020 року та № 239 від 25 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалися. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року (з урахуванням останніх внесених до неї змін згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 19 серпня 2022 року), дія карантину на усій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року, була продовжена до 31 грудня 2022 року.

Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року.

За нормами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність, відповідно до частини першої статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, у період з квітня 2014 по вересень 2019 відповідачі частково сплачували заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії,

в опалювальні та неопалювальні періоди здійснювалась оплата за надані послуги з теплової енергії, зокрема: в серпні 2014 року, серпні 2017 року, вересні 2018 року, липні 2019 року, що свідчить про визнання відповідачами свого обов`язку щодо сплати наданих послуг.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16.

У Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі № 6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про те, що строк позовної давності переривався вчиненням відповідачами дій по оплаті послуг з централізованого опалення в період не нарахування позивачем такої оплати та оплаті послуг з централізованого опалення, що мали регулярний характер, у зв`язку з чим строк позовної давності станом на момент подання позову до суду 26 березня 2020 року позивачем не пропущено.

Висновки за результатом розгляду позовної заяви

З урахуванням вищевикладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності та приймаючи до уваги, що відповідачами не в повному обсязі виконувались зобов`язання щодо оплати за надані послуги з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим у останніх виникла заборгованість, суд вважає необхідним позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за централізоване опалення за період з квітня 2014 по серпень 2014 у розмірі 119,57 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за централізоване опалення в сумі 8 368,98 грн за період з вересня 2014 по вересень 2019. У задоволенні позову до ОСОБА_3 ,- відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 966,92 грн, з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 945,90 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

ухвалив

Позов Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за централізоване опалення за період з квітня 2014 по серпень 2014 у розмірі 119,57 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за централізоване опалення за період з вересня 2014 по вересень 2019 в сумі 8 368,98 грн

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» витрати по сплаті судового збору в сумі 966,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» витрати по сплаті судового збору в сумі 945,90 грн.

В задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа», код ЄДРПОУ 03342184, місцезнаходження за адресою: м. Кривий Ріг, пров. Квітки Цісик, 9.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя